Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/19444/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 р.Справа № 520/19444/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Любчич Л.В. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 (головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В.) по справі № 520/19444/2020 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради про визнання протиправними та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради у формі повідомлень від 04.11.2020 року, 12.11.2020 року та 07.12.2020 року про відмову позивачу в призначенні державної допомоги на дітей одиноким матерям, та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Зобов`язано Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.07.2020 про призначення державної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, з урахуванням висновків суду у даній справі. У задоволенні решти вимог відмовлено. 05.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в порядку статті 382 КАС України, в якій просила: - встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 по справі № 520/19444/20 та накласти на керівника Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради штраф в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. В обґрунтування заяви зазначила, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 набрало законної сили, проте до теперішнього часу не виконано відповідачем. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у задоволенні заяви відмовлено. ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву задовольнити, зобов`язавши Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду та за наслідками розгляду розглянути питання накладення штрафу. В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, невірно застосовано норми процесуального права, не надано належної оцінки доводам заявника. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що судове рішення тривалий час не виконується відповідачем, та помилково взято до уваги лист відповідача від 22.03.2021, оскільки останній не є належним доказом виконання рішення суду. Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради (далі - відповідач) не надало відзив на апеляційну скаргу. 22.10.2021 від Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з підстав перебування представника у щорічній відпустці. Разом з тим, доказів на підтвердження поважності причин неявки до суду, зазначених в клопотанні про відкладення розгляду справи, відповідачем не надано. Враховуючи ненадання відповідачем доказів в підтвердження вказаних обставин, можливість розгляду справи без надання пояснень представником відповідача, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст.309 КАС України, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судового контролю є правом суду та вирішується на його розсуд, крім того такої заяви не подавалось позивачем під час розгляду справи по суті. Також вважав, що заявником не надано доказів невиконання відповідачем рішення суду, а тому відсутні підстави для його задоволення. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, з вказаного вище слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012). Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року №16-рп/2009). На підставі аналізу ст.ст.3, 8, ч.ч.1, 2 ст.55, ч.ч.1 та 2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Відповідно до ч.1 ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Згідно з ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено ст. 382 КАС України Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно з ч.ч. 1,6 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення та накладення на нього штрафу є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 04.03.2020 по справі № 539/3406/17, від 14.05.2020 по справі № 800/320/17. Судовим розглядом встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 по справі № 520/19444/20, набрало законної сили 02.04.2021, а отже підлягає обов`язковому виконанню. Зазначеним рішенням суду зобов`язано Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.07.2020 про призначення державної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, з урахуванням висновків суду у даній справі. Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про встановлення судового контролю, судом першої інстанції не з`ясовано обставини фактичного виконання рішення суду, не надано правової оцінки доводам заявника, та, відповідно, наявності чи відсутності підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, передбачених ст.382 КАС України. Посилання суду першої інстанції на лист Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради від 22.03.2021, як на доказ виконання судового рішення, колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне. Так, зі змісту листа від 22.03.2021 вбачається, що заява ОСОБА_1 від 20.07.2020 потребує розгляду на засіданні Комісії по вирішенню спірних питань щодо надання населенню державних соціальних допомог, субсидій та пільг. У зв`язку зі зміною повноважень Комісії, Управління не має можливості здійснити призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (а.с. 71). Отже, вказана відповідь не свідчить про виконання судового рішення від 02.03.2021, а навпаки, містить обставини його невиконання. При цьому, судом першої інстанції не досліджувалось питання чи розглядалась повторно заява позивача від 20.07.2020 в порядку, встановленому законодавством на виконання судового рішення та чи приймалось рішення щодо призначення чи відмови у призначенні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , є передчасним. Також колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів невиконання відповідачем рішення суду від 02.03.2021, оскільки обов`язок надання таких доказів покладається на боржника. Висновки суду першої інстанції щодо неподання позивачем зазначеної заяви під час розгляду справи, як підставу для відмови у її задоволенні, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 року у справі № 800/592/17. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання. За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України закріплено виключну підсудність питання про встановлення судового контролю, а саме суду, який ухвалив судове рішення. Оскільки рішення по суті спору ухвалено Харківським окружним адміністративним судом, тому виключено до компетенції цього суду віднесено питання про встановлення судового контролю за виконанням такого судового рішення. Отже, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 по справі № 520/19444/20 та накласти на керівника Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради штраф в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення питання щодо встановлення судового контролю, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 34, 243, 310, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 по справі № 520/19444/2020 скасувати. Справу № 520/19444/2020 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Л.В. Любчич Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 01.11.2021 року