LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855760/18665/20

від 27.10.2021 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/18665/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шереметьєва Л.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 вернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції у м. Києві, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії 1АВ № 00586041 від 24 липня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження в справі закрити. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю, оскільки приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР, всупереч вимогам ст. 9, 33, 251, 280 КУпАП, ч. 1 ст. 61 Конституції України, п. 1.9 ПДР, відповідач не встановив особу, яка допустила вказане порушення, що має наслідком протиправного притягнення його до адміністративної відповідальності. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.10.2021. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач, розглянувши дані, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою технічного пристрою, встановив, що 16 червня 2020 року об 11 год 12 хв за адресою: М05 Київ-Одеса 35+240 зафіксовано транспортний засіб TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_1 . Особа, яка ним керувала, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів, чим порушила п.12.9 (б) ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Виходячи з цього, відповідач постановив притягнути його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіль марки TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_1 на праві власності належить Державному підприємству «Київське конструкторське бюро «Луч», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 2, тобто, власником транспортного засобу є юридична особа. Позивач є генеральним конструктором - генеральним директором Державного підприємства «Київське конструкторське бюро «Луч». Позивач наголошує на тому, що у вказаний в оскаржуваній постанові день та час не керував транспортним засобом марки TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_1 , з огляду на що, відповідач, приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР, всупереч вимогам ст. 9, 33, 251, 280 КУпАП, ч. 1 ст. 61 Конституції України, п. 1.9 ПДР, не встановив особу, яка допустила вказане порушення. Не погоджуючись з вказаною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що з відеозапису з місця події вбачається, що транспортний засіб TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_1 дійсно рухався із перевищенням швидкості. Будь-яких доказів, які б спростовували обставини, викладені в постанові, щодо скоєного адміністративного правопорушення, позивач суду не надав. Так, апелянт заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, оскільки ні поліцейським ні судом не було встановлено особу, яка допустила вказане порушення. Апелянт вказує, що не керував транспортним засобом, оскільки, в той час за кермом даного автомобіля перебував водій Державного підприємства «Київське конструкторське бюро «Луч», а отже, і не міг вчинити правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Постанову серії 1АВ № 00586041 від 24 липня 2020 року виніс інспектор Департаменту патрульної поліції Пискалова Н.М. на підставі інформаційних файлів та даних до них за результатами автоматичної фіксації події з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі. Правопорушення було зафіксоване технічним засобом Каскад 029-1219, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги». Технічний засіб Каскад 029-1219 має сертифікат відповідності UA.TR. 001 22 016-20. Інформація про розміщення приладів контролю публікується на офіційних веб-сайтах МВС та Національної поліції. В місцях розміщення приладів контролю встановлюються відповідні інформаційно-вказівні дорожні знаки. Так, відповідно до офіційного веб-сайту, за посиланням http://patrol.police.gov.ua/automatic fixation/informatsiya-pro-vstanovleni-kaf/ на автомобільній дорозі М05 Київ-Одеса на відрізку 35+240 здійснюється автоматична фіксація перевищення встановлених обмежень швидкості руху приладом Каскад 029-1219, що підтверджується витягом з розміщення приладів контролю. Доступ до інформації про автоматичну фіксацію є безоплатним в мережі Інтернет за посиланням https://bdr.mvs.gov.ua, а результатом такої фіксації, в даному випадку автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_1 , є файл з 3-ма фотознімками та відеофіксацією. Відповідно до п. 12.9.(б) ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» п. 30.3 ПДР України. Диспозиція частини 1 статті 122 КУпАП України, передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. За змістом ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Частиною 7 ст. 258 КУпАП, визначено, що у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 КУпАП, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. Згідно з нормами ст. 279-1 КУпАП, у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу. З наданого представником третьої особи відеозапису з місця події вбачається, що транспортний засіб TOYOTA HIGHLANDER, державний номерний знак НОМЕР_1 дійсно рухався із перевищенням швидкості. При цьому, фіксація швидкості руху здійснювалась приладом Каскад, 029-1219. Отже, КУпАП чітко регламентований порядок звільнення власника транспортного засобу від відповідальності за порушення правил ПДР України, в разі передачі автомобіля третім особам. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів дотримання умов звільнення його від адміністративної відповідальності, як власника вказаного транспортного засобу (керівника юридичної особи на яку його зареєстровано), які передбачені вищенаведеними положеннями статті 279-3 КпАП України. Також, апелянт не посилається на вчинення ним дій, які необхідно вчинити для звільнення його від відповідальності. Посилання апелянта на те, що адміністративна відповідальність має індивідуальний характер з посиланням на вимоги статті 61 Конституції України, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки, норми статті 14-2 КУпАП, якими, зокрема, встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, були чинними на момент складення оскаржуваної постанови та є чинними на даний час, неконституційними не визнавались, у зв`язку з чим, були правомірно застосовані в межах спірних правовідносин. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваної постанови та скоєння позивачем адміністративного правопорушення, визначеного ч.1 ст. 122 КУпАП. Тож, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Решта тверджень та посилань в апеляційній скарзі колегією суддів не приймається до уваги через їх необґрунтованість та непідтвердженість матеріалами справи. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя Ганечко О.М. Судді Кузьменко В.В. Василенко Я.М.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»