Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/15/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 року м. Черкаси справа № 711/15/19 провадження № 22-ц/821/1851/21 категорія на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г., суддів: Нерушак Л.В., Василенко Л.І. секретар: Захарченко А.Д. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 відповідач: Російська Федерація розглянув в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Російської Федерації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 02 січня 2019 року ОСОБА_1 в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Російської Федерації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою апеляційного суду Черкаської області від 18 червня 2019 року заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 березня 2019 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 18 червня 2019 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі. В позовній заяві ОСОБА_1 просила суд стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_3 2 853 900 грн. моральної шкоди, що на день подачі позову до суду за офіційним курсом НБУ складає 90 000 Євро. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 серпня 2021 року у відкритті провадження у справі відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки позовні вимоги пред`явлені до Російської Федерації - держави, що користується судовим імунітетом, яка через свої компетентні органи згоди на залучення її до участі у справі в суді України, як відповідача, не надала, тому зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом України, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 серпня 2021 року як незаконну та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у справі не врахував, що ч. 4 ст. 2 ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. Суд не звернув уваги, що статтею 4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції врахував, що позов пред`явлено до держави Російська Федерація про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та на підставі цього застосував ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року. Вищевказаним ЗУ визначається статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлюється особливий правовий режим на цій території, визначаються особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Відповідно до ч. 4 ст. 2 ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, стороною якої є Україна, до іноземної держави, її дипломатичних представництв і консульських установ застосовується судовий імунітет. Відповідно до Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 року № 198/93, держава гарантує додержання положень зазначеної Конвенції. Порядок врегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює ЗУ «Про міжнародне приватне право», який застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом. Згідно ст. 79 ЗУ «Про міжнародне приватне право» встановлюється судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України. Відповідно до ч. 4 ст. 79 ЗУ «Про міжнародне приватне право» у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права України, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права. Отже, ЗУ «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави. Найважливішою ознакою для держави є суверенітет, оскільки саме суверенітет становить основну відправну засаду для її правосуб`єктності. Суверенітет держави має вияв у двох сферах внутрішній та зовнішній. У зовнішній сфері суверенітет означає незалежність, самостійність і не підпорядкованість держави іншим державам. У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності та означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Це принцип вилучення держави та її органів з-під юрисдикції іншої держави. Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави. При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції правильно врахував, що бути учасником справи в судах іншої держави кожна суверенна держава може тільки з її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це осіб. З метою дотримання норм міжнародного права й норм ЦПК України суди повинні перед вирішенням питання про відкриття провадження у справі надіслати відповідачу у встановленому порядку позовної заяви із додатками і з`ясувати, чи є згода дипломатичного представництва Російської Федерації як компетентного органу держави Російської Федерації на розгляд спору в судах України. З`ясування цього питання має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки від цього залежить, чи має суд право здійснювати подальші процесуальні дії. За відсутності такої згоди іноземна держава не може одержати правового статусу відповідача в цивільному процесу України. Як вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2020 року Придніпровським районним судом м. Черкаси на адресу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено клопотання про вручення документів, підтвердження вручення документу, лист на отримання імунітету у даній цивільній справі. 28 січня 2021 року, на запит суду, надійшов лист Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27 січня 2021 року № 3531/9.2-20, з якого вбачається, що Листом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12 серпня 2020 року № 25063/9.2-20 документи надіслані на адресу Міністерства юстиції України для подальшого спрямування до компетентного органу Російської Федерації. Станом на 26 січня 2021 року відомості про розгляд компетентним органом Російської Федерації листа від 28 липня 2020 року № 711/15/19/12441/2020 про отримання імунітету та про виконання судового доручення до сектору судової роботи та міжнародного співробітництва у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надходили. 27 січня 2021 року на адресу Міністерства юстиції України надіслано лист про надання інформації щодо стану виконання доручення про надання міжнародної правової допомоги. 09 квітня 2021 року, на запит суду, надійшов лист Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 06 квітня 2021 року № 15856/9.2-21.З даного листа вбачається, що Міністерством юстиції України на адресу Міністерства закордонних справ України надіслано листа від 23 лютого 2021 року за № 1613/1024-32-21/12.1.2 з проханням надати сприяння в отриманні від компетентних органів Російської Федерації інформації про результати виконання доручення Придніпровського районного суду м. Черкаси про вручення судових документів представнику Уряду Російської Федерації. 06 серпня 2021року, на запит суду, надійшов лист Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03 серпня 2021 року № 34296/9-2-20, з якого вбачається, що Листом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12 серпня 2020 року № 25063/9.2-20 на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року на адресу Міністерства юстиції України надіслано лист Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2020 року № 711/15/19/12441 про отримання імунітету та доручення про вручення судових документів Уряду Російської Федерації для подальшого спрямування до компетентного органу Російської Федерації. Листом Міністерства юстиції України від 23 лютого 2021 року № 1615/1024-32-21/12.1.2 (провадження 12-1590-20) в копії проінформовано сектор судової роботи та міжнародного співробітництва у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про те, що на адресу Міністерства закордонних справ України надіслано лист з проханням надати сприяння в отриманні від компетентних органів Російської Федерації інформації про результати виконання вищезазначеного судового доручення. Станом на 31 серпня 2021 року дипломатичним представником Російської Федерації, як компетентним органом держави Російської Федерації згоди на розгляд вказаної цивільної справи в суді України не надано. З вищевикладеного вбачається, що районний суд здійснив всі необхідні та можливі процедури, передбачені нормами чинного законодавства та не отримавши згоди дипломатичного представництва Російської Федерації як компетентного органу Російської Федерації на розгляд спору в судах України правомірно дійшов висновку для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки з`ясування питання про отримання згоди має істотне значення для вирішення справи і саме від цього залежить, чи має право суд здійснювати подальші процесуальні дії. За відсутності згоди, іноземна держава не може одержати правового статусу відповідача в цивільному процесі. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлена районним судом ухвала від 31 серпня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі є законною, обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Російської Федерації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2021 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді Л.В. Нерушак Л.І. Василенко