LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд380/5324/21

від 12.10.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5324/21 пров. № А/857/15872/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 380/5324/21 (головуюча суддя Потабенко В.А., час ухвалення 14 год. 45 хв., м. Львів, повний текст рішення складений 05 липня 2021 року) за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,ОККО-Ресурс до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : 07 квітня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,ОККО-Ресурс звернулось до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0000130402 від 11.03.2021 в частині штрафу в сумі 4584,78 грн. та пені 45,85 грн. Рішенням від 23 червня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасувати рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0000130402 від 11.03.2021 в частині штрафу в розмірі 4584,78 грн. та пені 45,85 грн. Також суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,ОККО-Ресурс судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2270 гривень рівно. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до п.2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 №377/8976, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформляла цей документ і подала до обслуговуючого банку. Якщо платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів або спрямував кошти на неправильний код бюджетної класифікації (тобто не на код, за яким повинні бути погашені податкові зобов`язання), то кошти не надійдуть до відповідного рахунку відповідного району, а отже, не погаситься сума податкового зобов`язання платника податків. Відповідно до ч.10, п.2 ч.11 ст. 25 Закону України ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату, несвоєчасне перерахування єдиного внеску на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1відсотка суми недоплати за кожен день прострочення платежу та накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум. Отже, чинним законодавством не передбачено звільнення від застосування штрафних (фінансових) санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання у разі невірного визначення платником податку номера рахунку. За таких обставин, відповідач доводить, що контролюючий орган правомірно виніс рішення №0000130402 від 11.03.2021, яким застосований штраф у розмірі 5029,63 грн., за несвоєчасну сплату єдиного внеску, та нарахована пеня у розмірі 48,07 грн.. З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. ТзОВ ,,ОККО-Ресурс правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі. Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 22.10.2019 ТзОВ ,,ОККО-Ресурс помилково сплатило єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за жовтень 2019 на рахунок ДПІ у Личаківському районі м. Львова, де платник перебував на обліку з 2011 року. В подальшому, виявивши технічну помилку, позивач звернувся із заявою від 29.01.2020 № 7 до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про перерахування надмірно сплачених коштів у сумі 8393,00 грн. на рахунок Головного управління ДПС у м. Києві (Подільський район), де станом на поточну дату товариство перебувало на обліку. Матеріали справи свідчать, що відповідна заява була зареєстрована ДПІ у Личаківському районі м. Львова 29.01.2020 та 06.02.2020 уповноважений орган здійснив перерахунок коштів на рахунок ГУ ДПС у м. Києві (Подільський район). Однак, рішенням Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000130402 від 11.03.2021 до ТзОВ ,,ОККО-Ресурс застосований штраф у розмірі 5029,63 грн. за період з 22.01.2019 по 06.02.2020 за несплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в порядку, визначеному п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та нарахована пеня у розмірі 48,07 грн. ТзОВ ,,ОККО-Ресурс у позовній заяві зазначило, що товариство частково виконало зобов`язання по нарахованих штрафних санкціях та самостійно сплатило нарахований за вказаним рішенням штраф у розмірі 444,85 грн. за період 22.01.2019-22.01.2019 та пеню у розмірі 2,22 грн. Водночас, позивач наголосив, що частково не погоджується з рішенням контролюючого органу щодо нарахування штрафних санкцій, а саме з штрафом у розмірі 4584,78 грн. та пенею в розмірі 45,85 грн. за несплачене ЄСВ за жовтень 2019, оскільки вважає, що зобов`язання зі сплати ЄСВ було перераховано до бюджету своєчасно та в повному обсязі. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з означеним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафу та пені, оскільки допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними. Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.2 ч.1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-IV ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із ч.2 ст. 8 та ст. 12 Закону №2464-VI, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6, п.8 ст. 9 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статі 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Частиною12 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). Як встановлено судом першої інстанції позивач своєчасно та у повному обсязі виконав зобов`язання зі сплати єдиного внеску за жовтень 2019 року, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням №2010048 від 22.10.2019 на суму 8393,00 грн. Водночас, під час проведення оплати згідно платіжного доручення від 22.10.2019 єдиний внесок був помилково сплачений на рахунок № UA988999980000037197201021306, відкритий ГУ ДПС у Львівській області (Личаківський район), замість сплати на рахунок НОМЕР_1 , відкритий ГУ ДПС у м. Києві (Подільський район). З метою усунення вказаного недоліку позивач звертався із заявою від 29.01.2020 № 7 до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про перерахування надмірно сплачених коштів у сумі 8393,00 грн. на рахунок Головного управління ДПС у м. Києві (Подільський район), де станом на поточну дату позивач перебуває на обліку. Матеріали справи свідчать, що така заява була зареєстрована ДПІ у Личаківському районі м. Львова 29.01.2020. Відповідно з інтегрованої картки ТзОВ ,,ОККО-Ресурс 06.02.2020 уповноважений орган здійснив перерахунок коштів на рахунок ГУ ДПС у м. Києві (Подільський район). Згідно із положеннями розділу VII наказу Міністерства доходів і зборів України від 20 квітня 2015 року №449 ,,Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Інструкція № 449), за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. Відповідно до п.8 розділу VI Інструкції № 449, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. За приписами п.11 ст. 9 Закону №2464-VI , у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Згідно із п.11 ст. 25 Закону №2464-VI , орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. З огляду на викладене, для підтвердження факту несплати єдиного внеску, як і узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску до державного бюджету. При цьому, здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст. 9 Закону №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом така помилка була виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю. За наведеного апеляційний суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 13 січня 2021 року ( справа № 820/5282/17, адміністративне провадження № К/9901/47906/18). Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 380/5324/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим Н. В. Ільчишин У зв`язку з перебуванням судді Ільчишин Н.В. у відпустці, постанова в повному обсязі складена 29 жовтня 2021 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»