Постанова 4824 № 372/1927/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 372/1927/17 Головуючий у І інстанції Проць Т.В. Провадження №22-ц/824/7740/2021 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 27 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., за участі секретаря Тимошевської С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення та припинення права власності, треті особи приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Донченко Вікторія Юріївна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Марина Володимирівна, Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, державне підприємство «СЕТАМ», Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», УСТАНОВИВ: у липні 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Донченко Вікторія Юріївна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Марина Володимирівна, Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, державне підприємство «СЕТАМ», Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення та припинення права власності, посилаючись на порушення норм чинного законодавства при їх укладені, тому просив визнати недійсними: - договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 34,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 04 лютого 2017 року № 308, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М. В.; - визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення від 20 лютого 2017 року № 183, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Бацай В. Ю.; - визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення від 09 березня 2017 року № 916, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. Позовна заява мотивована тим, що 27-29 вересня 2016 року ДП «СЕТАМ» були проведені електронні торги з реалізації арештованого майна, що належало боржникові ОСОБА_3 на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2008 року, а саме: нежитлового приміщення площею 34,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно протоколу проведення електронних торгів № 201556 він став їх переможцем та 11 жовтня 2016 року провів повний розрахунок за приміщення відповідно до платіжних доручень № № 3, 4 від 27 вересня 2016 року. 14 жовтня 2016 року він звернувся до Обухівського ВДВС ГТУЮ у Київській області із заявою про видачу йому акту про проведені електронні торги, однак йому було відмовлено у видачі такого акту з тих підстав, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів було заборонено Обухівському МВДВС ГТУЮ у Київській області вчиняти певні дії щодо спірного нерухомого майна, а саме: складання та затвердження акту про проведені електронні торги; видача вказаних документів ОСОБА_4 30 березня 2017 року рішенням Обухівського районного суду Київської області, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання електронних торгів недійсними відмовлено. Позивач зазначав, що з 09 листопада 2016 року позбавлений можливості отримати акт про проведені електронні торги. Згодом йому стало відомо, що приміщення АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не належить і його власником є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 916 від 09 березня 2017 року. Зазначене приміщення ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 , якій воно належало на підставі договору купівлі-продажу № 183 від 20 лютого 2017 року, а ОСОБА_5 у свою чергу придбала зазначене приміщення у ОСОБА_6 , якій воно належало на підставі договору купівлі-продажу № 308 від 04 лютого 2017 року. Вказані договори були укладені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки ОСОБА_3 не мала права укладати договір купівлі-продажу зазначеного приміщення, в зв`язку з тим, що вона достовірно знала про те, що її майно реалізоване на електронних торгах, переможцем яких став позивач. Крім того, вказане приміщення за наявності декількох обтяжень не могло бути предметом відчуження. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позов до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бацай В.Ю., приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник М.В., Обухівський МВДВС ГТУЮ у Київській області, ДП «СЕТАМ», про визнання права власності. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 березня 2018 року у задоволенні позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відмовлено. Постановою апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 березня 2018 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року в частині вирішення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бацай Вікторія Юріївна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Марина Володимирівна, Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державне підприємство «СЕТАМ», публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 03.09.2020 року позивач ОСОБА_4 , посилаючись на зміни у законодавстві, які відбулись після проведення підготовчого судового засідання у даній справі, подав заяву про зміну предмету позову, в якій остаточно просив суд визнати недійсними: - договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 34,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 04.02.2017 року №308, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. та припинити право власності ОСОБА_7 на вказане приміщення, що було за нею зареєстроване на підставі цього договору; - договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 34,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 20.02.2017 року №183, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Бацай В.Ю. та припинити право власності ОСОБА_5 на вказане приміщення, що було за нею зареєстроване на підставі цього договору; - договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 34,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 09.03.2017 року №916, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. та припинити право власності ОСОБА_8 на вказане приміщення, що було за ним зареєстроване на підставі цього договору. За результатами нового розгляду справи рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 лютого 2021 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 34,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , приміщення №6 від 04.02.2017 року №308, укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Мариною Володимирівною, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 33710776 від 04.02.2017 року та припинено право власності ОСОБА_6 на вказане нерухоме майно. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 34,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 20.02.2017 року №183, укладений ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Бацай Вікторією Юріївною, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 33938961 від 20.02.2017 року та припинено право власності ОСОБА_5 на вказане нерухоме майно. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 34,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , приміщення №6 від 09.03.2017 року №916, укладений ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 34200186 від 09.03.2017 року та припинено право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1110 грн. з кожного. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційними скаргами звернулись відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення по справі, ненадання оцінки аргументам відповідача, порушення норм матеріального права, у зв`язку із чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити. Зокрема, в доводах скарги відповідач ОСОБА_3 зазначила, що в порушення положень ч. 4 статті 49 ЦПК України, судом першої інстанції була прийнята до розгляду заява позивача про зміну предмету позову, яка була подана без сплати судового збору за три нові заявлені позовні вимоги. Оскаржуване рішення суду не містить мотивованої оцінки аргументів відповідача щодо наявності процесуальних підстав для повернення такої заяви позивачу. Крім того, судом першої інстанції не надано правової оцінки доводам відповідача щодо правомірності відчуження ОСОБА_3 , належного їй нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 04 лютого 2017 року з огляду на відсутність жодних обтяжень та заборон, а також добросовісності набуття (продажу) спірного нерухомого майна іншими відповідачами. Так, в момент укладання оспорюваних договорів було дотримано всіх вимог, встановлених чинним законодавством України, будь-яких обмежень чи заборон на укладання такого роду договорів (відчуження) не було, відомості про договори та перехід права власності були внесені до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, тобто здійснено державну реєстрацію. Доказів на спростування таких відомостей (про державну реєстрацію прав) позивачем суду надано не було. Апелянт вважає також, що позивачем не було доведено факт порушення відповідачами його прав у зв`язку із укладенням оспорюваних договорів, у зв`язку із тим, що у нього не виникло право власності на спірне нерухоме майно. Позивач ОСОБА_4 , не вжив достатніх заходів для реалізації у встановленому законом порядку свого права або законного інтересу, не отримав акт про проведені прилюдні торги та не зареєстрував право власності на спірне нежитлове приміщення, тому відсутні порушення його прав, які б підлягали судовому захисту. Апеляційна скарга, подана представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Стельникович С.А. є тотожною за змістом та аргументами апеляційній скарзі ОСОБА_3 , однак доповнена вимогою про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання права власності. Представником третьої особи - АТ КБ «ПриватБанк» подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому представник АТ КБ «ПриватБанк» Штронда А.М. заперечує проти доводів скарги, посилаючись на їх необґрунтованість. Погоджується із оцінкою суду першої інстанції поведінки відповідачів, як недобросовісної, оскільки їм було відомо про проведення прилюдних торгів з продажу спірного майна та їх переможця. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на необґрунтованість вимоги відповідача про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 , який не був предметом розгляду у даному провадженні. Представником позивача ОСОБА_4 - адвокатом Донцем Ю.Б. подано відзиви на апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в яких представник заперечує щодо змісту та вимог скарг. Зазначає, що доводи скарг викладені без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19 лютого 2020 року, якою касаційний суд повернув справу на новий розгляд. Зокрема, щодо добросовісності дій відповідачів та зловживання правом. Вважає аргументи скарг непереконливими, необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду. В судовому засіданні представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - адвокати Крамар О.П., Стельникович С.А. підтримали подані апеляційні скарги та викладені у них доводи. Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Донець Ю.Б. проти задоволення апеляційних скарг заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Представник третьої особи ПАТ КБ «ПриватБанк» - Хитрова Л.В. в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, посилаючись на обґрунтування, викладені нею раніше у відзиві. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню враховуючи наступне. Так, судом першої інстанції встановлено, що 27 та 29 вересня 2016 року Державним підприємством «СЕТАМ» проведено електронні торги з реалізації арештованого майна, нежитлового приміщення загальною площею 34,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належало боржнику ОСОБА_3 на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.10.2008 року, переможцем торгів став ОСОБА_4 , лот 168211, запропонувавши найвищу цінову пропозицію в сумі 507500, 00 грн. 11.10.2016 року ОСОБА_4 проведено повний розрахунок за спірне нежитлове приміщення в розмірі 482125, 00 грн., гарантійний внесок в розмірі 19 823,90 грн. та за винагороду організатору торгів в розмірі 5 551,10 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №№3,4 від 11.10.2016 року та копією квитанції №КП-392/1 від 27.09.2016 року. 14.10.2016 року ОСОБА_4 подав заяву до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якій просив відповідно до Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів винести та надати акт про проведення електронних торгів та зняти всі наявні арешти та заборони з спірного майна. 09.11.2016 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області у справі № 372/2874/16-ц за позовом ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів було заборонено Обухівському МВДВС ГТУЮ у Київській області вчиняти певні дії щодо спірного нерухомого майна, а саме: складання та затвердження акту про проведені електронні торги; видача вказаних документів ОСОБА_4 . 30.03.2017 року рішенням Обухівського районного суду Київської області у вказаній вище справі відмовлено повністю в задоволенні позову ОСОБА_3 до Відділу Державної виконавчої служби Обухівського МРУЮ, ДП «СЕТАМ», треті особи - ОСОБА_4 , ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_9 про визнання торгів недійсними. Встановлено також, що 04.02.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу №308 нежитлового приміщення загальною площею 34,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. 20.02.2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу №183 нежитлового приміщення загальною площею 34,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Бацай В.Ю. 09.03.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №916 нежитлового приміщення загальною площею 34,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. Визнаючи заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтованими, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 здійснив повний розрахунок за спірне нежитлове приміщення, придбане на електронних торгах, виконавши правила проведення електронних торгів в повному обсязі та належним чином, але свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів не отримав через накладення заборони Обухівським районним судом Київської області у справі № 372/2874/16-ц Обухівському МВДВС ГТУЮ у Київській області вчиняти певні дії щодо спірного нерухомого майна. При цьому, надавши оцінку дослідженим по справі доказам, місцевий суд дійшов висновку, що поведінка відповідачів при укладенні договорів не була добросовісною, оскільки їм було відомо про проведені електронні торги спірного майна та їх переможця, а за таких обставин відчуження відповідачами спірного майна (укладення оспорюваних договорів) у той час як воно було реалізоване на електронних торгах за борговими зобов`язаннями власника, є порушенням права позивача на законне сподівання на можливість володіння та користування цим майном. Відсутність у позивача оформленого права власності на нерухоме майно, чому була перешкодою заборона, накладена ухвалою суду, не є підставою для висновку про те, що його права не порушенні укладеними договорами купівлі-продажу, як на цьому наполягали представники відповідачів в судовому засіданні. Ставши переможцем конкурсу на сплативши за нерухоме майно обумовлену суму ОСОБА_4 набув певне речове право на спірне майно, яке підлягає судовому захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсними договорів-купівлі-продажу майна. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України), так і інші юридичні факти (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України). Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою для його недійсності (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України). Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Саме на цьому принципі базується доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка виходить з римської максими - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16 висловлено позицію про те, що оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_4 здійснив повний розрахунок за спірне нежитлове приміщення, придбане на електронних торгах, виконавши правила проведення електронних торгів в повному обсязі та належним чином. Однак, свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів не отримав через накладення заборони Обухівським районним судом Київської області у справі № 372/2874/16-ц Обухівському МВДВС ГТУЮ у Київській області вчиняти певні дії щодо спірного нерухомого майна. З матеріалів справи вбачається, що відповідачці ОСОБА_3 було достовірно відомо про відчуження належного їй нерухомого майна та про те, що ОСОБА_4 став переможцем цих торгів. Підтвердженням цього є оскарження ОСОБА_3 проведених торгів у судовому порядку. Ініціювавши судове провадження про визнання електронних торгів недійсними, ОСОБА_10 , до ухвалення судового рішення у вказаному спорі, 04.02.2017 року продала спірне нежитлове приміщення ОСОБА_6 , що об`єктивно свідчить про недобросовісність дій відповідача. Решта договорів купівлі-продажу, за якими право власності на спірне нерухоме майно переходило до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 також були укладені в короткий проміжок часу, фактично протягом одного місяця, до ухвалення Обухівським районним судом Київської області рішення у справі за позовом ОСОБА_3 про визнання електронних торгів недійсними. Доводи відповідачів про відсутність у позивача порушеного права не можуть бути взяті до уваги, оскільки суд першої інстанції дав їм вірну правову оцінку, зазначивши, що відсутність у позивача оформленого права власності на нерухоме майно, чому була перешкодою заборона, накладена ухвалою суду, не є підставою для висновку про те, що його права не порушенні укладеними договорами купівлі-продажу. Ставши переможцем торгів тасплативши за нерухоме майно обумовлену суму, ОСОБА_4 набув певне речове право на спірне майно, яке підлягає судовому захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсними договорів-купівлі-продажу майна. Інші доводи, наведені відповідачами в апеляційних скаргах, також зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують. Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 01 листопада 2021 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Ігнатченко Н.В.