Ухвала КГС ВС № 910/19027/20

УХВАЛА 21 жовтня 2021 року м. Київ Справа № 910/19027/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Міщенко І. С., Чумак Ю. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 (суддя Сівакова В. В.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (головуючий суддя Михальська Ю. Б., судді Тищенко А. І., Скрипка І. М.) у справі № 910/19027/20 за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації до 1) Київської міської ради і 2) Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання незаконним та скасування рішення від 30.07.2020 № 315/9394 та скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, (у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Савицька О. В., представник відповідача-1 - Ільчик М. О., представника відповідача-2 - Кудрявцев Г. А., представник третьої особи - Геращенко В. І.) ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2020 року Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (далі - позивач або КМДА) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1 або КМР) та Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (далі - відповідач-2 або Інститут НААН України) про: - визнання незаконним та скасування рішення КМР від 30.07.2020 №315/9394 "Про надання Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України у постійне користування земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Васильківській, 37 у Голосіївському районі міста Києва" (далі - рішення №315/9394); - скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54374761 від 02.10.2020 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування Інституту НААН України на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:365:0036) площею 1,1398 га на вул. Васильківській, 37 у місті Києві.

2. Спір виник внаслідок того, що на думку прокурора рішення №315/9394 прийнято з перевищенням повноважень, передбачених статтею 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), порушенням статей 16, 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 17 Закону України "Про основи містобудування", без врахування функціонального призначення земельної ділянки та Генеральному плану міста Києва.

3. Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор у відповідності до статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтовував тим, що інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів держави, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель. Надання відповідачем-1 земельної ділянки для житлової забудови порушує інтереси держави в особі КМДА, яка, як зазначає прокурор, у межах її території передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті

4. У даному випадку, за твердженнями прокурора, КМДА незаконно позбавлена можливості ефективно, раціонально та виключно в інтересах держави розпоряджатись землями державної власності, спірне рішення КМР нівелює сталий розвиток столиці та не сприяє створенню належних умов для проживання її мешканців. Короткий зміст судових рішень

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, у задоволенні позову відмовлено.

6. Суди, керуючись приписами п. 34 ч. 1 ст. 26, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", а. "а" ч. 3, п. "а" ч. 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", ст.ст. 9, 79, 79-1 ЗК України, дійшли до висновку, що на момент розмежування земель державної та комунальної власності земельна ділянка на вул. Васильківській, 37 у Голосіївському районі міста Києва не була сформована відповідно до вимог законодавства України, у зв`язку з чим вважається такою, що належала до земель комунальної власності.

7. Суди дослідили, що в проєкті землеустрою та в матеріалах судової справи містяться докази, які підтверджують, що на спірній земельній ділянці розташовані адміністративний корпус площею 2490,1 кв.м, навчально-виробничий корпус площею 10336,8 кв.м, дослідно-виробнича майстерня літ. А площею 1021,1 кв.м, лабораторією гідравліки літ. Б площею 1285,9 кв.м, гаражем підземним літ В площею 870,3 кв.м, гаражем наземним літ. Г площею 395, 5 кв.м, складським приміщенням № 3 літ. Ж площею 58, 1 кв.м, складським приміщенням № 4 літ. З площею 47, 8 кв.м, складським приміщенням № 5 літ. И площею 58, 9 кв.м, які перебувають у безстроковому безоплатному користуванні Інституту НААН України.

8. Пославшись на приписи ч. 1 ст. 122, ч.ч. 1, 2, 12 ст. 123, ч.ч. 1 - 3 ст. 124, ч. 2 ст. 134 ЗК України, дослідивши, що на спірній земельній ділянці перебуває майно Інституту НААН України, цільове призначення (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури) та функціональне використання (багатоповерхова житлова забудова) земельної ділянки відповідає Генеральному плану міста Києва, суди відхили посилання прокурора на те, що спірна земельна ділянка надавалася з порушенням, а саме без процедури проведення торгів, вказавши, що рішення №315/9394 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Інституту НААН України для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Васильківській, 37 у Голосіївському районі міста Києва; надання земельної ділянки Інституту НААН України в постійне користування з одночасною передачею цієї земельної ділянки у державну власність, прийнято в межах компетенції та на підставі повноважень, встановлених чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством.

9. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення №315/9394, суди також відмовили у задоволенні похідної позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав. Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову, ухвалити нове рішення про задоволення позову. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

11. Прокурор посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права (ст.ст. 84, 92, 122, 123 ЗК України), п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", пп. "а" п. 4, п.п. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності"), а також на порушення норм процесуального права (ст. 86, ч. 4 ст. 236 ГПК України).

12. Скаржник наголошує на застосуванні приписів: 12.1. п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.06.2018 у справі № 922/2973/17, від 23.09.2020 у справі № 916/1090/19, від 06.07.2021 у справі № 903/704/20; 12.2. п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" без врахування висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 06.07.2021 у справі № 903/704/20; 12.3. ст. 84 ЗК України без врахування висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 07.07.2021 у справі № 362/121/15-ц.

13. Прокурор зазначає, що суди безпідставно не взяли до уваги, що спірна земельна ділянка надана Інституту НААН України не для статутних цілей наукової установи, а для комерційної житлової забудови, в той час як статутом не визначений такий вид діяльності Інституту НААН України як будівництво житлових комплексів.

14. Також прокурор вказує, що забудова земельної ділянки державної наукової установи житловим комплексом унеможливить подальше використання землі для наукових цілей та призведе до вибуття її з державної власності, на підставі статті 120 ЗК України, статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у результаті отримання забудовником понад 90% комерційних площ об`єкта.

15. Окрім того, прокурор зазначає, що рішення №315/9394 ухвалене без урахування функціонального призначення земельної ділянки і Генерального плану міста Києва та без дотримання процедури погодження спірного рішення. Позиція інших учасників справи

16. Інститут НААН України подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, з підстав, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві Інститут НААН України, зокрема, наголошує на відсутності порушених прав позивача, з огляду, зокрема, на позицію КМДА у справі щодо незгоди з пред`явленими позовними вимогами, а також вказує на недоведення прокурором наявності порушених прав держави. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. За замовленням відповідача-2 Приватним підприємством "Студія Лад" розроблено "Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Васильківській, 37 у Голосіївському районі міста Києва". 18. 30.07.2020 КМР прийняла рішення №315/9394, яким, відповідно до статей 9, 83, 93, 116, 120, 123, 124 ЗК України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та розглянувши проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішила:

1. Затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки Інституту для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Васильківській, 37 у Голосіївському районі міста Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ-02.10), заява ДЦ від 13.09.2019 №50030-004304173-031-03, справа № 787539397.

2. Надати Інституту НААН України, за умови виконання пункту 3 цього рішення, у постійне користування земельну ділянку площею 1,1398 га (кадастровий номер 8000000000:79:365:0036, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0003220262019) для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Васильківській, 37 у Голосіївському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

3. Земельну ділянку площею 1,1398 га (кадастровий номер 8000000000:79:365:0036) комунальної власності територіальної громади міста Києва, зазначену в пункті 2 цього рішення, передати до земель державної власності за актом приймання-передачі.

19. Прокурор у позові зазначає, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:365:0036 площею 1,1398 га на вул. Васильківській, 37 у місті Києві, яка надана рішенням №315/9394 у постійне користування відповідачу-2, перебувала у державній власності, а тому КМР не мала право нею розпоряджатись. За твердженнями прокурора, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 28.06.1955 №841 Українському науково-дослідному інституту гідротехніки та меліорації Міністерства сільського господарства УРСР, який є державною установою, відведено земельну ділянку по В. Васильківській вулиці №201 площею біля 4 гектар, в межах проєкту відводу Управління в справах архітектури м. Києва, під будівництво інституту та житлового будинку для робітників інституту. У подальшому земельні ділянки площею 2,1559 га (обліковий код 79:365:001) на вул. Васильківській, 37 та площею 0,5074 га на вул. Ломоносова, 28/41, сформовані за рахунок вказаної вище земельної ділянки, обліковувались за Інститутом НААН України на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування. Прокурор зазначає, що за інформацією з Єдиного державного реєстру речових прав на майно на вул. Васильківській, 37 і місті Києві за державою в особі Національної академії аграрних наук України зареєстровані об`єкти нерухомості.

20. Суди дослідили, що на спірній земельній ділянці розташовані адміністративний корпус площею 2490,1 кв.м, навчально-виробничий корпус площею 10336,8 кв.м, дослідно-виробнича майстерня літ. А площею 1021,1 кв.м, лабораторією гідравліки літ. Б площею 1285,9 кв.м, гаражем підземним літ В площею 870,3 кв.м, гаражем наземним літ. Г площею 395,5 кв.м, складським приміщенням №3 літ. Ж площею 58,1 кв.м, складським приміщенням № 4 літ. З площею 47, 8 кв.м, складським приміщенням №5 літ. И площею 58,9 кв.м, які перебувають у безстроковому безоплатному користуванні Інституту НААН України (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.12.2018 № 148446063). Водночас, згідно з листом Інституту від 19.10.2018 №651/01.1 на спірній земельній ділянці знаходяться виключно будівлі і споруди Інституту.

21. Згідно з витягом з містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури, територія, відповідно до Генерального плану міста від 28.03.2002 №370/1804, за функціональним призначенням належить до території багатоповерхової житлової забудови.

22. На територію, яка відводилась, був розроблений та погоджений КМР детальний план території, згідно з яким, як зазначено у довідці Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 21.11.2018 №97-26-0.22-3449/23-18, земельна ділянка за функціональним призначенням належить частково - до території житлової багатоповерхової багатоквартирної забудови, частково - до території внутрішньоквартальних проїздів; згідно з даними даних державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, вказана земельна ділянка відносить до земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів.

23. Як зазначено в розробленому проєкті землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2, вказана земельна ділянка не входить до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста. Згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920, розпорядження КМДА від 17.05.2002 №979 земельна ділянка не входить до зони охорони пам`яток та зон охорони об`єктів культурної спадщини, а існуючі на ній будівлі не перебувають на державному обліку як об`єкти культурної спадщини.

24. За вказаним проєктом відведення, цільове призначення земель КВЦПЗ: секція В - землі житлової та громадської забудови; підрозділ 02.10 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

25. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

27. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у судовому рішенні, яке оскаржується.

28. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

29. Предметом спору у цій справі є законність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Інституту НААН України для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Васильківській, 37 у Голосіївському районі міста Києва, надання земельної ділянки Інституту НААН України у постійне користування з одночасною передачею цієї земельної ділянки у державну власність.

30. Суди попередніх інстанцій за встановлених у справі обставин дійшли висновку про відсутність порушення вимог законодавства органом місцевого самоврядування при ухваленні спірного рішення.

31. Вказаних висновків суди дійшли з урахуванням, зокрема, того, що (1) на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно державної форми власності, яке перебуває у безстроковому безоплатному користуванні Інституту НААН України; (2) спірна земельна ділянка передана у постійне користування Інституту НААН України, з одночасною передачею спірної земельної ділянки у державну власність; (3) прокурор у позові посилається на те, що спірна земельна ділянка у 1955 році була виділена Інституту НААН України на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих під будівництво інституту та житлового будинку для робітників інституту; (4) цільове призначення та функціональне використання земельної ділянки відповідає Генеральному плану міста Києва.

32. Разом з тим, у справі № 922/2973/17, на яку посилається скаржник, предметом розгляду були вимоги міської ради до товариства про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. У наведеній справі висновки суду касаційної інстанції стосуються порядку стягнення із землекористувачів коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди (як упущеної вигоди), що є відмінним від предмету розгляду справи, яка переглядається.

33. У справі № 916/1090/19 предметом розгляду були вимоги про визнання незаконним і скасування рішення міської ради про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, які знаходяться в постійному користуванні прокуратури, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку. Суди в наведеній справі досліджували питання наявності або відсутності порушеного права позивача, з огляду на його доводи про те, що спірна земельна ділянка, передана прокуратурі у постійне користування для будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних житлових будинків, перебуває у користуванні позивача, на ній розташоване належне позивачу державне майно. Суд касаційної інстанції у наведеній справі вказав на неналежне дослідження судами попередніх інстанцій обставин справи щодо оформлення за позивачем права користування спірною земельною ділянкою, обставин щодо припинення такого права, а також розташування на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна державної форми власності, у зв`язку з чим направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зміст фактичних обставин у наведеній справі та у справі, яка переглядається є різним.

34. У справі № 903/704/20, предметом позову були вимоги про визнання незаконним та скасування оспорюваних рішень сільської ради, скасування рішень державних реєстраторів про проведену державну реєстрацію прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та припинення речових прав сільської ради на спірні земельні ділянки. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні земельні ділянки є землями державної власності, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства, тому сільська рада не може приймати рішення щодо спірних земельних ділянок, бути замовником землевпорядної документації та вилучати їх з постійного користування державного підприємства. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.07.2021 у справі № 903/704/20, щодо обґрунтованості рішень судів про задоволення позовних вимог пов`язані зі встановленими обставинами справи, зокрема, щодо належності спірної земельної ділянки на підставі державного акта на право постійного користування державному підприємству, що за фактичними встановленими обставинами є відмінним від справи, яка переглядається.

35. Предметом розгляду справи № 362/121/15-ц були вимоги про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та витребування земельної ділянки. Позовні вимоги прокурора у наведеній справі обґрунтовані тим, що судове рішення, яким було припинено право постійного користування державного підприємства, згодом було скасовано, а тому передача спірних земель у власність фізичним особам порушує права позивача. У наведеній справі суди відмовили у задоволенні позовних вимог, з чим також погодився Верховний Суд у постанові від 07.07.2021 у наведеній справі, з огляду на недоведення прокурором обставин накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні державного підприємства. Зміст фактичних обставин у наведеній справі та у справі, яка переглядається є різним.

36. Таким чином, фактично-доказова база і матеріально-правове регулювання у наведених скаржником у касаційній скарзі справах, та у справі, яка переглядається, суттєво відрізняються, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

37. Окрім цього, безвідносно до викладеного у пунктах 32-36 цієї ухвали детального аналізу неподібності справ, на які посилається скаржник, зі справою, судові рішення в якій він оскаржує, колегія суддів ще раз зазначає по специфічність правовідносин у справі, яка переглядається (пункт 31 цієї ухвали), що полягає у такому: (1) прокурор у позові посилається на те, що спірна земельна ділянка у 1955 році була виділена Інституту НААН України на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих під будівництво інституту та житлового будинку для робітників інституту (пункт 19 цієї ухвали); (2) на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно державної форми власності, яке перебуває у безстроковому безоплатному користуванні Інституту НААН України (пункт 20 цієї ухвали); (3) спірне рішення не призвело до зміни землекористувача спірної земельної ділянки (пункт 2 спірного рішення (пункт 18 цієї ухвали) з урахуванням підпунктів (1) і (2) цього пункту ухвали); (4) з урахуванням змісту спірного рішення, а саме пункту 3 (пункт 18 цієї ухвали), а також відповідних положень законодавства щодо особливостей здійснення виконавчої влади в місті Києві (стаття 10-1 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ") між КМДА і КМР відсутній як компетенційний спір щодо спірної земельної ділянки, так і спір щодо її форми власності (зазначені обставини були спірними у справах, на які посилається скаржник).

38. Касаційна скарга не містить посилань на судові рішення саме у подібних правовідносинах (з урахуванням викладеного у пунктах 25-28, 32-37 цієї ухвали).

39. За таких обставин, не підтвердилася підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

40. Доводи касаційної скарги, викладені у пунктах 15 - 17 цієї ухвали: (1) не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України; (2) не доводять порушення судами норм матеріального чи процесуального права; (3) направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України).

41. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

42. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші підстави касаційного оскарження прокурор не зазначив та не обґрунтовував у поданій касаційній скарзі, Суд на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у справі № 910/19027/20. Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у справі № 910/19027/20. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Случ Судді І. С. Міщенко Ю. Я. Чумак