Постанова 4851 № 520/7101/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 р.Справа № 520/7101/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю. позивача - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 (суддя Бідонько А.В.; м. Харків) по справі № 520/7101/21 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про стягнення заробітної плати, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (надалі також - відповідач), в якому просив суд: постановити до стягнення на його користь заробітну плату шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за кожен місяць починаючи з квітня 2015 року по квітень 2021 року згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159. 24.05.2021 року позивач подав заяву про зміну предмета позову, в якому позивач просив суд: постановити до стягнення на його користь заробітну плату шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за кожен місяць починаючи з квітня 2015 року по квітень 2021 року згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, а також шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період з 09.09.2016 року по квітень 2021 року згідно з частиною 1. ст. 117 КЗпП України. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 року заяву позивача про зміну предмету позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про стягнення заробітної плати - прийнято. Подальший розгляд справи здійснено у межах наступних позовних вимог: постановити до стягнення на його користь заробітну плату шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за кожен місяць починаючи з квітня 2015 року по квітень 2021 року згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, а також шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період з 09.09.2016 року по квітень 2021 року згідно з частиною 1. ст. 117 КЗпП України. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про стягнення заробітної плати - залишено без руху. Встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти календарних днів з моменту отримання даної ухвали, надавши до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення із вищевказаним позовом. Через канцелярію суду 13.07.2021 року позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви разом із заявою про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви про поновлення строків звернення до суду позивач зазначив, що листом відповідача від 15.04.2021 року №20-02-ПІ-44, який позивачем було отримано 22.04.2021 року, йому стало відомо про те, що у квітні 2021 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року по справі №820/3284/18 проведено доплату індексації заробітної плати за 2015 рік. Вказує, що відлік строку звернення до суду відбувся саме з 22.04.2021 року. Заяву про зміну предмету позову від 21.05.2021 року позивачем було подано 24.05.2021 року, якою було доповнено позовні вимоги проханням постановити до стягнення на користь позивача заробітну плату шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період з 09.09.2016 року по квітень 2021 року згідно з частиною 1. ст. 117 КЗпП України. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 - відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях в частині позовних вимог щодо стягнення на користь позивача заробітної плати шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період з 09.09.2016 року по квітень 2021 року згідно з частиною 1. ст. 117 КЗпП України - залишено без розгляду. Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 та направити справу на розгляд суду першої інстанції. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що початок відліку строку звернення до суду з цим позовом відбувся 23 квітня 2021 року після доведення відповідачем до відома позивача те, що він провів доплату заробітної плати у вигляді індексації заробітної плати за 2015 рік лише 22 квітня 2021 року, адже до цього моменту про зміст здійснення відповідачем виплат позивач не знав і не міг знати за об`єктивних умов. З цих підстав лише 23 квітня 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою від 23.04.2021 року про стягнення заробітної плати у вигляді компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, а після відкриття провадження у адміністративній справі - із заявою про зміну предмету позову від 21.05.2021 року (поданою до суду заява була в понеділок 24 травня 2021 року у зв`язку недостатністю часу та скорочений робочий день у п`ятницю 21 травня 2021 року) в якій позивач доповнив заявлені позовні вимоги проханням постановити до стягнення на його користь заробітну плату шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській. Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити мені середній заробіток за період з 09.09.2016 року по квітень 2021 року згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України. Таким чином, звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів відбулося з додержанням строків, встановлених законом, а саме статтею 233 КЗпП України та пункту 2 частини 2 статті 122 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку їх оскарження, а наведені позивачем обставини носять суб`єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, яка була чинна на час звернення позивача до суду й ухвалення оскаржуваного судового рішення, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Дана правова позиція викладена у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 240/532/20. Судова палата відступила від висновку щодо застосування ч. 1 ст.233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 року (справа №806/2164/16), від 11.02.2020 (справа №420/2934/19), від 13.03.2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування ч. 5 ст. 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року (справа №815/2681/17) і від 22.01.2020 року (справа №620/1982/19). Крім того, постановою Верховного Суду від 18.03.2021 року по справі №820/3313/17, зазначено, що право позивача на звернення до суду з цим адміністративним позовом щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні обмежено місячним строком відповідно до вимог частини п`ятої статті 122 КАС України, що у свою чергу не суперечить рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України. З матеріалів справи судом встановлено, що 12.04.2021 року позивачу було перераховано відповідачем кошти у розмірі 742,62 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №185 від 08.04.2021 року. У призначенні платежу зазначено, що грошові кошти у розмірі 742,62 грн. - доплата індексації за 2015 рік ОСОБА_1 згідно постанови ВП №59825439 від 15.10.2019 р. по справі №820/3284/18. Таким чином, з моменту зарахування зазначених грошових коштів, а саме 12.04.2021 року, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Проте заява про зміну предмету позову в якій позивач просив суд, зокрема, постановити до стягнення на його користь заробітну плату шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період з 09.09.2016 року по квітень 2021 року згідно з частиною 1. ст. 117 КЗпП України, надійшла до суду 24.05.2021 року що підтверджується штемпелем суду, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку звернення до суду позивач у своїй заяві вказував, що про можливе порушення прав дізнався лише 22.04.2021 року - після отримання листа відповідача від 15.04.2021 року № 20-02ПІ-44, яким повідомлено позивача про проведення йому доплати заробітної плати у вигляді індексації заробітної плати за 2015 рік. Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи позивача, оскільки матеріалами справи підтверджено, що доплата індексації за 2015 рік ОСОБА_1 була виплачена 12.04.2021 року. У призначенні платежу зазначено вид доплати, реквізити виконавчого документа, на виконання якого перераховано відповідні кошти, що спростовує твердження позивача про те, що він не був обізнаний про зміст здійснених відповідачем виплат. Суд апеляційної інстанції наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. При цьому, слід зазначити, що строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 у справі №360/4485/19. Пунктом 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки. Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев`ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011). Таким чином, строки на звернення до суду не є абсолютними і можуть бути обмеженими Законом, а причини з якими особа пов`язує поважність причин пропуску на звернення до суду повинні бути об`єктивними, непереборними та обґрунтованими належними доказами. Під час розгляду справи позивачем не вказано поважних підстав пропуску строку звернення до суду із даними позовними вимогами. Матеріали справи не містять належних, допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, які б завадили позивачу своєчасно звернутися до суду з позовними вимогами про нарахування та виплату йому середнього заробітку за період з 09.09.2016 року по квітень 2021 року. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для поновлення строку, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Відповідно до положень ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи, що позивач звернувся до суду після закінчення встановленого законом строку, належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою суду не надав, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях в частині позовних вимог щодо постановлення до стягнення на користь позивача заробітної плати шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період з 09.09.2016 року по квітень 2021 року згідно з частиною 1. ст. 117 КЗпП України. Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року по справі № 520/7101/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 02.11.2021 року