Постанова 4857 № 460/9889/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/9889/20 пров. № А/857/15257/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В. за участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, прийняте суддею Дорошенко Н.О. в м.Рівне, час винесення не зазначено, повний текст складено 08 червня 2021 року, у справі № 460/9889/20 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІЕС ОПТ" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЕС ОПТ» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України та просило скасувати Рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 28.12.2020 № 89450 і зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області виключити Товариство з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку; визнати протиправними і скасувати Рішення комісії Головного управління ДПС в у Рівненській області № 2094081/43652550 від 02.11.2020 про відмову у реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 370 від 04.09.2020 до податкової накладної № 245 від 20.08.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 370 від 04.09.2020 до податкової накладної № 245 від 20.08.2020, датою подання на реєстрацію 30.09.2020; визнати протиправними і скасувати Рішення комісії Головного управління ДПС в у Рівненській області: № 2094082/43652550 від 02.11.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 435 від 17.09.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 2094083/43652550 від 02.11.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 436 від 17.09.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 2106040/43652550 від 05.11.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 437 від 17.09.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 2094080/43652550 від 02.11.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 442 від 18.09.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 2106038/43652550 від 05.11.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 443 від 18.09.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 2106037/43652550 від 05.11.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 444 від 18.09.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 2106039/43652550 від 05.11.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 445 від 18.09.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 2106036/43652550 від 05.11.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 446 від 18.09.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «ІЕС ОПТ»: № 435 від 17.09.2020, № 436 від 17.09.2020, № 437 від 17.09.2020, № 442 від 18.09.2020, № 443 від 18.09.2020, № 444 від 18.09.2020, № 445від 18.09.2020, № 446від 18.09.2020 - датою їх подання на реєстрацію 12.10.2020. Також, позивач просив за результатами судового розгляду справи здійснити розподіл судових витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу, розрахунок яких буде надано в подальшому. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, позов задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору. 19.05.2021 представником позивача подано заяву про судові витрати та ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат в розмірі 25000,0 грн. Додатковим рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року заяву товариства про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, задоволено частково. Стягнуто на користь ТОВ "ІЕС ОПТ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області ( 33023 м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ ВП: 44070166) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8250,00 грн. Стягнуто на користь ТОВ "ІЕС ОПТ" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053 м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 43005393) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8250,00 грн. Відмовлено в стягненні на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8500,00 грн. Головне управління ДПС у Рівненській області та Державна податкова служба України подали апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано на те, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Судом першої інстанції не враховано, що договір про правничу (правову) допомогу від 28.12.2020 № ІЕС/20-12, укладений між позивачем та адвокатом Бакун А.Ю. та додаткова угода від 28.12.202 № 1 містять лише загальний перелік послуг, які можуть надаватись адвокатом позивачу. Також, судом не враховано, що в матеріалах справи відсутні докази тих обставин, що витрати зазначені в акті здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2021 № 1 та від 24.03.2021 № 2, були фактичними і неминучими, а їхній розмір обгрунтований. Просять скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволені заяви відмовити в повному обсязі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а додаткове рішення без змін. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, з огляду на наступні підстави. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У силу вимог частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу також неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді. Так, відповідно до постанов Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа № 520/12065/19), постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року (справа № 922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідно до статтей 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до договору про правничу (правову) допомогу № ІЕС/20-12 від 28.12.2020, укладеного між адвокатом Бакуном Андрієм Юрійовичем та ТОВ "ІЕС ОПТ" адвокат надає Клієнту правову допомогу, а Клієнт отримує і оплачує правову допомогу, надану адвокатом. Предметом правової допомоги за цим договором є: 1.2.1. правове врегулювання спірних відносин Клієнта з державним податковим органом, пов`язані з перевіркою господарської діяльності, зупинкою та блокування реєстрації податкових накладних, відмов у реєстрації податкових накладних та інших спорів за участю податкових органів; 1.2.2. здійснення аналізу договірних відносин Клієнта з іншими контрагентами, за наслідками яких виникають зобов`язання зі сплати податків і зборів, подання податкової звітності та реєстрації податкових накладних, наявністю та виконанню взаємних зобов`язань, можливих суперечок та порядку їх врегулювання, участь в переговорних процесах та допомозі в переписках; 1.2.3. надання Клієнту правої інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі, включаючи складання, підписання та подання листів, запитів, заяв, скарг, клопотань, заперечень, відзивів та інших процесуальних документів, звернень та вимог відповідно до цивільного та господарського законодавства; 1.2.4. представництво інтересів Клієнта перед податковими органами та у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства; 1.2.5. забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у будь-якому статусі, передбаченого чинним законодавством України. 1.2.6. правова допомога в оптимальному та ефективному вирішення всіх спірних питань з податковим органом, включаючи адміністративне (досудове) та судове врегулювання спорів, підготовка та подання скарг на рішення податкового органу, включаючи позовні заяви до суду. Адвокат може надавати і інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором (п.1.3). Для формування завдань і планів вирішення поставлених задач Сторони укладають додатки, які можуть обмежуватись конкретним напрямком послуг (наприклад, конкретним правочином тощо) (1.4.). Пунктом 2.1. Договору передбачено, що до обов`язків Адвоката за цим договором входить: 2.1.1. Надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід у адміністративному провадженні. 2.1.2. Складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. 2.1.3. Здійснення представництва Клієнта (включаючи представництво в судах, в т.ч. апеляційних та касаційних), що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків Клієнтa. Згідно з пунктом 3.1. договору гонорар, що сплачується за надання Адвокатом правової допомоги Клієнту, встановлюється за погодженням сторін в додатках до цього Договору, або в актах передачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). 3.2. Гонорар виплачується Клієнтом на підставі рахунку, який виставляє Адвокат у відповідності до додатку чи акту передачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). 3.4. Надання Адвокатом правової допомоги підтверджується актом приймання - передачі послуг, що підписується сторонами. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу товариством надано копію договору про правничу (правову) допомогу № ІЕС/20-12 від 28.12.2020, додаток № 1 від 28.12.2020 до договору про правничу (правову допомогу) № ІЕС/20-12 від 28.12.2020, акти здачі-приймання наданих послуг № 1 від 31.12.2020, № 2 від 24.03.2021, платіжні доручення № 244 від 23.03.2021 та № 247 від 24.03.2021 на загальну суму оплати 29000,00 грн згідно з договором № ІЕС/20-12 від 28.12.2020. Надання правничої (правової) допомоги адвокатом Бакуном А.Ю. під час судового розгляду адміністративної справи № 460/9889/20 в Рівненському окружному адміністративному суді підтверджується ордером серія АА № 0006341 від 05.02.2021 (а.с.224 т. 3). Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 року (справа № 400/478/19), від 22 квітня 2020 року (справа № 440/1757/19) та від 5 листопада 2020 року (справа № 1.380.2019.002578). З матеріалів справи убачається, що представник відповідачів 29 березня 2021 року подав додаткові пояснення (а.с.15 т.4), в яких вказав на відсутність належних доказів, що витрати на професійну правничу допомогу були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Щодо покликання відповідачів на те, що договір про правничу (правову) допомогу від 28.12.2020 № ІЕС/20-12, укладений між позивачем та адвокатом Бакуном А.Ю. та додаткова угода від 28.12.202 № 1 містять лише загальний перелік послуг, які можуть надаватись адвокатом позивачу, то колегія суддів зазначає наступне. Договір про правничу (правову) допомогу від 28.12.2020 № ІЕС/20-12 є загальним та стосується надання правової допомоги Адвокатом з усіх правових питань, пов`язаних з господарською діяльністю Клієнта, спорів за участю податкових органів, складання будь-яких документів відповідно до цивільного та господарського законодавства, представництва перед податковими органами та судами всіх юрисдикцій, безвідносно до участі в конкретно визначеній судовій справі. В Додатку № 1 від 28.12.2020 до Договору про правничу (правову) допомогу № ІЕС/20-12 від 28.12.2020 сторони визначили розмір оплати по означеному Договору, без зазначення конкретного правочину, спору чи судового провадження. Акти здачі-приймання наданих послуг № 1 від 31.12.2020 та № 2 від 24.03.2021 містять лише зміст виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), їх тривалість за розмір гонорару. Колегія суддів погоджується з твердженням позивача, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що акт здачі-приймання наданих послуг № 1 від 31.12.2020 не міг містити покликання на номер судової справи, оскільки 31.12.2020 тільки зареєстровано позов у суді. Колегія суддів також приймає до уваги, що позивачем до стягнення заявлялась не вся сума правничої допомоги, пов`язаної із підготовкою до розгляду адміністративної справи та збору доказів, тобто по акті № 1 розмір 16000 грн. (п.1.4 та 1.5) та акту № 2 розмір 9000 грн. Разом з тим, колегія суддів погоджується з визначенням судом першої інстанції розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи наступне: - по акту № 1 здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2020: - в сумі 500,00 грн - зустріч з Клієнтом з метою з`ясування обставин щодо зупинення реєстрації податкових накладних та присвоєння статусу ризикового підприємства та отримання копій первинних документів 0,5 год; - в сумі 10000,00 грн - складання позовної заяви з вимогами, заявленими в межах даної судової справи (всього 10 позовних вимог, а не 13, як вважає позивач). Судом першої інстанції вірно враховано, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.11.2019 у справі № 640/21330/18 (№ К/9901/28031/19). - по акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 24.03.2021 витрати в сумі 6000,00 грн за участь адвоката у судових засіданнях 01.03.2021, 17.03.2021, 24.03.2021, що підтверджується відповідними журналами судових засідань в даній адміністративній справі. Враховуючи вищевикладене, є підтвердженими належними й допустимими доказами витрати позивача на правничу допомогу, що пов`язані з судовим розглядом цієї справи, на загальну суму 16500,00 грн, які є співмірними виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг відповідачів не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційних скаргах, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 139, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 460/9889/20, - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 28.10.21