Постанова 4855 № 640/2486/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2486/20 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Опт Груп" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Опт Груп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило: - скасувати рішення Київської міської митниці ДФС від 20.11.2019 року №UA100000/2019/000447/2 про коригування митної вартості товарів; - скасувати картку відмови Київської міської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2019/00179. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час здійснення митного оформлення товарів товариство подало митному органу усі наявні та необхідні документи, що підтверджували заявлену митну вартість товару. В свою чергу, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року позов задоволено. В апеляційній скарзі Київська митниця Держмитслужби, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). 11 жовтня 2021 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 04 липня 2019 року між іноземним підприємством «VITATEX TRADING KFT.» (продавець) та ТОВ "Інвест Опт Груп" (покупець) укладено контракт №VT-2019/07, за умовами якого продавець продає, а покупець покупає продукцію в кількості та асортименті, зазначеному в рахунках-фактурах. Мета придбання товару покупцем- оптово-роздрібна торгівля (п. 1.2 контракту), протоколом погодження цін є рахунок-фактура (п. 1.3 контракту). За даним контрактом товар поставляється на умовах СРТ, CIF відповідно до Інкотермс 2000 (п. 1.4 контракту). Відповідно до Інвойса від 14.11.2019 року №IOG-11/19 поставка здійснюється на умовах СРТ Миколаїв. 19 листопада 2019 року для здійснення митного оформлення товару: трикотажні рукавички, мітенки, рукавиці із синтетичного волокна, рукавички трикотажні синтетичні з комплексних волокон, чоловічі, жіночі та дитячі, всього 650 кор., виробник Weihai Toyo Trading Co Ltd, торговельна марка Intertool, країна виробництва CN, одяг та додаткові речі до одягу, трикотажні рукавички, текстильні, покриті полімерним матеріалом, всього 138 кор., виробник Weihai Toyo Trading Co Ltd, торговельна марка Intertool, країна виробництва CN до Київської міської митниці ДФС подано митну декларацію (МД) №UА100020/2019/377845. Позивач визначив митну вартість імпортованого товару за основним методом- за ціною договору. Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем разом з ЕМД №UА100020/2019/377845 від 19 листопада 2019 року були подані наступні документи: контракт №VT-2019/07 від 04.07.2019 року; пакувальний лист №IOG-11/19 від 14.11.2019 року; рахунок-фактуру (інвойс) №IOG-11/19 від 14.11.2019 року; автотранспортну накладну №596441 від 18.11.2019 року; декларацію про походження товару №IOG-11/19 від 14.11.2019 року, книжку МДП №ХЕ.82762155 від 18.11.2019 року. Повідомленням від митниці декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати органу Державної фіскальної служби додаткові документи. На виконання вказаного повідомлення, додатково представником позивача було надано: опис проведеної господарської операції з придбання товарів, експертну довідку №Фц-19/1105 від 20.11.2019 року, яка складена експертом за наслідками аналізу вартості товару, висновком підтверджується, що вартість ввезеного за міжнародним контрактом товару відповідає кон`юнктурі ринку за встановленою у комерційному інвойсі ціною, а також наданий прайс- лист від продавця. 20 листопада 2019 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA100000/2019/000447/2. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київською міською митницею ДФС було прийнято картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2019/00179. У розгляді цієї справи суд попередньої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Колегія суддів підтримує правову позицію окружного адміністративного суду виходячи з наступного. У статті 4 Митного кодексу України (надалі за текстом - «МК України») надано визначення термінів і понять, зокрема надано визначення терміну «митний контроль» - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. За приписами частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За змістом частин 1- 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Пунктом 2 частини 5 названої статті МК України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. За приписами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. За приписами наведених правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган має право витребувати, а позивач - зобов`язаний надати докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підстав для коригування митної вартості товару у Київської міської митниці Держмитслужби не було. Декларантом були надані усі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару. На підтвердження митної вартості товару до митного оформлення позивачем надано наступні документи: контракт №VT-2019/07 від 04.07.2019 року; пакувальний лист №IOG-11/19 від 14.11.2019 року; рахунок-фактуру (інвойс) №IOG-11/19 від 14.11.2019 року; автотранспортну накладну №596441 від 18.11.2019 року; декларацію про походження товару №IOG-11/19 від 14.11.2019 року, книжку МДП №ХЕ.82762155 від 18.11.2019 року. Крім того, на вимогу контролюючого органу позивачем надані контролюючому органу: опис проведеної господарської операції з придбання товарів, експертну довідку №Фц-19/1105 від 20.11.2019 року, яка складена експертом за наслідками аналізу вартості товару, висновком підтверджується, що вартість ввезеного за міжнародним контрактом товару відповідає кон`юнктурі ринку за встановленою у комерційному інвойсі ціною, а також наданий прайс- лист від продавця. Аналіз наданих документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження митної вартості товарів. В свою чергу відповідачем не доведено та не надано відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, або уповноваженою ним особою відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Щодо посилань митного органу на те, що декларантом не було подано до митного оформлення документів, що підтверджують витрати на транспортування, колегія суддів зазначає наступне. Так, із комерційного Інвойсу від 14.11.2019 року №IOG-11/19 та пакувального листа вбачається, що до митного оформлення було надано товар: рукавички жіночі, рукавички чоловічі, рукавички дитячі, рукавички трикотажні з ПВХ покриттям в загальній кількості 228840 пар. Умови поставки: СРТ Миколаїв. За умовами поставки CPT- Миколаїв (англ. Carriage Paid To) (… named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення) - термін Інкотермс 2000 та 2010, означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Під словом перевізник розуміється будь-яка організація, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самому чи організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним чи іншим транспортом чи комбінацією цих видів транспорту. Колегія суддів звертає увагу, що за умовами вищевказаної поставки формування продавцем ціни на товар та включення до контрактної вартості товару витрат продавця на зберігання, навантаження, тари, пакування, маркування та перевезення вже здійснено, у зв`язку з чим у покупця відсутня необхідність надавати додаткові документи з метою підтвердження складових митної вартості товару, адже останній їх не несе (вони фактично сплачені в ціні товару). В свою чергу, колегія суддів зазначає, що з врахуванням частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів. Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №803/916/17. Колегія суддів також зазначає, що спрацювання системи аналізів ризиків, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, не може бути підставою для такого витребування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору. Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу та не можуть мати більш важливе значення, ніж надані декларантом документи. Натомість, позивач, при митному оформлені товару в якості підтвердження митної вартості надав необхідні та достатні документи, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Відповідачем не доведено, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т.