Постанова 4873 № 910/5308/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" жовтня 2021 р. Справа № 910/5308/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Демидової А.М. суддів: Владимиренко С.В. Ходаківської І.П. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 (повне рішення складено 07.06.2021) (суддя Грєхова О.А.) у справі № 910/5308/21 Господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування матеріальної шкоди в результаті ДТП в порядку суброгації в розмірі 20 468,17 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог.

1. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ "СК "Уніка", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про відшкодування Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія") матеріальної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) в порядку суброгації в розмірі 20 468,17 грн (а.с. 1-3). 2. 07.06.2021 позивачем подано пояснення, які суд першої інстанції прийняв до розгляду, розцінив як заяву про зменшення розміру позовних вимог та визначив ціну позову з її урахуванням у розмірі 5 955,11 грн (а.с. 55-56).

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач внаслідок виплати постраждалій у ДТП особі страхового відшкодування згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту "Автоцивілка навпаки" № 032005/4640/0000038 від 28.12.2019 набув право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи застраховано відповідачем, позов у межах даної справи пред`явлено саме до вказаної особи. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/5308/21 позов ПрАТ "СК "Уніка" задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ПрАТ "СК "Уніка" страхове відшкодування у розмірі 5 955,11 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач здійснив виплату страхового відшкодування пошкодженого автомобіля, він відповідно до ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Таким чином, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу, застрахована у ПрАТ "УПСК" за полісом, а також з огляду на те, що водія такого транспортного засобу визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню шкода, завдана з вини водія застрахованого транспортного засобу, у визначеному позивачем розмірі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/5308/21, ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ "СК "Уніка" відмовити повністю.

7. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що: - суд прийняв рішення без врахування викладеної у відзиві позиції відповідача. - відшкодуванню підлягає оцінена шкода з урахуванням зносу, з огляду на що відповідач вважає, що керуючись ст.ст. 12, 22, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів", він правомірно сплатив на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 14 513,06 грн. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2021 справа № 910/5308/21 передана колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 апеляційну скаргу ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/5308/21 залишено без руху.

10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 задоволено клопотання ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/5308/21 та поновлено ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/5308/21; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/5308/21; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 15.09.2021. Позиції учасників справи.

11. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що: - судом першої інстанції правомірно відмовлено у поновленні строку на подачу відзиву; - позивачу на момент подання позову не було відомо про здійснення відповідачем виплати на користь ОСОБА_1 у розмірі 14 513,06 грн.; - позивач не отримував листа від 13.04.2021 про відмову у виплаті страхового відшкодування; - відповідачем не обґрунтовано розрахунку суми виплаченого ним страхового відшкодування. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 12. 28.12.2019 між ПрАТ "СК "Уніка" (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Автоцивілка навпаки" № 032005/4640/0000038, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля "Hyundai", державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 6-9).

13. Постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 22.12.2020 у справі № 613/1367/20 встановлено, що 24.11.2020 о 9 год. 57 хв. на перехресті вулиць Харківської та Оверченка м. Богодухів, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки "KІА" д.н.з. НОМЕР_2 , повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, не надав дорогу автомобілю марки "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаною постановою встановлено порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу (а.с. 14). 14. 24.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою № 00387179 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО № 032005/4640/0000038, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування за вказаним договором за визначеними у цій заяві реквізитами (а.с. 10). 15. 23.12.2020 позивачем складено страховий акт № 00387179 (а.с. 24) 16. 24.12.2020 позивачем виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 23 068,17 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 190884 (а.с. 25).

17. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля "KІА Besta", реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована у ПрАТ "УПСК" за полісом № АР/008141765 (а.с. 15). 18. 19.01.2021 позивач звернувся до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" із заявою № 29136 про виплату страхового відшкодування в розмірі 23 068,17 грн (а.с. 26).

19. Вказану заяву отримано відповідачем 25.01.2021 (а.с. 27).

20. Відповідач вказану заяву залишив без задоволення. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

21. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

22. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

23. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

24. За статтею 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

25. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

26. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

27. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

28. За змістом 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

29. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

30. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

31. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 10 ст. 270 ГПК України).

32. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін матеріали справи не містять.

33. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

34. Враховуючи положення зазначених правових норм з урахуванням відсутності клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

35. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України).

36. Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 у справі № 910/11594/19.

37. За приписами статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

38. Положеннями ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

39. Як встановлено в ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

40. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

41. Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

42. Відповідно до ст. 124 КУпАП особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

43. Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

44. Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

45. Наявна у матеріалах справи ремонтна калькуляція № 00387179 від 23.12.2020, що виконана у системі Audatex, свідчить про те, що загальний розмір матеріального збитку без урахування зносу становить 38 822,37 грн (а.с. 20-22).

46. Відповідно до висновку від 23.12.2020 про виплату страхового відшкодування (згідно умов страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), складеного позивачем відповідно до "Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів", вартість відновлювального ремонту становить 38 822,37 грн, розмір матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу (за коефіцієнтом 0,62) становить 23 068,17 грн (а.с. 23).

47. Саме вказану суму страхового відшкодування (23 068,17 грн) на підставі страхового акта № 00387179 від 28.12.2019 ПрАТ "СК "Уніка" сплатила ОСОБА_1 , що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 190884 від 24.12.2020.

48. Натомість відповідачем не спростовано того, що розмір матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 23 068,17 грн.

49. Також відповідачем жодним чином не обґрунтовано того, що розмір страхового відшкодування становить саме 14 513,06 грн.

50. Будь-яких доказів на підтвердження проведення ним оцінки, яка б підтверджувала, що розмір матеріального збитку застрахованого у позивача транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить саме 14 513,06 грн, відповідачем до матеріалів справи не долучено.

51. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПрАТ "СК "Уніка", виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

52. Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

53. Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

54. Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

55. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

56. Транспортний засіб - автомобіль марки "KІА", д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

57. Вину ОСОБА_2 встановлено постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 22.12.2020, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "KІА", д.н.з. НОМЕР_2 , має бути відшкодована вказаною особою як володільцем цього транспортного засобу.

58. Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність внаслідок експлуатації автомобіля марки "KІА", д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП, внаслідок якої було пошкоджено застрахований у позивача автомобіль, була застрахована у відповідача згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/008141765.

59. Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

60. Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

61. Вказане свідчить про те, що виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи, у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

62. Полісом № АР/008141765 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза - 2 600,00 грн. 63. 19.01.2021 позивач звернувся до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" із заявою № 29136 на виплату страхового відшкодування в розмірі 23 068,17 грн, яка отримана відповідачем 25.01.2021, однак залишена без відповіді та задоволення. 64. 07.06.2021 позивачем подано пояснення, які суд першої інстанції прийняв до розгляду, розцінив як заяву про зменшення розміру позовних вимог та визначив ціну позову з її урахуванням (а.с. 55-56).

65. У вказаних поясненнях позивач зазначив, що йому на момент подання позову було невідомо про те, що 22.02.2021 відповідачем сплачено на користь Страхувальника - ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 14 513,06 грн.

66. З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача різницю між виплаченим позивачем страховим відшкодуванням та фактично сплаченим відповідачем на рахунок потерпілої особи у розмірі 5955,11 грн. (20 468,17 - 14 513,06).

67. Доказів виплати відповідачем на користь позивача або потерпілої особи відшкодування в розмірі 5 955,11 грн до матеріалів справи не надано.

68. Будь-яких доказів на підтвердження проведення відповідачем оцінки, яка б підтверджувала, що розмір матеріального збитку застрахованого у позивача транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить саме 14 513,06 грн, а не 23 068,17 грн відповідачем до матеріалів справи не долучено, а, відповідно, і не спростовано правильних висновків суду першої інстанції про те, що з урахуванням умов полісу, положень ст.ст. 12, 22, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1192 ЦК України, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано існування у відповідача обов`язку відшкодувати позивачу шкоду з урахуванням зносу та ліміту відповідальності по майну за мінусом франшизи, що становить 5 955,11 грн (23 068,17 - 2 600,00 - 14 513,06).

69. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано залишено без розгляду відзив відповідача разом з доданими до нього документами, з огляду на те, що такий документ подано відповідачем з порушенням встановленого судом строку.

70. При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021, якою відкрито провадження у справі № 910/5308/21, встановлено, що відповідач протягом 15-ти днів з дня вручення цієї ухвали може подати відзив на позовну заяву.

71. Наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105479917708 свідчить про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 була отримана відповідачем 12.04.2021.

72. Відтак, кінцевим строком для подання відповідачем відзиву на позовну заяву було 27.04.2021 включно.

73. Натомість відзив на позовну заяву надіслано відповідачем на адресу Господарського суду міста Києва 25.05.2021 (а.с. 43-54).

74. У прохальній частині відзиву на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку для його подачі без наведення будь-якого обґрунтування такого клопотання.

75. Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

76. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 ГПК України).

77. Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

78. У силу приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

79. Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

80. При цьому, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яке ще не вчинена. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16.

81. Однак, як вбачається з матеріалів справи, у межах строку, встановленого ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 про відкриття провадження у даній справі (протягом 15-ти днів з дня вручення цієї ухвали), відповідач не звертався до Господарського суду міста Києва із заявою про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

82. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд правомірно залишив відзив відповідача на позовну заяву без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України як такий, що поданий після закінчення процесуального строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у даній справі, без клопотання про продовження цього строку.

83. З огляду на наведене, викладені в апеляційній скарзі посилання на те, що пропуск строку на подачу відзиву на позовну заяву був спричинений "через несвоєчасну передачу кореспонденції до Юридичного департаменту, спалах захворювання на COVID-19 та подвійне навантаження щодо виконання посадових обов`язків" колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

84. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

85. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

86. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

87. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" відсутні. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

88. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

89. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

90. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/5308/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається. Судові витрати.

91. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/5308/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі № 910/5308/21.

5. Матеріали справи № 910/5308/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.М. Демидова Судді С.В. Владимиренко І.П. Ходаківська