Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/11088/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11088/20 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Кузьмінської К.В., За участю представника позивача: Цокур В.В., Представників відповідачів: Матвєєвої В.Г., Столярчук Б.В., Беззубцевої Г.С., Представників третіх осіб: Вольда М.А., Пальченко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації «Громадський екологічний центр України» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Громадський екологічний центр України» до Державної інспекції ядерного регулювання України, Колегії Державної інспекції ядерного регулювання України, треті особи: Міністерство енергетики України, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання протиправною та скасування постанови та ліцензії,- В С Т А Н О В И В : Громадська організація «Громадський екологічний центр України» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної інспекції ядерного регулювання України, Колегії Державної інспекції ядерного регулювання України, треті особи: Міністерство енергетики України, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в якому просила: 1) визнати протиправною та скасувати постанову колегії Державної інспекції ядерного регулювання України «Про продовження експлуатації енергоблока №3 ВП ЮУАЕС у понадпроектний термін за результатами періодичної переоцінки безпеки» №16 від 23.12.2019. 2) визначити протиправними дії Державної інспекції ядерного регулювання України щодо продовження дії ліцензії №ЕО 000064 переоформленої 26.12.2019, виданої Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на право провадження діяльності на етапі життєвого циклу «експлуатація ядерної установки» енергоблока №3 Южно-Української АЕС; 3) скасувати ліцензію №ЕО 000064 переоформленої 26.12.2019, виданої Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на право провадження діяльності на етапі життєвого циклу «експлуатація ядерної установки» енергоблока №3 Южно-Української АЕС. Позов обґрунтовано тим, що оскільки оцінка впливу на довкілля при вирішенні питання про продовження терміну експлуатації енергоблоку №3 Южно-Української АЕС не проводилася, а відповідно не досліджувалося питання впливу на довкілля планованого виду діяльності (продовження у понадпроектний термін об`єкту підвищеної небезпеки) у визначений Законом спосіб, не залучалася громадськість тощо, тому колегією Держатомрегулювання необгрунтованно та незаконно прийнято оскаржувану постанову, та незаконно переоформлено ліцензію №ЕО 000064 на право здійснення діяльності «Експлуатація ядерних установок Южно-Української АЕС». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оцінка впливу довкілля є обов`язковою при продовженні терміну експлуатації енергоблоку АЕС, як наслідок Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» поивнно здійснити весь комплекс необхідних дій до початку процедури оцінки впливу на довкілля. Також апелянт звертає увагу на те, що отримання експлуатуючою організацією ліцензії є підставою для початку діяльності на окремому етапі життєвого циклу ядерної установки або сховища для захоронення радіоактивних відходів, включаючи всі об`єкти, що знаходяться на майдачнику даної ядерної установки або сховища і технологічно з ними пов`язані. Відтак, з огляду на вирішення питання, яке передбачає потребу оцінки впливу на довкілля, відповідні громадські обговорення (слухання) необхідно проводити у відповідності до норм Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, з огляду на положення статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання» та статті 8-12 Закону України «Про оцінку довкілля». У відзиві на апеляційну скаргу Міністерством енергетики України зазначено про те, що законодавством у сфері використання ядерної енергії не вимагається здійснення оцінки впливу на довкілля під час проходження експлуатації енергоблоків діючих АЕС. Відповідно протягом 2015 року ВП ЮУ АЕС за результатом оцінки розробила відповідний звіт з позитивними висновками, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу Державною інспекцію ядерного регулювання України вказано про те, що діяльність щодо продовження терміну експлуатації не вимагає розроблення окремого проекту та документація з оцінки її впливу не потребується. Крім того, оскільки позивачем не було надано належних доказів того, в чому полягають порушені права позивача при прийнятті оскаржуваного рішення про переоформлення ліцензії, відтак рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернуто увагу, що рішення суду попередньої інстанції про відсутність порушеного у позивача права є правомірним, та оскаржувана ліцензія і постанова відповідає вимогам чинного законодавства. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, Державною інспекцією ядерного регулювання України видано Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ліцензію від 19.07.2002 серії ЕО 000064 на право провадження діяльності на етапі життєвого циклу «експлуатація ядерної установки» енергоблока №3 Южно-Української АЕС. У подальшому, Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подано до Державної інспекції ядерного регулювання України заяву від 08.02.2019 №1896/06 на внесення змін до ліцензії на право здійснення діяльності з експлуатації ядерних установок Южно-Української АЕС, в якій останній просив переоформити/внести зміни/ліцензію у зв`язку із забезпеченням довгострокової експлуатації енергоблока №3 ВП ЮУ АЕС на енергетичних рівнях потужності після досягнення встановленого проектом служби строку служби (експлуатації на провадження діяльності на етапі життєвого циклу «експлуатація ядерної установки»), ліцензія серії ЕО №000064. За наслідками розгляду заяви, постановою Колегії Державної інспекції ядерного регулювання України від 23.12.2019 №16 «Про продовження експлуатації енергоблока №3 відокремленого підрозділу Южно-Української АЕС (надалі - ВП ЮУ АЕС) у понадпроектний термін за результатами періодичної переоцінки безпеки» постановлено:

1. Затвердити Висновок державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки Звіту з періодичної переоцінки безпеки енергоблока №3 ВП ЮУАЕС.

2. Ґрунтуючись на відомостях, наданих у Звіті з періодичної переоцінки безпеки енергоблока щодо термінів експлуатації корпусу реактора, споруд, систем та елементів, важливих для безпеки, висновку державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки Звіту з періодичної переоцінки безпеки енергоблока №3 ВП «Южно-Українська АЕС», визнати обґрунтованою можливість безпечної експлуатації енергоблока №3 ВП ЮУАЕС на визначених у проекті рівнях потужності.

3. Встановити дату наступної періодичної переоцінки безпеки енергоблока №3 ВП ЮУАЕС 10 лютого 2030 року.

4. Департаменту з питань безпеки ядерних установок забезпечити здійснення дозвільних процедур для переоформлення ліцензії серії ЕО №000064 на право здійснення діяльності «Експлуатація ядерних установок Южно-Української АЕС».

5. Продовжити термін дії Окремого дозволу серії ОД № 000064/35/15 на пуск ядерної установки енергоблока №3 ВП «Южно-Українська АЕС» після проведення планово-попереджувального ремонту з перевантаженням активної зони. У вказаній постанові, за результатами інспекційного обстеження було встановлено наступне: 1) умови ліцензії серії ЕО №000064 від 19 липня 2002 року на право здійснення діяльності «Експлуатація ядерних установок Южно-Української АЕС» та окремого дозволу серії ОД № 000064/34/15 виконуються у повному обсязі; 2) на час проведення інспекційного обстеження не завершено виконання заходів «Комплексної (зведеної) програми підвищення рівня безпеки енергоблоків атомних електростанцій» (далі - КзППБ) у погоджених обсягах; 3) на час проведення інспекційного обстеження виконана оцінка технічного стану елементів систем важливих для безпеки, у тому числі критичних елементів. Розроблені заходи з підтримки в прийнятних межах деградації обладнання, систем та елементів, важливих для безпеки. Ці заходи включені в Програму управління старінням елементів енергоблоку №3 Южно-Української АЕС, визначені терміни їх виконання. Розроблені технічні рішення з продовження терміну експлуатації для більшості елементів та конструкцій. Для низки обладнання тривають роботи продовження терміну експлуатації в ППР-2019. Виконано роботи з кваліфікації обладнання на «жорсткі» умови навколишнього середовища та сейсмічні впливи і оцінки сейсмостійкості трубопроводів, будівель та споруд в рамках заходів КзППБ №10101 і №18101. Робота з оцінки сейсмостійкості арматури, що встановлена на трубопроводах систем важливих для безпеки в стадії виконання; 4) стан робіт з усунення на енергоблоці №3 ВП ЮУАЕС відступів від вимог норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки свідчить про те, що роботи виконуються в обсягах та у терміни погоджені Держатомрегулюванням; 5) звіт з періодичної переоцінки безпеки енергоблока №3 ВП ЮУАЕС розроблено у визначених обсягах та у встановлені терміни; 6) стан виконання організаційних заходів з питань пожежної безпеки ВП ЮУАЕС, утримання систем протипожежного захисту та території енергоблока № 3, проведення спеціального навчання посадових осіб з питань пожежної безпеки та протипожежних тренувань, відповідає вимогам нормативно-правових актів; 7) завершення виконання протипожежних заходів КзППБ в узгоджені терміни та у відповідності з вимогами норм, правил і стандартів з питань пожежної безпеки дозволить зробити висновок про спроможність здійснення діяльності на етапі життєвого циклу «експлуатація ядерної установки» із експлуатації енергоблока №3 ВП ЮУАЕС під час довгострокової експлуатації; 8) стан аварійної готовності і реагування ВП ЮУАЕС відповідає вимогам законодавчих та нормативно-правових актів у сфері використання ядерної енергії, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру; 9) стан радіаційної безпеки та безпеки поводження з радіоактивними відходами ВП ЮУАЕС відповідає вимогам нормативно-правових актів у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки. Заходи, визначені «Комплексною програмою поводження з РАВ ДП НАЕК «Енергоатом» на період 2012-2016 роки» ПМ-Д.0.18.174-12, виконуються у встановлені терміни. Вимоги регламентів й інструкцій з радіаційної безпеки та безпеки поводження з РАВ дотримуються. Функціонування системи обліку, ідентифікації та реєстрації РАВ відповідає вимогам чинних нормативних документів; 10) надані ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП ЮУАЕС документи для внесення змін (переоформлення) ліцензії серія ЕО № 000064 від 19 липня 2002 року на право здійснення діяльності «Експлуатація ядерних установок Южно-Української АЕС» щодо готовності ДП НАЕК «Енергоатом» до здійснення діяльності на етапі життєвого циклу «експлуатація ядерної установки» із експлуатації енергоблоку №3 ВП ЮУАЕС під час довгострокової експлуатації є повними, достовірними та відображають фактичний стан справ. Надалі, інспекцією з ядерної безпеки на Південно-Українській АЕС була здійснена перевірка стану впровадження заходів, визначених в Акті інспекційного обстеження від 22.11.2019 №АІО-306/15-25/03, що знаходяться у стадії виконання. За результатами перевірки встановлено, що всі зазначені в Акті заходи станом на 23.12.2019 виконуються в узгоджених обсягах та у заплановані терміни. З метою залучення громадськості до участі в управлінні державними справами, обговорення питань щодо прийняття рішень, які можуть впливати на стан довкілля, надання можливості для вільного доступу до інформації про діяльність органів виконавчої влади Держатомрегулювання 17 грудня 2019 року в м. Южноукраїнськ, були проведені громадські слухання стосовно можливості продовження терміну експлуатації ядерної установки - енергоблока №3 ВП ЮУАЕС. При цьому, у громадських слуханнях взяли участь представники Держатомрегулювання, ДП «ДНТЦ ЯРБ», ДП «НАЕК «Енергоатом», ВП ЮУАЕС, представники громадських організацій та місцевих ЗМІ, міських та сільських рад, а також мешканці населених пунктів зони спостереження ВП ЮУАЕС, загальна кількість яких становила 874 особи. Також, колегія Держатомрегулювання констатувала, що результати державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки Звіту з періодичної переоцінки безпеки енергоблока №3 ВП ЮУАЕС та результати інспекційних обстежень підтверджують можливість безпечної довгострокової експлуатації енергоблока №3 ВП ЮУАЕС. Енергоблок №3 ВП ЮУАЕС відповідає вимогам з безпеки за показниками цільових критеріїв безпеки. Держатомрегулюванням забезпечено проведення громадського обговорення питання про можливість продовження експлуатації ядерної установки - енергоблока №3 ВП ЮУАЕС. У свою чергу, Наказом Державної інспекції ядерного регулювання України від 24.12.2019 №566 «Про введення в дію постанови Колегії Держатомрегулювання від 23.12.2019 №16» затверджено постанову Держатомрегулювання від 23.12.2019 №16 «Про продовження експлуатації енергоблока №3 ВП ЮУ АЕС у понадпроектний термін за результатами періодичної переоцінки безпеки». Вважаючи протиправними постанову від 23.12.2019 №16 та дії Державної інспекції ядерного регулювання України щодо продовження дії ліцензії №ЕО 000064 переоформленої 26.12.2019, виданої Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, а позивачем не надано доказів тому, що будь-які особи уповноважували Громадську організацію «Національний екологічний центр України» захищати їх права, в тому числі в судовому порядку, тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади дозвільної діяльності у сфері використання ядерної енергії, а також загальні положення регулювання суспільних відносин, що виникають під час її провадження, як виняток із загальних положень, установлених Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначає Закон України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11.01.2000 №1370-XIV (далі- Закон №1370-XIV»). У відповідності до статті 2 Закону №1370-XIV основними завданнями цього Закону є правове регулювання відносин під час провадження дозвільної діяльності у сфері використання ядерної енергії. При цьому, документами дозвільного характеру є - ліцензії, дозволи, у тому числі окремі дозволи, сертифікати про затвердження у разі перевезення радіоактивних матеріалів (пункт 4 статті 1 Закону №1370-XIV). Так, у силу вимог пункту 10 статті 1 Закону №1370-XIV ліцензія на провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії - документ дозвільного характеру, виданий уповноваженим органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, що засвідчує право ліцензіата на провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії за умови забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання. У свою чергу, відповідно до статті 14 Закону №1370-XIV ліцензії у сфері використання ядерної енергії видаються органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки на бланках спеціального зразка, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі переоформлення ліцензії орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки приймає рішення про визнання попередньої ліцензії недійсною із внесенням відповідних змін до єдиного реєстру виданих ліцензій не пізніше наступного робочого дня. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що чинним законодавством передбачено чіткий порядок переоформлення ліцензії органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Як свідчать матеріали справи, підставою для розгляду питання щодо переоформлення зазначеної ліцензії була заява ДП «НАЕК «Енергоатом», як експлуатуючої організації Южно-Української АЕС, №1896/06 від 08.02.2019, у зв`язку із тим, що ДП НАЕК «Енергоатом» відповідно до Загальних вимог до управління старінням елементів і конструкцій та довгострокової експлуатації енергоблоків атомних станцій, затверджених наказом Державної інспекції ядерного регулювання України від 13 квітня 2017 року №136, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 травня 2017 року за №578/30446 для переходу до довгострокової експлуатації енергоблоку №3 Южно-Української АЕС обрано варіант, згідно з яким протягом проектного строку експлуатації здійснено організаційно-технічні заходи для продовження експлуатації та переходу до довгострокової експлуатації. Відповідно, ДП НАЕК «Енергоатом» згідно пункту 4 розділу Ш Загальних вимог до управління старінням розроблено та затверджено документ ПМ.3.3812.0240 «Програма підготовки енергоблоку №3 ВП ЮУАЕС до експлуатації в понадпроектний термін», яка пройшла державну експертизу ядерної та радіаційної безпеки та була погоджена Держатомрегулюванням. У відповідності до пункту 1.1 Загальних положень безпеки атомних станцій, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 19 листопада 2007 року №162 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 січня 2008 року за №56/14747, ці Загальні положення встановлюють потреби і критерії забезпечення безпеки атомних станцій, а також основні технічні та організаційні заходи, спрямовані на їх реалізацію, захист персоналу атомних станцій, населення і навколишнього природного середовища від можливого радіаційного впливу. Обсяг і повнота реалізації цих заходів повинні визначатися нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки, чинними в Україні. Згідно пункту 10.8 Загальних положень безпеки атомних станцій, експлуатуюча організація (надалі- ЕО) за результатами періодичної переоцінки безпеки подає до Держатомрегулювання заяву про продовження терміну експлуатації енергоблока. Порядок продовження терміну експлуатації конструкцій, систем і елементів, важливих для безпеки, визначається окремими документами ЕО і погоджується Держатомрегулюванням. Необхідною умовою отримання дозволу на продовження терміну експлуатації конструкцій, систем та елементів є виконання ЕО заходів щодо відновлення їх ресурсу або підтвердження функціональних і надійнісних характеристик за результатами спеціального обстеження і оцінки технічного стану. При цьому, згідно статті 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об`єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об`єктів на навколишнє природне середовище. Таким чином, саме проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище та здоров`я людей. Відтак, оскільки діяльність щодо продовження терміну експлуатації не вимагає розробки окремого проекту, тому документація з оцінки її впливу на навколишнє середовище не потребується. У свою чергу, правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 № 2059-VIII (далі-Закон № 2059-VIII). Згідно частини першої статті 3 Закону №2059-VIII, здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 3 Закону №2059-VIII перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає, зокрема, теплові електростанції (ТЕС, ТЕЦ) та інші потужності для виробництва електроенергії, пари і гарячої води тепловою потужністю 50 мегават і більше з використанням органічного палива, атомні електростанції та інші ядерні реактори, включаючи будівництво, виведення (зняття) з експлуатації таких електростанцій або реакторів (крім дослідницьких установок для виробництва і конверсії ядерного палива та сировини для одержання вторинного ядерного палива, матеріалів, що діляться та відтворюються, потужність яких не перевищує 1 кіловат постійного теплового навантаження); Так, згідно пункту 6 Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №1010 «Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля» оцінці впливу на довкілля не підлягають розширення і зміни діяльності та об`єктів, визначених пунктами 1-21 частини другої та пунктами 1-13 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», зокрема, розширення господарської діяльності або об`єктів, які підлягали оцінці впливу на довкілля та щодо яких було отримано висновок з оцінки впливу на довкілля, порогові значення для яких у частинах другій і третій статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» не встановлені, за умови, що в результаті такого розширення господарська діяльність не призведе до збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об`єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення. У матеріалах справи наявний витяг зі звіту з періодичної переоцінки безпеки Южно-Української АЕС Енергоблок №3, Фактор безпеки №14 «Вплив на навколишнє середовище», затверджений першим віце-президентом-технічним директором Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» О.В. Шавлаковим 16.04.2019, під час якого було виконано аналіз 14 факторів безпеки, які містяться в главах звіту з періодичної переоцінки безпеки. У відповідності до висновків вказаного звіту Програма мінімізації радіоактивних відходів у ВП «Южно-Українська АЕС» ПМ.0.0006.0003 - введення в промислову експлуатацію системи АСКРО дає можливість контролювати радіаційні параметри навколишнього середовища в автоматичному режимі. Оскільки основним джерелом радіаційного забруднення є паливо, тому технологічний радіаційний контроль дозволяє своєчасно відстежити пошкодження таких фізичних бар`єрів як матриця та паливна оболонка, та своєчасно запобігти подальшому поширенню радіоактивних елементів. Відтак, судом першої інстанції вірно відзначено, що прийняттю оскаржуваної постанови та продовженню дії ліцензії №ЕО 000064 передували заходи саме із здійснення періодичної переоцінки безпеки відповідної АЕС за критеріями, визначеними вимогами законодавства України. У свою чергу, висновок державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки Звіту з періодичної переоцінки безпеки енергоблока №3 ВП «Южно-Українська АЕС» затверджено Держатомрегулюванням шляхом введення в дію наказом від 24.12.2019 №566 постанови Колегії Держатомрегулювання від 23.12.2019 №

16. За результатами державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки матеріалів ЗППБ енергоблока № 3 ВП «Южно-Українська АЕС» підтверджено, що матеріали Звіту з періодичної переоцінки безпеки енергоблока № 3 Южно-Української АЕС за складовими звіту та обсягом представленої інформації відповідають національним нормативним вимогам, враховують рекомендації МАГАТЕ (SSG-25 «Periodic Safety Review of Nuclear Power Plants») та референтні рівні Асоціації західноєвропейських ядерних регулюючих органів («WENRA Safety Reference Levels for Existing Reactors»). Посилання апелянта на продовження терміну експлуатації енергоблока №3 Южно-Української АКС без врахування врахування зауважень та позицій громадськості, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. У відповідності до пункту 4 Порядку залучення громадськості до обговорення питань щодо прийняття рішень, які можуть впливати на довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2011 №771 (далі - Порядок №771) громадське обговорення передбачає: інформування громадськості про початок розгляду проекту рішення та можливість узяти в ньому участь; забезпечення доступу громадськості до проекту рішення, документів, на підставі яких приймається таке рішення, та іншої необхідної інформації; надання можливості громадськості подавати пропозиції (зауваження) для врахування під час прийняття рішення (далі - пропозиції (зауваження), брати участь у громадських слуханнях та інших формах громадського обговорення; розгляд поданих пропозицій (зауважень); інформування громадськості про врахування чи відхилення поданих пропозицій (зауважень) із зазначенням підстави; забезпечення ознайомлення громадськості з прийнятим рішенням. Згідно пункту 20 Постанови №771 за результатами громадського обговорення його організатор готує матеріали, які включають документи, що підтверджують факти розміщення в засобах масової інформації, на інформаційних стендах відомостей про його проведення, надсилання індивідуальних повідомлень тощо, перелік пропозицій (зауважень), що надійшли, та відомості про їх врахування або причини відхилення (зокрема часткового), а в разі відсутності пропозицій (зауважень) - акт про їх відсутність. Пунктом 21 Постанови №771 визначено, що оприлюднення результатів розгляду пропозицій (зауважень) здійснюється у двотижневий строк після прийняття рішення шляхом опублікування в засобах масової інформації, що розповсюджуються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті органу, що приймає рішення. Відтак, вказаним Порядком №771 закріплено процедуру залучення громадськості до обговорення питань щодо прийняття рішень, які можуть впливати на довкілля, та оприлюднення результатів розгляду пропозицій. Як свідчать матеріали справи, на офіційному сайті Южно-Української АЕС (https://www.sunpp.mk.ua/uk/ltoe/8170) розміщений прес-реліз про процес громадських слухань з обґрунтування безпеки продовження строку експлуатації енергоблока №3 Южно-Української АЕС від 08.11.2019, та стенограми та списки учасників громадських слухань з питань обґрунтування безпеки продовження строку експлуатації енергоблока №3 ВП ЮУАЕС. Крім того, на офіційному сайті Державної інспекції ядерного регулювання України розміщена інформація від 22.11.2019 про «Продовження терміну експлуатації енергоблоку № 3 ЮУАЕС» (https://snriu.gov.ua/news/prodovzhennya-terminu-ekspluataciyi-energobloku-3-yuuaes) відповідно до якої розміщено повідомлення, що з метою залучення громадськості до обговорення питань щодо прийняття рішень, які можуть впливати на стан довкілля, надання можливості вільного доступу до інформації про діяльність органів виконавчої влади Державна інспекція ядерного регулювання України з 22 листопада по 22 грудня 2019 року проводить публічне громадське обговорення питання про можливість продовження експлуатації ядерної установки - енергоблоку №3 Южно-Української АЕС. При цьому, перелік пропозицій та зауважень, по надійшли до Держатомрегулювання протягом публічного громадського обговорення проекту рішення Державної інспекції ядерного регулювання України про можливість продовження експлуатації ядерної установки - енергоблока № З ЮУ АЕС, а також відомості про врахування або відхилення пропозицій та зауважень громадськості, наведені у «Звіті про публічне громадське обговорення проекту рішення Державної інспекції ядерного регулювання України про можливість продовження експлуатації ядерної установки - енергоблока №3 Южно-Української АЕС» який розміщений у повному обсязі на офіційному веб- сайті Держатомрегулювання. Відповідно, Громадській організації «Національний екологічний центр України» було здійснено розсилку «Про публічне громадське обговорення продовження терміну експлуатації енергоблоку №3 ЮУ АЕС», що підтверджується листом Держатомрегулювання від 22.11.2019 №07-34/13747. З огляду на вказане, колегія суддів приходить до переконання, що процедура публічного громадського обговорення проведена з інформуванням громадськості про проведення, з наданням пропозицій та зауважень, відомостями про їх врахування або відхилення, розміщенням на офіційних веб-сайтах повної інформації, звітів, оприлюднення інформації, відбулась з додержанням всіх законодавчих вимог. У той же час, надаючи оцінку позовних вимогам, колегія суддів звертає увагу на наявність у Громадської організації «Громадський екологічний центр України» повноважень звернення до суду з таким позовом. Згідно із положеннями частини першої та частини третьої статті 1 Закону України №4572-VI «Про громадські об`єднання» (далі - Закон №4572-VI), громадська організація - це добровільне об`єднання фізичних осіб для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Пунктом 2 частини першої статті 11 Закону №4572-VI передбачено, що статут громадського об`єднання має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності. У відповідності до пункту 2 частини першої статті 21 Закону №4572-VI для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами. Водночас, право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні пункту 2 частини першої статті 21 наведеного Закону є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов`язана статутна діяльність громадських організацій, та законодавством, яке безпосередньо регулює відповідні правовідносини. Так, апелянт покликається на статтю 50 Конституції України згідно якої кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю. З матеріалів справи вбачається, що згідно статуту Громадської організації «Національний екологічний центр України» остання має право здійснювані таку діяльність, зокрема, представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у органах державної та судової влади, місцевого самоврядування, інших організаціях: залучати вчених і інших фахівців, представників громадськості до обговорення проектів пов`язаних з природокористуванням та впливом на довкілля: вносити пропозиції до органів державної влади та місцевого самоврядування. У той же час, позивачем не надано доказів тому, що будь-які особи уповноважували Громадську організацію «Національний екологічний центр України» захищати їх права, в тому числі в судовому порядку. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Таким чином, реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього. Так, у відповідності до п. п. 2, 3, 4 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. З системного аналізу положень наведених норм вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначенню поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. При цьому, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Таким чином, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №826/8803/15. У той же час, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. З огляду на вказане, наявність права у громадської організації для звернення до суду з адміністративним позовом до суб`єкта владних повноважень передбачає існування публічно-правового спору (який виник щодо права (громадської організації), яке ґрунтується за законі). Такий спір має бути реальним, а наслідки оспорених рішень, дій/бездіяльності, так само як і результат вирішення судом спору, повинні мати безпосередній вплив на відповідне право (порушення якого зумовило звернення до суду). Посилання на опосередковані наслідки від неправомірних рішень, дій/бездіяльності чи на абстрактні права, за захистом яких подано цей позов, чи правомірну мету, яку в такий спосіб (подання адміністративного позову) переслідує заявник, не можуть слугувати свідченням як виникнення спору, так і підставою для захисту порушених прав (в тому сенсі, як їх трактує позивач). Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №804/577/18 (провадження №К/9901/58376/18). Крім того, Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №8/84 вказав, що при з`ясуванні статусу позивача як «потерпілого», Суд має керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів. Таким чином, право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011). Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008). Суд наголошує, що завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Отже, колегія суддів приходить до переконання, що позивач не надав доказів порушення його прав та інтересів внаслідок прийняття постанови «Про продовження експлуатації енергоблока №3 ВП ЮУАЕС у понадпроектний термін за результатами періодичної переоцінки безпеки» №16 від 23.12.2019 та продовження дії ліцензії №ЕО 000064 переоформленої 26.12.2019, виданої Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на право провадження діяльності на етапі життєвого циклу «експлуатація ядерної установки» енергоблока №3 Южно-Української АЕС. Як наслідок, оскільки позивач не довів права на звернення до суду з даним позовом, вказане, у свою чергу, виключає необхідність перевіряти законність оскаржуваних рішень, та як наслідок колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Громадської організації «Громадський екологічний центр України» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук