Постанова 4857 № 380/9197/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9197/20 пров. № А/857/13485/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Сеника Р. П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Сасевичем О. М. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, В С Т А Н О В И В: 23.10.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань перерахунку пенсій № 7 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.05.2020 № 300; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату його пенсії за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)2019) у розмірі 90 % заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної в довідці від 22.01.2020 № 18-139вих-19, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення позивачу перерахунку пенсії за вислугу років; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області із 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області від 22.01.2020 №18-139 вих-19 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги. Позивач, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку пенсії з визначенням відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і без обмеження пенсії максимальним розміром, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, було визначено розмір його пенсії з відсотковому значенні від заробітної плати, а також вирішено питання обмеження граничного розміру пенсії, відтак, такі обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Зазначає, що застосування судом першої інстанції позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.01.2021 у зразковій справі № 560/2120/20, не виключало обов`язок перевірити наявність усіх обставин, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права. Істотною відмінністю у фабулах справ є та обставина, що в межах даного спору вже є судове рішення, що набрало законної сили, яким вирішено спір щодо призначення пенсії, встановлення її відсоткового розміру від заробітку, а також вирішено спір про можливість встановлення обмежень. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що позивач є працюючою особою органів прокуратури та отримує пенсію в розмірі, визначеному Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що постанова Верховного Суду від 14.09.2020 у справі 560/2120/20 стосується перерахунку і виплати пенсій особам, звільненим з органів прокуратури, а тому не підлягає врахуванню як зразкова при вирішенні даної справи. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, просить залишити його без змін. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, просить відмовити в її задоволенні з покликанням на законність і обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Оскільки апеляційні скарги подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 01.02.2017 у справі № 462/237/17, яка набрала законної сили 09.11.2017, ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 28.12.2016 відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру») на підставі довідки Прокуратури Львівської області від 03.01.2017 № 18/1532 в розмірі 90 % від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру. 30.04.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Прокуратури Львівської області №18-139вих.19 від 22.01.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за відповідною посадою прокурора, у розмірі 90 відсотків від суми заробітку та без обмеження її максимального розміру. За результатами розгляду вказаної заяви Відділом з питань перерахунків пенсій №7 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 07.05.2020 № 300 про відмову позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», оскільки відсутня постанова Кабінету Міністрів України щодо механізму проведення такого перерахунку. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії з 13.12.2019 відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області від 22.01.2020 №18-139 вих-19, оскільки є чинною постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, яка і підлягає застосуванню. Зазначено, що вимоги щодо відсотку заробітної плати, з якого відбувається перерахунок пенсії, та вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру, задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє). Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Призначення ОСОБА_1 пенсії з 28.12.2016 на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, здійснено відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789-ХІІ). Відповідно до частини першої цієї статті Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Згідно із частиною дванадцятою вказаної статті Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ). До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним. 14.10.2014 ухвалено Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ (далі Закон № 1697-VІІ). У первинній редакції частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів). 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроєкту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Таким чином, починаючи з 01.01.2015 в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру». Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01.01.2015 делегував Кабінету Міністрів України. Натомість, Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до численних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та органами Пенсійного фонду України. 13.12.2019 Конституційний Суд України за результатами розгляду справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII ухвалив Рішення № 7-р(II)/2019, яким: - визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; - положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, з 13.12.2019, тобто з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, у Законі № 1697-VII відсутня вимога про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України. При цьому, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури з 13.12.2019 є підвищення заробітної плати відповідної категорії працівників. З огляду на наведені положення законодавства, реалізація позивачем наявного у нього права на перерахунок раніше призначеної йому пенсії за вислугу років має бути здійснена відповідачем за дотримання таких вимог: звернення до управління пенсійного фонду з відповідною заявою встановленого зразка; подання документів, що підтверджують розмір заробітної плати за відповідною посадою. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем подано відповідачу заяву від 30.04.2020 щодо перерахунку пенсії згідно з Законом України «Про прокуратуру», до якої додано довідку Прокуратури Львівської області від 22.01.2020 №18-139 вих-19 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій. Остання складена уповноваженим органом, містить обов`язкові реквізити: дату та вихідний номер, підписана уповноваженими посадовими особами. Проте позивачу відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури, а також про встановлення механізму проведення такого перерахунку. Доводи відповідача про те, що після набрання чинності Рішенням КСУ № 7-р(ІІ)/2019, тобто після 13.12.2019, нормативно-правового акта про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому немає підстав для перерахунку пенсії, є помилковими та не доводять правомірності його дій, оскільки чинна з 13.12.2019 норма частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Адже грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року, тобто після призначення позивачу пенсії за вислугу років. Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону № 1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України. Така бездіяльність уряду була предметом розгляду в судах. Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа № 826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VІІ покладено саме на уряд. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ, та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Проте рішення суду Кабінетом Міністрів України виконано не було. Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі й пенсії позивача. Реалізація його права була забезпечена саме Рішенням КСУ № 7-р(ІІ)/2019. Таким чином, твердження відповідача про те, що для реалізації пенсіонерам права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону № 1697-VІІ (у редакції, чинній з 13.12.2019), обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного Рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Така нерівність має усуватись Пенсійним фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13.12.2019. Крім того, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що Постанова № 657 є чинною, а тому немає підстав для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати працівників прокуратури». Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки Прокуратури Львівської області від 22.01.2020 № 18-139 вих-19. Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо здійснення перерахунку пенсії позивача з 13.12.2019, оскільки частина двадцята статті 86 Закону № 1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13.12.2019 та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. При розгляді даної справи судом першої інстанції правильно застосовано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №560/2120/20, оскільки правовідносини зразкової та цієї справи регулюються одними й тими ж нормами права та мають подібний предмет. Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у згаданій вище зразковій справі, вирішуючи питання щодо порядку перерахунку пенсії за вислугу років колишнього працівника прокуратури, суд враховує, що: - перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії; - відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Зазначено, що частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII набрала чинності з 13.12.2019, а відтак, з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону № 1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури (зокрема, на підставі Постанови № 657); такі пенсії перераховуються з 13.12.2019. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи відповідача, що правові висновки зразкової справи № 560/2120/20 не підлягають застосуванню при вирішенні даної справи, оскільки ознаки цієї справи тотожні ознакам згаданої зразкової справи, в тому числі, і щодо предмету спору - вимога зобов`язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII. Що стосується покликання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на те, що позивачу виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому відсутні підстави для перерахунку такої відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII, слід зазначити, що в підтвердження вказаної обставини відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних доказів, натомість, наявні в матеріалах справи копії судових рішень у справі 462/237/17 спростовують такі доводи, так як чітко вказують на призначення позивачем пенсії відповідно до частини першої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії з 13.12.2019 у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на підставі довідки від 22.01.2020 № 18-139вих-19. Крім цього, позивач просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок його пенсії у розмірі 90 % заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної в довідці від 22.01.2020 № 18-139вих-19, без обмеження її максимального розміру. Апеляційний вважає помилковим висновок суду першої інстанції про передчасність вказаних вимог з огляду на наступне. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64). Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95). При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011). Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). Апеляційний суд враховує, що відповідач заперечує як право ОСОБА_1 на перерахунок, так і щодо перерахунку та виплати пенсії в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати та без обмеження максимального розміру. З цієї позиції можна зробити висновок, що після визнання за позивачем права на перерахунок пенсії, відповідачем буде здійснено такий перерахунок не у тому відсотковому розмірі відносно заробітної плати, на який сподівається позивач, та з обмеженням її граничним розміром, щодо яких уже є судове рішення, яке набрало законної сили. Тобто, перерахунок пенсії не у тому відсотковому розмірі відносно заробітної плати, який було встановлено позивачу при призначенні пенсії, та з обмеженням її граничним розміром, змусить позивача повторно звертатись до суду з позовом. Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Апеляційний суд звертає увагу, що позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір. Позивач звертався з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням 90% від суми місячної заробітної плати та без обмеження максимального розміру. Відмовляючи у перерахунку, відповідач не висловлювався щодо цих аспектів перерахунку, оскільки вважав, що позивач не має права на перерахунок взагалі. Однак позиція відповідача з цих питань відома з його відзиву на позов та відзиву на апеляційну скаргу позивача. Відтак, з метою забезпечення ефективного правового захисту прав позивача, та з метою недопущення необхідності наступного звернення до суду з позовом щодо перерахунку пенсії у певному відсотковому розмірі відносно заробітної плати та без обмеження граничним розміром, в межах розгляду цієї справи необхідно вирішити питання щодо відсоткового розміру відносно заробітної плати та чи підлягає обмеженню граничним розміром пенсія позивача. Апеляційний суд враховує, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 01.02.2017 у справі № 462/237/17, яка набрала законної сили 09.11.2017 на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 , зокрема, зобов`язано орган Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 28.12.2016 відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру») на підставі довідки Прокуратури Львівської області від 03.01.2017 № 18/1532 в розмірі 90 % від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру. Таким чином, питання, у якому відсотковому розмірі відносно заробітної плати підлягає перерахунку пенсія та чи підлягає така пенсія перерахунку без обмеження їх граничного розміру були предметом розгляду у справі № 462/237/17. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відтак, обставини, встановлені щодо ОСОБА_1 рішенням суду у справі № 462/237/17 не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Більше того, відповідно до частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 02.11.2004 N 15-рп/2004 (v015p710-04) зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема, у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 № 2-р/2017 принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття „легітимних очікувань) (Доповідь «Верховенство права», схвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року). Отже, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, так як його пенсія підлягає перерахунку та виплаті у розмірі 90 % від суми заробітної плати та без обмеження її максимального розміру. Апеляційний суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За наведених обставин, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні вимог щодо відсоткового розміру заробітної плати для обчислення перерахованої пенсії та обмеження її максимального розміру, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позову. Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір 1681,60 грн та за подання апеляційної скарги 1362 грн судового збору, однак, підлягало до сплати 1261,20. Враховуючи викладене, а також те, що заявлений ОСОБА_1 позов є підставним та підлягає задоволенню, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судових витрат в розмірі 2942,80 грн. Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі № 380/9197/20 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області від 22.01.2020 №18-139вих-19 у розмірі 90 % заробітної плати без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 2942 (дві тисячі дев`ятсот сорок дві) грн 80 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 20.10.2021