Постанова 4873 № 925/217/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" вересня 2021 р. Справа№ 925/217/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Зубець Л.П. суддів: Мартюк А.І. Алданової С.О. секретар судового засідання: Пастернак О.С. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 28.09.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021 (повний текст складено - 12.07.2021) у справі №925/217/21 (суддя - Дорошенко М.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Споживчого товариства "Діамед" за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед-1" про стягнення 250 163, 56 грн В С Т А Н О В И В: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі -ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Споживчого товариства "Діамед" (надалі - СТ «Діамед», відповідач) про стягнення 250 163, 56 грн плати за скид стічних вод без Умов на скид. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 №1879 (надалі - Правила №1879), відповідач у період з 01.04.2017 по 30.09.2019 здійснював скид стічних вод у систему каналізації міста Києва на об`єктах за адресами: вул. Симиренка, 17-А, вул. Жмеринська, 30 і вул. Григоровича-Барського, 5 у м. Києві без отримання Умов на скид стічних вод, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу 250 163, 56 грн плати за скид стічних вод, яку відповідачем у позасудовому порядку не було сплачено. Судом першої інстанції залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед-1» (надалі - третя особа, «Діамед-1»). Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021 у справі №925/217/21 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 187 996, 08 грн плати за скид стічних вод за відсутності Умов на скид та 2 819, 94 грн судового збору. В решті позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов пунктів 1.5, 3.3.11 укладеного між сторонами Договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08962/5-08 від 05.02.2010 (надалі - Договір) та вимог Правил №1879, оскільки протягом періоду з 01.04.2017 по 30.09.2019 на вказаних у Договорі об`єктах по вул. Григоровича-Барського, 5, вул. Симиренка, 17-А та вул. Жмеринська, 30 у м. Києві здійснювався скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки стягуваних сум плати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид по об`єктах: по вул. Жмеринська, 30 і по вул. Симиренка, 17-А, суд першої інстанції дійшов висновку про їх правильність, а відтак задовольнив позовні вимоги в частині стягнення плати за скид стічних вод без отримання Умов на скид по вказаних об`єктах у загальній сумі 187 996, 08 грн. При цьому, встановивши, що позивачем не було надано суду першої інстанції актів обстеження та зняття показань з приладів обліку (лічильників) по об`єкту по вул. Григоровича-Барського, 5, що унеможливило перевірку судом правильності розрахунку позивача стягуваної суми оплати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид по вказаному об`єкту, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача на користь позивача плати за скид стічних вод у сумі 62 167, 48 грн. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021 у справі №925/217/21 в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у розмірі 62 167, 48 грн задовольнити. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не досліджено умов Договору та норм Правил №1879 щодо обов`язковості отримання Умов на скид стічних вод, відтак нарахування відповідачеві плати за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод за весь період відсутності вказаних Умов є оперативно-господарською санкцією та заходом впливу по відношенню до відповідача для попередження повторних порушень Правил №1879. Також скаржник зазначає, що місцевим господарським судом при вирішенні даної справи не враховано умов Договору щодо порядку розрахунків між сторонами за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення. Факт споживання послуг з водовідведення у обсягах, які застосовані при здійсненні розрахунків плати за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод підтверджується оплатами відповідача за такі послуги, а тому в силу положень п.п. 2.1.6 та 2.2.4 Договору кількість та вартість наданих позивачем послуг вважаються прийнятими відповідачем, що свідчить про відсутність необхідності їх додаткового підтвердження. Разом з тим, з метою додаткового підтвердження обсягів спожитих послуг, скаржник у тексті апеляційної скарги просить долучити до матеріалів справи акти про зняття показань з приладу обліку. Окрім того, скаржником у тексті апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, із обґрунтуванням причин пропуску. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 апеляційну скаргу ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О. Судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів, є судом, встановленим законом, про що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2021 клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021 у справі №925/217/21 задоволено, поновлено пропущений процесуальний строк. Відкрито апеляційне провадження у справі №925/217/21 за апеляційною скаргою ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021, апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.09.2021. Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також встановлено строк для подання пояснень або заперечень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції. У відповідності до ч. 5 ст. 262 ГПК України зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021 у справі №925/217/21 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового рішення за результатами розгляду справи. Відповідач та третя особа своїм правом, визначеним ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) не скористались, відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» не подали. У судове засідання 28.09.2021 з`явився представник позивача. Відповідач та третя особа у судове засідання 28.09.2021 повноважних представників не направили, заяв/клопотань до Північного апеляційного господарського суду не подавали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. В силу приписів ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи. Так, у судовому засіданні 28.09.2021 представник позивача надала колегії суддів пояснення, у яких доводи апеляційної скарги підтримала, просила суд задовольнити скаргу, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021 у справі №925/217/21 в частині відмовлених позовних вимог, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позову. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Так, колегією суддів встановлено, що позивачем до апеляційної скарги подано додаткові докази, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції. Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч. 1 ст. 74 ГПК України. Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилаться як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору. Положеннями ст. 80 ГПК України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи, зокрема, відповідно до ч. 2 цієї статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. За змістом ч. 4 згаданої статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до ч. 5 цієї статті у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Отже, за змістом названих норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги мають бути подані позивачем одночасно з такою заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована. Як вже зазначалось, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на, які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи, надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Із правового контексту вищенаведеної норми слідує, що за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак, подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази; має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції. Таким чином, користуючись правами суду першої інстанції в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, Північним апеляційним господарським судом, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості й балансу інтересів, були досліджені документи на підтвердження доводів, подані позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції. Втім, долучені до апеляційної скарги документи, а саме акти про зняття показань з приладу обліку подані без належного обґрунтування поважності причин неможливості подання їх до суду першої інстанції та, відповідно не приймаються до розгляду судом апеляційної інстанції. У судовому засіданні 28.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 05.02.2010 Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (в подальшому змінено назву на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"), як постачальник, та Споживче товариство «Діамед», як абонент, уклали між собою договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08962/5-08 (надалі - Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста Києва, а абонент зобов`язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. Пунктом 1.5 Договору встановлено, що абонент забезпечує наявність та своєчасне подовження Дозволу на скид стічних вод згідно із вимогами місцевих правил приймання, а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Відповідно до п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування місцевих правил приймання. Згідно з п. 2.2.2 та п. 2.2.3 Договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи із діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води. Пунктом 3.3.11 Договору передбачене зобов`язання абонента своєчасно подовжувати у встановленому порядку дозвіл на скидання стічних вод у каналізаційну мережу постачальника. У п. 4.9 Договору сторони передбачили, що у разі порушення абонентом пунктів 1.1, 1.5 цього Договору, плата за скид стічних вод без чинного дозволу нараховується у п`ятикратному розмірі тарифу відповідно до вимог місцевих правил приймання. Відповідно до п. 7.1 Договору останній укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. У додатку до Договору "Дислокація об`єктів нежитлового фонду" сторони вказали об`єкти абонента і їх адреси у м. Києві, за якими постачальник надає послуги: вул. Григоровича-Барського, 5, вул. Симиренка, 17-А, вул. Жмеринська, 30, а також марки і номера лічильників води. Щорічно з дня укладення Договору останній автоматично (згідно з умовами його пункту 7.1) продовжувався на новий строк. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 №1879 затверджено Правила №1879, пунктами 2.2, 2.4, 3.3 яких встановлено, що водоканал має право надавати абонентам Умови на скид згідно з цими Правилами. Абоненти зобов`язані отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання". Для отримання Умов на скид абонент повинен звернутись до водоканалу для їх оформлення та надати відповідні документи. Умови на скид видаються на один рік. Якщо абонентом заявлено про відсутність змін у його водовідведенні Умови на скид на наступний рік подовжуються. Абонент повинен звернутися до водоканалу із письмовим запитом про подовження Умов на скид за один місяць до закінчення строку їх дії. Пунктом 8.1 Правил №1879 передбачено, що абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності. Відповідно до п. 8.6 Правил №1879 при порушенні цих Правил водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі, зокрема, відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії. Всупереч вимогам пунктів 1.5, 3.3.11 Договору та Правил №1879 протягом періоду з 01.04.2017 по 30.09.2019 на вказаних у Договорі об`єктах по вул. Григоровича-Барського, 5, вул. Симиренка, 17-А та вул. Жмеринська, 30 у м. Києві здійснювався скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид, за що позивач нарахував відповідачу плату за цю послугу в чотирикратному розмірі тарифу з урахуванням уже сплаченої відповідачем плати в розмірі одного тарифу на загальну суму 250 163, 56 грн, в тому числі: 172 447, 15 грн по об`єкту за адресою: вул. Симиренка, 17-А, 62 167, 48 грн по об`єкту за адресою: вул. Григоровича-Барського, 5 і 15 548, 93 грн по об`єкту за адресою: вул. Жмеринська, 30. 13.11.2019 позивач надіслав відповідачу листи - попередження від 30.10.2019 і розрахунки плати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид від 30.10.2019 по кожному об`єкту окремо №15/ВУ-Ф-05/361-09-2019р, №15/ВУ-Ф-05/246-09-2019р і №15/ВУ-Ф-05/051-09-2019р, які відповідачем залишено без задоволення. 15.12.2020 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу від 14.12.2020 №6059/12/36/02-20 про сплату 250 163, 56 грн плати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид, яку відповідач також залишив без задоволення. Враховуючи те, що відповідачем листи - попередження та письмову вимогу про сплату коштів за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид залишено без задоволення, позивач звернувся до місцевого господарського суду із даним позовом. Суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не було надано суду актів обстеження та зняття показань з приладів обліку (лічильників) по об`єкту по вул. Григоровича-Барського, 5, що унеможливило перевірку правильності розрахунку позивача стягуваної суми оплати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид по цьому об`єкту, з огляду на що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид по вказаному об`єкту в сумі 62 167, 48 грн судом відмовлено. При цьому, місцевий господарський суд, встановивши, що здійснені позивачем розрахунки стягуваних сум плати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид по об`єктах: по вул. Жмеринська, 30 і по вул. Симиренка, 17-А є правильними, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині вказаних об`єктів. Оскільки судове рішення оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для перегляду вказаного рішення в частині задоволених позовних вимог. Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення сум плати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид по об`єкту по вул. Григоровича-Барського, 5, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 ст. 626, ч.1 ст. 627 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно із ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Судом першої інстанції правильно визначено, що укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг. Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Положеннями ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У п. 4.9 Договору сторони погодили, що у разі порушення абонентом зобов`язань за договором у частині наявності та своєчасного подовження дозволу (Умов) на скид стічних вод згідно із вимогами місцевих правил приймання (п. 1.5) плата за скид стічних вод без чинного дозволу нараховується у п`ятикратному розмірі тарифу відповідно до вимог Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва. Так, у період з 01.04.2017 по 30.09.2019 діяли Правила №1879, які були обов`язкові до виконання відповідачем. Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов Договору і вимог Правил №1879 протягом періоду з 01.04.2017 по 30.09.2019 на вказаних у Договорі об`єктах по вул. Симиренка, 17-А та вул. Жмеринська, 30 у м. Києві здійснювався скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид, тому позивач згідно з п. 4.9 Договору і п. 8.6 Правил №1879 мав право на нарахування відповідачу плати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид в п`ятикратному розмірі тарифу за весь період відсутності у відповідача таких Умов. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем доведено наявність підстав для нарахування відповідачу плати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид і правильність зроблених ним розрахунків сум цієї плати лише по двох об`єктах за адресою: вул. Симиренка, 17-А в розмірі 172 447, 15 грн. і по вул. Жмеринська, 30 в розмірі 15 548, 93 грн, разом в розмірі 187 996, 08 грн. В той же час, позивачем не було надано під час розгляду даної справи до суду першої інстанції актів обстеження та зняття показань з приладів обліку (лічильників) по об`єкту по вул. Григоровича-Барського, 5, що унеможливило перевірку судом правильності розрахунку позивача стягуваної суми оплати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид по цьому об`єкту. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид по об`єкту по вул. Григоровича-Барського, 5 в сумі 62 167, 48 грн слід відмовити. Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а тому не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача плати за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид по об`єкту по вул. Григоровича-Барського, 5 в сумі 62 167, 48 грн відповідає нормам чинного законодавства та наявним у справі матеріалам. Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17 Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021 у справі №925/217/21 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» - без задоволення. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021 у справі №925/217/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021 у справі №925/217/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал".

4. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2021 у справі №925/217/21, зупинену ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2021.

5. Матеріали справи №925/217/21 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку з перебуванням судді Мартюк А.І. на лікарняному, головуючої судді (судді - доповідача) Зубець Л.П. у відпустці, повний текст постанови підписано - 01.11.2021. Головуючий суддя Л.П. Зубець Судді А.І. Мартюк С.О. Алданова