Постанова 4824 № 755/6385/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 листопада 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/6385/20 Апеляційне провадження 22-ц/824/14374/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Махлай Л.Д., суддів: Немировської О.В., Ящук Т.І. при секретарі: Гойденко Д.В. сторони позивач ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 відповідачі ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану через представника ОСОБА_6 , на рішення Дніпровського районного суду м. Київ від 04 серпня 2021 року, постановлене під головуванням судді Виниченко Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 в особі законних представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_9 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що позбавлені права власності на житлове приміщення та вселення, в с т а н о в и в : у травні 2020 року ОСОБА_1 , як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до судуз позовом, вякому зурахуванням змінених позовних вимог просила визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і неповнолітню ОСОБА_8 , такими, що позбавлені права власності на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , та вселити її у зазначену квартиру. В обґрунтування позову зазначала, що її син на підставі договору дарування від 18.02.2020 набув право власності на спірну квартиру.З витягу реєстру територіальної громади м. Києва їй стало відомо, що у вказаній квартирі зареєстровані відповідачі. Останні не є членами сім`ї позивача, згоди на їх реєстрацію позивач не надавав та користючись квартирою вони порушують права власності позивача щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном. В добровільному порядку відповідачі відмовляються зніматися з реєстраційного обліку у квартирі. Рішенням Дніпровського районного суду м. Київ від 04.08.2021 позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , у квартиру АДРЕСА_1 .В решті позову відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що триває спір, який розглядається у судовому порядку щодо незаконності набуття права власності на спірну квартиру позивачем. Вважає, що приватний нотаріус Золотих О.О. 14.02.2020 незаконно посвідчив договір купівлі-продажу квартири між ТОВ «Мегаінвест Сервіс» та громадянкою Російської Федерації ОСОБА_9 , а тому і наступне відчуження квартири є незаконним. Жодних письмових вимог від іпотекодержателя іпотекодавець не отримував, згоди на набуття кредитором права власності на предмет іпотеки він не надавав, також відчуження майна відбулось під час дії мораторію. Вони зареєстровані у спірній квартирі на законних підставах та у цій квартирі проживає їх неповнолітня донька ОСОБА_8 . Відповідачі іншого житла не мають, а позивач має у приватній власності сім житлових приміщень. Позов заявлено від імені малолітньої особи, яка не може самостійно обирати місце свого проживання. Спірна кватира є однокімнатною пощею 34,5 кв м. Суд ухвалив рішення, за яким у цій квартирі мають проживати особи, які не є членами сім`ї та двоє різностатевих дітей віком старше 9 років, що є порушенням ч. 2 ст. 50 ЖК України. Невідомі особи виламали двері, встановили нові замки, внесли свої речі без рішення суду про виселення відповідачів. У відзиві, який підписаний ОСОБА_1 , її представником ОСОБА_12 , третіми особами ОСОБА_9 та ТОВ «Мегаінвенст Сервіс» особи просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на законність та обґрунтованість рішення. Зазначають, що ОСОБА_13 є власником спірної квартири, а доводи апелянта про те, що позивач має інше житло, а відповідачі не мають іншого житла не мають правового значення. Крім того, апелянтом долучено до апеляційної скарги докази, які не були надані до суду першої інстанції без обґрунтування причин неподання таких доказів. У судовому засіданні ОСОБА_3 , його представник ОСОБА_6 , а також відповідач ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу та просилиїї задовольнити. Позивачка, її представник ОСОБА_12 та треті особи ОСОБА_9 , ТОВ «Мегаінвест Сервіс» подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 17.01.2008 між ВАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 2706/0108/88-009, за яким надано кредит у сумі 10 000 доларів США на строк до 17.01.2018 зі сплатою 11,9 % річних за користування кредитом. Цього ж дня у забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним кредитним договором укладено іпотечний договір № 2706/0108/88-009-Z-1, відповідно до якого ОСОБА_3 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Зі змісту іпотечного договору вбачається, що квартира належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2002, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ромасенко Н.Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 3415. У письмових поясненнях представник третьої особи ТОВ «Мегаінвест Сервіс» ОСОБА_15 вказав, що 02.10.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Мегаінвест Сервіс» укладено договір № 1987/К купівлі-продажу прав вимоги, на підставі якого останнє купило право вимоги за вищевказаними кредитним договором і договором іпотеки та в позасудовому порядку переоформило право власності на предмет іпотеки - спірну квартиру на ТОВ «Мегаінвест Сервіс». 14.02.2020 ТОВ «Мегаінвест Сервіс» продав спірну квартиру ОСОБА_9 . 18.02.2020 ОСОБА_9 подарувала цю квартиру своєму малолітньому сину ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв ОСОБА_15 . Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко О.А., зареєстрований у реєстрі за № 1222. Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 03.03.2020 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за позивачем ОСОБА_2 . Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва № 11203750 станом на 10.12.2019 у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та неповнолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Задовольняючи позовні вимоги в частині вселення малолітнього до спірної квартири суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є власником спірної квартири, у зв`язку з чим він має право користуватися житлом, що передбачено чинним законодавством. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власники майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. За обставинами справи встановлено, що перереєстрація права власності на спірну квартиру, яка належала ОСОБА_3 , відбулася тричі, зокрема у позасудовому порядку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем ТОВ «Мегаінвест Сервіс», а у подальшому відчужена останнім за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_9 , яка подарувала квартиру малолітньому ОСОБА_2 . Відтак на час розгляду справи ОСОБА_2 є власником спірної квартири. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України). У даному спорі не встановлено обставин, які б на підставі закону надавали можливість обмежити власника у здійсненні ним права власності. На такі обставини відсутнє посилання і в апеляційній скарзі. Відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що ОСОБА_2 , як власник спірної квартири має право на вселення у цю квартиру. Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 оспорює законність набуття права власності на спірну квартиру у судовому порядку не спростовують висновків суду, оскільки на час розляду даного спору право власності позивача не скасоване. Постановою Київського апеляційного суду від 22.03.2021 ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12.11.2020 про зупинення провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду. Питання зупинення провадження уже вирішено, постанова Київського апеляційного суду від 22.03.2021 є чинною, що унеможливлює повторне вирішення питання про зупинення провадження у справі за одних тих же підстав. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі зареєстровані у спірній квартирі на законних підставах та не мають іншого житла не впливають на висновки суду, оскільки рішенням суду відмовлено у задоволенні позову про визнання відповідачів такими, що позбавлені права власності на квартиру. Рішення в цій частині не оскаржується, а відтак в апеляційному порядку не перевіряється. Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду суперечить ч. 2 ст. 50 ЖК України, оскільки у квартирі будуть проживати особи, які не є членами сім`ї та двоє різностатевих дітей віком старше 9 років колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ст. 50 ЖК України регулюються питання надання жилих приміщень громадянам, що не було предметом даного спору. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі фактично були виселені із спірної квартири також не змінюють висновків суду, оскільки питання щодо незаконності їх виселення також не було предметом даного спору. Та обставина, що судом вирішено питання про вселення особи, яка є малолітньою, не свідчить про незаконність чи необґрунтованість рішення суду, оскільки саме ця особа є власником спірної квартири. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Київ від 04 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлений 01.11.2021. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук