Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/7014/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9382/21 Справа № 216/7014/20 Суддя у 1-й інстанції - Сидорак В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 216/7014/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІСЕРВІС-КР", розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР» на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2021 року, яке ухвалено суддею Сидораком В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 09 червня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІСЕРВІС-КР" (надалі - ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР»), третя особа без самостійних вимог Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, про захист прав споживача. В обґрунтування позову вказує, що 17 липня 2020 року між Виконавчим комітетом Центрально-Міської районної у місті ради та ОСОБА_1 був укладений договір найму житла, що перебуває у комунальній власності міста, відповідно до якого ОСОБА_1 та членам його сім`ї - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було надано в користування житлове приміщення у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з двох кімнат, загальною площею 57,2 кв.м., житловою площею 33,1 кв.м. Відповідно до зазначеного договору, позивачу був виданий ордер на жиле приміщення № 134 серія П від 17.07.2020 року. Згідно умов договору найму житла, позивач зобов`язався у місячний термін після отримання житла укласти договори про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку з визначеними у встановленому порядку виконавцями цих послуг у місті Кривому Розі, здійснювати у встановленні чинним законодавством строки щомісяця обов`язкову сплату за надані комунальні послуги та послуги з утримання будинку та прибудинкової території. 28 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 та члени його родини зареєстрували своє місце мешкання у наданій в користування квартирі. З відомостей, отриманих через довідково-інформаційну систему "Нова-Ком", позивач дізнався, що попередній мешканець квартири - ОСОБА_4 мала борги за отримані комунальні послуги, в тому числі і перед ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР», а саме: 6980,26 грн. - утримання будинку та території; 5,42 грн. - пеня; 4262,50 грн. - управління багатоквартирним будинком. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим і була знята з реєстрації за місцем мешкання. Однак, борги, які утворилися за життя ОСОБА_4 , пред`являються до сплати позивачу. Звернувшись до ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» для вирішення цього питання, позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку та списанні заборгованості, яка виникла до моменту отримання ордеру. Посилаючись на викладене, позивач просив суд зобов`язати ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» виключити з обліку по особовому рахунку ОСОБА_1 за квартирою АДРЕСА_2 заборгованість попереднього власника квартири за період до 17 липня 2020 року в розмірі 11248,18 грн. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» виключити з обліку по особовому рахунку ОСОБА_1 заборгованість попереднього власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка виникла до 17 липня 2020 року у сумі 11248,18 грн. Стягнуто з ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» на користь держави судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок. В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Апеляційна скарга мотивована тим, що особовий рахунок є номерним, що дозволяє ідентифікувати його відповідно до конкретного житлового приміщення та являє сукупність даних про житлове приміщення, він оформлюється на житлове приміщення, а не на особу. Відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого особового рахунку на іншого квартиронаймача або власника. Відповідач вказує, що судом не встановлено в чому саме порушено цивільні права позивача та не встановлено факт оспорювання такого права у спосіб, обраний позивачем. Також, зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, в розумінні норм статей 15,16 ЦК України, що не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи, пред`явлення позову про встановлення факту відсутності жодного відношення позивача до заборгованості та зобов`язання виключити заборгованість за житлово-комунальні послуги. Також, вважає, що вимоги позивача не передбачені діючим законодавством в якості способу захисту прав, а саме по собі нарахування заборгованості не встановлює для позивача будь-яких обов`язків, його вимоги є різновидом претензії. Звертає увагу суду на те, що згідно норм діючого законодавства, зміна наймача житла не може бути підставою для виключення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, а наявність заборгованості по особовому рахунку, що утворилася з вини попереднього квартиронаймача, не порушує законних прав та інтересів нового власника, оскільки відповідач не вчиняв відносно позивача юридично значимих дій в судовому або іншому порядку. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, від представника відповідача ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, а від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Верхуші Я.О. надійшла заява про відкладення судового засідання, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі, що не можна вважати поважною причиною неявки у судове засідання, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно Договору найму житла, що перебуває у комунальній власності міста № 16, який укладений 17 липня 2020 року між Виконавчим комітетом Центрально-Міської районної у місті ради, в особі в.о. голови - заступника голови районної у місті ради Логвінова С.В. (наймодавець), та ОСОБА_1 (наймач), наймодавець надає наймачу та членам його сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користування житлове приміщення у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з двох кімнат, загальною площею 57,2 кв.м., житловою площею 33,1 кв.м. Згідно пп. 2.2.1 п. 2 цього Договору наймач зобов`язується у місячний термін після отримання житла укласти договори про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку з визначеними у встановленому порядку виконавцями цих послуг у місті Кривому Розі (а.с. 5-6). Відповідно до Договору найму житла, що перебуває у комунальній власності міста № 16 ОСОБА_1 був наданий Ордер на жиле приміщення № 1434 серія П від 17.07.2020 року (а.с. 7). Згідно Довідки № 5, виданої Криворізькою об`єднаною міською довідково-інформаційною службою "Нова-Ком", за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованими значаться: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 8). Згідно Довідки № 21, виданої Криворізькою об`єднаною міською довідково-інформаційною службою "Нова-Ком", за адресою АДРЕСА_1 , станом на 01.07.2020 року , борг ОСОБА_4 за утримання будинку та прибудинкової території становить 6980,26 грн., пеня - 5,42 грн., та за управління багатоквартирним будинком - 4262,50 грн., а всього на суму 11248,18 грн. (а.с. 9). Згідно Довідки, виданої відділом реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради № 3586 від 05.08.2020 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , була знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з 28.01.2014 року в зв`язку зі смертю (а.с. 10). Відповідно до довідки № 9, виданої Криворізькою об`єднаною міською довідково-інформаційною службою "Нова-Ком", за адресою АДРЕСА_1 , станом на 01.09.2020 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "СІТІСЕРВІС-КР" становить: за утримання будинку та прибудинкової території 6980,26 грн., пені - 5,42 грн., за управління багатоквартирним будинком - 4262,50 грн., а всього на суму 11248,18 грн. (а.с. 11). ТОВ "СІТІСЕРВІС-КР" відмовило позивачу ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку та списанні заборгованості, яка виникла до моменту отримання ордеру (а.с. 12). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність заборгованості по особовому рахунку позивача, яка виникла у попереднього квартиронаймача, порушує його права на вільне користування житловим приміщенням, у зв`язку з чим погодився із обраним способом захисту, шляхом виключення з обліку по особовому рахунку позивача чужої заборгованості, що виникла у попереднього наймача нерухомого майна. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом статей 11,15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13, підстав відступити від зазначеного висновку не встановлено. Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Згідно пункту 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який вступив в дію 01 травня 2019 року, індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому діючим законодавством не передбачено обов`язку нового власника (наймача) квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2020 року у справі N 686/6276/19 (провадження N 61-3604 св 20) та у постанові від 15.10.2020 року по справі № 522/19127/18. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був наданий Ордер на жиле приміщення № 1434 серія П від 17.07.2020 року, який надає йому право вселитися, разом із членами його сім`ї, до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , й доказів щодо взяття ним на себе обов`язку зі сплати боргів за житлово-комунальні послуги попереднього квартиронаймача - ОСОБА_4 матеріали справи не містять. Листом ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» від 10 серпня 2020 року позивача повідомлено, що по особовому рахунку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , наявна сума заборгованості становить, яка залишається на рахунку до повного погашення, оскільки списання боргів за комунальні послуги чинним законодавством не передбачено (а.с.12). Дійсно, чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність чужого боргу за надані послуги на особовому рахунку квартири в якій на теперішній час зареєстрований позивач ОСОБА_1 , тягне за собою безпідставне надсилання за цією адресою відповідних повідомлень щодо наявності боргу та порушує права позивача. Відповідно до положень статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб, який не суперечить закону. Отже, з урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права, відповідно до положень наведеної норми (статті 5 ЦПКУ), який підлягає відновленню, шляхом зобов`язавши відповідача виключим з обліку по особовому рахунку заборгованості, що виникла до 17 липня 2020 року, у розмірі 11 248,18 грн. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР» - залишити без задоволення. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: