Ухвала КАС ВС № 826/15154/17

УХВАЛА 02 листопада 2021 року Київ справа №826/15154/17 адміністративне провадження № К/9901/489/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Данилевич Н.А., суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2018 року (головуючий суддя - Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року (колегія суддів - Кузьмишина О.М., Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.) у справі №826/15154/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - у с т а н о в и в : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва (далі - відповідач-1) та Національного антикорупційного бюро України (далі - відповідач-2), у якому просив: - визнати протиправною дію Національного антикорупційного бюро України з надання запиту до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, на підставі якого до обліків Генерального секретаріату Інтерполу направлено клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку з метою арешту та екстрадиції до України ОСОБА_1 ; - визнати протиправною дію Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва від 01.02.2017 з внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку ОСОБА_1 з метою його арешту та екстрадиції до України; - визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України у не повідомленні повної та об`єктивної інформації до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що відносно нього відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52017000000000016 у відповідності до ст.ст. 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу по обробці даних; - визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва у не повідомленні повної та об`єктивної інформації до Генерального секретаріату Інтерполу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що відносно нього відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52017000000000016 у відповідності до ст.ст. 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу по обробці даних; - зобов`язати уповноважену особу Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва звернутися до Генерального секретаріату Інтерполу та повідомити, що відносно ОСОБА_1 відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52017000000000016 у відповідності до ст.ст. 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу по обробці даних та є підстави для видалення з інформаційної системи Інтерпол інформації відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 81 Правил Інтерполу по обробці даних однією з підстав зупинення, відзиву та анулювання запиту про розшук і невідповідністю підстав для його публікації. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача 2 з направлення запиту до відповідача 1 про повідомлення позивача у міжнародний розшук з метою його арешту та екстрадиції до України, дій відповідача 1 з внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку позивача з метою його арешту та екстрадиції до України, а також протиправної бездіяльності відповідача 1 стосовно небажання звернутися до Генерального секретаріату Інтерполу з повідомленням про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та, відповідно, видалення з інформаційної системи Інтерпол інформації відносно ОСОБА_1 , мав місце факт порушення прав позивача. Короткий зміст судового рішення судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 до Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва та Національного антикорупційного бюро України задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України у не повідомленні, станом на час виникнення спірних відносин, повної та об`єктивної інформації до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що відносно нього були відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52017000000000016 у відповідності до ст. ст. 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу по обробці даних. Зобов`язано Національне антикорупційне бюро України вчинити дії щодо направлення повідомлення до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва про те, що відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час виникнення спірних відносин, були відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52017000000000016 у відповідності до ст. ст. 82, 84(2), 87(b) Правил Інтерполу по обробці даних, що мало бути підставою для видалення з інформаційної системи Інтерпол інформації відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 81 Правил Інтерполу по обробці даних. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (адреса для кореспонденції: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Національного антикорупційного бюро України (код ЄДРПОУ 39751280, адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3) судові витрати у сумі 640,00 грн. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач оскаржує дії та допущену, на його думку, бездіяльність відповідачів при здійсненні ними своїх функцій, як суб`єктів владних повноважень, які, станом на час виникнення спірних правовідносин, в контексті положень Кримінального процесуального кодексу України не могли бути оскаржені в порядку кримінального судочинства. Зважаючи на приписи Положення про національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №877 від 28.10.2015 року, Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідування злочинів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України №3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997, суд дійшов висновку, що дії детектива Національного бюро з направлення запиту до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва та дії останнього з внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу відповідного клопотання, були вчинені в межах та у спосіб, передбачені законодавством за наявності достатніх підстав для опублікування повідомлення про міжнародний розшук позивача, оскільки за приписами частини другої ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Також, суд не знайшов підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 у не повідомленні повної та об`єктивної інформації до Генерального секретаріату Інтерполу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що відносно нього відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зобов`язання уповноваженої особи відповідача 1 звернутися до Генерального секретаріату Інтерполу з повідомленням про відсутність рішень стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відповідач 1, як зазначено у його відзивах на позовну заяву, 29.06.2017 року повідомляв Генеральний секретаріат Інтерполу та Комісію з контролю файлів Інтерполу про факт скасування ухвали суду про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що додатково підтверджується п. 22 рішення Комісії з контролю файлів Інтерполу Ref.CCF/R 498.17, ухваленим на 102-й сесії 27.10.2017 року. Натомість, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Національного антикорупційного бюро України у неповідомленні повної та об`єктивної інформації до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва стосовно відсутності рішень відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, станом на момент виникнення спірних правовідносин, на думку суду є обґрунтованими, оскільки дія ухвали Солом`янського районного суду міста Києва №760/4734/17 (№1-кс/760/8139/17) від 02.06.2017 року становила шість місяців із дати її постановлення, а матеріали справи не містять доказів прийняття у відношенні позивача інших рішень про застосування запобіжного заходу на той час та відповідних інформаційних повідомлень відповідача 2 до відповідача

1. З метою повного захисту прав позивача суд вирішив доцільним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача 2 вчинити дії щодо повідомлення відповідача 1 про те, що стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на час виникнення спірних відносин, були відсутні рішення, що могли б дозволити його екстрадицію згідно з національним законодавством, а саме, рішення про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52017000000000016 у відповідності до ст. ст. 82, 84 (2), 87 (b) Правил Інтерполу по обробці даних. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) 03 січня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволення позовних вимог та закрити провадження в цій частині. На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на допущення порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції, оскільки вважає, що вказана справа повинна розглядатись за правилами кримінального судочинства. Зазначає, що у цій справі предметом оскарження є процесуальні дії детектива НАБУ, порядок вчинення яких регламентовано кримінальним процесуальним судочинством. Окрім того, вказує, що позивач є підозрюваним у кримінальному провадженні №520170000000000276. Скаржник звертає увагу на те, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 статті 7 цього Кодексу. Стосовно невірного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права скаржник вказує, що КПК України та Інструкцією не передбачено обов`язкової наявності рішення суду щодо застосування до особи запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі, задля направлення запиту, на підставі якого особа оголошується у міжнародний розшук. Зазначає, що клопотання про публікацію циркулярного розшукового повідомлення щодо міжнародного розшуку позивача винесено на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 06.12.2016 у справі №760/1356/16-к про дозвіл на затримання позивача з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яка не втратила чинності станом на час направлення запиту. Вважає, що задоволена судом позовна вимога є необґрунтованою, адже інформація про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою не повідомлялась Департаменту міжнародного співробітництва, оскільки застосування такого заходу для подання запиту не є обов`язковим. Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Крім того, ухвалою Суду від 14 січня 2019 року зупинено виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі №826/15154/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судами попередніх інстанцій встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України (НАБУ, Національне бюро) здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №52016000000000001 від 11.01.2016. В рамках зазначеного кримінального провадження 30.11.2016 щодо ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою ст. 27 частиною п`ятою ст. 191, частиною третьою ст. 27 частиною першою ст. 366, частиною третьою ст. 27 частиною третьою ст. 212, частиною третьою ст. 27 частиною третьою ст. 209 Кримінального кодексу України. У зв`язку із неможливістю вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру особисто, зумовленою його відсутністю за місцем проживання, 30.11.2016 повідомлення про підозру під розписку вручено представнику ТОВ "Житло-Сервіс", як житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання позивача. Також, детективом Головного підрозділу детективів Національного бюро винесено постанову від 30.11.2016 про оголошення підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розшук. За клопотанням детектива другого відділу Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро, погодженого прокурором Другого відділу Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва №760/1356/16-к (№1-кс/760/16251/16) від 06.12.2016 задоволено зазначене клопотання та надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 27.12.2016 детективом Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро за погодженням з заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України складено повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри і про нову підозру у відношенні ОСОБА_1 та цього ж дня вручено голові правління ОСББ "Клов-5", як балансоутримувачу будинку, в якому зареєстрований ОСОБА_1 , оскільки останній був відсутній за місцем реєстрації. 04.01.2017 матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_1 , як підозрюваного у кримінальному провадженні, виділені в окреме провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №52017000000000016 від 04.01.2017, яке зупинене постановою детектива НАБУ на підставі п. 2 частини першої ст. 280 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 переховується від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а його місцезнаходження невідоме. 01.02.2017 за запитом керівника Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро до обліків Генерального секретаріату Інтерполу внесено клопотання про публікацію червоного повідомлення щодо міжнародного розшуку з метою арешту та екстрадиції до України ОСОБА_1 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою ст. 27 частиною п`ятою ст. 191, частиною третьою ст. 27 частиною першою ст. 366, частиною третьою ст. 27 частиною третьою ст. 212, частиною третьою ст. 27 частиною третьою ст. 209 Кримінального кодексу України. Ухвалою слідчого судді від 07.04.2017 у справі №760/4734/16-к (№1-кс/760/5315/17) щодо позивача обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №11-сс/796/2304/2017 року скасовано ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07.04.2017 року, якою у відношенні позивача було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки колегією суддів встановлено невідповідність повідомлення ОСОБА_1 про підозру вимогам частини сьомої ст. 135 Кримінального процесуального кодексу України, а відтак зроблено висновок, що слідчим суддею було обрано запобіжний захід щодо особи, яка не є підозрюваною у кримінальному провадженні №52017000000000016. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02.06.2017 у справі №760/4734/17 (№1-кс/760/8139/17) задоволено клопотання детектива Другого відділу Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро, погоджене прокурором Другого відділу Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України і надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02.06.2017 у справі №760/4734/17 (№1-кс/760/8140/17) залишено без розгляду клопотання детектива Другого відділу Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро, погоджене прокурором Другого відділу Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 03.07.2017 до компетентних органів Республіки Болгарія детективами НАБУ направлено запит про міжнародно-правову допомогу з дорученням щодо вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52017000000000016. Листом від 05.07.2017 Департамент Інтерполу та Європолу Національної поліції України проінформував детективів НАБУ, що відомості про фактичне місцезнаходження ОСОБА_1 не надходили. 25.07.2017 детективи НАБУ отримали від Міністерства юстиції Республіки Болгарія лист з повідомленням про те, що запит про міжнародно-правову допомогу було отримано та направлено у встановленому порядку до компетентного органу до виконання. 04.09.2017 детективом Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро винесено постанову про відновлення досудового розслідування, оскільки станом на 04.09.2017 у детективів НАБУ виникла необхідність у проведенні слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні. 21.09.2017 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача 1 з проханням у межах визначених повноважень звернутися до Генерального секретаріату Інтерполу з повідомленням про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , встановленого рішенням слідчого судді Солом`янського районного суду від 07.04.2017 та відмовленні у задоволенні клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №52017000000000016 і видалити з інформаційної системи Інтерпол інформацію відносно ОСОБА_1 . На вказаний запит представником позивача отримано відповідь №IP/908/17/c94/29099319аз/EC2/A3/1 від 27.09.2017, за змістом якої відповідач 1 повідомив, що відповідно до законодавства України та нормативних актів Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (МОКП - Інтерпол) до повноважень Національних центральних бюро Інтерполу не належить звернення до Генерального секретаріату Інтерполу та коригування обліків МОКП - Інтерпол у зв`язку зі скаргами фізичних осіб або їх уповноважених представників, з метою внесення змін або видалення певної інформації, яка обробляється в інформаційній системі МОКП - Інтерпол за ініціативою Національних бюро Інтерполу в інших країнах. Разом з тим, відповідач 1 у згаданій відповіді зазначив, що станом на 26.09.2017 доручення правоохоронних органів України щодо внесення клопотання про видалення з обліків Генерального секретаріату Інтерполу відомостей про міжнародний розшук зазначеної у запиті представника позивача особи на адресу підрозділу відповідача 1 не надходили. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29.09.2017 у справі №760/17095/17 (№1-кс/760/12553/17) відмовлено у задоволенні клопотання детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного управління підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, погодженого прокурором Другого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини першої ст. 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 року №1698-VII (надалі - Закон №1698-VII) Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці. Відповідно до обов`язків НАБУ, визначених ст. 16 Закону №1698-VII, Національне бюро, зокрема: здійснює оперативно-розшукові заходи з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно-розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів; здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом; взаємодіє з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами для виконання своїх обов`язків; здійснює міжнародне співробітництво у межах своєї компетенції відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України. Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків, згідно частини першої ст. 17 Закону №1698-VII, надається право, у тому числі: заводити оперативно-розшукові справи на підставі постанови, що затверджується начальником відповідного підрозділу Національного бюро, та здійснювати на підставах і в порядку, установлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи; здійснювати правове співробітництво із компетентними органами іноземних держав, міжнародними організаціями з питань проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування на підставі законів та міжнародних договорів України. Національне бюро може від імені України надавати міжнародні доручення щодо проведення оперативно-розшукових та слідчих дій, укладати угоди про співробітництво з питань її повноважень з іноземними і міжнародними правоохоронними органами та організаціями, звертатися від імені України до іноземних державних органів в установленому законодавством України та відповідних держав порядку тощо (частина друга ст. 17 Закону №1698-VII). Згідно п. 1 Положення про національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №877 від 28.10.2015 року (надалі - Положення), Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Основними завданнями Національної поліції, зокрема згідно підп. 1 п. 3 Положення, є реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Національна поліція відповідно до покладених на неї завдань, визначених п. 4 Положення: здійснює представництво та забезпечує виконання зобов`язань України в Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерполі (далі - Інтерпол) та Європейському поліцейському офісі (Європолі) (далі - Європол); організовує взаємодію правоохоронних та інших державних органів України з Інтерполом, Європолом, а також компетентними органами інших держав з питань, що належать до сфери діяльності Інтерполу та Європолу; використовує та надає іншим правоохоронним органам України доступ до інформаційно-телекомунікаційних систем і банків даних Інтерполу та Європолу, а також вносить до цих банків даних інформацію правоохоронних органів України; звертається в межах своєї компетенції із запитами до органів правопорядку (правоохоронних органів) інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до закону, міжнародних договорів України, установчих актів та правил міжнародних організацій поліції, членом яких є Україна (пп. 32, 33, 34 та 36 відповідно). Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України №3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №54/1858 від 26.02.1997 року затверджено Інструкцію про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідування злочинів (надалі - Інструкція). Ця Інструкція, як зазначено в її п. 1.1, визначає порядок використання правоохоронними органами України можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні (надалі - НЦБ) для співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав під час здійснення діяльності, пов`язаної із попередженням, розкриттям та розслідуванням злочинів, які мають транснаціональний характер або виходять за межі України. Згідно підпунктів 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3 п. 1.3 Інструкції підрозділом, на який безпосередньо покладається організація виконання функцій Міністерства внутрішніх справ України як Національного центрального бюро Інтерполу, є робочий апарат Укрбюро Інтерполу. НЦБ забезпечує співробітництво правоохоронних органів України та зарубіжних країн як у цілому, так і в окремих напрямках боротьби із злочинністю і надає можливості для: підготовки та надсилання ініціативних запитів за кордон; підготовки та надсилання відповідей на запити зарубіжних правоохоронних органів; обміну оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою та криміналістичною інформацією про підготовку і вчинення злочинів та причетних до них осіб, а також архівною та, в окремих випадках, процесуальною інформацією. Запити до НЦБ надсилаються, як правило, через підрозділи Укрбюро Інтерполу в головних управліннях МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях та м. Севастополі (п. 1.8 Інструкції). За п. 1.13 Інструкції НЦБ відмовляє повністю або частково у виконанні запитів: які не стосуються компетенції Інтерполу; які пов`язані із злочинами політичного, військового, релігійного чи расового характеру; виконання яких призведе до порушення: а) суверенітету та безпеки України; б) законодавства України чи держави, куди надсилається запит; в) прав людини; якщо вони оформлені з порушенням вимог цієї Інструкції; якщо вони надійшли від відомств, установ та організацій, що відповідно до законодавства України не є правоохоронними органами; якщо вони надійшли від фізичних осіб. Відповідно до підп. 2.1.4 п. 2.1 Інструкції запити з питань розкриття і розслідування злочинів у сфері економіки і фінансів, а також причетних до них осіб, що надсилаються до НЦБ Інтерполу для подальшого скерування правоохоронним органам зарубіжних держав, повинні містити такі відомості: а) конкретні факти, які є підставою для звернення до правоохоронних органів зарубіжних держав: наявність кримінальної справи, її номер, дата і стаття кримінального закону, за якою вона порушена, орган, що провадить розслідування; заведена оперативно-розшукова справа, її номер, перевірка оперативної або іншої інформації, номер оперативного повідомлення або відповідного документа; б) анкетні дані особи, щодо якої робиться запит; за наявності кримінальної справи процесуальний стан цієї особи, якщо обвинувачений - який, ким і коли обраний запобіжний захід; в) обставини злочину або характер наявних відомостей із зазначенням способу вчинення конкретних злочинних діянь обвинуваченими або підозрюваними особами. Відповідно до підпунктів 4.1.2 та 4.1.1 п. 4.1 Інструкції використовуючи систему міжнародного розшуку в межах Інтерполу, правоохоронні органи України мають можливість: одержати інформацію про місцеперебування за кордоном та рід занять розшукуваних осіб: підозрюваних у вчиненні злочинів, звинувачуваних, засуджених, які ухиляються від кримінальної відповідальності чи відбування покарання з подальшою їх екстрадицією (видачею); встановити контроль за діяльністю та пересуванням осіб, які переховуються від правоохоронних органів за межами України. Міжнародний розшук з використанням каналів та можливостей Інтерполу ведеться, зокрема, у випадку наявності вірогідних даних про виїзд розшукуваної особи в інші країни, якими можуть бути: наявність у такої особи закордонного паспорта, повідомлення органів Держкомкордону України про реєстрацію перетинання нею кордону, поштове листування, пояснення свідків тощо (підп. 4.2.1 п. 4.2 Інструкції). Міжнародному розшукові з ініціативи правоохоронних органів України підлягають особи, які виїхали за межі України і ухиляються від кримінальної відповідальності та відбуття покарання за злочини, за які згідно з чинним законодавством або судовим вироком, що набув законної сили, передбачене (призначене) покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше шести місяців (підп. 4.3.1 п. 4.3 Інструкції). У пункті 4.4 Інструкції зазначено, що підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. У запиті повинна бути викладена повна та об`єктивна інформація про події, факти на розшукуваних осіб, у тому числі (згідно підп. 4.4.18) який запобіжний захід обраний стосовно розшукуваної особи. Якщо є санкція на тримання цієї особи під вартою, ким і коли вона видана. Згідно підп. "б" підп. 4.5.2 п. 4.5 Інструкції у разі розшуку підозрюваної, обвинуваченої або засудженої особи, яка переховується за кордоном, у запиті додатково відтворюється позиція заходів, які з точки зору ініціатора розшуку доцільно вжити щодо розшукуваної особи у разі виявлення її на території іноземної держави. Такими заходами, як правило, можуть бути: затримання та арешт розшукуваної особи з наступною її екстрадицією. У цьому разі ініціатор розшуку в запиті до НЦБ гарантує, що при затриманні та арешті розшукуваної особи на території іншої держави до її компетентних органів буде обов`язково надіслано клопотання про екстрадицію цієї особи. Якщо країна, де вірогідно може перебувати розшукувана особа, невідома, то в запиті гарантується звернення з клопотанням про екстрадицію до будь-якої країни або вказується коло чи конкретний перелік країн, яким обмежується гарантоване звернення з клопотанням про екстрадицію. НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни (п. 4.6 Інструкції). Про здійснений запит НЦБ письмово інформує ініціатора, який після цього зобов`язаний негайно повідомляти нові відомі факти щодо розшукуваних для коригування розшукових заходів за кордоном (п. 4.7 Інструкції). За п. 4.9 Інструкції після одержання даних про місцеперебування розшукуваної особи за кордоном НЦБ: доводить одержану інформацію до відома ініціатора розшуку; повідомляє Генеральну прокуратуру України, а також прокуратуру Автономної Республіки Крим, міст Києва, Севастополя чи відповідної області (якщо кримінальна справа щодо розшукуваної особи знаходиться в провадженні слідчих прокуратури), Головне слідче управління МВС України (якщо розслідування в кримінальній справі провадять слідчі органів внутрішніх справ) або ГУКР МВС України (в разі розшуку засудженої особи) чи інші правоохоронні органи або їх структурні підрозділи за підслідністю. ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України). Скаржник на обґрунтування поданої касаційної скарги вказував на порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції, оскільки, на його думку, вказана справа повинна розглядатись за правилами кримінального судочинства. Як вказує скаржник, у цій справі предметом оскарження є процесуальні дії детектива НАБУ, порядок вчинення яких регламентовано кримінальним процесуальним судочинством. Окрім того, позивач є підозрюваним у кримінальному провадженні №520170000000000276. Скаржник звертає увагу на те, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 статті 7 цього Кодексу. Верховний Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1--1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу. Суд зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Згідно зі встановленими у цій справі обставинами, детективами Національного антикорупційного бюро України (НАБУ, Національне бюро) здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №52016000000000001 від 11.01.2016, в рамках якого 30.11.2016 щодо ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів. 01 лютого 2017 року за запитом керівника Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро до обліків Генерального секретаріату Інтерполу внесено клопотання про публікацію червоного повідомлення щодо міжнародного розшуку з метою арешту та екстрадиції до України ОСОБА_1 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою ст. 27 частиною п`ятою ст. 191, частиною третьою ст. 27 частиною першою ст. 366, частиною третьою ст. 27 частиною третьою ст. 212, частиною третьою ст. 27 частиною третьою ст. 209 Кримінального кодексу України. Наведені вище обставини, установлені судами, свідчать про те, що клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку ОСОБА_1 з метою його арешту та екстрадиції до України винесено не на виконання відповідачам своїх владних управлінських функцій, а в рамках здійснення досудового розслідування відповідними органами. Пунктом 2 ч. 2 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства. Статтею 303 КПК України визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження. Відповідно до цієї статті на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9--1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником; 11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9--1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником. Частинами 2, 3 цієї статті визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті. Таким чином, процедура оскарження дій Національного антикорупційного бюро України з надання запиту до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, дій Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва з внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку: бездіяльності посадових осіб Національного антикорупційного бюро України щодо неповідомлення повної та об`єктивної інформації до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва статтею 303 КПК України не визначена. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Згідно із частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Частиною четвертою статті 347 КАС України передбачено, що про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 26 березня 2019 року у справі №804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак: - справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; - встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; - існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах; - існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема: - немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; - невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; - встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; - наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах. Судом здійснено аналіз судових рішень з аналогічним предметом спору, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та виявлено, що подібні до спірних правовідносини вирішуються судами різних юрисдикцій. Крім того, рішення судів різних юрисдикцій у цих спорах є відмінними у застосуванні процесуальних норм. Так, в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебувала адміністративна справа №826/11147/18 за позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва про визнання протиправними дії Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, що виявилися у наданні офіційного підтвердження про перебування ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у міжнародному розшуку, опосередковані листами №ІР/3258/17/С63/18375/ЕС1/R3/1 від 03.07.2017 та №ІР/3258/17/С75/25812/ЕFЗ/Р/З від 15.09.2017; визнання протиправною бездіяльності Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, що виявилася у невідкликанні запиту до Генерального секретаріату Інтерполу про публікацію червоного повідомлення відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 після отримання 18.12.2017 доказів скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №757/52257/17-к згідно з ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11.12 2017 у справі №11-сс/796/4961/2017; визнання протиправною бездіяльності Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, що виявилася у неповідомленні Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України про прийняття Комісією по контролю за файлами Інтерполу рішення про блокування доступу всім країнам-членам Інтерполу до даних ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та виконання цього рішення Генеральним секретаріатом Інтерполу 05.12.2017. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, що виявилися у наданні офіційного підтвердження про перебування ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у міжнародному розшуку, опосередковані листами №ІР/3258/17/С63/18375/ЕС1/R3/1 від 03.07.2017 та №ІР/3258/17/С75/25812/ЕFЗ/Р/З від 15.09.2017 а також визнано протиправною бездіяльність Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, що виявилася у невідкликанні запиту до Генерального секретаріату Інтерполу про публікацію червоного повідомлення відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . У решті позовних вимог - відмовлено. Таким чином, справа №826/11147/18 визнана підсудною Окружному адміністративному суду м. Києва та розглянута по суті позовних вимог. Водночас, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса у справі №522/16059/19 від 09.10.2019 відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 ,- адвоката Тараненка Ю.Г. на бездіяльність слідчого та вказано, що вимоги адвоката Тараненка Ю.Г. про зобов`язання прокурора прийняти рішення про закриття кримінального провадження №12013170480000547, встановити процесуальний строк для прийняття постанови про закриття кримінального провадження, зобов`язати направити повідомлення в службу Національного центрального бюро Інтерполу про зняття з розшуку ОСОБА_3 , є прерогативою керівника органу досудового розслідування та прокурора та не входить до повноважень слідчого судді. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2020 у справі №757/27966/20-к, зокрема, скасовано постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України радника юстиції Солонського А.А. від 12.05.2014 року у кримінальному провадженні № 12013000000000502 від 22.08.2013 року про оголошення громадянина Канади ОСОБА_5 у розшук та зобов`язано слідчого, який здійснює досудове розслідування, повідомити Інтерпол про зняття з міжнародного розшуку громадянина Канади ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42014000000000537 від 19.06.2014. Скаржник в поданій ним касаційній скарзі, посилаючись на допущення порушень судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції, вказує на необхідність врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі №812/1307/17 від 08.05.2018. Втім, у справі №812/1307/17 спірні правовідносини полягали в оскарженні постанови слідчого про призначення документальної податкової перевірки позивача, винесеної, на його думку, неправомірно в рамках здійснюваного кримінального провадження, тобто оскаржувались дії слідчого, вчинені на підставі Кримінального процесуального кодексу України, а тому колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що саме нормами Кримінального процесуального кодексу України регулюються питання оскарження постанов слідчого та, відповідно, дійшла висновку, що даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Також Суд критично оцінює посилання скаржника на необхідність врахування при розгляді цієї справи правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №826/2253/18. Предметом розгляду вказаної справи була правомірність дій НАБУ щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР, Реєстр) за № 52017000000000276 відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України (далі - КК), за фактом декларування недостовірної інформації суддею Вищого адміністративного суду України Голяшкіним О.В. у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368-2 КК, за фактом незаконного збагачення цього ж судді та початок здійснення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні. Так, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій з приводу того, що внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є процесуальною дією, порядок вчинення якої унормований положеннями кримінального процесуального законодавства і не може розглядатися як владна управлінська функція. Відповідач у цих правовідносинах діє не як суб`єкт владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС, а як сторона кримінального провадження у розумінні КПК, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду не може бути застосована при вирішенні спору, що є предметом розгляду цієї справи, оскільки стосується інших правовідносин, не подібних до спірних у цій справі. Колегія суддів зазначає, що виключність правової проблеми має оцінюватися за кількісним та якісним критеріями. Кількісний ілюструє той факт, що вказана проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Виключність правової проблеми, на переконання колегії суддів, полягає в відсутності однакового підходу щодо визначення юрисдикції спорів стосовно оскарження дій Національного антикорупційного бюро України з надання запиту до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, дій Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва з внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію циркулярного повідомлення щодо міжнародного розшуку: бездіяльності посадових осіб Національного антикорупційного бюро України щодо неповідомлення повної та об`єктивної інформації до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Вирішення виключної правової проблеми, визначеної у цій справі, на думку колегії суддів, дозволить забезпечити дотримання гарантованих статтею 2, 6 КАС України основних засад (принципів) адміністративного судочинства, запровадить єдиний підхід до визначення юрисдикції та правозастосування у спорах зазначеної категорії. Вказані обставини колегія суддів вважає такими, що дають підстави для передачі цієї адміністративної справи відповідно до приписів ст. 346 КАС України на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Керуючись статтями 346, 347, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ухвалив: Справу №826/15154/17 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України в особі Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич Судді В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова