Постанова 4873 № 925/150/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" жовтня 2021 р. Справа№ 925/150/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Ткаченка Б.О. секретар судового засідання: Вайнер Є.І. за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 20.10.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 (повний текст рішення складено 07.07.2021) у справі №925/150/21 (суддя Грачов В.М.) за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватав" ОСОБА_1 про стягнення 890 262 грн,- В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог У лютому 2021 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (змінено назву на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк") (далі - позивач, АТ "Райффайзен Банк") звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватав" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення 890 262 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 011/21444/00596192 від 15.07.2019 та укладеного на його виконання договором поруки №011/21444/00596192п від 15.07.2019 у зв`язку з чим, позивач просив солідарно стягнути з відповідачів на свою користь 686732 грн 20 коп. заборгованості по кредиту, 203070 грн 68 коп. заборгованість за відсотками, 459 грн 12 коп. пені. Короткий зміст рішень господарських судів та мотиви їх прийняття Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 у справі 925/150/21 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватав" та з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - 686732 грн 20 коп. заборгованості по кредиту, 431 грн 97 коп. пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватав", на користь акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - 5153 грн 73 коп. судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - 5 153 грн 73 коп. судових витрат. В іншій частині вимог про стягнення 203070 грн 68 коп. заборгованості за відсотками та 27 грн 15 коп. пені нарахованої за відсотками відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги в частині заборгованості по кредиту та пені, суд вказав, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, не сплатив заборгованість за кредитом згідно з графіком погашення заборгованості, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 08.02.2021 склала 686732 грн 20 коп. Суд також дійшов висновку, що розрахунок пені у розмірі 431 грн 97 коп., нарахованого на тіло кредиту, позивачем проведено правильно. Відмовляючи у задоволенні в частині позовних вимог позивача про стягнення 203070 грн 68 коп. заборгованості за відсотками у розмірі 24 % річних та про стягнення пені у розмірі 27 грн 15 коп., нарахованої за відсотками, суд першої інстанції вказав, що договором обумовлено лише сплату кредитором процентів у розмірі 24 % річних за користування кредитом та не містить положень про застосування підвищеної ставки процентів у разі порушення зобов`язань за ним. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 у справі № 925/150/21 в частині відмови у стягненні 203 070, 68 грн заборгованості за відсотками та 27,15 грн пені нарахованої за відсотками та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Апелянт вказує, що сторони в пункті 2.1 договору встановили та зафіксували домовленість, що після настання кінцевого терміну погашення кредиту, тобто в разі не виконання відповідачем-1 зобов`язань щодо повернення кредиту після закінчення строку кредитування, проценти нараховуються за ставкою 24% річних. Апелянт звертає увагу, що законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Скаржник стверджує, що за період часу з дати видачі кредитних коштів по 15.07.2020 нараховано відсотки за ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України в розмірі 24% річних, а за період з 16.07.2020 по дату подачі позовної заяви нараховано відсотки за неправомірне користування кредитними коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, також в розмірі 24% річних. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2021 справу № 925/150/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 у справі № 925/150/21 та призначено розгляд справи на 27.09.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 у справі № 925/150/21 та оголошено перерву до 20.10.2021. Протокольною ухвалою від 20.10.2021 колегія суддів здійснила зміну назви позивача у справі з Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк". Явка представників сторін Позивач та відповідачі у судове засідання, призначене на 20.10.2021, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання позивач та відповідачі були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви від 27.09.2021 та роздруківками з сайту «Укрпошта», наявними у матеріалах справи. Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників судового процесу. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 15.07.2019 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (змінено назву на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк") (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватав" (позичальник) укладено кредитний договір № 011/21444/00596192 (далі - кредитний договір). Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) в формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1500000 грн (далі - ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором. Сторони у пунктах 1.2, 1.3 кредитного договору встановили, що кінцевий термін надання кредиту - 15.08.2019 - становить останній день коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту. Кінцевий термін погашення кредиту - 15.07.2020, або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4 або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі). Згідно із пунктом 2.1 кредитного договору протягом всього строку фактичного користування кредитом (в т.ч. після настання кінцевого терміну погашення кредиту) позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 24 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватись в порядку та випадках передбачених цим договором. Нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту в повному обсязі (пункт 2.2 кредитного договору). Пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що виконання зобов`язань постачальника, що виникають (в т.ч. виникнуть в майбутньому) за договором, забезпечується порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладення договору, між кредитором і поручителем громадянкою України ОСОБА_1 . Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов`язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору. Забезпечення, зазначене в цьому пункті оформлюється відповідним договором поруки. Протягом визначеного графіком періоду позичальник зобов`язаний привести розмір заборгованості за кредитом у відповідність до розміру, що не перевищує ліміт, встановлений графіком на відповідний період. Для цього позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитом у розмірі , що визначається як різниця між фактичною сумою заборгованості за кредитом та лімітом, встановленим на наступний період, не пізніше дня закінчення дії поточного періоду. Якщо останній день періоду не є банківським днем, позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за кредитом не пізніше останнього банківського дня, що передує останньому дню періоду (п. 5.2 кредитного договору). Відповідно до пункту 11.2 кредитного договору за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 2% річних від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним і по день, що передує дню виконання позичальником простроченого зобов`язання. Сплата пені звільняє позичальника від виконання простроченого (порушеного/невиконаного) зобов`язання. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами (п. 12.1 кредитного договору). 15.07.2019 сторонами складено додаток № 1 до кредитного договору, у пункті 1 якого встановлено графік зниження ліміту наведений у таблиці з періодом дії до 15.07.2020. Також, 15.07.2019 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (змінено назву на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк") (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №011/21444/00596192п (далі - договір поруки). Згідно із пунктом 1.1 договору поруки поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний: повернути кредит в розмірі 1500000 грн, в порядку, передбаченому кредитним договором, не пізніше 15.07.2020, або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору (п.п. 1.1.1 договору поруки); сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 24 % річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором (п.п. 1.1.2 договору поруки); сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитним договором (п.п. 1.1.3 договору поруки); сплатити пеню, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов`язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору (п.п. 1.1.4 договору поруки). Сторони у пункті 1.2 договору поруки встановили, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 2.1 договору поруки). Пунктом 2.2 договору поруки поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі визначеному кредитором у вимозі. 12.11.2020 банк у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватав" обов`язку по поверненню кредитних коштів, наданих йому банком за кредитним договором, направив на адресу товариства претензію № 188/2/1113, в якій вимагав у 5-денний строк з дня її отримання сплатити на його рахунок 762232 грн 20 коп. заборгованості за кредитом, 147126 грн 46 коп. заборгованості за відсотками та 459 грн 12 коп. пені. Претензія позивача залишена відповідачем-1 без відповіді та виконання. Крім того, 12.11.2020 банк у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватав" свого обов`язку по поверненню кредитних коштів, наданих йому банком за кредитним договором, звернувся до ОСОБА_1 з вимогою № 188/2/1114, в якій вимагав у 10-денний строк з дня її отримання сплатити на його користь 762232 грн 20 коп. заборгованості за кредитом, 147126 грн 46 коп. заборгованості за відсотками та 459 грн 12 коп. пені. Вимога позивача залишена відповідачем-2 без відповіді та виконання. Звертаючись з позовною заявою позивач послався на неналежне виконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №011/21444/00596192 від 15.07.2019 та укладеного на його виконання договором поруки №011/21444/00596192п від 15.07.2019 у зв`язку з чим, позивач просив солідарно стягнути з відповідачів на свою користь 686732 грн 20 коп. заборгованості по кредиту, 203070 грн 68 коп. заборгованість за відсотками, 459 грн 12 коп. пені. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №925/150/21 у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині стягнення з відповідачів 203 070,68 грн заборгованості за відсотками та 27,15 грн пені нарахованої за відсотками. Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 Цивільного кодексу України). Так, договір, укладений між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (змінено назву на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватав", за своєю правовою природою відноситься до договірних зобов`язань кредиту. Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (частина 1 статті 1046 Цивільного кодексу України). Відповідно до положень статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (стаття 553 Цивільного кодексу України). Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Статтею 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Суд першої інстанції встановив, що всупереч умовам пунктів 1.3, 5.2 кредитного договору та додатку № 1 до кредитного договору, позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, не сплатив заборгованість за кредитом згідно з графіком погашення заборгованості, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка, станом на 08.02.2021, склала 686732 грн 20 коп. Одночасно, поручитель не виконав умови пункту 2.2 договору поруки щодо виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора, у зв`язку з чим, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у частині солідарного стягнення з відповідачів 686 732 грн 20 коп. заборгованості по кредиту. Щодо заявленого позивачем до стягнення з відповідачів пені у розмірі 431 грн 97 коп., нарахованої за тілом кредиту, суд першої інстанції вказав наступне. Виконання зобов`язання, згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ст. 231 ч. 4 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону. Пунктом 11.2 кредитного договору передбачено, що за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 2% річних від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним і по день, що передує дню виконання позичальником простроченого зобов`язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого (порушеного/невиконаного) зобов`язання. Перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем та судом першої інстанції, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума пені у розмірі 431 грн 97 коп. є арифметично правильною. Відмовляючи у задоволенні в частині позовних вимог позивача про стягнення 203070 грн 68 коп. заборгованості за відсотками у розмірі 24 % річних та про стягнення пені у розмірі 27 грн 15 коп., нарахованої за відсотками, суд першої інстанції вказав, що договором обумовлено лише сплату кредитором процентів у розмірі 24 % річних за користування кредитом та не містить положень про застосування підвищеної ставки процентів у разі порушення зобов`язань за ним. Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні в частині позовних вимог позивача про стягнення 203070 грн 68 коп. заборгованості за відсотками у розмірі 24 % річних та про стягнення пені у розмірі 27 грн 15 коп., виходячи з наступного. У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника покладається обов`язок сплати кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування кредитом, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Аналогічна правова норма викладена в постанові Великою Палатою Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16. Як вказувалось вище, сторони у пункті 2.1 кредитного договору встановили, що протягом всього строку фактичного користування кредитом (в т.ч. після настання кінцевого терміну погашення кредиту) позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 24 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватись в порядку та випадках передбачених цим договором. Тобто, сторони у кредитному договорі передбачили як нарахування відсотків протягом всього строку фактичного користування кредитом, так і після настання кінцевого терміну погашення кредиту. Так, позивачем було нараховано відсотки у розмірі 24% річних відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України за період часу з дати видачі кредитних коштів по 15.07.2020 (кінцевий термін погашення кредиту) та згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за неправомірне користування кредитними коштами за період з 16.07.2020 по дату подачі позовної заяви. Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок 24 % річних (з 12.03.2020 по 15.07.2020 в розмірі 98 689,26 грн - відсотки за правомірне користування кредитними коштами, відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України) (з 16.07.2020 по 08.02.2021 в розмірі 104 381,42 грн - відсотки за неправомірне користування кредитними коштами, що передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України) дійшов висновку, що сума 24 % річних у розмірі 203 070,68 грн є арифметично правильною. Крім того, у зв`язку із задоволенням позовних вимог щодо стягнення боргу за відсотками, задоволенню також підлягає позовна вимога про стягнення пені у розмірі 27 грн 15 коп., нарахованої за відсотками, як похідна вимога. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів 24 % річних у розмірі 203 070,68 грн та пені у розмірі 27 грн 15 коп., нарахованої за відсотками, у зв`язку з чим, рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 в цій частині підлягає скасуванню. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Таким чином, на переконання колегії суддів, рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 слід скасувати в частині відмови у задоволенні 24 % річних та пені та задовольнити позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів 24 % річних у розмірі 203 070,68 грн та пені у розмірі 27 грн 15 коп. нарахованої за відсотками, з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або часткозідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 у справі №925/150/21 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 у справі №925/150/21 скасувати в частині відмови у стягненні 203070 (двісті три тисячі сімдесят) грн 68 коп. заборгованості за відсотками та 27 (двадцять сім) грн 15 коп. пені, нарахованої за відсотками. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 у справі №925/150/21 задовольнити. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 у справі №925/150/21 скасувати в частині відмови у стягненні 203070 (двісті три тисячі сімдесят) грн 68 коп. заборгованості за відсотками та 27 (двадцять сім) грн 15 коп. пені, нарахованої за відсотками. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватав" (ідентифікаційний код юридичної особи 36773338, місцезнаходження: 20202, Черкаська обл., Звенигородський район, м. Звенигородка, вул. Козачанська, буд. 32) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (ідентифікаційний код юридичної особи 14305909, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Лєскова, 9) 203 070 (двісті три тисячі сімдесят) грн 68 коп. заборгованості за відсотками та 27 (двадцять сім) грн 15 коп. пені, нарахованої за відсотками. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 у справі №925/150/21 залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватав" (ідентифікаційний код юридичної особи 36773338, місцезнаходження: 20202, Черкаська обл., Звенигородський район, м. Звенигородка, вул. Козачанська, буд. 32) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (ідентифікаційний код юридичної особи 14305909, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Лєскова, 9) 1 523 (одну тисячу п`ятсот двадцять три) грн 24 коп. судового збору за подання позовної заяви та 2 284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 86 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (ідентифікаційний код юридичної особи 14305909, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Лєскова, 9) 1 523 (одну тисячу п`ятсот двадцять три) грн 24 коп. судового збору за подання позовної заяви та 2 284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 86 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області. Матеріали справи №925/150/21 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 01.11.2021 у зв`язку з перебуванням суддів Майданевича А.Г. та Суліма В.В. у відпустці з 25.10.2021 по 29.10.2021. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім Б.О. Ткаченко