Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/2779/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/2779/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року (суддя 1-ї інстанції Прудник С.В.) у справі №160/2779/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 23.02.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Дніпропетровській області щодо припинення виплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з 01.10.2016 року; зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Дніпропетровській області відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з 01.10.2016 року. Позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Дніпропетровській області стосовно ненарахування та невиплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.10.2016 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року позов задоволено. Відповідач не погоджуючись з рішенням суду першої подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення а позов залишити без розгляду, провадження у справі закрити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про не врахування судом першої інстанції доводів відповідача про те, що Покровське відділення Фонду прийняло у 2016 році рішення про припинення страхових виплат, з підстав отримання інформація про скасування довідок внутрішньо переміщеним особам, у тому числі і позивачу. Крім того, позивач з 2016р. повинен був знати про відсутність виплату таких сум, проте звернувся до Фонду і суду лише у 2021 році. Крім того, до відділення Фонду із заявою про поновлення виплат позивач також не звертався. Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу. В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою. Місце проживання було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичним місцем проживання/перебування позивача на момент звернення до суду є АДРЕСА_2 . Зазначене підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації від 11.12.2014 року №1229001757 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. ОСОБА_1 звернувся до Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області 03.10.2014 із заявою про тимчасове продовження раніше призначеної страхової виплати за фактичним місцем проживання без реєстрації за адресою: Покровський район, с. Тихе, надавши копію паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податків та згоди на обробку персональних даних. Продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 у зв`язку з тимчасовим місцем проживання на території Дніпропетровської області здійснено на період з 01 жовтня 2014 р. по 31 жовтня 2014 р. згідно з постановою відділення в Покровському районі від 10 жовтня 2014 р. №0418/1400/1400.2/19, як передбачено діючим на той час Порядком обслуговування осіб, що тимчасово переселені з зони проведення АТО та тимчасово окупованої території та листом виконавчої дирекції Фонду від 25.07.2014 №552- 08-2. Позивач страхові виплати у відділенні в Покровському районі ОСОБА_1 отримував по 30 вересня 2016 року. 29.09.2016 року постановою ВВД ФССНВУ в Покровському районі №0418/11176/1400.2/30 з 01.10.2016 року припинено виплату ОСОБА_1 , номер справи 11176, номер випадку 1400.2, щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 8135,24 грн. Причина припинення: скасовано довідку тимчасово переміщеної особи від 29.09.20-16 №4158. Листом Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року №4158 повідомлено відділення в Покровському районі про скасування дії довідок особам, переміщеним з тимчасово окупованої території України, в тому числі і ОСОБА_1 (№35 у списку). Також, у даній постанові зазначено про те, що потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 01.04.2001р., має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 04.09.2007р. 11.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області із заявою щодо надання письмової відповіді щодо його страхових виплат, які були не виплачені за минулий період із конкретизацією періоду та причин невиплати. Дана заява була направлена позивачем засобами електронного зв`язку на електронну адресу відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 22.02.2021 року за №03-10/1199 листом Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області повідомлено позивачу про розгляд його звернення №Ш-63 від 11.02.2021 року. В мотивування даного листа відповідачем зазначено про те, що в 2014 році ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа, звернувся за продовженням страхових виплат до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Покровському районі, де останньому було проведено страхові виплати за період з 01.10.2014 по 30.09.2016 та виплачено раніше нараховану, але не виплачену щомісячну страхову виплату за червень - вересень 2014 року. Страхові виплати ОСОБА_1 припинені з 01.10.2016 відповідно до листа управління соціального захисту населення Покровської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області № 4158 від 29.09.2016 (постанова відділення від 29.09.2016 № 0418/11176/1400.2/30) відповідно до вимог абзацу другого пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо - переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №36, з урахуванням рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при управлінні соціального захисту населення Покровської районної Державної адміністрації Дніпропетровської області (протокол від 29.09.2016 № 4158) у зв`язку з не підтвердженням фактичного місця проживання, про що ОСОБА_1 письмово повідомлялось листом відділення від 14.10.2016 №458. Надалі за продовженням страхових виплат ОСОБА_1 до відділення не звертався. Внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання. Позивач не погоджуючись з неправомірною невиплатою страхових сум, звернувся до суду із зазначеним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що припинення нарахувань та виплат страхових сум відповідачем було протиправним. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову з таких підстав. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105-XIV). Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. Положеннями п,п. 1, 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон №1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до ст. 12 Закону України № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості. Судовим розглядом встановлено, що страхові виплати позивачу припинено у зв`язку з тим, що довідка позивача була скасована. Відповідачем до суду не надано доказів підстав припинення довідки позивача, відповідно до яких прийнято рішення про припинення страхових виплат. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 46 Закону 1105-XIV такої підстави для припинення страхових виплат не встановлено, а постанов про припинення щомісячної страхової виплати, не містить зазначення підстав припинення, з посиланням на пункти ст. 46 46 Закону 1105-XIV. Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6). Стаття 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Колегія суддів також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (ч. 1 ст. 2 Закону № 1706-VII). Отже, враховуючи наведені положення Закону № 1706-VII, Велика Палата Верховного Суду в межах справи № 805/402/18-а дійшла висновку, що прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, припиняючи соціальні виплати позивачу з 01.10.2016 не врахував всіх норм законодавства. Доводи відповідача щодо не звернення позивачем до відділення Фонду з заявою про поновлення виплат колегія суддів відхиляє, оскільки спір полягає у правомірності припинення здійснення таких виплат з 01.10.2016р. Доводи відповідача щодо пропуску строку позивачем до суду також є помилковими, оскільки не нарахування виплат позивачеві почалось з 01.10.2016р. і продовжено і по день звернення позивачем до суду. Також колегія суддів зазначає, що підстави для закриття провадження у справі, відповідно вимогам апеляційної скарги, відповідно до ст. 238 КАС України, відсутні. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі №160/2779/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя В.А. Шальєва суддя А.А. Щербак