Ухвала КЦС ВС № 180/26/20

Ухвала 01 листопада 2021 року м. Київ справа № 180/26/20 провадження № 61-15150ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», Марганецьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області, про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, визнання недійним і скасування акта та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: встановити факт нещасного випадку з гірничим робітником очисного забою 5 розряду шахти № 9/10 Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «Марганецький ГЗК») ОСОБА_2 23 жовтня 2012 року пов`язаним з виробництвом; визнати недійсним та скасувати акт за формою Н-5 від 09 квітня 2014 року повторного розслідування нещасного випадку, що відбувся 23 жовтня 2012 року з гірничим робітником очисного забою 5 розряду шахти № 9/140 ПАТ «Марганецький ГЗК» ОСОБА_2 ; зобов`язати Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці скласти акти за формами: Н-5 та Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, який відбувся 23 жовтня 2012 року з гірничим робітником очисного забою 5 розряду шахти № 9/140 ПАТ «Марганецький ГЗК» ОСОБА_2 . Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2021 року - без змін. 08 вересня 2021 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306307457905, ОСОБА_1 отримала зазначену ухвалу 06 жовтня 2021 року. 11 жовтня 2021 року до Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2021 року. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. При цьому ОСОБА_1 зазначила, що підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутній висновок Верховного Суду у справах, коли під час отримання наряду на робочому місці працівнику підприємства стало зле і він помер від гемологічного інсульту в стовбурі головного мозку білої речовини правої півкулі. Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга, яка подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, повинна містити: 1) посилання на конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; 2) посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї ж норми права; 3) конкретизацію змісту правовідносин, щодо яких цей висновок відсутній; 4) обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Доводи уточненої касаційної скарги ОСОБА_1 не свідчать про касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2021 року на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник не вказала конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду та яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні. Формальне посилання ОСОБА_1 на те, що касаційна скарга подана через неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та без наведення переконливих аргументів на підтвердження цих обставин не може бути підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 фактично виклала обставини цієї справи і зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України без правового обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи. Уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 не містить посилань на інші підстави касаційного оскарження судових рішень. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не виконала вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху щодо подання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній обґрунтування передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 було детально роз`яснено, в чому полягають недоліки її касаційної скарги, спосіб їх усунення, а також наслідки невиконання ухвали суду. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частинами п`ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала. Отримавши ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху, у відведений судом строк ОСОБА_1 не виконала вимог цієї ухвали, не подала до Верховного Суду уточненої касаційної скарги з наведеною (наведеними) в ній передбаченою (передбаченими) частиною другою статті 389 ЦПК України підставою (підставами), на якій (яких) подається касаційна скарга, з її (їх) обґрунтуванням, та не усунула недоліків касаційної скарги, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Тому касаційна скарга підлягає поверненню. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», Марганецьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області, про встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, визнання недійним і скасування акта та зобов`язання вчинити дії вважати неподаною та повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук