Постанова Харківський апеляційний суд № 638/10939/14-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/10939/14-ц Головуючий суддя І інстанції Руднєва О. О. Провадження № 22-ц/818/3705/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б. суддів: -Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря : Семикрас О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2014 року, ухвалене у складі головуючого судді Руднєвої О.О., по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: 27.06.2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство ВЕРУС в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство ВЕРУС у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.10.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Взяті на себе зобов`язання по Кредитному договору №б/н від 10.10.2007 року Банк виконав своєчасно і повністю, надавши Відповідачу ОСОБА_1 вищевказані грошові кошти. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 16.12.2013 року має заборгованість - 7524.06 долар США, яка складається з наступного: - 2941.21 долар США - заборгованість за кредитом; - 4165.01 долар США - заборгованість по процентам за користування кредитом; - -0.05долар США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 62,58 долар США штраф (фіксована частина); - 355,31 долар США - штраф (процентна складова). На підставі вищевикладеного, банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість 7524,06 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження від 16.12.2013 року складає 60117.21 грн. грн. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.10.2007 року у розмірі 7524,06 долар США. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство ВЕРУС в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство ВЕРУС у Дзержинському районі м. Харкова та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н у розмірі 200 (двісті) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 601,18 грн. (шістсот одна гривня 18 копійок). 04 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд вищевказаного судового рішення. Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 12 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд заочне рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно, не всебічно та не об`єктивно досліджено обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Також вважає, що судом порушено порядок, встановлений для вирішення питання, допущено однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішення, фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказав, що оскільки розгляд справи був здійснений у заочному порядку відповідача була позбавлена можливості надати суду докази та звернутися із заявою про застосування строку позовної давності. Як вбачається із змісту договору, строк його дії становить 24 місяці та спливає 30 листопада 2008 року. Позивач звернувся до суду із позовом в 27.06.2014 року із пропуском трирічного строку відповідно до ст. 257 ЦК України. Також зазначає, що відповідно до положень ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення штрафу та пені застосовується позовна давність в один рік. Крім того, судом першої інстанції не було з`ясовані обставини щодо поручителя ТОВ «УФА «ВЕРУС». У письмовому відзиві представник АТ КБ «Приватбанк» Левицька А.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вказала, що не заперечує проти закриття провадження в частині стягнення заборгованості з поручителя ТОВ «УФА «ВЕРУС», проти інших доводів апелянта заперечує. З моменту підписання фізичною особою заяви між банком та клієнтом був укладений договорі у порядку ч.1 ст.634 ЦК України. Відсутність підпису позичальника на умовах та правилах не свідчить про те, що він не був з ними ознайомлений, та не свідчить про відсутність заборгованості. В анкеті була вказана базова відсоткова ставка 1,4%, відповідач-1 частково сплачував заборгованість, а отже погоджувався з умовами кредитування запропонованими банком. Зазначає, що ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення не заявляв про необхідність застосування строків позовної давності, а отже його заява не може бути задоволена. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мішуровської С.Т., за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце її розгляду, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до норм ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам оскаржене рішення суду у повній мірі відповідає. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.10.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 30.11.2008 року включно. Банком виконані взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № № б/н від 10.10.2007 року щодо видачі кредиту. Відповідно до Заяви кредит надається за умови сплати за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,4 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, в обмін на зобов`язання Позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, в обумовлених у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також сплати комісії, яка зазначена в Умовах. Також, судом встановлено, що 06.09.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Директора філії «Харківське головне регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» Терещенко А.І. та Філією «ТОВ «УФА «ВЕРУС» у Дзержинському районі м.Харкова укладено договір поруки. Підпунктом 2 Договору поруки передбачено, що розмір відповідальності Поручителя перед Кредитором обмежується сумою, зазначеною в Додатку №1 до цього Договору. Відповідно до додатку до договору №1 розмір відповідальності встановлений у сумі 200 грн. Внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 16.12.2013 року має заборгованість - 7524.06 долар США, яка складається з наступного: - 2941.21 долар США - заборгованість за кредитом; - 4165.01 долар США - заборгованість по процентам за користування кредитом; - -0.05долар США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 62.58 долар США штраф (фіксована частина); - 355.31 долар США - штраф (процентна складова), що підтверджується наданим позивачем розрахунком. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання. Зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті) Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом. Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). ОСОБА_1 у скарзі просить застосувати до даних правовідносин позовну давність. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 200/11343/14-ц, провадження № 14-59цс18, зазначила, що якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. У пункті 58 згаданої постанови висловлена правова позиція, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції, у тому випадку, якщо відповідач забажає використати право, надане їй частиною четвертою статті 267 ЦК України. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ч.1 ст.256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України). У даній справі відсутня зворотна розписка чи інші документи на підтвердження отримання відповідачем судової повістки на судове засідання 15 жовтня 2020 року, в день розгляду судом справи у заочному порядку. 04 листопада 2020 року відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення від 15 жовтня 2020 року, в якій посилався на неповне з`ясування судом обставин справи та помилкове не застосування правових висновків, які були висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року щодо неврахування Витягу з Тарифів та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг. Про застосування наслідків спливу позовної давності відповідач при перегляді заочного рішення в суді першої інстанції не заявляв (а.с. 52-54). Ухвалою Московського районного суд м. Харкова від 12лютого 2021 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі, за недоведеності доводів заяви про неповне встановлення обставин справи (а.с. 77-78). Суд першої інстанції, не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив його права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України). Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції (п.п. 69-73 постанови ВП ВС від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, провадження № 14-59цс18). У даному випадку у відповідача була процесуальна можливість завити про наслідки спливу позовної давності в суді першої інстанції шляхом подання відповідної заяви разом із заявою про перегляд заочного рішення, однак він цим правом за відсутності поважних причин не скористався і цього доводу для перегляду заочного рішення до суду першої інстанції не заявив, що було причиною відмови йому у перегляді заочного рішення. При таких обставинах у відповідача відсутні поважні причини для звернення з такою заявою про застосування наслідків спливу позовної давності в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ст. 367 ЦПК України колегія суддів залишає її без розгляду. З цих підстав колегія суддів також не вбачає підстав для застосування правових висновків, які були висловлені у згаданій постанові ВП ВС від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, провадження № 14-59цс18, з огляду на її нерелевантність до обставин цивільної справи, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції. Інші доводи скарги висновків суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи і висновків суду не спростовують. Судом першої інстанції відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, то відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2014 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 01 листопада 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.