Постанова 4857 № 140/3328/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 140/3328/21 пров. № А/857/16997/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Кухтея Р.В., Носа С.П., з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 140/3328/21 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Волдінер Ф.А., час ухвалення рішення 23.06.2021 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 02.07.2021 року, В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі відповідач 2) про: · визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття заходів спрямованих на повернення коштів, стягнутих на підставі виконавчого документа, який визнано судом та скасовано; · зобов`язання відповідача 1 надіслати відповідачу 2 подання про повернення суми штрафу в розмірі 141 690,00 грн., примусово стягнутого під час виконавчого провадження №62863209; · зобов`язання відповідача 1 надіслати відповідачу 2 подання про повернення суми виконавчого збору в розмірі 14 169,00 грн., примусово стягнутого під час виконавчого провадження №62863209; · стягнення з Державного бюджету України через відповідача 2 суми штрафу в розмірі 141 690,00 грн, примусово стягнутого під час виконавчого провадження №62863209; · стягнення з відповідача 1 за рахунок бюджетних асигнувань через відповідачу 2 суми виконавчого збору в розмірі 14 169,00 грн. 18.05.2021 представником позивача було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд: 1.Визнати бездіяльність відповідача 1 та відповідача 2 щодо невжиття заходів спрямованих на повернення коштів, стягнутих на підставі виконавчого документа, який визнано судом протиправним та скасовано протиправною; 2.Зобов`язати відповідача 1 надіслати до Державної казначейської служби України подання про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми 141 690,00 грн., штрафу, примусово стягнутого під час виконавчого провадження № 62863209; 3.Зобов`язати відповідача 1 надіслати до Державної казначейської служби України подання про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму 14 169.00 грн. виконавчого збору, примусово стягнутого під час виконавчого провадження № 62863209; 4.Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України суму 141 690,00 грн. штрафу, примусово стягнутого під час виконавчого провадження № 62863209, в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; 5.Стягнути з відповідача 1 за рахунок бюджетних асигнувань через Державну казначейську службу України суму 14 169,00 грн., виконавчого збору, примусово стягнутого під час виконавчого провадження № 62863209, в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Постановою Управління Держпраці у Волинській області від 06.04.2020 № ВЛ-3З/1647/АВ/ТД/ФС накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 141 690, 00 грн. Не погодившись із рішенням контролюючого органу, вищевказана постанова про накладення штрафу була оскаржена у судовому порядку. Незважаючи на судовий перегляд вказане рішення Управління Держпраці у Волинській області направлено для примусового виконання до державної виконавчої служби. В ході виконавчого провадження ВП № 62863209 відповідачем 1 стягнуто з позивача 155 979,00 грн. Згідно розпорядження № 62863209 грошові кошти в сумі 155 979,00 грн., що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № ВЛ-33/1647/АВ/ТД/ФС від 06.04.2020, перераховано на користь Держави в розмірі 141 690,00 грн. та 14 169,00 грн. виконавчого збору. Постановою старшого державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Вишневською Оксаною Ігорівною від 31.08.2020 ВП № 62863209 виконавче провадження з примусового виконання Постанови № ВЛ-33/1647/АВ/ТД/ФС від 06.04.2020, виданого Управлінням Держпраці у Волинській області про стягнення штрафу з ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю у розмірі 141 690,00 грн., закінчено. Однак, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №140/6090/20 (дата набрання законної сили 16.10.2020) визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Волинській області від 06.04.2020 №ВЛ-33/1647/АВ/ТД/ФС. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що рішення на підставі якого було відкрито виконавче провадження ВП № 62863209, наразі є скасованим, що в свою чергу, відповідно до приписів статті 39 Закону України Про виконавче провадження, є підставою для закриття виконавчого провадження ВП № 62863209. Враховуючи наведене, має право на повернення стягнутих в ході виконавчого провадження ВП № 62863209 141 690,00 грн. штрафних санкцій та 14 169,00 грн. виконавчого збору, якому кореспондує відповідний обов`язок відповідачів вчинити дії, спрямовані на повернення виконавчого збору згідно Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів У країни від 03 вересня 2013 року №

787. На письмові звернення позивача про повернення коштів стягнутих на підставі виконавчого документа, який визнано судом протиправним та скасовано, відповідачі відмовились вжити заходів щодо повернення коштів у зв`язку із відсутністю законних підстав для їх повернення. Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду із даним позовом. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 140/3328/21 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо невжиття заходів спрямованих на повернення коштів стягнутих на підставі виконавчого документу, який визнано судом протиправним та скасовано. Зобов`язано Луцький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надіслати до Державної казначейської служби України подання про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми 141690,00 грн. штрафу, примусово стягнутого в межах виконавчого провадження № 62863209. Зобов`язано Луцький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надіслати до Державної казначейської служби України подання про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми 14169,00 грн. виконавчого збору, примусово стягнутого в межах виконавчого провадження № 62863209. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження не скасована, а рішення про скасування постанови Управління Держпраці у Волинській області від 06.04.2020 № ВЛ-3З/1647/АВ/ТД/ФС винесено після завершення виконавчого провадження, тому виконавчий збір не підлягає поверненню, оскільки не є помилковим або надмірно стягнутим. Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 140/3328/21 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що кошти стягнуті в межах виконавчого провадження № 62863209 підлягають поверненню позивачу відповідачем 2 на підставі відповідного подання відповідача 1, який в спірних правовідносинах є уповноваженим органом, що контролює справляння надходжень бюджету. Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача 1 із заявою про повернення стягнутих коштів, однак не отримав жодної відповіді, також відповідачем 1 не надано суду жодної інформації щодо вчинення дій з повернення коштів позивачу. Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем 1 допущено протиправну бездіяльність щодо невчинення передбачених чинним законодавством дій спрямованих на повернення ОСОБА_1 коштів, стягнутих на підставі виконавчого документа, який визнано судом протиправним та скасовано, а отже позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача 1 надіслати до Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу суми 141 690,00 грн., штрафу, та суми 14 169.00 грн. виконавчого збору, примусово стягнутих під час виконавчого провадження № 62863209 підлягають до задоволення. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Постановою Управління Держпраці у Волинській області від 06.04.2020 № ВЛ-3З/1647/АВ/ТД/ФС накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 141 690, 00 грн. Не погодившись із рішенням контролюючого органу, вищевказана постанова про накладення штрафу була оскаржена у судовому порядку. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови, відмовлено. Однак, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 та постановлено нове, яким позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено, а постанову Управління Держпраці у Волинській області від 06.04.2020 № ВЛ-3З/1647/АВ/ТД/ФС визнано протиправною та скасовано. Водночас, відповідачем 1 20.08.2020 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62863209 про примусове стягнення з ОСОБА_1 штрафу на підставі постанови Управління Держпраці у Волинській області від 06.04.2020 № ВЛ-3З/1647/АВ/ТД/ФС в розмірі 141 690, 00 грн., а також постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 62863209 в розмірі 14 169,00 грн. 27.08.2020 відповідачем 1 було винесено розпорядження № 62863209 про перерахунок грошових коштів у сумі 155 979, 00 грн., що надійшли 25.08.2020 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документу від 06.04.2020 № ВЛ-3З/1647/АВ/ТД/ФС на користь Управління казначейства у місті Луцьку. Згідно платіжних доручень № 8126 та № 8127 від 27.08.2020 відповідачем 1 було виконано вказане розпорядження та перераховано на рахунок Управління казначейства міста Луцька грошові кошти в розмірі 155 979, 00 грн., в тому числі, 141 690,00 грн. штрафу примусово стягнутого під час виконавчого провадження №62863209 та 14 169,00 грн. виконавчого збору. 31.08.2020 відповідачем 1 винесено постанову ВП № 628632009 про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з його повним виконанням. 11.03.2021 позивач через свого представника звернувся до відповідача 1 із заявою про повернення коштів стягнутих на підставі виконавчого документу, який визнано судом протиправним та скасовано, однак жодної відповіді на цю заяву не отримав. Виходячи із встановлених фактичних обставин, змістом спірних правовідносин є реалізація позивачем свого права на повернення коштів стягнутих з нього в примусовому порядку на підставі виконавчого документу, що пізніше було визнано судом протиправним та скасовано. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Основні засади та порядок виконання рішень уповноважених органів, що підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби встановлено Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404). Відповідно до приписів статті 3 Закону № 1404, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення державних органів, які законом визнані виконавчими документами. Статтею 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу за порушення законодавства про працю. Ці штрафи накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби. Відповідно до пункту 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються, зокрема, органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України). Відтак, постанова Управління Держпраці у Волинській області від 06.04.2020 № ВЛ-3З/1647/АВ/ТД/ФС про накладення штрафу є виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється у визначеному Законом № 1404 та не потребує додаткового підтвердження судовим рішенням. Водночас, судом встановлено, що після повного виконання відповідачем 1 вказаного виконавчого документу та стягнення виконавчого збору, рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 постанову Управління Держпраці у Волинській області від 06.04.2020 № ВЛ-3З/1647/АВ/ТД/ФС (виконавчий документ) визнано протиправною та скасовано. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що рішення на підставі якого було відкрито виконавче провадження №58459876 наразі є скасованим, що в свою чергу відповідно до приписів статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для закриття виконавчого провадження №62863209. Згідно із пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Отже підставами для повернення стягнутого виконавчого збору є: 1) закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню; 2) визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. При цьому, необхідно зауважити, що визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є окремою самостійною підставою для повернення стягнутого виконавчого збору. Таким чином, законодавець не ставить вчинення органом державної виконавчої служби дій щодо повернення стягнутого виконавчого збору у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню від підстав закінчення основного виконавчого провадження. Враховуючи, що постанова Управління Держпраці у Волинській області від 06.04.2020 № ВЛ-3З/1647/АВ/ТД/ФС скасована в судовому порядку, позивач має право на повернення стягнутого виконавчого збору, якому кореспондує відповідний обов`язок відповідача-1 вчинити дії, спрямовані на повернення виконавчого збору позивачу. Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787). Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Відповідно до пп. 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Таким чином, кошти стягнуті в межах виконавчого провадження № 62863209 підлягають поверненню позивачу відповідачем 2 на підставі відповідного подання відповідача 1, який в спірних правовідносинах є уповноваженим органом, що контролює справляння надходжень бюджету. Як підтверджено матеріалами справи, позивач звертався до відповідача 1 із заявою про повернення стягнутих коштів, однак не отримав жодної відповіді, також відповідачем 1 не надано суду жодної інформації щодо вчинення дій з повернення коштів позивачу. Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем 1 допущено протиправну бездіяльність щодо невчинення передбачених чинним законодавством дій спрямованих на повернення ОСОБА_1 коштів, стягнутих на підставі виконавчого документа, який визнано судом протиправним та скасовано, а отже позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача 1 надіслати до Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу суми 141 690,00 грн., штрафу, та суми 14 169.00 грн. виконавчого збору, примусово стягнутих під час виконавчого провадження № 62863209 підлягають до задоволення. Наведені обставини в своїй сукупності були враховані при ухваленні рішення судом першої інстанції. За таких обставин, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції щодо наявності в даному випадку підстав для часткового задоволення заявлених і позовних вимог. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 140/3328/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 02.11.2021 року