Постанова 4855 № 320/9213/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/9213/20 Суддя першої інстанції: Головенко О.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М., при секретарі - Ткаченко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИЛА: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області та Білоцерківський міськрайонний суд Київської області та просив суд: - визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; - зобов`язати провести перерахунок суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити недоотриману частину. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача, які полягають у невиплаті йому суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 у розмірі, визначеному ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є протиправними та вважає протиправним здійснення відповідачем у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу на підставі ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із застосуванням обмеження у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, що призвело до зменшення йому розміру суддівської винагороди і відповідно порушення його конституційних прав та гарантій його незалежності, як судді. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. 16.06.2021 року Київським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист. 23.07.2021 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області подати до суду у місячний строк звіт про виконання рішення від 05.02.2021 року. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 року у задоволенні заяви було відмовлено. 30.08.2021 року від позивача повторно надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області подати до суду у місячний строк звіт про виконання рішення від 05.02.2021 року. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 320/9213/20 - відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року та зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області подати суду у місячний строк звіт про виконання судового рішення у справі № 320/9213/20. 22 жовтня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 42112, від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, наголошує, що позивач скористався своїм правом примусового виконання рішення суду першої інстанції, на момент подачі апеляційної скарги (19.08.2021) у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за заявою ОСОБА_1 було відкрито виконавче правадження № 66447751 від 18.08.2021 року згідно виконавчого листа у справі № 320/9213/20, тому, задля уникнення необґрунтованих витрат виконавчого провадження та зупинення платежів, апелянту було здійснено перерахунок та виплату суддівської винагороди у розмірі 138849,20 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом платежів. Відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, Білоцерківського міськрайонного суду Київської області до суду апеляційної інстанції не надходив. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви повивача про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 повторно не наведено обґрунтування необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, крім ого під час судового розгляду не встановлено обставин, які свідчили б про наміри відповідача не виконувати рішення суду у частині, що підлягає задоволенню. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України). Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судові рішення виконуються безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України, зокрема, зазначених вище. Механізм ефективного судового захисту обумовлює, у необхідних випадках, застосування процедури примусового виконання рішень суду. Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини). У Рішенні від 30 червня 2009 року N 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду». Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини» «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури». Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року адміністративний позов було задоволено повністю та зобов`язано, серед іншого Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області (код ЄДРПОУ 26268119) провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити недоотриману частину. Станом на дату розгляду даної справи, рішення суду є невиконаним, на чому наполягає повивач та підтверджується листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 20 липня 2021 року № 06-11/1773/21, відповідно до змісту якого відповідачем зазначено, що на теперішній час, стягнуті кошти згідно рішення суду не можуть бути перераховані на користь ОСОБА_1 з поважних причин, незалежних від Територіального управління. Так, відповідачем наголошено, що здійснити виплату суддівської винагороди, невиплаченої за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року за рахунок бюджетної програми 0501020 неможливо, оскільки на теперішній час за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» кредиторська заборгованість складає більше 10 мільйонів гривень, також у Територіального управління відсутні кошторисні призначення на відшкодування суддівської винагороди за КЕКВ 2730 для виплати коштів згідно рішень судів. Так, Європейським Судом з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції захист прав і основоположних свобод, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, колегія суддів наголошує, що відсутність державного асигнування не є поважною причиною для невиконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Відповідна правова позиція викладена також Верховним Судом України у постанові від 22 березня 2017 року у справі за №905/2358/16. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до змісту відзиву на апеляційну скаргу відповідачем було наголошено, що задля уникнення необґрунтованих витрат виконавчого провадження та зупинення платежів, апелянту було здійснено перерахунок та виплату суддівської винагороди у розмірі 138849,20 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом платежів, втім Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області не було надано жодного належного доказу на підтвердження даної обставини. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю у даній справі, як це передбачено нормами ст. 382 КАС України. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - задовольнити. Керуючись ст. ст. 249, 311, 322, 324, 325, 328, 370, 382 КАС України колегія суддів У Х ВА Л И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову якою заяву ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення - задовольнити. Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у справі № 320/9213/20 шляхом зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (код ЄДРПОУ 26268119) подати до Київського окружного адміністративного суду у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя О.Є. Пилипенко Судді: Я.Б.Глущенко Я.М.Собків