Постанова КЦС ВС № 495/5713/15-ц

Постанова Іменем України 20 жовтня 2021 року м. Київ справа № 495/5713/15-ц провадження № 61-14246св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє від імені компанії Фалькор Інвест ЛТД, ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Домусчі Л. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Комлевої О. С., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє від імені Компанії Фалькор Інвест ЛТД, ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна, договорів іпотеки недійсними та скасування записів про право власності. Позовна заява мотивована тим, що на забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного 26 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_1 , 26 лютого 2007 року іпотекодавцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано в іпотеку банку нежитлове приміщення, що розташоване в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв. м, а до Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відомості про іпотеку. На забезпечення виконання кредитного договору, укладеного 04 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 , 04 квітня 2008 року іпотекодавець ОСОБА_2 передала в іпотеку ізольовану квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 489, 6 кв. м, до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відомості про іпотеку. Банк вказував, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 04 квітня 2008 року, рішенням Приморського районного суду м. Одеси на користь банку солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 стягнуто борг. Під час примусового виконання цього рішення накладалися арешти на все майно боржників. Крім того, арешт на нерухоме майно накладався на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2012 року під час розгляду справи щодо скарження ОСОБА_2 умов іпотечного договору. 21 вересня 2015 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який діяв від імені компанії Фалькор Інвест ЛТД, укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: ізольованої квартири АДРЕСА_2 , та нежилого приміщення, розташованого в будинку по АДРЕСА_1 . 21 грудня 2015 року між ОСОБА_6 , який діяв від імені компанії Фалькор Інвест ЛТД, як іпотекодавцем та ОСОБА_4 як іпотекодержателем укладені договори іпотеки спірного майна - нежитлового приміщення та квартири. Посилаючись на порушення своїх прав, банк вказував, що заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 вересня 2015 року, яким іпотечні договори щодо нежитлового приміщення та квартири, за якими іпотекодержателем є банк, визнано недійсними та зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 безоплатно передати ОСОБА_3 зазначене нерухоме майно, скасовано ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 січня 2016 року, а тому необхідно для захисту його прав поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про заборону відчуження та про іпотеку щодо нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 , а для укладення оспорюваних договорів потрібно отримати дозвіл банку на передачу нерухомого майна в іпотеку. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило суд: 1. поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про заборону відчуження нерухомого майна та поновити у Державному реєстрі іпотек запис про іпотеку щодо такого майна: - нежилого приміщення, що знаходиться в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв. м, раніше накладених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А. Б. (далі - ОМНО ОСОБА_7 ) 26 лютого 2007 року (номери обтяжень № 5362594 та № 4551857 та записи про іпотеку № 4550567 та № 4551706); - ізольованої квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 489, 6 кв. м, накладених приватним нотаріусом ОМНО Брандіс А. Б. 04 квітня 2008 року (номер обтяження № 6950276 та запис про іпотеку № 6949940); 2. визнати недійсними такі договори: - договір купівлі-продажу нежилого приміщення, що знаходиться в будинку, розташованому по АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв. м, укладений 21 вересня 2015 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який діяв від імені компанії Фалькор Інвест ЛТД, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С. В. за № 1583; - договір купівлі-продажу ізольованої квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 489,6 кв. м, укладений 21 вересня 2015 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який діяв від імені компанії Фалькор Інвест ЛТД, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С. В. за № 1572; 3. скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності від 21 вересня 2015 року № 11267434 та від 21 вересня 2015 року № 11261969; 4. визнати недійсними такі договори іпотеки: - від 21 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 , який діяв від імені компанії Фалькор Інвест ЛТД, та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С. В. за реєстраційним № 2131, відповідного до якого в іпотеку передано нежиле приміщення, що знаходиться в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв. м; - від 21 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 , який діяв від імені компанії Фалькор Інвест ЛТД, та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С. В. за реєстраційним № 2138, відповідно до якого в іпотеку передано ізольовану квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 489,6 кв. м; 5. припинити та вилучити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про заборону відчуження та іпотеки щодо такого майна: - нежилого приміщення, що знаходиться в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв. м (номер обтяження № 12658135 від 21 грудня 2015 року та запис про іпотеку № 12658552 від 21 грудня 2015 року); - ізольованої квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 489,6 кв. м (номер обтяження № 12658878 від 21 грудня 2015 року та запис про іпотеку № 12659173 від 21 грудня 2015 року); 6. поновити записи про право власності щодо: - нежилого приміщення, що знаходиться в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв. м, за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; - ізольованої квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 489,6 кв. м, за ОСОБА_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення оспорюваних договорів відчуження нерухомого майна були дотримані всі норми законодавства. Немає жодних підстав для визнання правочинів недійсними, оскільки спірне майно під забороною та/або арештом не перебувало, заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 вересня 2015 року, на момент укладення правочинів, не було скасоване та згідно з указаним рішенням суду, іпотечні договори від 26 лютого 2007 року, від 04 квітня 2008 року були визнані недійсними, іпотека припинена, а банк не був іпотекодержателем, у якого потрібно отримувати дозвіл для укладення оспорюваних договорів. Таким чином, ОСОБА_4 є добросовісним набувачем та право власності у відповідача на спірне майно виникло на законних підставах. Крім того, іншою підставою для відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив незалучення банком відповідачем у справі належного відповідача, а саме компанію Фалькор Інвест ЛТД. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Банк «Фінанси та Кредит» залишено без задоволення, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року залишено без змін. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками, оскільки ОСОБА_4 згідно з положенням статті 388 ЦК України є добросовісним набувачем, тому що право власності на спірне майно перейшло до нього в результаті проведення прилюдних торгів, отримання актів, свідоцтв про реєстрацію за ним права власності. Оскаржувані іпотечні договори є припиненими з моменту реалізації майна та набуття права власності іпотекодержателем ОСОБА_4 , а записи про заборону відчуження вилучені. Крім того, позивач у порушення вимог статті 51 ЦПК України не звертався до суду першої інстанції з клопотаннями про залучення до участі у справі співвідповідача компанію Фалькор Інвест ЛТД. Короткий зміст вимог касаційної скарги У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (далі - ТзОВ ФК «Кредит Капітал», яке є правонаступником АТ «Банк «Фінанси та Кредит») подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року, ухвалити судове рішення про задоволення позову. Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 05 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Коломієць Г. В. касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків. 29 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Приморського районного суду м. Одеси. У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій унаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшли помилкових висновків. Заявник стверджує, що оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна мають ознаки фіктивних правочинів, що відповідно до вимог статті 234 ЦК України вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. Крім того, в оскаржуваних судових рішеннях застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 306/2952/14-ц (провадження № 61-35049св18), від 30 липня 2020 року у справі № 200/5083/14 (провадження № 61-5781св19), від 26 лютого 2020 року у справі № 53/765/17 (провадження № 61-40871св18), від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18 (провадження № 61-18350св19), від 24 березня 2020 року справі № 704/1410/18 (провадження № 61-359св20), від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18 (провадження № 61-20593св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19). Заявник вказує, що висновки судів про те, що відповідач ОСОБА_4 відповідно до частини другої статті 388 ЦК України є добросовісним набувачем майна, помилкові, оскільки електронні торги, на яких ОСОБА_4 придбав спірне майно, проведено з порушенням вимог закону. Заявник вважає за потрібне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 03 жовтня 2011 року у справі № 3-98гс11, щодо неможливості витребування придбаного на електронних торгах майна від добросовісного набувача. Суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності. Відзив на касаційну скаргу у встановлений касаційним судом строк не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судами 26 лютого 2007 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № М-45/07-КЛ зі змінами та доповненнями, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 565 000,00 грн зі строком повернення до 20 лютого 2017 року. На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором в іпотеку банку іпотекодавцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано нежиле приміщення, що знаходиться в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв. м, що підтверджено іпотечним договором від 26 лютого 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО) Брандіс А. Б. та зареєстрованим у реєстрі за № 1458 із змінами та доповненнями, накладено відповідну заборону на відчуження цього майна за № 5362594 та № 4551857 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і внесено відомості про іпотеку за № 4550567 та 4551706 до Державного реєстру іпотек. 04 квітня 2008 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір про невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію № М-51/08-НКЛ, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит на суму 3 500 000,00 грн на умовах забезпеченості, повернутості, строковості, платності і цільового використання, зі сплатою процентів. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 04 квітня 2008 року та кредитним договором від 26 лютого 2007 року в іпотеку банку іпотекодавцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передано нерухоме майно, а саме: ізольовану квартиру АДРЕСА_2 , яка складається в цілому з десяти житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 489,6 кв. м, що підтверджено іпотечним договором від 04 квітня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО Брандіс А. Б. та зареєстрованим у реєстрі за № 2415, накладено відповідну заборону на відчуження цього майна за № 6950276 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і внесено відомості про іпотеку за № 6949940 до Державного реєстру іпотек. Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 вересня 2015 року у справі № 495/5713/15-ц задоволено позов ОСОБА_3 до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеського РУ» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання виконати умови договору грошової позики шляхом безоплатної передачі нерухомого майна. Цим рішенням суду визнано іпотечні договори щодо нежилого приміщення, що знаходиться в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв. м, та квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 489,6 кв. м, за якими іпотекодержателем є АТ «Банк «Фінанси та Кредит», недійсними та зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 безоплатно передати ОСОБА_3 зазначене нерухоме майно. 21 вересня 2015 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яким належало на праві спільної часткової власності по 3/5 та 2/5 частки, відповідно, як продавцями та компанією Фалькор Інвест ЛТД, від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 , як покупцем, укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С. В., номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11267434. 21 вересня 2015 року між ОСОБА_2 як продавцем та компанією Фалькор Інвест ЛТД, від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 , як покупцем, укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 489,6 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С. В., номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 11261969. 21 грудня 2015 року між громадянином України ОСОБА_3 , що діє від імені компанія Фалькор Інвест ЛТД, як іпотекодавцем та ОСОБА_4 як іпотекодержателем укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С. В. та зареєстровано в реєстрі № 2131, за яким в іпотеку передано нерухоме майно - нежиле приміщення, розташоване в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв. м. 21 грудня 2015 року між громадянином України ОСОБА_3 , що діє від імені компанія Фалькор Інвест ЛТД, як іпотекодавцем та громадянином України ОСОБА_4 як іпотекодержателем укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Савченко С. В. та зареєстрований у реєстрі № 2138, за яким в іпотеку передано нерухоме майно - ізольовану квартиру АДРЕСА_2 , яка складається в цілому з десяти житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 489,6 кв. м. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 січня 2016 року заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 вересня 2015 року скасовано. 13 квітня 2017 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у цій справі задоволено заяву представника АТ «Банк «Фінанси та кредит» про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на: нежиле приміщення, що розташоване в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв. м, що належить Компанії Фалькор Інвест ЛТД; квартиру АДРЕСА_2 , що складається з десяти кімнат, загальною площею 489,6 кв. м, житловою - 288,7 кв. м, та належить компанії Фалькор Інвест ЛТД. Згідно з витягами із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованих 18 січня 2019 року, власником спірних приміщень (квартири АДРЕСА_2 та нежилого приміщення, розташованого в будинку по АДРЕСА_1 ) є ОСОБА_4 . Право власності ОСОБА_4 на спірні приміщення виникло на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 05 грудня 2018 року, серії та номерів 369 та 370, виданих приватним нотаріусом ОМНО Дишлевою Т. В., внаслідок реалізації майна компанії Фалькор Інвест ЛТД, згідно з виконавчими листами № 522/14092/18, виданими Приморським районним судом м. Одеси 11 жовтня 2018 року (ВП № 57494959, ВП №57494838, ВП №57494659). Зазначене свідоцтво видано відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», статті 49 Закону України «Про іпотеку» та на підставі актів про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затверджених начальником Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного управління юстиції в Одеській області від 05 грудня 2018 року. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2019 року залишено без розгляду позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , АТ «Банк «Фінанси та кредит», приватного нотаріуса ОМНО Савченко С. В. про зобов`язання виконати належним чином умови договору, визнання іпотечних договорів недійсними. 21 жовтня 2020 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси, з урахуванням ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року про виправлення описки, задоволено заяви ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» та ОСОБА_4 . Здійснено заміну сторони позивача ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» у порядку процесуального правонаступництва у цивільній справі №495/5713/15-ц за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус ОМНО Савченко С. В., про визнання договорів купівлі - продажу, договорів іпотеки недійсними та скасування записів про право власності, шляхом покладення всіх процесуальних прав та обов`язків у цій цивільній справі на залучену особу - ТзОВ ФК «Кредит-Капітал». Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2017 року у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус ОМНО Савченко С. В., про визнання договорів купівлі - продажу нерухомого майна, договорів іпотеки недійсними та скасування записів про право власності, а саме, знято арешт з такого нерухомого майна: нежилого приміщення, розташованого в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 216,6 кв. м; квартири АДРЕСА_2 , що складається з десяти кімнат, загальною площею 489,6 кв. м, житловою - 288,7 кв. м.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТзОВ ФК «Кредит Капітал» підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідають, оскільки висновки судів по суті справи частково зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) вказала, що виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення (пункти 9.11, 9.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20)). Суди попередніх інстанцій встановили, що Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 січня 2016 року заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 вересня 2015 року скасовано, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2019 року залишено без розгляду позов про зобов`язання виконати належним чином умови договору, визнання іпотечних договорів недійсними. При цьому кінцевим набувачем спірного майна став ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. У пунктах 7.12, 7.14 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах, ані на чинність іпотеки. Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані договори купівлі-продажу та договори іпотеки, укладені щодо спірного майна є чинними, оскільки укладалися в той час, коли судове рішення, яким скасовано реєстрацію іпотек банку та визнано іпотеку припиненою було чинним, суперечить висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (провадження № 12-44гс), а висновки про добросовісність останнього набувача спірного майна - ОСОБА_4 є передчасними, оскільки сам факт придбання майна з аукціону за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження обтяжень не може беззаперечно свідчити про добросовісність особи, яка придбає таке майно. Щодо конкретного способу захисту цивільного права Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)). Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.6 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) дійшла висновку, що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек. Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. Виходячи з обставин цієї справи, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право порушене, належним способом захисту буде звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя. Тому Верховний Суд вважає, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. Колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на те, що 13 квітня 2017 року Приморським районним судом м. Одеси у цій справі постановлено ухвалу, якою забезпечено позов ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно. Однак, не зважаючи на накладений арешт, спірне майно 05 грудня 2018 року було реалізовано з прилюдних торгів, унаслідок реалізації майна компанії Фалькор Інвест ЛТД, згідно з виконавчим листом № 522/14092/18, виданим Приморським районним судом м. Одеси, набувачем якої став ОСОБА_4 . Ухвала Приморським районним судом м. Одеси від 13 квітня 2017 року скасована ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2020 року за заявою ОСОБА_4 . Вказані обставини мають значення при вирішенні питання про добросовісність особи, яка придбала спірне майно з прилюдних торгів. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, однак неправильно застосували норми матеріального права, тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням судового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець