Постанова Запорізький апеляційний суд № 937/6541/20

Дата документу Справа № 937/6541/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №937/6541/20 Головуючий в 1 інст. Іваненко О.В. Провадження №33/807/558/21 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю ОСОБА_1 , розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2020 р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір. Згідно з оскаржуваною постановою, 31.08.2020 року о 16 годин 07 хвилин ОСОБА_1 в м. Мелітополь по вул. Ломносова керував автомобілем ВАЗ-2108 д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах з рота, порушення координації рухів, почервоніння очей), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою технічного засобу «Drager Alcotest» та у закладі охорони здоров`я відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.5 ПДР. Від керування відсторонений шляхом передачі тверезому водію. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 вказує на незаконність постанови суду, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що в порушення вимог ст. 268 КУпАП, суд розглянув справу без його участі, чим позбавив його можливості реалізувати право на правову допомогу. Вказує, що він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та не відмовлявся від огляду на стан сп`яніння, а протокол складено без участі свідків зазначених в протоколі. Звертає увагу, що факт не вживання алкоголю підтверджується тим, що транспортний засіб не було поставлено на штраф майданчик, а він не був відсторонений від керування транспортним засобом, як це передбачено ст.ст. 260, 266 КУпАП. Крім того, йому не вручено копію протоколу та не роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП. Просить скасувати постанову районного суду, а провадження по справі за ч.1 ст.130 КУпАП закрити. Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу,перевіривши доводи скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв`язку з наступним. Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, оскільки справу було розглянуто у відсутність ОСОБА_1 , апеляційна інстанція виходить із наступного. Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» в п.41 наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був присутнім при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 123161 від 31.08.2020 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1). В протоколі зазначено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області, отже, ОСОБА_1 був попереджений про те, що йому слід очікувати виклику з суду, що підтверджується його особистим підписом (а.с.1). Судом першої інстанції неодноразово здійснювалися виклики ОСОБА_1 за адресою, вказаною в протоколі, а саме: АДРЕСА_1 , однак поштові конверти із судовими повістками повернулися до суду без вручення, з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.16, 18), що засвідчує бездіяльність ОСОБА_1 щодо отримання судового повідомлення. Твердження апелянта, що суд помилково направляв повістки на іншу адресу, замість пр. 50 річчя Перемоги 41/85 в м. Мелітополі направляв на пр.. Б. Хмельницького, 41/85 в м. Мелітополі, слід відхилити, оскільки адресу: пр. Б. Хмельницького, 41/85 ОСОБА_1 вказав особисто при складанні відносно нього протоколу та засвідчив правильність цих даних своїм підписом. Інформація про завчасне публікування списків справ, призначених до розгляду в кожному суді України, у тому числі в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області, на офіційному сайті, дошці об`яв, є загальновідомою. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП, суд першої інстанції мав підстави для здійснення судового розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 . Крім того, права передбаченіст. 268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови суду та виклику до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності ОСОБА_1 про судовий розгляд справи та надання йому можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст.268 КУпАП правами. Реалізації зазначених прав пов`язана виключно із волевиявленням особи і останній їх реалізував у суді апеляційної інстанції. Перевіряючи законність постановленого судом рішення, суд виходить з того, що відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Як вбачається із постанови судді місцевого суду, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАп за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Однак, з таким висновком суду апеляційна інстанція не може погодитися у зв`язку з наступним. Так, звертаючись до змісту оскаржуваної постанови, слід констатувати відсутність жодного належного обґрунтування висновку районного суду про доведеність провини ОСОБА_1 , що вочевидь не надає можливості стверджувати про законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення. Визнаючи провину ОСОБА_1 доведеною, суд не перевірив належним чином докази на підтвердження законності вимог працівників поліції та обґрунтованості їх підозр щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, а також щодо дотримання процедури огляду, передбаченої ст. 266 КУпАП. Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан, зокрема алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан, зокрема алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Тобто, згідно наведеного порядку, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння відбувається на місці зупинки водія і лише у разі його відмови від проходження такого огляду або у випадку незгоди з отриманими результатами цей огляд може бути проведений у закладі охорони здоров`я. Як видно з матеріалів справи, працівниками поліції інкриміновано ОСОБА_1 відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, у складених документах відносно ОСОБА_1 , а саме: протоколі про адміністративне правопорушення, письмових поясненнях свідків, направленні на огляд, акті огляду зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки саме алкогольного сп`яніння. Між тим, відеозаписом події зафіксовано, що працівники поліції взагалі не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, а одразу вказували на необхідність їхати до медичного закладу. При цьому, на запитання ОСОБА_1 причину зупинки та підставу такої пропозиції поліцейський вказав про підозру перебування ОСОБА_1 у наркотичному стані чи під дією лікарських препаратів. Отже, зафіксовані на відео обставини щодо підозр на перебування водія у стані наркотичного сп`яніння чи під дією лікарських препаратів вочевидь не відповідають відомостям, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно перебування ОСОБА_1 у стані саме алкогольного сп`яніння з зазначенням відповідних ознак, що слід визнати суттєвим порушенням. Також, з оглянутого відеозапису події не вбачається наявність ознак будь-якого сп`яніння у ОСОБА_1 , а його знервований стан виявляв лише незгоду останнього із підозрами з боку працівників патрульної поліції. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що під час керування транспортним засобом його підрізав інший автомобіль, і працівники поліції зупинили його, оскільки він під час маневрування від іншого автомобіля трохи не зіткнувся з патрульним автомобілем, що і викликало обурення працівників патрульної поліції і упереджене ставлення до нього. Вказав, що відмовився їхати до медичного закладу і просив пройти огляд на місці зупинки, проте у поліцейського був відсутній спецприлад. Надані пояснення ОСОБА_1 щодо обставин зупинки його транспортного засобу узгоджуються із матеріалами справи, в яких наявна постанова про накладення адміністративного стягнення від 31.08.2020 р. за ст. 125 КУпАП за порушення маневрування, що додатково свідчить про правдивість обставин події, повідомлені суду ОСОБА_1 . Отже, з урахуванням наведеного та приймаючи до уваги вимоги ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 266 КупАП апеляційний суд дійшов висновку, що запропонований працівниками поліції порядок огляду на стан сп`яніння було проведено з істотними порушеннями, що є підставою для визнання встановленого факту відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння недійсним. Твердження про те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені його права безпідставні, так як відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були роз`яснені його права відповідо до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується його підписом. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до непогодження з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, що за вже встановлених порушень, суттєво не впливає на висновки суду апеляційної інстанції. Враховуючи вищевикладені обставини, приходжу до висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, вважаю необхідним постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення в діях останнього. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2020 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати. Постановити нову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду М.С. Тютюник