Постанова 4855 № 823/1823/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1823/18 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Єгорової Н.М., Федотова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Канівського міськрайонного суду Черкаської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, голови Канівського міськрайонного суду Черкаської області Русакова Григорія Степановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держпраці в Черкаській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: На підставі постанови від 21.04.2021 Верховного Суду на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду у частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні надійшла справа №823/1823/18 за позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Канівського міськрайонного суду Черкаської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, голови Канівського міськрайонного суду Черкаської області Русакова Григорія Степановича. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року позовні вимоги в зазначеній частині задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні 05.04.2018; стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 70 462,17 грн. В решті вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 23 липня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині повністю. Позивач вказує на правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин у справі, а також не оспорює розрахунки суду, проте вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано застосовано принцип співмірності, розумності, пропорційності у даних правовідносинах, та безпідставно зменшено суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню з ТУ ДСА у Черкаській області за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , встановлено строк до 17 вересня 2021 року для надання відзиву іншим учасникам процесу. Іншою ухвалою від 02 вересня 2021 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 17 вересня 2021 року. Від Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому доводи викладені під час розгляду справи в суді першої інстанції підтримано, викладено аналогічні обставини та аргументи. У свою чергу Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області подано апеляційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року, у якій зазначається, що вжито усіх заходів для своєчасного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 , у квітні 2018 року останній нараховано та виплачено всі належні кошти в повному обсязі, про що свідчать фінансові документи, наявні в матеріалах справи. При цьому ж зазначає, що допомога по тимчасовій непрацездатності як і премія не відносяться до обов`язкових платежів, оскільки відповідні суми отримуються за рахунок інших фондів оплати труда. Відповідач повідомляє, що територіальним управлінням на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 та наказу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.06.2020 №51-0 «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » позивачу виплачено кошти згідно платіжного доручення №1650 від 06.07.2020 в сумі 17 126,48 як компенсацію за невикористану відпустку. Також, у скарзі зазначається, що ТУ ДСА у Черкаській області не є головним розпорядником бюджетних коштів, не має бюджетних призначень за окремою бюджетною програмою по виконанню судових рішень на користь суддів, тому з територіального управління не може бути стягнуто або зобов`язано здійснити виплати суддівської винагороди, оскільки окремим головним розпорядником бюджетних коштів для виконання зазначених судових рішень є ДСА України. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області, встановлено строк до 04 жовтня 2021 року для надання відзиву іншим учасникам процесу. Іншою ухвалою від 16 вересня 2021 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 04 жовтня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Указом Президента України від 15.02.2007 №113/2007 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області. Постановою Верховної Ради України від 23.02.2012 №4455-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області безстроково. Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №538817 підтверджується, що позивачу 17.03.2017 встановлено ІІ групу інвалідності. Вищою радою правосуддя 28.12.2017 прийнято рішення №4313/0/15-7 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України». Наказом голови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05.04.2018 №13-о «Про відрахування зі штату Канівського міськрайонного суду судді ОСОБА_1 » відраховано позивача зі штату Канівського міськрайонного суду Черкаської області у зв`язку зі звільненням згідно п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України та наказано виплатити їй грошову компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за період роботи з 16.02.2009 по 28.12.2017, яка складає 185 календарних днів. Надалі 06.04.2018 до вказаного наказу внесено зміни наказом №14-о, згідно якого п. 2 наказу від 05.04.2018 №13-о викладено у новій редакції та наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за період роботи з 16.02.2009 до 28.12.2017, яка складає 160 календарних днів. Довідкою відповідача 2 від 17.06.2021 №04-1252/21 підтверджується, що позивачу при відрахуванні зі штату у квітні 2018 року нараховано та виплачено заробітну плату: лікарняні перші 5 днів за березень 2018 року в сумі 3268,05 грн, з урахуванням податку з доходів за березень 2018 року в сумі 1843,41грн; лікарняні за рахунок соцстраху за березень 2018 року в сумі 8496,93грн, з урахуванням податку з доходів за квітень 2018 року в сумі 17558,56грн; лікарняні за рахунок соцстраху за квітень 2018 року в сумі 1307,22грн, з урахуванням військового збору за квітень 2018 року в сумі 1616,83грн; суддівська винагорода під час відпустки за березень 2018 року (коригування відпустки у зв`язку з лікарняним) в сумі - 1523,81грн, міжрозрахункова виплата за березень 2018 року (лікарняний лист за рахунок ФСС з ТВП) в сумі 2722,55грн за платіжним дорученням від 17.04.2018 №687; компенсація відпустки 160 календарних днів (згідно з наказом відповідача 1 від 05.04.2018 №13-о, від 06.04.2018 №14-о) в сумі 94 556,14 грн, аванс за квітень 2018 року (у вказану виплату увійшли: лікарняний лист за перші 5 днів, компенсація відпустки, суддівська винагорода за квітень та частина лікарняних за квітень за рахунок ФСС з ТВП) в сумі 78 877,60 грн за платіжним дорученням від 05.04.2018 №563; суддівська винагорода під час відпустки за квітень 2018 року в сумі - 1684,21грн, міжрозрахункова виплата за квітень 2018 року (лікарняний лист за рахунок ФСС з ТВП) в сумі 5169,79грн за платіжним дорученням від 19.04.2018 №751. Разом 107 788,74грн. Зазначено, що частина лікарняних за рахунок ФСС з ТПВ за квітень 2018 року в сумі 2722,55грн оплачена разом із компенсацією за невикористану відпустку 06.04.2018 (платіжне доручення від 05.04.2018 №563 на загальну суму 81600,15 грн), лікарняні за рахунок ФСС з ТВП в сумі 5169,79грн, оплачені 19.04.2018 (платіжне доручення від 19.04.2018 №751). Випискою по надходженням за картковим рахунком позивача за період з 01.03.2018 до 31.05.2018 підтверджується зарахування заробітної плати: 06.04.2018 в сумі 81 600,15грн; 19.04.2018 в сумі 2 722,55грн; 20.04.2018 в сумі 5 169,79грн. Платіжним дорученням від 06.07.2020 №1650 підтверджується перерахування відповідачем 2 коштів компенсації відпустки за 04.2018 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №823/1823/18, список 4 від 06.07.2020 на загальну суму 17 126,48грн. Також довідкою відповідача 2 від 21.07.2021 №04-1419/21 підтверджується, що середньоденний заробіток позивача за останні два повні місяці перед її звільненням становить 769,81грн. Відповідач 2 виплатив належні позивачу при звільненні (05.04.2018 - дата звільнення) грошові компенсації з пропуском строку: компенсацію відпустки за 160 календарних днів в сумі 81 600,15грн - 06.04.2018, тобто пропущено 1 день; суддівську винагороду під час відпустки за березень 2018 року в сумі 2 722,55грн - 19.04.2018, тобто пропущено 9 днів; суддівську винагороду під час відпустки за квітень 2018 року в сумі 5 169,79грн - 20.04.2018, тобто пропущено 10 днів; компенсацію відпустки за 04.2018 на виконання вказаного вище рішення суду в сумі 17 126,48грн - 06.07.2020, тобто пропущено 561 день. Отже, остаточний розрахунок з позивачем проведений 06.07.2020, з чим погоджуються обидва апелянти. Виходячи з положень статті 117 КЗпП України, суд першої інстанції визнав право позивача на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 06.04.2018 до 06.07.2020 (день остаточного розрахунку з позивачем). Разом з тим, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд першої інстанції зменшив розмір відшкодування, належного позивачу та передбаченого статтею 117 КЗпП України, визначивши його у сумі 70 462,17 грн. Переглядаючи зазначене рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що суд першої інстанції, обравши ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача, не звернув увагу на таке. За правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України. Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Отже, для правильного вирішення цієї справи суд першої інстанції мав би з`ясувати також правовий (звідси і процесуальний) статус ДСА України через призму компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті позивачу відповідних сум при звільненні, адже ТУ ДСА України у Черкаській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА затвердила у його кошторисі на відповідний рік. Зважаючи на положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди, а також інших сум здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких, зокрема щодо Канівського міськрайонного суду Черкаської області, є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на всі потреби. Наведене свідчить, що саме ДСА України як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за несвоєчасні виплати при звільненні судді. Окрім того слід зазначити, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", призначена саме для таких цілей. Приписами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, обумовлено, що наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. У цьому зв`язку, враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів. Колегія суддів під час перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі враховує відповідні висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 20.10.2021 у справі № 580/4201/20. У розрізі обставин цієї справи ТУ ДСА у Черкаській області є належним відповідачем за позовом. Зазначення цього органу як відповідача у цій справі є цілком закономірним, адже саме він як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня нараховує і виплачує суддівську винагороду, а також відповідні суми при звільненні суддям, зокрема, Канівського міськрайонного суду Черкаської області. Тож його дії у ситуації, яка виникла з належними при звільненні ОСОБА_1 виплатами вимагали правового оцінювання, що суд першої інстанції і зробив. Водночас, за такого правового врегулювання, правильне вирішення справи та застосування ефективного способу захисту порушеного права вимагає, щоб відповідачем за цим позовом також була Державна судова адміністрація України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів і несе відповідальність за належне фінансування судів, зокрема витрат на суддівську винагороду, а також виплати належних сум при звільненні суддів. Між тим, суб`єктний склад учасників цієї справи залишився таким, яким його визначила позивач. Ураховуючи принцип офіційного з`ясування обставин справи, суд першої інстанції може самостійно залучити співвідповідача (частина третя статті 48 КАС України) чи залучити другого відповідача (частина четверта статті 48 КАС), якщо для цього є підстави. На думку колегії суддів, у такій площині суд першої інстанції спірних правовідносин не розглядав. Викладене дає підстави для висновку про недотримання судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та подальшого виконання судового рішення, а окрім того припустився процесуальних порушень, не визначивши повне коло відповідачів у даній справі. Відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області підлягає задоволенню, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року скасуванню, відповідно у задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим колегія суддів враховує результати перегляду рішення суду першої інстанції, а також те, що позивач у справі звільнена від сплати судового збору на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому підстав для перерозподілу судових витрат у справі не вбачає. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення, у справі №823/1823/18, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Канівського міськрайонного суду Черкаської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, голови Канівського міськрайонного суду Черкаської області Русакова Григорія Степановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держпраці в Черкаській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді Н.М. Єгорова І.В. Федотов