Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 953/2451/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2021 р.Справа № 953/2451/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представник позивача Марченко Н.М. представник відповідача Тупікова О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Лях М.Ю., м. Харків, по справі № 953/2451/21 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просив суд: скасувати постанову Слобожанської митниці Держмитслужби від 04.02.2021 року по справі про правопорушення митних правил № 2255/80700/19 за ст. 485 Митного кодексу України відносно нього та закрити провадження по справі. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.08.2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.08.2021 року у справі № 953/2451/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що спірна постанова митного органу є неправомірною, оскільки, відповідач склав постанову про порушення митних правил майже через 2 роки з дня його виявлення. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 17.10.2019 року відповідачем винесено постанову № 2255/80700/19 за ст. 485 МК України та накладено на позивача штраф в розмірі 585 750,21 грн. Означена постанова була оскаржена позивачем у судовому порядку. Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 28.05.2020 року по справі № 953/21845/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову про порушення митних правил № 2255/80700/19 від 17.10.2019 року відносно нього за ст. 485 МК України. На підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито. Не погодившись із судовим рішення, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2020 року по справі № 953/21845/19 апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.05.2020 року по справі № 953/21845/19 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Скасовано постанову про порушення митних правил № 2255/80700/19 від 17.10.2019 року; Справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 направлено до Слобожанської митниці Держмитслужби на новий розгляд. 04.01.2021 позивач звернувся до Слобожанської митниці Держмитслужби із клопотанням про закриття провадження у справі про порушення митних правил № 2255/80700/19. Постановою Слобожанської митниці Держмитслужби від 04.02.2021 в справі про порушення митних правил № 2255/80700/19, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 650283,69 грн. Не погодившись із постановою про порушення митних правил від 04.02.2021 р. № 2255/80700/19, позивач звернувся до суду із позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність в діях позивача порушення митних правил та складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, під час винесення постанови у справі про порушення митних правил № 2255/80700/19 від 04.02.2021 р. відповідач діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, зокрема з дотримання положень Митного кодексу України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного. У відповідності до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Згідно із ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Відповідно до п.6 ч.1 ст.70 МК України, одним із «митних режимів» є «режим тимчасового ввезення», який, в свою чергу, за приписами ч.1 ст.103 МК України, полягає в тому, що відповідно до нього іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Обов`язки особи, яка поміщає товари у митний режим тимчасового ввезення та є відповідальною за її дотримання митного режиму, визначені ст.104 МК України, згідно ч.6 якої, зокрема, ця особа повинна подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення. У відповідності до положень ч.2 ст.105 МК України, у разі порушення умов митного «режиму тимчасового ввезення» особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України. Згідно з п.4 ч.3 ст.293 МК України, особами, на яких покладається обов`язок із сплати митних платежів, є особа, на яку покладається обов`язок щодо виконання відповідних умов, у разі невиконання зобов`язань щодо використання чи споживання товарів, що випливають з умов цільового використання, за яких надається «податкова пільга» при випуску товарів для вільного обігу. Відповідно до ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Як визначено положеннями ст.485 МК України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само «використання товарів», стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів. Тобто, стаття 485 Митного кодексу України фактично передбачає декілька видів діянь, які складають об`єктивну сторону порушення митних правил. Так, митним органом встановлено використання позивачем транспортного засобу, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. З матеріалів справи встановлено, що до Харківської митниці ДФС надійшло звернення громадянина РФ ОСОБА_2 від 25.04.2019 року, який мешкає за адресю: АДРЕСА_1 , яким останній повідомляє про неможливість вчасного вивезення за межі митної території України автомобіля Skoda Octavia, реєстраційний знак НОМЕР_1 (країна реєстрація Чехія), у зв`язку з арештом цього транспортного засобу судом згідно ухвали Червнозаводського районного суду у м.Харкові від 08.10.2018 року у справі № 646/7023/18, відповідно до якої вказаний транспортний засіб заарештований. Ухвалою Червонозаводаського районного суду у м. Харкові від 08.10.2018 року встановлено, що даний автомобіль з VIN № НОМЕР_2 за станом на дату 02.10.2018 року використовувався громадянином України ОСОБА_1 та 02.10.2018 року, близько 10 год. 45 хв., на автодорозі Харків-Охтирка, поблизу магазину «Дубрава», ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Шкода Октавія, реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв ДТП внаслідок якої водій скутера Viper, державний номерний знак НОМЕР_3 , отримав тілесні ушкодження у виді черепно-мозкової травми та був госпіталізований до лікарні. Під час перевірки зазначеної інформації було встановлено, що згідно даних бази обліку транспортних засобів ЄАІС ДФС України, автомобіль Skoda Octavia, реєстраційний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 (країна реєстрації Чехія), належить на праві власності громадянину Чехії ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та 26.04.2018 року був ввезений на митну територію України громадянином РФ ОСОБА_2 в зоні діяльності Харківської митниці ДФС з метою особистого користування в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року». Згідно з даними, що містяться у базі даних ПІК АСМО Інспектор, під час ввезення 05.05.2017 року та 26.04.2018 року ОСОБА_2 автомобіля Skoda Octavia, реєстраційний знак НОМЕР_1 (країна реєстрація Чехія), на митну територію України та його заявлення у митний режим «тимчасове ввезення», у цьому транспортному засобі перебував також і громадянин України ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до наявної інформації, яка містяться у базі даних ПІК АСМО Інспектор, з 17.11.2016 року по 05.05.2017 року автомобіль Skoda Octavia, реєстраційний знак НОМЕР_1 (країна реєстрація Чехія), - 17 разів заявлявся громадянином України ОСОБА_1 для переміщення митною територією України в митному режимі транзит з метою особистого користування. Як підтверджено матеріалами справи та вже зазначалося вище, 04.02.2021 року постановою Слобожанської митниці Держмитслужби від 04.02.2021 в справі про порушення митних правил № 2255/80700/19, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 650283,69 грн. Так, в основу цієї постанови відповідачем фактично було покладено встановлений факт використання тимчасово ввезеного транспортного засобу іноземної реєстрації позивачем, а не особою-нерезидентом, яка безпосередньо здійснила його ввезення, з використанням наданих їй пільг. Згідно із ч.ч.1, 2 ст.380 МК України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до 1 (одного) року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у ст.319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами. Натомість, за положеннями ч.3 ст.380 МК України, тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до 1 (одного) року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до 1 (одного) року під письмове зобов`язання про їх зворотнє вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Тобто, з огляду на зміст наведених вище норм ст. 380 Митного кодексу України, порядок ввезення, пропуску та декларування транспортних засобів особистого користування відрізняється залежно від суб`єкта ввезення - резидента або нерезидента. Зокрема, у випадку, якщо тимчасове ввезення транспортного засобу особистого користування здійснюється громадянами-нерезидентами, таке ввезення здійснюється без письмового декларування та сплати митних платежів. Згідно ч. 5 ст. 380 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно лише громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.292 МК України, митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано. Статтею 111 МК України встановлено, що іноземні товари, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, зберігають статус іноземних товарів. За змістом п.30.1 ст.30 Податкового кодексу України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2 цієї статті. Підпунктом «г» п.30.9 цієї ж статті ПК України визначено, що податкова пільга надається шляхом звільнення від сплати податку та збору. Таким чином, сукупний аналіз наведених вище норм діючого законодавства дає підстави для висновку про те, що використання транспортного засобу особистого користування іншою особою, крім тієї, яка здійснила ввезення такого транспортного засобу, становить порушення режиму тимчасового ввезення, яке, зокрема, виявляється у використанні відповідного транспортного засобу, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими надано пільги щодо оподаткування. При цьому, суб`єктом відповідальності за таке протиправне використання товару (транспортного засобу особистого користування) є особа, яка здійснює таке використання. З матеріалів справи встановлено, що факт використання ОСОБА_1 автомобіля Skoda Octavia протягом періоду з 17.11.2016 року по 05.05.2017 року підтверджується витягами АСМО Інспектор, а факт користування останнім цим транспортним засобом 02.10.2018 року встановлений ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.10.2018 року. Крім того, факт перебування ОСОБА_1 в салоні автомобіля на момент перетину державного кордону свідчить про його обізнаність щодо заборони та обмеження використання товарів, які перебувають під митним контролем на час дії обраного митного режиму. Враховуючи вказані вище обставини та надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач, в даному випадку, неправомірно користувався ввезеним нерезидентом транспортним засобом іноземної реєстрації, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Аналогічна правова позиція стосовно висновку, хто в даних відносинах є суб`єктом правопорушення, висловлена Верховним Судом у постановах від 18.12.2018 р. у справі №295/16296/16-а та від 29.08.2019 р. у справі №697/12/17. Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Що ж стосується доводів позивача щодо того, що спірна постанова була винесена поза межами строків, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення, то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне. Так, як передбачено ч.1 ст.466 МК України, адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. А як визначено ч.1 ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст.522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через 6 (шість) місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у т.ч. передбачені ст.ст.469,477-481,485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через 6 (шість) місяців з дня виявлення цих правопорушень. В теорії адміністративного права під «триваючими» адміністративними проступками розуміють проступки, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, що припиняються або виконанням регламентованих обов`язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. В переважній більшості випадків ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто, «триваючі» правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Таким чином, аналізуючи зміст наведених вище положень МК України та приписів ст.485 МК України, апеляційний суд приходить до висновку, що названа стаття Кодексу фактично визначає декілька складів адміністративних правопорушень, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також на ухилення від сплати митних платежів. При цьому, лише окремі з цих порушень, а саме, зокрема, «використання товарів», стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, є «триваючими» порушеннями митних правил. Враховуючи те, що вказане вище правопорушення є «триваюче порушення», то відповідно, спірне адміністративне стягнення було накладено на позивача в межах передбаченого ст.467 МК України 6-місячного строку. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.08.2021 року у справі №953/2451/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.08.2021 по справі № 953/2451/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва