Постанова 4855 № 826/6860/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6860/16 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Єгорової Н.М., при секретарі Дмитренко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект Капітал» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект Капітал» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001561306 від 05.02.2016 року,- В С Т А Н О В И В : ТОВ «КУА «Прімоколект Капітал» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001561306 від 05.02.2016 року. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2016 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0001561306 від 05.02.2016 року. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду 16.11.2016 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001561306 від 05.02.2016 року на суму 15 368 грн., в тому числі за основним платежем - 12 294 грн. та штрафними санкціями - 3 074 грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 31.10.2019 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 року у справі № 826/6860/16 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2016 року скасовано в частині, в якій задоволено позовні вимоги та в цій частині справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект Капітал» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень №2513/26-15-22-02-18, №2504/26-15-22-02-18, №2503/26-15-22-02-18, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві від 24.11.2015 року, згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект Капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено відповідний акт №6/26-15-13-06-02/36676934 від 14.01.2016 року. Перевіркою встановлено порушення ТОВ КУА «ПРІМОКОЛЕКТ-КАПІТАЛ» вимог: - п.п.135.5.15 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.1, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 218 625,00 грн., в тому числі по періодах: рік 2013 на суму 2 101 042,00 грн., рік 2014 на суму 117 583,00 грн.; - п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 15 202 374,00 грн., у тому числі по періодах: рік 2013 на суму 15 202 374,00 грн.; - п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1020 та Наказом міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року №49 та пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України за І-ІV кв. 2013 року, І-ІV кв. 2014 р. 20.01.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект Капітал» надало заперечення на акт планової виїзної перевірки позивача, за результатами розгляду яких прийнято рішення №1888/10/26-15-13-06-02-18 від 02.02.2016 року, яким висновки акту №6/26-15-13-06-02/36676934 від 14.01.2016 року планової виїзної перевірки залишено без змін. На підставі висновків акта перевірки та виявлених у ході перевірки порушень, податковим органом прийнято: - податкове повідомлення-рішення №0001561306 від 05.02.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток фінансових установ на загальну суму 2 773 281, 00 грн.; - податкове повідомлення-рішення №00015711306 від 05.02.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб по виплатах доходу у вигляді дивідендів на загальну суму 19 002 968, 00 грн. 12.02.2016 року позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект Капітал» на зазначені податкові повідомлення-рішення, ДФС України прийнято рішення №7993/6/99-99-10-01-01-25 від 11.04.2016 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.02.2016 року №0001571306 в частині збільшення податку на прибуток іноземних юридичних осіб по виплатах доходу у вигляді дивідендів, які здійснювались товариством у період дії Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціальних Республік і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, та у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05.02.2016 року №0001561306 залишено без змін. В подальшому, листом від 22.04.2016 року №9108/6/99-99-10-01-01-25 ДФС України повідомила ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал», що в рішенні ДФС України від 11.04.16 року №7993/6/99-99-10-01-01-25, прийнятому за результатом розглядом скарги позивача, слід читати в наступній редакції: «скасовує податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05.02.2016 року №0001571306, залишає без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05.02.2016 року №0001561306». Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0001561306 від 05.02.2016 року, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Так, при новому розгляді даної справи, судом першої інстанції, згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року по справі №826/6860/16, було витребувано у позивача належним чином засвідчені копії документів, докази звернення до правоохоронних органів у зв`язку із втратою документів, надати інформацію щодо набуття векселів; інформацію чи здійснював позивач заходи, спрямовані на отримання боргу, та якщо так, яку саме суму боргу очікував отримати позивач, враховуючи 100% уцінку векселів; інформацію, хто із працівників і коли саме проходив навчання персоналу на тему «Ефективний керівник», «Підвищення управлінських компетенцій», «Ефективні кроскультурні комунікації», докази оплати послуг ФОП ОСОБА_1 . Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) від позивача надійшли пояснення, в яких останній зазначив, що висновки Верховного Суду щодо відсутності факту оплати послуг ФОП ОСОБА_1 , спростовуються матеріалами справи, зокрема доказами, що містяться на а.с. 200 даної адміністративної справи. Як вбачається з акту податкової перевірки, контролюючий орган встановив, що позивач зазнав витрат, які не пов`язані із його господарською діяльністю, зокрема: надання консультаційних послуг у сфері навчання персоналу на тему «Ефективний керівник» та «Корпоративний тренінг своїми руками» на загальну суму 72 250,00 грн., товариством надано договір №1-048-0114 про надання консультаційних послуг від 14.01.2014 року укладений з ОСОБА_1 відповідно до умов договору ТОВ «КУА «ПРІМОКОЛЕКТ КАПІТАЛ» є замовником, а ФОП ОСОБА_1 виконавцем договору, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику консультаційні послуги у сфері навчання персоналу «Ефективний керівник». Місце надання послуг - на території Замовника м. Київ. Дати проведення консультацій 05-06 лютого 2014 року. Кількість годин надання консультацій 16 годин. Кількість учасників консультацій від замовника - 8 осіб. Вартість послуг складає 22 500,0 грн. До перевірки позивачем були надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: ОУ-0160613 від 24.06.2013 року на суму 5 250, 00 грн., ОУ-0220413 від 15.04.2013 року на суму 22 500,00 грн., ОУ-0380713 від 19.07.2013 року на суму 22 500,00 грн. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено, що проведено консультаційні послуги у сфері навчання персоналу на теми: «Корпоративний тренінг своїми силами» та «Активний керівник». Зазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять детальної інформації про те, яким чином були надані послуги у сфері навчання персоналу, не зазначено конкретне місце здійснення відповідних послуг, не зазначено зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), що свідчить про те, що акт складений з порушенням викладених вимог. В актах не наведено інформацію про те, хто саме брав участь у консультаційних послугах, рахунок кількості годин надання консультацій, у зв`язку з чим відсутній зв`язок зазначених послуг з підготовкою, організацією та ведення господарської діяльності. Крім того, товариством до перевірки не надано докази проведення консультацій, які були предметом договору, Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що судами попередніх інстанцій вказані документи не досліджувались, суди обмежились переліком документів та не встановили наявність (чи відсутність) взаємозв`язку між наданими документами та господарською діяльністю позивача. Зокрема, не встановлено, хто саме і коли із працівників Товариства проходив навчання, чи відповідають копії сертифікатів, наданих до справи, періоду навчання, яке відношення має компанія «ТВТ-Україна» (яка видавала сертифікати) до ФОП ОСОБА_1 . Щодо ділової мети отримання зазначених послуг, суд зазначає наступне. Як вбачається згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Прімоколект - Капітал» у періоді, що перевірявся було: 64.30 Трасти, фонди та подібні фінансові суб`єкти, 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у., 66.30 Управління фондами. За правилами пп. 14.1.231 ст. 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Отже, позивачу під час нового розгляду справи, необхідно було довести ділову мету наданої послуги, її доцільність використання у господарській діяльності позивача. У своїх поясненнях позивач зазначив, що надані консультаційні послуги стосуються підвищення рівня ділових комунікацій та управлінських здібностей персоналу. Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відтак, консультаційну послугу можна визначити як інтелектуальну діяльність, здійснену професійним консультантом на оплатній чи безоплатній основі, в процесі якої консультант надає замовнику інформацію у вигляді порад, рекомендацій, висновків із питань, визначених замовником у різноманітних сферах діяльності в матеріалізованій формі, доступній для об`єктивного сприйняття. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Так, підтвердженням фактичного отримання консультаційних послуг, окрім договору є, також, акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджують фактичне надання таких послуг, звіти про проведення консультаційних послуг , у яких мають бути викладені результати наданих послуг та інші дані, які дозволяють ідентифікувати виконавця послуг, кількість затрачених годин та зміст послуги. У свою чергу, акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції. Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору і даним звіту. Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат. Так, у наданих актах прийому-передачі міститься лише найменування наданої послуги та її вартість, крім того, з актів неможливо встановити обсяг проведених виконавцем робіт, кількість витраченого часу, використані інформаційні матеріали. При цьому, позивачем не вказано, яким чином отримані консультаційні послуги стосуються його господарської діяльності та не надано доказів, які б підтверджували реальність здійснених операцій та факт використання отриманих послуг у власній господарській діяльності. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази, які б установлювали перелік необхідних товариству послуг. Підтвердженням зв`язку витрат на консультування можуть бути такі документи, як: наказ про необхідність проведення та залучення консультування; договір про проведення послуг консультування, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства та звіт. Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постанові по справі №815/5349/16 від 12.02.2019 року. Оцінивши подані позивачем документи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг не надано достатніх та належних доказів. У справі, що розглядається, на підтвердження факту надання позивачу спірних послуг суду надано лише договори та акти, в яких йдеться виключно про надання комплексу послуг. При цьому надані консультаційно-інформаційні послуги не розкривають їх зміст, позаяк не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки їх подальшого використання у діяльності позивача. Крім того, позивачем не було долучено штатний розпис компанії, який відображає чисельність працівників та їх посади, у зв`язку з чим, не має можливості встановити відповідність виданих іменних сертифікатів найманим працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект Капітал». Щодо сертифікатів про проходження навчання, останні видані компанією «ТВТ-Україна», в той час, як договір про надання послуг укладено між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , який навіть не був тренером по наданим консультаційним послугам, а тому, суд позбавлений можливості встановити взаємозв`язок контрагента позивача з наданими ним послугами. Також Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, вказав, що судами не встановлено на підставі належних та допустимих доказів факт оплати за вказаними договорами. На вимогу суду, позивачем були надані платіжні доручення, оформлені на ім`я ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 72 250,00 грн., а саме: №555 від 27.03.2013 року на суму 5 250,00 грн., №604 від 04.04.2013 року на суму 22 500,00 грн., №1277 від 11.07.2013 року на суму 22 000,00 грн. №2709 від 24.01.2019 року на суму 22 500,00 грн. Разом з тим, судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки суд дійшов висновку про те, що надані на підтвердження реальності господарських операцій за договорами надання консультаційних послуг первинні бухгалтерські документи, не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку, до того ж позивачем не підтверджено взаємозв`язок ФОП ОСОБА_1 із компанією «ТВТ-Україна», то платіжні доручення не можуть слугувати доказами, які підтверджують фактичні витрати на отримання консультаційних послуг. Щодо економічної доцільності уцінки векселів, виданих АТ «Львівський хлібзавод №1» та АТ «Львівський хлібокомбінат». Як вбачається з акту податкової перевірки контролюючим органом встановлено, що відповідно до обігово-сальдової відомості по рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» станом на початок перевіряємого періоду - 01.01.2013 року на балансі товариства обліковувались векселі на загальну суму 7 775 131,00 грн, емітентом яких є АТ «Львівський хлібзавод №1» та АТ «Львівський хлібокомбінат», а придбання векселів відбулось на загальну суму 9 977 940,00 грн. У подальшому, на підставі наказу від 31.12.2013 року «Про уцінку векселів» ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» проведено уцінку векселів АТ «Львівський хлібзавод №1» та АТ «Львівський хлібокомбінат» на 100% від їхньої балансової вартості відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» згідно наказу МФУ №91 від 26.04.2000 року, про що відображено списання векселів станом на 31.12.13 року в бухгалтерському обліку по рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції». У ході перевірки контролюючим органом встановлено, що погашення векселів повинно було відбутись у 2011 році на загальну суму 9 977 940,00 грн. При цьому, в акті перевірки зазначено, що товариству надано запит щодо надання пояснення та підтверджуючих документів стосовно вжитих заходів по пред`явленню векселів до погашення, а саме: АТ «Львівський хлібзавод №1» - 02.08.2010 року та АТ «Львівський хлібокомбінат» - 12.04.2010 року. У відповідь на вказаний запит позивач зазначив, що товариством проводився моніторинг фінансової звітності векселедавців із загальнодоступних інформативних джерел, який підтвердив факт їх недієвості та неможливості звернення у відповідні судові інстанції у зв`язку із відсутністю процесуальних підстав. Крім того, у відповідь на запит щодо надання до перевірки оригіналів векселів, які обліковувались на початок перевіряємого періоду отримано відповідь про відсутність бланків векселів, емітентом яких є АТ «Львівський хлібзавод №1» та АТ «Львівський хлібокомбінат», відповідальність за зберігання яких ніс попередній директор товариства, та було проведено комплекс заходів з метою виявлення причин нестачі векселів. З урахуванням відсутності вказаних вище векселів, а також доказів пред`явлення їх до погашення та в судові інстанції щодо погашення заборгованості, договорів купівлі-продажу, акта прийому-передачі векселів, документів, що підтверджують факт розрахунків або за яку заборгованість виписано зазначені векселі, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд зазначив, що суду належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Так, у наданих на вимогу суду першої інстанції поясненнях, позивач зазначив, що ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» вищенаведені векселі були складені у 2009 році та перебували виключно на бухгалтерському обліку позивача, векселя не перебували на податковому обліку позивача та відповідно ніколи не списувались на валові витрати ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал». Оскільки вищенаведені прості векселі перебували виключно на бухгалтерському обліку позивача, резерви під них за рахунок валових витрат не створювались, а тому, не відбулось завищення валових витрат чи заниження валових доходів, а тому посилання відповідача на порушення позивачем вимог ст. 159.3.5 ПК України, яка регулює порядок відшкодування безнадійної заборгованості, що утворилась виключно внаслідок настання форс-мажору є безпідставними, оскільки позивач обліковуючи дані векселі, здійснив їх уцінку за рахунок власних коштів, без відповідного зменшення оподатковуваного доходу. Крім того, позивач зазначив, що втратив векселі та всі документи, які пов`язані з їх набуттям. На підтвердження вказаних обставин зазначив, що ще рішенням загальних зборів учасників, затверджених протоколом № 104 від 28.01.2015 року, було ухвалено рішення про звільнення генерального директора ОСОБА_2 та призначення нового генерального директора - ОСОБА_3 . У березні 2015 позивач звернувся до Солом`янського УП ГУНП У м. Києві, із заявою про вчинення колишнім керівником товариства ОСОБА_2 , злочину передбаченого ст. 358 КК України. Так, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді керівника товариства, підробив рішення загальних зборів ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» та уклав від імені товариства фіктивні договори, чим завдав збитків на суму понад 1 млн. грн. За результатами звернення позивача, Солом`янським УП ГУНП у м. Києві, 21.03.2015 року внесено інформацію до ЄРДР за № 1201510000002639, щодо скоєння колишнім Генеральним директором товариства ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст. 358 КК України. У лютому 2015 в процесі опрацювання та структурування документів Товариства, було виявлено відсутність бланків векселів, емітентом яких є AT «Львівський хлібзавод №1» та AT «Львівський хлібокомбінат», відповідальність за зберігання яких ніс попередній директор товариства. Позивач повідомив слідчих УП ГУНП у м. Києві про факт відсутності вищенаведених цінних паперів, однак жодних дій проведено не було. З огляду на викладене, позивач звернувся до Прокуратури №9 із скаргою на бездіяльність слідчих УП ГУНП у м. Києві, в процесі розгляду провадження № 1201510000002639, в т.ч. щодо розшуку векселів зазначених в акті податкової перевірки, однак відповіді так і не було отримано. Правовідносини щодо обігу векселів в Україні врегульовано Женевською Конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі. До даної Конвенції Україна приєдналась 06.07.1999 року, дата набрання чинності для України 06.01.2000 року. Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику веселя (векселедержателю). Вексель є борговим цінним папером. Векселі бувають прості або переказні та існують в документарній формі. Простий вексель - вексель, що містить зобов`язання векселедавця сплатити в зазначений строк певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). За приписами статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року № 3480-IV (далі - Закон № 3480-IV) вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно в документарній формі. Особливості видачі й обігу векселів, здійснення операцій із векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом. Отже, вексель згідно з визначенням чинного законодавства має подвійну природу: боргове зобов`язання та цінний папір. В бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №892/4185) операції з видачі векселя в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів відображається в такий спосіб: у продавця закривається дебіторська заборгованість за кредитом рахунка 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» і з`являється заборгованість, що відображається за дебетом рахунка 341 «Короткострокові векселі, отримані в національній валюті». У покупця одночасно закривається кредиторська заборгованість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і з`являється заборгованість по рахунку 621 «Короткострокові векселі в національній валюті». Як свідчать матеріали податкової перевірки, векселі, виписані в погашення кредиторської заборгованості векселедавців АТ «Львівській хлібокомбінат», АТ «Львівській хлібозавод №1». Таким чином, вексель, що використовується для оформлення заборгованості за товари, виконані роботи, одержані послуги, є способом засвідчення відносин боргу та не підтверджує витрати позивача. Відповідно до п.п. 159.5.2 п. 159.5 ст. 159 Податкового кодексу України у разі якщо за висновком відповідного уповноваженого органу, визначеного підпунктом 159.3.5 пункту 159.3 цієї статті, обставини непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору) мають тимчасовий характер і не впливають на спроможність дебітора сплатити заборгованість після їх закінчення, кредитор може надати претензію дебітору стосовно сплати зазначеної заборгованості. Якщо дебітор не погасив зазначену заборгованість або кредитор не звернувся з позовом до суду стосовно стягнення такої заборгованості протягом строків, визначених законом, доходи кредитора і дебітора збільшуються на суму зазначеної заборгованості. Відповідно 14.1.11. Податкового кодексу України (в редакції станом на дату проведення перевірки) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; Отже, для віднесення сум зобов`язань до безнадійної заборгованості мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у п.п. 14.1.11. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. У своїх поясненнях позивач вказав, що останнім вчинялися дії щодо звернення до правоохоронних органів із листами про втрату векселів, однак, станом на сьогодні розгляд кримінальних проваджень триває. Крім того, вчинення вексельного протесту та звернення до суду не обов`язком для позивача, як векселедержателя, а є його правом. Також позивачем були надані листи від ПАТ «Львівський Хлібзавод №1» та ПАТ «Львівський Хлібокомбінат», в яких повідомлялось про визнання заборгованості, що виникла за простими векселями, виданими 08.09.2009 року з гарантуванням їх погашення до 01.12.2013 року та до 15.12.2013 року. Водночас, для обліку розрахунків з використанням векселів передбачено чотири рахунки: Довгострокова дебіторська заборгованість» субрахунок 162 «Довгострокові векселі одержані», на якому ведеться облік векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості. Рахунок активний. За дебетом рахунка відображається виникнення (збільшення) довгострокової дебіторської заборгованості, за кредитом її погашення (списання). Аналітичний облік ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, за строками погашення. «Короткострокові векселі одержані», який має субрахунки 341 «Короткострокові векселі одержані в НВ» та 342 «Короткострокові векселі одержані в іноземній валюті». Рахунок активний. За дебетом рахунка відображається отримання векселя за продані товари, роботи, послуги, за кредитом отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо. Аналітичний облік ведеться за кожним одержаним векселем. «Довгострокові векселі видані», який має субрахунки 551 «Довгострокові векселі видані в НВ» та 552 «Довгострокові векселі видані в іноземній валюті». Рахунок пасивний. За кредитом відображається видача векселя в забезпечення за одержані матеріальні цінності, послуги, за дебетом - погашення заборгованості, забезпеченої виданим векселем. Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем. «Короткострокові векселі видані», який має субрахунки 621 «Короткострокові векселі видані в НВ» та 622 «Короткострокові векселі видані в іноземній валюті». Рахунок пасивний. За кредитом відображається видача векселя в забезпечення за одержані матеріальні цінності, послуги, за дебетом - погашення заборгованості, забезпеченої виданим векселем. Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та за строками їх погашення. Бланки векселів належать до бланків суворої звітності і тому їх облік ведеться підприємством на балансовому рахунку 08 « Бланки суворої звітності. В свою чергу, контролюючий орган встановив, що позивачем не було надано до перевірки доказів купівлі векселів, погашення заборгованості за векселями, крім того, позивач не вчинив вексельний протест та не звертався до суду стосовно стягнення вексельної заборгованості, у зв`язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність правових підстав для списання заборгованості за векселем. Отже, безнадійною можна вважати заборгованість за умови, що кредитор вжив відповідних заходів для її стягнення, які не привели до позитивного результату, у той же час, позивач під час нового розгляду справи надав суду тільки звернення до правоохоронних органів із повідомленням про втрату векселів, інших доказів, які б підтверджували, що позивач вчиняв відповідні заходи щодо стягнення заборгованості суду надано не було, крім того, позивач не навів суду економічних причин, за яких була списана сума заборгованість за векселями. Також, позивачем в порушення вимог, викладених Верховним Судом не було надано пояснень про те, за яких умов виникла заборгованість за векселями, які послуги надавалися позивачем АТ «Львівський хлібзавод №1» та АТ «Львівський хлібокомбінат», на яку суму та яка ділова мета набуття простих векселів. Враховуючи викладене, позивачем не доведено наявність достатніх правових підстав для списання векселів. Водночас, відповідачем доведено правомірність своїх дій та прийнятих рішень, а доводи позивача не знайшли свого підтвердження та обґрунтування, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект Капітал» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Єгорова Н.М. Повний текст виготовлено: 01 листопада 2021 року.