Ухвала КАС ВС № 215/3155/20

УХВАЛА 02 листопада 2021 року м. Київ справа № 215/3155/20 адміністративне провадження № К/9901/37001/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мацедонської В.Е., суддів: Кашпур О.В., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі №215/3155/20 за позовом ОСОБА_1 до Медичного директора комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Криворізької міської ради Бурової Ірини Михайлівни про визнання бездіяльності протиправною,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Медичного директора комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Криворізької міської ради Бурової Ірини Михайлівни, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність медичного директора Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Бурової Ірини Михайлівни, яка виявилася у порушенні права бути присутнім при розгляді заяви (запиту) від 28.04.2020 року вх. №89, права на інформацію, права на охорону здоров`я, медичну допомогу, права на ліквідацію перешкод при здійсненні прав і законних інтересів позивача, правової форми розгляду заяви позивача, правової позиції ст. 3, 21, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 32, 49 Конституції України, та постановити окрему ухвалу згідно ст. 249 КАС України; - визнати протиправною бездіяльність медичного директора Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Бурової Ірини Михайлівни, яка виявилася у не винесенні за результатами розгляду звернення від 28.04.2020 року вх. №89 рішення, постанови, тобто правового акту. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року адміністративний позов залишено без руху, у зв`язку із недотриманням позивачем вимог статей 160, 161 КАС України, та надано строк протягом десяти днів на усунення недоліків, визначених вказаною ухвалою. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до медичного директора Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Бурової Ірини Михайлівни про визнання бездіяльності протиправною повернуто позивачу у зв`язку із неусуненням недоліків останньої. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає наступне. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Пунктом 3 частини 1 статті 294 КАС України передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачу. Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Оскаржуючи судове рішення про повернення позовної заяви, позивач не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій з посиланнями на нормативно-правові акти України в контексті сплати та звільнення від сплати судового збору. Натомість, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що позовна заява повернута у звязку з неусуненням недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, не лише в частині сплати або звільнення від сплати судового збору, але і в частині належного оформлення позовної заяви у відповідноситі до статей 160, 161 КАС України. Суд наголошує, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Таким чином, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляну на оскарження позивачем ухвали про повернення позовної заяви та у силу положень статті 333 КАС України. Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку з відпусткою судді Шевцової Н.В., розгляд цієї скарги відбувся після їх виходу на роботу. На підставі викладеного, керуючись частиною третьою статті 333 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі №215/3155/20 за позовом ОСОБА_1 до Медичного директора комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Криворізької міської ради Бурової Ірини Михайлівни про визнання бездіяльності протиправною. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді О. В. Кашпур Н. В. Шевцова