Постанова 4855 № 620/2343/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2343/21 Суддя першої інстанції: Тихоненко О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М., при секретарі - Ткаченко В.В., за участю: представника позивача: - Карети О.О., представника відповідача: - Бисикало Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Севен-ШОМ» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И Л А : У березні 2021 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Севен-ШОМ» звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив: - визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18.01.2021 року № 00001590700, № 00001600700 та № 00001610700. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Севен-ШОМ» первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь позивача та контрагента у виконанні вказаних господарських операціях, у матеріалах справи наявні документи щодо реалізації позивачем виготовленої в межах своєї господарської діяльності продукції через митний кордон України, у зв`язку з чим висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем абзацу «б» пункту 200.4, пунктів 200.7, 200.8 ст.200 Податкового кодексу України, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.п. «б» п.200.4, пунктів 200.7, 200.8 статті 200 розділу V ПК України та п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 розділу V ПК України є таким, що не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Севен-Шом» зареєстрований в якості юридичної особи та взятий на податковий облік як платника податків з 17.10.2018 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності позивача є: 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (том № 1 а.с.239). Головним управлінням ДПС у Чернігівській області на підставі направлень від 20.11.2020 року № 389, № 388, наказу від 18.11.2020 року № 1789-а (том № 1 а.с.45), виданого на підставі п.п.19-1.1.6 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Севен-Шом» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.10.2020 року № 39624928 з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12.11.2020 року № 44069412 (далі - Декларація) від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 17.12.2020 року № 1997/07/42555021 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Севен-Шон» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.15-36). Згідно висновку вказаного акту документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення ТОВ «Севен-Шом»: абзацу «б» пункту 200.4, пунктів 200.7, 200.8 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України) та наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого платнику відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 19784,00 грн; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.п. «б» п.200.4, пунктів 200.7, 200.8 статті 200 розділу V ПК України, оскільки позивачем завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 149064,00 грн, в тому числі за червень 2020 року на суму 29483,00 грн, за липень 2020 року на суму 25000,00 грн, за вересень 2020 року на суму 94581,00 грн; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 розділу V ПК України, оскільки позивачем завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 3 грн, в тому числі за вересень 2020 року в сумі 3 грн. Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що перевіркою позивача не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами. В ході проведення перевірки не надано первинні документи - акти приймання-передачі сировини (пиломатеріалу) на переробку, невідомо, яким чином здійснювалось фізичне переміщення пиломатеріалів від ТОВ «Севен-Шом» до ФОП ОСОБА_1 для переробки, не надані бухгалтерські регістри, облікові документи щодо операцій з оприбуткування пиломатеріалів до розпилювання (переробки) та оприбуткування пиломатеріалу обрізного та продукції (обрізки, тирса) після переробки. У зв`язку з відсутністю власних та орендованих виробничих, складських приміщень у ТОВ «Севен-Шом» не підтверджується зберігання придбаного у ФОП ОСОБА_1 пиломатеріалу. Також перевіркою встановлено, що у контрагента позивача були відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій; матеріальні та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст оформлених господарських операцій з постачання товарів. Фактично позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання ТМЦ та послуг і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №

88. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу. На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області 18.01.2021 року винесено податкові повідомлення-рішення, а саме: № 00001590700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 149064,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 37266,00 грн (том № 1 а.с.43); № 00001600700, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за вересень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 19784,00 грн (том № 1 а.с.42); № 00001610700, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 3,00 грн (том № 1 а.с.44). Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1. ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті. З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV). Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Севен-Шом» було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2020 року згідно якої, від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 119 911 грн, сума задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку складає 114 365,00 грн. Причиною виникнення від`ємного значення, різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у вересні 2020 року є отримання послуг та товарів на виконання укладених договорів з ФОП ОСОБА_1 . Так, 03.06.2020 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №03/06/2020 на поставку товару (том № 1 а.с.55). Згідно п.1.3 договору найменування, асортимент, кількість, вартість, ціна товару визначається в накладних, що є невід`ємною частиною цього договору. За умовами вказаного договору постачальник поставляє товар відповідно до поданих покупцем заявок, а покупець зобов`язаний приймати такий товар та своєчасно сплачувати їх вартість (п.3.1). За п.5.1 договору ціна товару закріплюється у національній валюті України та встановлюється у накладній на поставку товару. Договір укладений та вступає в дію з дати його підписання його Сторонами та скріплення печатками Сторін. Датою підписання договору вважається дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці Договору. Договір діє до 31.12.2020 і автоматично продовжує свою дію на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не висловила бажання припинити дію Договору п.п.8.1 - 8.2 Договору. На виконання умов вказаного договору протягом червня 2020 року ТОВ «Севен-Шом» від ФОП ОСОБА_1 отримано товар згідно накладних №03/06/2020 від 03.06.2020 року на суму 87 000 грн та №10/06/2020 від 10.06.2020 року на суму 89 900 грн. Крім цього, 07.06.2020 року ТОВ «Севен-Шом» з ФОП ОСОБА_1 №07/06/2020 укладено договір на надання послуг з розпилювання, торцювання, зберігання та навантажування в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Акт про надання, на підставі зазначено Договору послуг, підписується сторонами та є підставою для здійснення оплати за надані послуги (п.п.4.1-4.2). На виконання умов договору від 07.06.2020 року №07/06/2020 протягом червня 2020 року ФОП ОСОБА_1 надано позивачу послуги, що підтверджується актами наданих послуг №19/06/2020 від 19.06.2020 року на суму 37 521,60 грн та №29/06/2020 від 29.06.2020 року на суму 37 436,40 грн. У свою чергу, протягом червня 2020 року ТОВ «Севен-Шом» на виконання зобов`язань за вказаними договорами, здійснено оплату у сумі 176 900 грн., шляхом перерахування коштів через банківський рахунок, відкритий в АТ «Альфа Банк» на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується банківською випискою. Також на виконання умов договору від 03.06.2020 року № 03/06/2020 ФОП ОСОБА_1 поставлено товар позивачу згідно накладних: №08/07/2020 від 08.07.2020 року на суму 87 999,02 грн; №23/07/2020 від 23.07.2020 року на суму 95 284,36 грн. На виконання умов договору від 07.06.2020 року № 07/06/2020 ФОП ОСОБА_1 надано послуги ТОВ «Севен-Шом» згідно актів наданих послуг: №01/07/2020 від 01.07.2020 року на суму 38 096,40 грн; №03/07/2020 від 03.07.2020 року на суму 36 188,16 грн; №13/07/2020 від 13.07.2020 року на суму 36 915,96 грн; №16/07/2020 від 16.07.2020 року на суму 27 627,20 грн; №23/07/2020 від 23.07.2020 року на суму 37 142,28 грн. У свою чергу, у липні 2020 року ТОВ «Севен-Шом» на виконання зобов`язань за вказаними договорами здійснено оплату на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 у сумі 150 000 грн, що підтверджується банківською випискою. На виконання умов договору від 07.06.2020 року №07/06/2020 ФОП ОСОБА_1 надано послуги ТОВ «Севен-Шом» згідно акту наданих послуг №27/08/2020 від 27.08.2020 року на суму 36 128,88 грн. У серпні 2020 року ТОВ «Севен-Шом» на виконання зобов`язань за вказаними договорами здійснено оплату коштів на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 у сумі 214 211,38 грн, що підтверджується банківською випискою. На виконання умов договору від 03.06.2020 року №03/06/2020 ФОП ОСОБА_1 поставлено товар ТОВ «Севен-Шом» згідно накладної №27/09/2020 від 27.09.2020 року на суму 108 529,2 грн. На виконання умов договору від 07.06.2020 року № 07/06/2020 ФОП ОСОБА_1 надано послуги ТОВ «Севен-Шом» згідно актів наданих послуг: №02/09/2020 від 02.09.2020 року на суму 36 308,88 грн; №27/09/2020 від 27.09.2020 року на суму 37 231,20 грн. У вересні 2020 року ТОВ «Севен-Шом» на виконання зобов`язань за вказаними договорами здійснено оплату коштів на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 у сумі 367 557,96 грн, що підтверджується банківською випискою. Колегія суддів звертає увагу, що на момент укладення вищевказаних господарських договорів, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований, як суб`єкт господарювання з 02.03.2011 року та є платником з податку на додану вартість з 15.11.2014 року, отже має необхідний обсяг правоздатності. Варто також наголосити, що надані первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь позивача та контрагента у виконанні вказаних господарських операціях. Відповідачем, всупереч ст.. 78 КАС України не надано доказів зворотнього. Крім того, у матеріалах справи наявні документи щодо реалізації позивачем виготовленої в межах своєї господарської діяльності продукції через митний кордон України. Безпідставним, на переконання колегії суддів, є висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, що відсутність складських приміщень у ФОП ОСОБА_1 позбавляє його можливості належно виконати взяті на себе зобов`язання, з огляду на те, що основним видом діяльності ТОВ «Севен-Шом» є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. У той час, як за договорами, укладеними з ФОП ОСОБА_1 , ним здійснювалася переробка, придбаної ТОВ «Севен-Шом» необробленої деревини, та поставка пиломатеріалів, що повністю відповідає діловій меті. Крім того, у відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. З приводу вищевикладеного відповідачем, варто наголосити, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 року у справі №К/800/36098/13, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18. Варто також наголосити, що узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності контрагентів позивача без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Також необґрунтованими є доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо відсутності документального підтвердження здійснення операцій з передачі пиломатеріалу для переробки на склад переробника та операцій з передачі пиломатеріалу на зберігання. Так, предметом, укладеного між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець), договору від 07.06.2020 року № 07/06/2020 є послуги з розпилювання, торцювання, зберігання та навантажування в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. При виконанні умов зазначеного договору сторони досягли згоди по оформленню господарських операцій по прийманню-передачі необробленої деревини та пиломатеріалу у формі акту наданих послуг, у якому одночасно відображено відомості про види послуг, які надавалися ФОП ОСОБА_1 , в тому числі підтверджено факт приймання виконавцем на розпиловку необробленої деревини та передачі замовнику виготовленого пиломатеріалу. Крім зазначених актів, сторонами додатково складались акти приймання-передачі круглого лісоматеріалу у переробку та зворотного приймання-передачі з переробки/обробки обрізного пиломатеріалу, які по суті дублювали зазначену у наведених вище актах інформацію/відомості. Крім того, варто наголосити, що підставою відмови в отриманні суми бюджетного відшкодування у сумі 19784,00 грн стала відсутність у товарно-транспортних накладних ініціалів, прізвища та підпису у графі «деревину одержав». Як вказує відповідач прийом - передачі товару здійснюється на складі продавця уповноваженим представником покупця на умовах поставки франко - склад продавця (п.4.1 Договору від 13.05.2020 № 145). При цьому, податковим органом зазначено, що вказане є порушенням абзацу «б» п.200.4 пунктів 200.7, 200.8 ст.200 Податкового кодексу України та наказу Мінфін України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форми та порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість» у зв`язку з чим відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 19 784,00 грн, по операціях з ДП «Чернігівське лісове господарство». Проте колегія суддів не погоджується з тикам висновком контролюючого органу, з огляду на наступне. За договором від 13.05.2020 року №145, укладеним між позивачем та ДП «Чернігівське лісове господарство» продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується оплатити лісоматеріали круглі соснові; класів якості В, С, D; діаметрами 15 см і в кількості 500 куб.м. (п. 1.1 Договору). Відповідно до п.4.1 вказаного договору прийом-передача товару здійснюється на складі продавця уповноваженим представником покупця на умовах поставки франко-склад продавця: за якістю - у відповідності з нормами відповідних ДСТУ, ТУ, інших умов згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з ТТН чи залізничними накладними та специфікації до них з підписом уповноваженої особи та печаткою Продавця. Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної (п. 4.3 Договору). Приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно з вимогами інструкції про порядок приймання лісопродукції по кількості і якості - П-6, П-7, ДСТУ 4020-2-2001. Умови зазначеного договору були виконані сторонами у повному обсязі, товар поставлений постачальником та отриманий покупцем. Оплата за товар проведена в повному обсязі. Придбаний у ДП «Чернігівське лісове господарство» ліс в подальшому був перероблений та реалізований контрагентам покупцям (нерезидентам) на виконання зовнішньоекономічних контрактів, що не заперечується відповідачем. Так, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами. В апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що з метою встановлення фактичних залишків ТМЦ та дослідження господарських процесів, 11.12.2020 року посадовими особами відповідача здійснено виїзд за юридичною адресою підприємства, проте представників відповідача не було допущено до проведення обстеження, про що було складено Акт про відмову у допуску до обстеження території від 14.12.2020 року, що свідчить про порушення платником абз. «б» п.200.4 ст.200 ПК України. З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відмова у допуску посадових осіб відповідача до проведення обстеження у грудні 2020 року жодним чином не може впливати на правовідносини, що виникли протягом серпня - вересня 2020 року, крім того, матеріали справи не містять даного Акту, у зв`язку з чим колегія суддів позбавлена можливості надати правову оцінку останньому, крім того, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до ДП «Чернігівське лісове господарство» із запитом про надання інформації чи проведення зустрічної звірки останнього, отже доводи контролюючого органу є суб`єктивними та не підтверджені належними доказами в розумінні норм КАС України. Самі собою недоліки в оформленні окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту та витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 480/4346/18. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко Я.М.Собків Повний текст виготовлено 02 листопада 2021 року.