Постанова 4857 № 300/1909/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1909/21 пров. № А/857/14700/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В. за участі секретаря судового засідання: Рибачука А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року (суддя Микитюк Р.А., час ухвалення 12:11 год., місце ухвалення м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не значена), в адміністративній справі №300/1909/21 за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови, встановив: У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Надвірнянського РВ ДВС Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ВП №51903587 від 23.03.2021 року головного державного виконавця Надвірнянського РВ ДВС Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Михайлюка В.Д. про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .. Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що оскаржена постанова про стягнення виконавчого збору винесена правомірно. Просив відмовити у задоволенні позову. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Надвірнянського районного відділу примусового виконання рішень Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про стягнення виконавчого збору від 23.03.2021 ВП №51903587 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 53384,13 грн.. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 908 гривень. З цим рішенням суду першої інстанції від 07.06.2021 не погодився відповідач Надвірнянський РВ ДВС Південно-Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає оскаржене судове рішення незаконним, оскільки суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин, які мають значення для справи та не довів обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що пунктом 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено заходи, які виконавець має право застосувати під час здійснення виконавчого провадження і такі заходи не є його обов`язком. В той же час п.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов`язки боржника, який, зокрема, зобов`язаний повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини. Однак позивачем дане зобов`язання не було виконано. Також твердить апелянт, боржником зазначено про повне виконання ним зобов`язання як боржника перед ОСОБА_2 , що підтверджується розпискою від 02.03.2021 року, якому було переуступлено боргові зобов`язання за кредитним договором та, що на даний час в провадженні суду перебуває заява ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні. Однак наголошує скаржник, що ОСОБА_2 не є стороною виконавчого провадження. Також апелянт звертає увагу, що на даний час виконавче провадження №51903587 не закрите та перебуває на примусовому виконані і по даному виконавчому провадженню здійснюються виконавчі дії. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення суду від 07.06.2021 року та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників). Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.11.2011 у справі №2-554/11 задоволено позовні вимоги ПАТ "Банк Форум" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №96/08/14-14-CL від 11.04.2008 в сумі 532021,30 грн., а також 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи (а.с. 9-10). 27.01.2012 на примусове виконання рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області було видано виконавчий лист (а.с. 60-61). 09.08.2016 ПАТ "Банк Форум" звернулося з заявою до начальника Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби про прийняття до виконання вищезазначеного виконавчого листа. 11.08.2016 державним виконавцем Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51903587 по примусовому виконанню виконавчого листа Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.01.2012 №2-554/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" боргу в сумі 533841,30 грн., яка винесена на підставі статей 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (а.с. 56). Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2016 у ВП №51903587 надано боржнику самостійно виконати рішення з моменту винесення постанови в строк по 18.08.2016. 09.02.2018 між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ ФК "Фінтайм Капітал" укладено договір №985-Ф про відступлення права вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю ФК "Фінтайм Капітал" набуло права вимоги за кредитним договором №96/08/14-14-CL від 11.04.2008 (а.с. 11-13). 09.02.2018 між ТОВ ФК "Фінтайм Капітал" та ОСОБА_2 укладено договір відступлення прав вимоги №09-1/02/18, відповідно до якого ОСОБА_2 набув права вимоги за кредитним договором №96/08/14-14-CL від 11.04.2008 (а.с. 14-16). На підставі акту прийому-передачі прав вимоги згідно договору про відступлення прав вимоги №09-1/02/18 від 09.02.2018 первісний кредитор ТзОВ ФК "Фінтайм Капітал" передав, а новий кредитор ОСОБА_2 прийняв у відповідності до зазначеного вище договору про відступлення прав вимоги, права вимоги до наступних боржників ОСОБА_1 згідно договору №96/08/14-14-CL від 11.04.2008 (а.с. 17-18). 23.03.2021 головним державним виконавцем Надвірнянського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 53384,13 грн. у виконавчому провадженні ВП №51903587 по примусовому виконанню виконавчого листа Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.01.2012 №2-554/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" боргу в сумі 533841,30 грн. (а.с. 7). Після винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 23.03.2021 у ВП №51903587, державним виконавцем вживалися заходи щодо виконання виконавчого листа Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.01.2012 №2-554/11, а саме: 28.05.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.64-65), 28.05.2021 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 66-67). Не погодившись з постановою про стягнення виконавчого збору від 23.03.2021, позивач звернувся із вказаним позовом до адміністративного суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На час відкриття виконавчого провадження №51903587 по примусовому виконанню виконавчого листа Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.01.2012 №2-554/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" боргу в сумі 533841,30 грн. діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV, який втратив чинність від 05.01.2017 на підставі Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №606-XIV та Закон №1404-VІІІ). Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). За змістом частин першої та другої статті 17 Закону №606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами. Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (ч.1 ст.20 Закону №606-XIV). Статтею 25 Закону №606-XIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Згідно із частиною першою статті 28 Закону № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Частиною третьою вказаної статті обумовлено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. Водночас матеріалами справи підтверджено, що прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 23.03.2021 ВП №51903587 було вчинене під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII. Згідно з пунктами 6, 7 розділу XІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VІІІ, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Частиною 1 ст.14 Закону №1404-VIII визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.15 Закону №1404-VIII, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Згідно із ч.5 ст.15 Закону №1404-VIII, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження. Відповідно до частин 1 та 2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.42 Закону №1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Частиною 1 статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Відповідно до ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Положеннями пунктів 1-6 ч.5 ст.27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч.9 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Отже виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення та за своєю природою є санкцією за невиконання рішення суду боржником. На момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Згідно з вимогами розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція №512/5), постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п.1 - 4, 6, 7 і 9 ч. 1 ст.37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п.1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч.1 ст.39 Закону. Згідно п.20 розділу ІІІ Інструкції №512/5, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до п.22 розділу ІІІ Інструкції №512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною 1 статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою. Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувача, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача. Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (ч.4 ст.37 Закону №1404-VIII). Частиною 3 ст.40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. З аналізу наведених положень колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. За відсутності фактичного стягнення з боржника будь-яких сум за виконавчим документом, у державного виконавця відсутні законні підстави для стягнення виконавчого збору. Вказана позиція суду відповідає правій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18. Як видно з матеріалів справи, державний виконавець під час прийняття постанови від 23.03.2021 року про стягнення виконавчого збору ВП №51903587 визначив суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню з боржника у розмірі 10% від суми зазначеної у виконавчому документі - виконавчому листі №2-554/11, виданому 27.01.2012 Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" 53384,13 грн.. При цьому, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №51903587 у період з дня відкриття виконавчого провадження і до моменту винесення постанови про стягнення виконавчого збору, при тому, що згідно виписки з карткового рахунку позивача у період з 01.01.2015 по 02.06.2021 знаходились кошти у розмірі 1094254,71 грн. (а.с. 69). У розглядуваних правовідносинах судом встановлено, що органами державної виконавчої служби у примусовому порядку з позивача не було стягнуто суму коштів за виконавчим документом. Отже, примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа №2-554/11 Надвірнянського районного суду фактично не відбулося, що вказує на відсутність правових підстав для справляння виконавчого збору у виконавчому провадженні №51903587. Відтак, за відсутності фактичного стягнення з позивача будь-яких сум за виконавчим документом, у державного виконавця були відсутні законні підстави для стягнення виконавчого збору у розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору від 23.03.2021 року (ВП №51903587), а тому така постанова не відповідає вимогам ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження». Крім цього, колегія суддів зазначає, що спірна постанова про стягнення виконавчого збору від 23.03.2021 року (ВП №51903587) не містить жодних обґрунтувань, зокрема, про те із якими саме обставинами пов`язано факт стягнення із боржника виконавчого збору, в умовах того, що виконавче провадження було відкрито ще 11.08.2016 року і станом на 23.03.2021 року не було закінченим і виконавчий лист не був виконаним. Отже, станом на 23.03.2021 року у державного виконавця не було підстав виносити постанову про стягнення виконавчого збору згідно статті 40 Закону України Про виконавче провадження. З огляду на наведене, доводи позивача про протиправність оскаржуваної постанови від 23.03.2021 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому проваджені №51903587 підтверджені належними та допустимими доказами, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для її скасування як необґрунтованої та безпідставної. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи належними та допустимими доказами, натомість відповідач не довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови, яка підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 243, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року в адміністративній справі №300/1909/21 за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Р. Й. Коваль В. В. Святецький Повний текст постанови суду складено 28.10.2021 року