Постанова 4855 № 640/26497/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26497/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Епель О.В. Парінов А.Б. за участі: секретар с/з Піскунова О.Ю. пр-к позивача Хруленко М.В. пр-к відповідача Куценко М.А. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Опіка» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Опіка» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення, - У С Т А Н О В И В: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Опіка» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.09.2020 №346-ДП-КУА про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів у виді анулювання ліцензії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 жовтня 2021 року. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року залишити без змін. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на підставі ліцензії на провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів від 30.10.2012 серії АВ №614843, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, строком дії з 25.07.2006, здійснює діяльність з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Опіка». У його адмініструванні перебувають такі недержавні пенсійні фонди: - Відкритий недержавний пенсійний фонд «Пенсійна опіка» (скорочена назва - ВНПФ «Пенсійна опіка»); - Корпоративний пенсійний фонд «Стирол» (скорочена назва - КПФ «Стирол»); - Відкритий недержавний пенсійний фонд «Ніка» (скорочена назва - ВНПФ «Ніка»). 18.02.2020 Комісією винесене розпорядження №16-ДП-КУА про усунення порушень законодавства про цінні папери, яким ТОВ «КУА АПФ «Опіка» у термін до 06.03.2020 зобов`язано усунути порушення законодавства шляхом приведення у відповідність до пункту 14 частини першої статті 49 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» активів пенсійного фонду ВНПФ «Ніка» та до 06.03.2020 письмово поінформувати уповноважену особу Комісії та Департамент нагляду за професійними учасниками фондового ринку про виконання цього розпорядження. Розпорядження, направлене на адресу позивача поштою, отримано останнім 28.02.2020. 06.08.2020 Комісією за участі уповноваженої особи ТОВ «КУА АПФ «Опіка» Волкова А.П. складено акт №299-ДП-КУА про правопорушення на ринку цінних паперів, в якому зафіксовано невиконання товариством розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА. Постановою від 02.09.2020 про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів Комісія призначила до розгляду справу про правопорушення на ринку цінних паперів стосовно ТОВ «КУА АПФ «Опіка» на 10.09.2020. Отримання цієї постанови позивач не заперечує. За наслідками розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів Комісією 10.09.2020 винесено оскаржувану постанову за №346-ДП-КУА, якою до позивача застосовано санкцію у вигляді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), виданої на підставі рішення Комісії від 12.04.20216 №403. Не погоджуючись з вказаним вище рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваної постанови, якою за невиконання позивачем розпорядження Комісії від 18.02.2020 №16-ДП-КУА про усунення порушень законодавства про цінні папери до нього застосовано санкцію у виді анулювання ліцензії на провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів. Згідно з доводами позивача указане розпорядження є протиправним, оскільки ґрунтується на невірних висновках Комісії про порушення позивачем законодавства, тому його невиконання не могло слугувати підставою для притягнення позивача до вищевказаного виду відповідальності. Окрім того, оскаржувана постанова прийнята з порушенням установленої законодавством процедури, оскільки її прийняттю не передувало складення Комісією акта про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов. Також в постанові не зазначено імені та по батькові уповноваженої особи, яка її винесла, що є додатковим підтвердженням невідповідності постанови вимогам законодавства. Застосування до позивача найсуворішого виду відповідальності - санкції у виді анулювання ліцензії без достатнього обґрунтування щодо її необхідності, тоді як законодавство містить низку більш м`яких видів відповідальності, є необґрунтованим та не пропорційним. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, дійшов висновку, що, оскільки позивачем було порушено вимоги законодавства щодо цінних паперів, оскільки не виконано розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 18.02.2020 за №16-ДП-КУА, то Комісія у межах своїх повноважень, з метою запобігання і припинення порушення законодавства на ринку цінних паперів та захисту прав інвесторів щодо фінансових послуг, які надаються особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, правомірно застосувала у відношенні ТОВ «КУА АПФ «Опіка» санкцію у виді анулювання ліцензії. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, ї посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі також - Закон №222-VIII) регулюються суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначається виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлюється уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності. У статті 1 Закону №222-VIII міститься визначення термінів, зокрема: - ліцензіат - суб`єкт господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності; - ліцензійні умови - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії; органу ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган; - анулювання ліцензії повністю або частково - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, на який йому видано ліцензію, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі. Частиною першою статті 9 Закону №222-VIII встановлено обов`язок ліцензіата виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності. Орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення (пункт 3 частини третьої статті 6 Закону №222-VIII). Зі змісту вказаних статей Закону №222-VIII убачається, що ліцензіат має дотримуватися вимог ліцензійних умов, а органу ліцензування надано право здійснення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами проведеної перевірки останнього приймати рішення. Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №222-VIII визначено, що виключно законами визначаються підстави для видачі ліцензії, залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії, переоформлення ліцензії, розширення та звуження провадження виду господарської діяльності ліцензіатом, зупинення, відновлення дії ліцензії повністю або частково, анулювання ліцензії повністю або частково і строки прийняття та набрання чинності рішеннями органів ліцензування. Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі також - Закон №448/96-ВР). Згідно зі статтею 1 цього Закону державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері; професійних учасників ринку цінних паперів - осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (в наведених у рішенні нормативних положеннях - Комісія). Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством (частина перша статті 5 Закону №448/96-ВР). Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону №448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює порядок та видає ліцензії, передбачені статтею 4 цього Закону, а також анулює зазначені ліцензії в разі порушення вимог законодавства. За змістом пункту 10 статті 8 названого Закону Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов`язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та фондовий ринок, а також законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства. Пунктом 5 статті 8 Закону №448/96-ВР Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку також надано право у разі порушення законодавства про цінні папери та/або про систему накопичувального пенсійного забезпечення виносити попередження, зупиняти на строк до одного року обіг цінних паперів, зупиняти або анулювати дію ліцензій, передбачених статтею 4 цього Закону. Підпунктом 35 пункту 4, підпунктом 64 пункту 5 Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1063/2011, визначено, що Комісія відповідно до покладених на неї завдань у встановленому нею порядку видає, переоформлює, зупиняє дію або анулює ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів та видає дублікати і копії таких ліцензій; а також має право накладати на осіб, винних у порушенні вимог законодавства про цінні папери, адміністративні стягнення, а також штрафні та інші санкції аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів. Підпунктом 2.4 пункту 2 розділу ХVІІ Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2012 №1470 Комісії надано право застосовувати до юридичних осіб санкцію у виді анулювання дії ліцензії, виданої Комісією, - за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів, у тому числі нормативно-правових актів Комісії. Згідно з пунктом 1 розділу VI Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.07.2013 №1281 (далі також - Ліцензійні умови), Комісія має право прийняти рішення про анулювання ліцензії компанії з управління активами з підстав, встановлених законодавством, яке регулює діяльність з управління активами інституційних інвесторів. Пунктом 2 цього ж розділу Ліцензійних умов визначено низку підстав для анулювання ліцензії. Так, відповідно до підпункту 16 цього пункту підставою для анулювання ліцензії може бути акт про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов. З матеріалів справи убачається, що прийняттю оскаржуваної постанови Комісією передувало, зокрема, складення акта від 06.08.2020 №299-ДП-КУА про правопорушення на ринку цінних паперів, в якому зафіксовано невиконання позивачем розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА, зокрема не приведено у відповідність до пункту 14 частини першої статті 49 Закону №1057-IV активи пенсійного фонду НВНПФ «Ніка». Про виконання розпорядження не поінформовано письмово уповноважену особу Комісії та департамент нагляду за професійними учасниками фондового ринку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що назва цього акта не впливає на його суть, оскільки цим актом Комісією зафіксовано порушення позивачем вимог законодавства на ринку цінних паперів, а саме пункту 14 частини першої статті 49 Закону №1057-IV, що у свою чергу є порушенням Ліцензійних умов. З аналізу змісту пункту 11 глави 3 розділу II Ліцензійних, відповідно до якого ліцензіат здійснює діяльність відповідно до вимог законодавства України з урахуванням особливостей, передбачених Законами України «Про інститути спільного інвестування», «Про недержавне пенсійне забезпечення» і нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Комісії з цього питання. Отже, порушення вимог законодавства України, зокрема й Закону №1057-IV, у свою чергу, є порушенням ліцензіатом Ліцензійних умов. Відтак, оскаржувана постанова прийнята Комісією в установленому порядку на підставі акта від 06.08.2020 №299-ДП-КУА про невиконання позивачем розпорядження про усунення порушень законодавства/Ліцензійних умов. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце складання цього акту, а його уповноважена особа за довіреністю - Волков А.А. був присутній при складенні акта, надав письмові пояснення щодо виявленого порушення на 9 аркушах та отримав його примірник, що підтверджується його підписом на акті. Відтак, доводи позивача про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваної постанови, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи. Щодо доводів апелянта про не зазначення в оскаржуваній постанові імені та по батькові уповноваженої особи, що її прийняла, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи убачається, що указана постанова містить необхідну інформацію про таких уповноважених осіб із зазначенням їхнього імені, по батькові та прізвища, а саме - члени Комісії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується її змістом. Також, колегія суддів не бере до уваги доводи позивача про неправильні висновки Комісії щодо невиконання ним розпорядження Комісії від 18.02.2020 №16-ДП-КУА З матеріалів справи убачається, що листом від 03.03.2020 №01-03/03 позивач повідомив Комісію про вжиття заходів щодо усунення порушень на виконання розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА, водночас зазначивши про неможливість усунути порушення у визначений строк - до 06.03.2020, тому просив переглянути указаний термін виконання розпорядження, продовживши його в строк до 30.06.2020. Також листом від 05.03.2020 №01-05/03 позивач додатково повідомив Комісію про вжиття заходів щодо усунення порушень на виконання розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА та просив продовжити строк його виконання до 30.06.2020. Тобто, позивач визнав факт вчинення порушення, про яке зазначалося в розпорядженні від 18.02.2020 №16-ДП-КУА, однак, в установлений строк - до 06.03.2020 їх не усунув. Доказів існування об`єктивних обставин, що перешкоджали виконанню розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА не надав. Відтак, Комісія обґрунтовано зафіксувала це порушення в акті від 06.08.2020 №299-ДП-КУА, який і став підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Щодо твердження позивача, що зазначеною постановою його притягнуто до відповідальності не тільки за невиконання розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА, а й за порушення пункту 14 частини першої статті 49 Закону №1057-IV, яке він обґрунтовує викладеним в постанові твердженням про триваюче правопорушення ТОВ «КУА АПФ «Опіка» (протягом грудня 2019 року - серпня 2020 року відсоток інших активів пенсійного фонду ВНПФ «Ніка» в результаті додаткового інвестування не відповідав вимогам Закону України), колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів оскаржуваної постанови убачається, що правопорушення за яке було анульовано ліцензію ТОВ КУА та АПФ «Опіка» є триваючим, оскільки станом на 31.08.2020 року не було виконане розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери №16-ДП-КУА від 18.02.2020, а саме не було усунуто порушення законодавства шляхом приведення у відповідність до пункту 14 частини першої статті 49 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» активів пенсійного фонду ВНПФ «Ніка». Щодо доводів позивача про те, що Комісія необґрунтовано та непропорційно застосувала до нього найсуворішу санкцію у виді анулювання ліцензії за вчинення правопорушення, з яким він не погоджується, колегія суддів зазначає наступне. Згідно підпункту 16 пункту 2 цього ж розділу VI Ліцензійних умов убачається, що підставою для анулювання Комісією ліцензії може бути акт про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов. Відтак, у зв`язку з тим, що порушення, яке відповідно до розпорядження від 18.02.2020 №16-ДП-КУА підлягало усуненню позивачем до 06.03.2020, не було усунуте останнім станом на 31.08.2020, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач обґрунтовано застосував до позивача санкцію у виді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), виданої на підставі рішення Комісії від 12.04.2016 №403. Щодо доводів позивача, що постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 10.09.2020 року №346-ДП-КУА винесена з порушенням визначеною статтею 250 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Таким чином, ст. 250 Господарського кодексу України прямо передбачено, що встановлені нею шестимісячний та річний строки не застосовуються у випадках, коли чинним законодавством передбачені інші строки, тобто норми ст. 250 Господарського кодексу України є загальними. Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. В свою чергу, правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів визначає Закон №448/96-ВР, який містить спеціальні норми, що визначають порядок застосування санкцій до юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів, у системі накопичувального пенсійного забезпечення. Ст. 12 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» містить спеціальні норми, які визначають порядок застосування санкцій до юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів у системі накопичувального пенсійного забезпечення не пізніше трьох років з дня його вчинення незалежно від санкцій. Відтак, відповідач в межах трирічного строку з дня вчинення позивачем порушення - невиконання розпорядження Комісії від 18.02.2020 №16-ДП-КУА, яке мало місце 06.03.2020, притягнув позивача до відповідальності шляхом прийняття оскаржуваної постанови. Враховуючи зазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог. При цьому, проаналізувавши всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України. Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010). Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Опіка» залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: О.В. Епель А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 02.11.2021р.)