Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/23963/20

Справа № 127/23963/20 Провадження № 22-ц/801/1703/2021 Категорія: 36 Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2021 рокуСправа № 127/23963/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Оніщука В.В. (суддя-доповідач), суддів: Медвецького С.К., Шемети Т.М., учасники справи: позивач: Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Короля О.П., в залі суду, встановив: В листопаді 2020 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання. Позовна заява обґрунтована тим, що житлове помешкання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично зареєстрований та проживає відповідач, забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго». Позивачем зазначено, що відповідач регулярно порушує умови пункту 18 Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, а також п. 5 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у зв`язку з чим у період з 30 листопада 2017 року по 30 вересня 2020 року утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в загальній сумі 20 084,34 грн, що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_1 . На підставі викладеного, позивач звернувшись в суд із даним позовом просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з 30 листопада 2017 року по 30 вересня 2020 року з урахуванням суми втрат від інфляційних процесів та 3% річних від суми основного боргу в розмірі 21 941,60 грн, з яких: 20 084,34 грн сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 723,02 грн 3% річних від простроченої суми заборгованості; 1 134,24 грн суми втрат від інфляції, а також стягнути судові витрати. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання з урахуванням суми втрат від інфляції та 3% річних від суми основного боргу в розмірі 21 941,60 грн, з них: 20 084,34 грн сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання; 723,02 грн 3 % річних від простроченої суми заборгованості; 1 134,24 грн сума втрат від інфляції. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що між позивачем, як надавачем послуг, з однієї сторони та відповідачем, як споживачем послуг, з іншої сторони, існують цивільно-правові відносини і фактично відповідач підтвердив свою згоду з умовами договору про надання послуг з централізованого теплопостачання та приєднався до запропонованого договору в цілому, при цьому в добровільному порядку сплатити борг відмовляється. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 посилаючись на його незаконність з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що з урахуванням ряду норм чинного законодавства договір про надання житлово-комунальних послуг в будь-якому випадку повинен укладатись у формі єдиного документа з обов`язковим підписанням його сторонами. В апеляційній скарзі зазначено, що заборгованість з відповідача стягнуто за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, який був опублікований у Вінницькій газеті №32 03 серпня 2018 року, за період з 30 листопада 2017 року по 30 вересня 2020 року, при цьому судом не досліджувався сам факт надання послуги, а також не досліджувались договори, на підставі яких такі послуги надавались в період до розміщення типового договору у Вінницькій газеті від 03 серпня 2018 року. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що судом не було досліджено та не встановлено на підставі чого надавались і чи надавались послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в спірний період з 30 листопада 2017 року до серпня 2018 року, а також не досліджено факт розміщення у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг тексту договору про надання вказаних житлово-комунальних послуг відповідно до вимог чинного законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу представник Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційна скарга на підставі статті 369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в частині висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання вищевказаним вимогам закону відповідає, з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» є теплопостачальним підприємством, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов, визначених «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року за №

630. Житлове помешкання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично зареєстрований та проживає ОСОБА_1 , забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго». Таким чином у сторін виникли правовідносини з приводу надання послуг з централізованого теплопостачання, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21 липня 2005 року №630. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону передбачено, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Звернувшись в суд з позовом Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, обґрунтовуючи вимогу наданням даних послуг та відсутністю їх оплати. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг та на факт розміщення позивачем типового договору в засобах масової інформації та на сайті постачальника послуги, вважаючи, що такий спосіб укладення договору є неналежним. Положеннями статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Обов`язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №

572. Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов`язок, а не як право сторін. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 вересня 2019 року справа № 522/401/15-ц. Відповідно до абзаців 1, 2, 3 частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Крім того, відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. З матеріалів справи видно, що Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» запропонувало населенню публічну оферту для ознайомлення та укладення договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води шляхом опублікування у Вінницькій газеті №32 від 03 серпня 2018 року типового договору приєднання (а.с. 10). Разом із тим зміст договору розміщено на вебсайті підприємства. Крім того, матеріалами справи встановлено, що між КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та відповідачем відсутні належно оформлені договірні відносини, однак своєю поведінкою відповідач засвідчив свою волю до настання відповідних правових наслідків, а саме отримання ним зазначених послуг. Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Частиною 1 ст. 68 ЖК України передбачено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до пункту 18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься на пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Із оборотної відомості та розрахунку суми заборгованості за період з листопада 2017 року на вересень 2020 року, наданої Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», заборгованість ОСОБА_1 складає 20 084,34 грн і згідно ст. 625 ЦК України боржнику нараховано інфляційні в розмірі 1 134,24 грн та 723,02 грн 3% річних (а.с. 11, 12). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність укладеного у формі єдиного документа з обов`язковим підписанням сторонами, договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг, і в даному випадку відповідачем як споживачем послуг з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання, порушені вимог п. 18 Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, а також вимоги статей 7 та 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вчасно не проведено розрахунки за отримані послуги, що привело до виникнення заборгованості в сумі 20 084,34 грн, яка підлягає стягненню. Щодо вимог про стягнення 3% річних від суми заборгованості за спожиті послуги та суми втрат від інфляції, то колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Із розрахунку суми заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання з врахуванням 3% річних від суми заборгованості за спожиті послуги та суми втрат від інфляції вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає інфляційні в розмірі 1 134,24 грн та 723,02 грн 3% річних (а.с. 12). Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, інфляційних та 3% річних від простроченої суми, однак в даному випадку стягненню підлягає лише сума заборгованості за період з серпня 2018 року, оскільки саме 03 серпня 2018 року Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» у Вінницькій газеті №32 опубліковано договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, що в силу вимог статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. Таким чином, з ОСОБА_1 необхідно стягнути за період з серпня 2018 року по вересень 2020 року інфляційні в розмірі 1 001,79 грн та 621,65 грн 3% річних. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведені обставини, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2021 року підлягає зміні в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» інфляційних та 3% річних від простроченої суми заборгованості, а також в частині розподілу судових витрат. Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» мають бути стягнуті витрати, які сторона сплатила, а саме судовий збір за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 080,98 грн. Оскільки, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, тому судові витрати по оплаті судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2021 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» суми втрат від інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості, а також стягнення судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» 1 001,79 грн суми втрат від інфляції та 621,65 грн 3% річних від простроченої суми заборгованості. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2 080,98 грн. В решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: В. В. Оніщук Судді: С. К. Медвецький Т. М. Шемета