Ухвала КЦС ВС № 303/6839/19

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року м. Київ справа № 303/6839/19 провадження № 61-13170ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Стегурою Наталією Романівною, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 січня 2020 року та на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору та зобов`язання за ним припиненими, ВСТАНОВИВ : У 2019 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися в суд із позовом та просили визнати кредитний договір та зобов`язання за ним припиненими. Свої вимоги обґрунтовують тим, що 01 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту № 08/297-7 строком до 31 січня 2023 року. Зобов`язання за кредитним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 . Останній платіж по сплаті відсотків ОСОБА_2 здійснено 19 січня 2009 року. Пунктом 4.5 договору кредиту сторони врегулювали питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, встановивши, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 (своєчасне та в повному обсязі погашення кредиту зі нарахованими процентами за фактичний час його використання) цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив. Таким чином, позивачі вважають, що так як останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснив 19 січня 2009 року, тому відповідно до пункту 4.5. договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 календарних днів, тобто 19 квітня 2009 року. Крім цього, цього ж числа, припинився не лише строк кредитування, але і взаємні права та обов`язки сторін договору, тобто припинив свою дію й іпотечний договір №08/297-7 від 01 лютого 2008 року на підставі п. 6.3, а саме з моменту припинення основного зобов`язання. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30 січня 2020 року в складі судді Куцкір Ю. Ю., залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2021 року в складі колегії суддів Бисага Т. Ю., Джуги С. Д., Куштан Б. П., у задоволенні позову відмовлено. Суди виходили з того, що зазначені позивачами обставини не є підставою для припинення кредитного договору та зобов`язання за ним. Строк виконання зобов`язання настав достроково з підстав порушення умов кредитного договору, при цьому, заборгованість за цим договором не сплачена. Порушення позичальником зобов`язання не є підставою для його припинення. Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, а оскільки основне зобов`язання позичальником не виконано, підстави для припинення іпотечного договору відсутні. 02 серпня 2021 року ОСОБА_1 через представника засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, проте не зазначила підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та не сплачений судовий збір, в зв`язку із чим ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху. ОСОБА_1 усунула недоліки в повному обсязі. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду вона отримала 02 липня 2021 року, що підтверджується доданою копією конверта. Указані обставини є достатніми для поновлення строку на касаційне оскарження. В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, оскільки суди у цих рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року в справі № 6-1174цс16, від 16 листопада 2016 року в справі № 6-900цс16, від 07 грудня 2016 року в справі № 6-719цс16. Зазначає, що останній платіж за кредитним договором здійснено ОСОБА_2 19 січня 2019 року, а тому відповідно до пункту 4.5 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 календарних днів. При цьому, оскільки договір кредиту припинився через сплив строку, зобов`язання, що діяли протягом дії кредитного договору також припинилися. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав. Суди встановили, що згідно укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 договору кредиту № 08/297-7 від 01 лютого 2008 року останній отримав у кредит грошові кошти у розмірі 30 000 доларів США зі сплатою 13,50 % річних з кінцевим терміном погашення 31 січня 2023 року. Згідно пункту 4.5 договору кредиту в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7 та 3.3.8 цього Договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). 01 лютого 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 як майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором укладено Іпотечний договір № 08/297-7. Відповідно до виданої ПАТ «Укрсоцбанк» від 20 лютого 2018 року довідки останній платіж ОСОБА_2 здійснив 19 січня 2009 року у розмірі 400 доларів США за відсотки за кредитом. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Міністерства юстиції України Ярошевський Д. А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. задоволено та визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., вчинений 28 березня 2018 року, таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2019 року залучено до участі у справі № 303/6839/19 правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» АТ «Альфа-Банк». Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення. Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. У частині першій статті 599 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 202/3772/19 (провадження № 61-9126св20) зазначено, що «зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 187/998/16-ц (провадження № 61-603св19) зазначено, що «за загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599-601, 604-609 ЦК. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку». Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Тлумачення статей 638, 651, 653, 654 ЦК України свідчить, що зміна договору за згодою сторін є правочином, спрямованим на зміну цивільних прав та обов`язків. Під формою зміни договору розуміється форма правочину, на підставі якого відбувається зміна договору. Зміна договору призводить до зміни зобов`язання в частині, зокрема, предмета, місця, строків виконання. У разі зміни договору за взаємною згодою сторін зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору і втіленні такої зміни в належну форму. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 751/4229/19 (провадження № 61-18100св20) зазначено: «суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не врахував, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін, а закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропуску позовної давності) та/або закінчення строку дії кредитного договору не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не є підставою для припинення іпотеки за абзацом 2 частини першої статті 17 Закону». Суди встановивши, що зазначені ОСОБА_1 обставини не є підставою для припинення кредитного договору та зобов`язання за ним, а положення кредитного договору, на які посилається ОСОБА_1 , не містять вказівки на припинення кредитного договору, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року в справі № 6-1174цс16, від 16 листопада 2016 року в справі № 6-900цс16, від 07 грудня 2016 року в справі № 6-719цс16, є необґрунтованими, оскільки вони зроблені у справах за інших фактичних обставин. Аналіз змісту касаційної скарги та постанови апеляційного суду свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ : Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 січня 2020 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2021 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Стегурою Наталією Романівною, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 січня 2020 року та на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2021 року відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Н. О. Антоненко І. О. Дундар М. М. Русинчук