Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1561/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1561/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: В.В. Гаращенко ПОСТАНОВА Іменем України 29 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Коротких А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови застосувати до позивача норми Закону № 1072-ІХ від 04.12.2020 та зобов`язати його вчинити дії по списанню у встановленому ПК України порядку податкового боргу позивача з штрафних санкцій на суму 46385,25 грн, як безнадійний податковий борг. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у випадку погашення платником податків у повному обсязі суми податкового боргу за основним платежем (без штрафних санкцій, пені, крім несплачених процентів за користування розстрочення/відстрочення), який виник станом на 01.11.2020 та за умови відсутності поточних податкових зобов`язань на дату повної сплати такого податкового боргу, - фінансові санкції підлягають списанню. Вказана норма щодо прощення фінансових санкцій не поширюється на певну категорію платників податків, до яких позивач не відноситься. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Скаржник зазначає, що позивач мав право скористатися податковою пільгою у вигляді списання штрафних санкцій, оскільки вони виникли у період дії Закону № 1072-ІХ. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних щодо порушення товариством з обмеженою «Черкасигазінвест» порядку реєстрації акцизних накладних та розрахунків коригування до таких акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних. Результати перевірки оформлені актом від 15.02.2019 №224/23-00-40-0328/22801367. Вищевказаною камеральною перевіркою встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації 69 акцизних накладних та розрахунків коригування до таких акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних. На підставі вищевказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області згідно п. 120-2.1 ст. 120-2 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 №0003724003, яким до позивача застосовані штрафні санкції 463938 грн 77 коп. Податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 №0003724003 оскаржене позивачем до Черкаського окружного адміністративного суду та судом 15 липня 2019 винесене рішення у справі №580/1318/19 яким позов задоволено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено. 27.12.2019 позивач перерахував до бюджету узгоджену суму грошового зобов`язання у розмірі 463938,77 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2283 від 27.12.2019. В подальшому відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002483204, від 21.02.2020 відповідачем про застосування штрафних санкцій в сумі 46385 грн 25 коп. Згідно цього рішення підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, є недотримання вимог пункту 57.1 статті 57 та підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу (ПК) України, а саме: порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з акцизного податку на пальне в сумі 463852,50 грн. На звернення позивача щодо наміру списання нарахованих штрафних санкцій в сумі 46385 грн 25 коп., відповідач листом № 3733/6/23-00-13-0817 від 03.03.2021 повідомив, що основна сума боргу сплачена до набрання чинності Закону №1072 (тобто до 10 грудня 2021 року), тому штрафна санкція не підлягає списанню. Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю контролюючого органу, звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що норми Закону №1072-IX не поширюються на випадок сплати позивачем штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 15.03.2019 №0003724003, тому штрафні санкції, які нараховані в подальшому податковим повідомленням-рішенням №0002483204 від 21.02.2020 не підлягають списанню. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. 10.12.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 4 грудня 2020 року №1072-IX (далі - Закон №1072-IX). Вказаним законом підрозділ 10 розділу 20 Податкового кодексу України доповнено пунктом 2-3 такого змісту: «у разі погашення у повному обсязі грошовими коштами платниками податків протягом шести місяців з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» суми податкового боргу (без штрафних санкцій, пені, крім несплачених процентів за користування розстроченням/відстроченням), що виник станом на 1 листопада 2020 року, та за умови сплати поточних податкових зобов`язань у повному обсязі, штрафні санкції і пеня, що залишилися несплаченими на дату повної сплати такого податкового боргу, підлягають списанню у порядку, визначеному для списання безнадійного податкового боргу, за заявою платника податків. Положення цього пункту не застосовується щодо: великих платників податків, що відповідають критеріям, визначеним підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу; осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства; осіб, щодо яких наявні судові рішення, що набрали законної сили, якими розстрочено (відстрочено) стягнення податкового боргу; банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; осіб, які мають податковий борг з митних платежів; осіб, які мають заборгованість зі сплати санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пені. Штрафні санкції і пеня, що підлягають застосуванню та нарахуванню у зв`язку зі сплатою такого податкового боргу, не підлягають застосуванню та нарахуванню, а нараховані підлягають коригуванню до нульових показників». З аналізу змісту норми п. 2-3 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України, вбачається, що названа норма може застосована за наявності одночасно таких умов: - норма діє у період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; - податковий борг погашений протягом 6 місяців з дати набрання чинності Законом №1072-IX, тобто з 10.12.2020 по 10.06.2021; - вказаний податковий борг виник станом на 01.11.2020; - за умови сплати поточних податкових зобов`язань у повному обсязі, крім штрафних санкцій, пені. Закон №1072-IX розроблений з метою покращення становища платників податків у зв`язку із запровадженням протиепідемічних заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 та від 22 липня 2020 року №641 (із подальшими змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 12 березня 2020 року до 19 грудня 2020 року на території України карантин. З матеріалів справи вбачається, що обов`язок позивача щодо сплати штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 15.03.2019 №0003724003 виник 06.12.2019, що не заперечується сторонами. Тобто, наведений податковий борг виник до початку дії карантину та сплачений за рік до набрання чинності Законом №1072-IX, при цьому він не пов`язаний зі сплатою поточних податкових зобов`язань, оскільки складається виключно зі штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію акцизних накладних. Колегія суддів наголошує, що обов`язковою умовою застосування норми п. 2-3 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України є погашення податкового боргу протягом 6 місяців з дня набрання чинності Закону №1072-IX, що набрав чинності з 10.12.2020, однак вказаний борг був погашений 27.12.2019, тобто за рік до прийняття даної норми, та станом на 01.11.2020 борг був відсутній. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що норми Закону №1072-IX не поширюються на випадок сплати позивачем штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 15.03.2019 №0003724003, тому штрафні санкції, які нараховані в подальшому податковим повідомленням-рішенням №0002483204 від 21.02.2020 не підлягають списанню. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ» - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя А.Ю. Коротких