Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/6994/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.10.2021 року м.Дніпро Справа № 904/6994/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Чус О.В., при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г. представники сторін: від позивача: Пясецький Д.В. адвокат, довіреність № 14-15 від 15.01.2021 р.; від відповідача: Костікова Є.В. адвокат, ордер серія АР № 1061892 від 14.09.2021 р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021, ухвалене суддею Кеся Н.Б., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 23.04.2021, у справі №904/6994/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область про стягнення 73 762 092,24 грн, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-Позивач) звернулося з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь кошти в розмірі 73 762 092,24 грн, в тому числі: - основний борг 56 699 068,39 грн; - пеня 11 474 128,19 грн; - 3% річних 2 820 872,34 грн; - інфляційні втрати 2 542 239,30 грн; - збитки 225 784,02 грн та суму сплаченого судового збору. В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором №3492/18-КП-5/3 постачання природного газу від 05.10.2018 в частині повної та своєчасної сплати за поставлений природний газ. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 у справі №904/6994/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": - 56 699 068,39 грн основного боргу; - 2 820 872,34 грн 3% річних; - 225 784,02 грн збитків; - 2 528 373,73 грн інфляційних втрат; - 5 737 064,10 грн пені та 735 561,71 грн судового збору. В решті позову відмовити. Не погодившись із зазначеним рішенням суду у частині стягнення 225 784,02 грн збитків, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати в цій частині, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог. При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що господарський суд залишив поза увагою те, що відсутній факт нанесення збитків, докази, які б підтверджували це, в матеріалах справи відсутні. В порушення вимог ст.58 Конституції України, якою встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, застосував до спірних правовідносин положення пункту 1 розділу VI та пункт 10 розділу II Правил постачання природного газу затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 в редакції, яка діяла до жовтня 2019 року (на момент звернення Позивача до суду відповідальність КПТМ "Криворіжтепломережа" в частині сплати збитків за цими Правилами вже скасовано). В рішенні при вирішенні спору, в частині вимог про стягнення збитків, неправильно застосовано приписи ст. ст. 22, 623 ЦК України і ст. ст. 224, 225 ГК України в частині правового визначення збитків, що зумовило порушення ст. ст. 74, 86 ГПК України. В порушення процесуального закону суд не навів доказів, якими підтверджено завдання Позивачу збитків і їх розмір. Таким чином, ст. ст. 22, 623 ЦК України і ст. ст. 224, 225 ГК України лише передбачено право учасника господарських відносин на відшкодування збитків, проте, такий учасник не звільнений від обов`язку доказування факту заподіяння йому заявлених збитків іншою стороною у загальному порядку для доказування, передбаченому нормами як цивільного так і господарського процесуального законодавства. Оскільки матеріали справи не містять доказів заподіяння збитків, не зазначено, у чому саме вони виразились, тому рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, на чому у схожій ситуації наголосив Верховний Суд у п. 40-41 постанови від 19.12.2019 у справі № 912/1153/19. Зазначає, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі реальної наявності збитків, за умови, що такі збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила (п. 5.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 920/85/18). Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу Відповідача проти її задоволення заперечив, зазначаючи, що порядок відшкодування збитків, завданих суб`єктам ринку природного газу у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу імперативно регулюються Розділом 6 Правил постачання природного газу, застосування яких є обов`язковим до даного виду правовідносин. Крім того, не погодившись із зазначеним рішенням суду у відмовленій частині, зокрема щодо стягнення 5 737 064,09 грн пені та 13 865,57 грн інфляційних втрат, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, а саме щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, просить рішення суду скасувати в цій частині, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що строк затримки розрахунку за Договором з боку Відповідача станом на поточну дату складає майже 2,5 роки, а вже більше 2 років минуло з того часу, як Відповідач взагалі припинив здійснювати будь-які платежі за цим Договором. Вказане свідчить про значне прострочення строків виконання зобов`язань за Договором. У зв`язку з чим Позивач вважає, що судом першої інстанції, в порушення вимог статті 233 ГК України, не враховано ступінь виконання зобов`язанні з боку Відповідача. Станом на 01.01.2021 торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) перед Позивачем з боку Споживачів становила 60,407 млрд грн, має тенденцію до зростання. Станом на 30.09.2020 відповідно до консолідованого звіту Позивача розмір короткострокових зобов`язань складає 78,419 млрд грн (в тому числі заборгованість з податку на прибуток - 1,786 млрд. грн.), довгострокових - 89,097 млрд грн (в тому числі відстрочені податкові зобов`язання - 18,408 млрд. грн); всього - 167,516 млрд. грн (дана інформація є публічно-доступною, повний текст звітності розміщено на офіційному сайті Позивача - http://www.naftogaz.com. Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності Позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019, 2019/2020 та 2020/2021 років. Зазначає, що держава, покладаючи на AT "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" спеціальні обов`язки з постачання природного газу, не виконує свої зобов`язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, тим самим спричиняючи до збитків. Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року по справі №826/6064/17, залишеним в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не визначення джерела фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки. Крім цього, місцевим господарським судом не враховано тієї обставини, що відповідно до пункту 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. Тобто, Відповідач не позбавлений можливості ведення претензійно-позовної роботи з такими своїми споживачами, та нараховувати їм пеню, інфляційні втрати та 3% річних, які можуть в повній мірі покрити витрати щодо аналогічного стягнення у поточній справі. Звертає увагу, що Відповідачем подано відзив ще 11.01.2021, судом закрито підготовче провадження ухвалою від 01.03.2021, а вже 03.03.2021 та 24.03.2021 Відповідач в порушення строків, визначених статтями 80 та 165 ГПК України, долучив до матеріалів справи низку додаткових доказів. Суд не погодився з розрахунком Позивача в частині нарахувань індексу інфляції за кожний наступний місяць на суму боргу, що вже включає в себе інфляційне збільшення за попередні періоди. Вважає таку відмову неправомірною. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу Позивача проти її задоволення заперечив. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2021 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. головуючий, доповідач, судді Антонік С.Г., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 у справі №904/6994/20; судове засідання призначено на 22.07.2021. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2021 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. головуючий, доповідач, судді Антонік С.Г., Березкіна О.В.) відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 у справі №904/6994/20; розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 22.07.2021; зупинено дію рішення на час розгляду апеляційної скарги. Приєднано апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" для сумісного апеляційного розгляду. 21.07.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/6994/20 у зв`язку з відпусткою суддів Антоніка С.Г., Березкіної О.В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2021, справу №904/6994/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Чус О.В., якою справу прийнято до свого провадження. Під час судового засідання 22.07.2021 в залі судового засідання був перерваний інтернетзв`язок, що унеможливило подальший розгляд справи. На підставі викладеного, колегією суддів вирішено відкласти розгляд справи на іншу дату 16.08.2021. В судовому засіданні 16.08.2021 оголошено перерву до 20.09.2021. В судовому засіданні 20.09.2021 оголошено перерву до 18.10.2021. В судовому засіданні 18.10.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі. Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" підлягає повному задоволенню; апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. 05.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - Споживач) укладено Договір №3492/18-КП-5/3 постачання природного газу (далі-Договір). Відповідно до умов Договору: 1.1. Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. 1.2. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. 1.3. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього Договору, споживач визначає самостійно. 1.4. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України'" на митну територію України). 2.1. Постачальник передає Споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3,0 тисяч куб. метрів. 5.1. Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942,00 гривні за 1000 куб.м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін. 5.2. Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн. (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн. 64 коп.) 6.1. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. 10.3. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років; 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 17.10.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Листом №25-1605/1.17-19 від 21.02.2021 (арк.с. 25, т.1) Позивач повідомив Відповідача про те, що відповідно до п. 11.2 діючих Договорів постачання природного газу, зокрема, №3492/18-КП-5/3 від 05.10.2018 Постачальник повідомляє Споживача, що з 01.03.2019 застосовуються наступні пункти відповідних Договорів: пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абзац третій підп.2) п.6.4 Договору(ів). Відповідно, пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп. 3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 Договорів з 01.03.2019 року Сторонами не застосовуються. Позивач та Відповідача підписали Додаткові угоди №1 від 25.10.2018, №2 від 27.10.2018, №3 від 02.11.2018, №4 від 30.11.2018, №5 від 20.03.2019, № 6 від 20.03.2019, №7 від 29.03.2019 (арк.с. 25а-40, т.1). Зокрема, додатковою угодою №4 від 30.11.2018 до договору №3492/18-КП-5/3 постачання природного газу від 05.10.2018 сторони п. 6.1 Договору (п. 5.1 Додаткової угоди №4) виклали в наступні редакції: остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до п. 11.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.11.2018), пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього Договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні Позивача, яке направляється не електронну адресу Відповідача, зазначену в п. 12 Договору та розміщується на офіційному сайті Позивача. Відповідно, пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 Договору з 01 березня 2019 року втрачають чинність. Разом із цим, Додатковою угодою № 5 від 20.03.2019 Сторони погодили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 Договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 року. Пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 Договору з 01 березня 2019 року втрачають чинність. Пунктом 3.13 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) передбачено, що, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином: 3.13.1 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; 3.13.2 якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Уф-Уп)хЦхК, де: Уф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Позивачем Відповідачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Уп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; Ц - ціна природного газу за цим Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5. Пунктом 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) передбачено, що відшкодування Позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином: - Позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Відповідач порушив п.3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору; - Позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; - Відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати Позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. Відповідно до підп.8) п.6.2 Договору, Відповідач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати Позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 Договору. Відповідно до підп.4) п.6.3 Договору, Позивач має право вимагати від Відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення Відповідачем умов п. 2.1 Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних Відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених. Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 6 від 20.03.2019 року) Постачальник передає Споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 10,0 тис.куб.м. Так, на виконання умов Договору, Позивач, у період з листопада 2018 по квітень 2019 року, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 65 638 183,32 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2018, від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019 (арк.с. 41-46, т.1), які підписані та скріплені печатками Позивача та Відповідача. Відповідач свої зобов`язання по повній та своєчасній оплаті отриманого природного газу здійснив частково у розмірі 8 939 114, 93 грн, внаслідок чого заборгованість останнього склала 56 699 068, 39 грн основного боргу. Крім того, актом приймання-передачі від 30.04.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у квітні 2019 в обсязі 70,349 тис.куб.м (арк.с. 46, т.1). Таким чином, Відповідач в квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 60,349 тис.куб.м. (на 603,49%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору. 13.06.2019 Позивачем на адресу Відповідача було відправлено Акт-претензію вих. № 26-2242-19 (арк.с. 51-52, т.1), якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 225 784,02 грн за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного Відповідачем в квітні 2019 природного газу за Договором, згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову. Листом від 11.07.2019 № 2195/12 Відповідач повідомив про відмову здійснювати оплату за вищезазначеним актом-претензією (арк.с. 57, т.1). За доводами Позивача розмір збитків, завданих Позивачу неналежним виконанням Відповідачем п. 2.1 Договору, розрахований на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил, складає 225 784,02 грн. Згідно з розрахунком Позивача сума пені складає 11 474 128,19 грн, яка нарахована за період з 27.12.2018 по 26.05.2019, з 26.01.2019 по 25.07.2019, з 26.02.2019 по 25.08.2019, з 26.03.2019 по 25.09.2019, з 26.04.2019 по 25.10.2019, з 28.05.2019 по 27.11.2019. На підставі положень ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 2 820 872,34 грн - 3% річних за період з 27.12.2018 по 30.09.2020, з 26.01.2019 по 30.09.2020, з 26.02.2019 по 30.09.2020, з 26.03.2019 по 30.09.2020, з 26.04.2019 по 30.09.2020, з 28.05.2019 по 30.09.2020 та 2 542 239,30 грн - інфляційних втрат за період з січня 2019 по вересень 2020 2018 року. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за вищевказаним договором, тому є правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 56 699 068, 39 грн. Нараховані Позивачем 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства. Нарахування Позивачем на підставі пункту 3.13 Договору суми збитків у розмірі 225 784,02 грн за порушення договірної величини споживання газу у квітні 2019 року, проведено правильно, відповідно до вимог Договору і чинного законодавства. Відхиляючи заперечення відповідача щодо нарахування збитків, господарський суд зазначив, що предметом спору у даній справі є збитки, які поніс Постачальник внаслідок споживання Відповідачем природного газу понад встановлений п.2.1 договору обсяг газу у квітні 2019 року, тобто до 12.10.2019. Відповідно, у спірний період діяла попередня редакція Правил, якою передбачалося право Постачальника стягнення збитків зі споживачів у випадку перевищення на 5% погоджених обсягів споживання природного газу. Також судом взято до уваги, що споживання природного газу за кожним з договорів, укладених сторонам, обліковується окремо, тому не прийнято заперечення Відповідача, про те, що загальне відхилення фактично спожитого обсягу газу від підтвердженого (замовленого) не виходило за рамки 5% договірного відхилення. Суд дійшов висновку про наявність об`єктивних обставин, які стали причиною неможливості своєчасних розрахунків з боку Відповідача; судом враховано, що обставини, на які посилається КПТМ "Криворіжтепломережа", вказують на відсутність його вини в певній мірі у несвоєчасному виконанні ним взятих на себе зобов`язань та вжиття ним усіх можливих заходів щодо їх виконання. Відповідач є комунальним підприємством, його господарська діяльність має соціальне значення для населеного пункту, в якому він розташований. На підставі викладеного судом зменшено суму пені на 50%. В частині вимог про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 2 542 239,30 грн, суд задовольнив в цій частині позов частково на суму 2 528 373,73 грн, оскільки перевіркою цих розрахунків сума інфляційних встановлена судом саме в такому розмірі. Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Аналізуючи правовідносини сторін, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як підтверджено матеріалами справи та не оскаржується сторонами, на виконання умов договору Позивач у період з листопада 2018 по квітень 2019 року передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 65 638 183,32 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2018, від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019 (арк.с. 41-46, т.1), які підписані та скріплені печатками Позивача та Відповідача. Відповідач свої зобов`язання по повній та своєчасній оплаті отриманого природного газу здійснив частково у розмірі 8 939 114, 93 грн, внаслідок чого заборгованість останнього склала 56 699 068, 39 грн основного боргу. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на положення пункту 6.1 договору, строк оплати вартості природного газу настав. Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами. Позивач звернувся 22.12.2020 (дата відбитка штемпеля відділення поштового зв`язку на поштовому конверті а.с. 62, т.1) з відповідним позовом до суду про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 56 699 068,39 грн. Докази сплати суми основної заборгованості у розмірі 56 699 068,39 грн. в матеріалах справи відсутні. Враховуючи викладене, господарський суд дійшов правильного висновку про правомірність вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 56 699 068,39 грн. за поставлений газ у період з листопада 2018 по квітень 2019 року. Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Положення статей 216-218 Господарського кодексу України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов`язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв`язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пунктом 8.2 (пунктом 7.2 - в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно пункту 6.1 (пунктів 5.1, 5.6 - в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) цього Договору, він зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних і пені у зв`язку із простроченням Відповідачем строку оплати зазначених обсягів природного газу Позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки (т. 1 а.с. 11-14). Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язаннях і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в Державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Відповідні індекси розраховуються, починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур`єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків. Порядок нарахування інфляції передбачений Листом Верховного суду України від 03.04.1997 № 62-97-р "Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Відповідно до даного листа, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Формула визначення індексу інфляції за будь-який період прострочення встановлена в абзаці 5 Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97-р., зокрема, передбачено, що необхідно щомісячні індекси інфляції за відповідний проміжок часу помножити між собою. Математична операція "перемноження" індексів інфляції між собою на відміну від операції "додавання" призводить до того, що отриманий (в результаті такої операції "перемноження" індексів інфляції за відповідний період) індекс інфляції, який враховує індекс інфляції попереднього періоду та збільшує такий індекс інфляції попереднього періоду на індекс інфляції наступного періоду і так далі. Крім цього, відповідно п. 3.2 Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 N 62-97-р. Отже, при розрахунку інфляційних втрат має застосовуватись сукупний індекс інфляції, що відповідає і методиці, викладеній у Листі Верховного суду України від 03.04.1997 № 62-97-р. Таким чином, методика розрахунку інфляційних втрат на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань за попередній період є законною та обґрунтованою, відповідає приписам, викладеним у Листі Верховного суду України від 03.04.1997 № 62-97-р та п. 3.2 Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду у справах №905/600/18 (постанова Об`єднаної палати від 05.07.2019), №905/306/18, №908/1928/18, №904/4565/18, №904/4083/18, №904/10242/17, №913/63/18, № 905/21/19 (постанова Об`єднаної палати від 26.05.2020). Слід зазначити, що у справі № 905/21/19 (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020) суд зробив наступний висновок щодо застосування норм права: «

40. При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ№1078). Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

41. З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).» На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Позивача про те, що господарський суд безпідставно не погодився з розрахунком Позивача в частині нарахувань індексу інфляції за кожний наступний місяць на суму боргу, що вже включає в себе інфляційне збільшення за попередні періоди. Враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати Відповідачем суми боргу, положення частини п`ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені колегія суддів прийшла до висновку, що здійснений Позивачем розрахунок є правильним, тому задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 820 872,34 грн - 3% річних за загальний період з 27.12.2018 по 30.09.2020 та 2 542 239,30 грн - інфляційних втрат за період з січня 2019 по вересень 2020 року, нарахованих у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання з боку Відповідача мало місце. Також, колегія суддів погоджується з розрахованим Позивачем розміром пені у сумі 11 474 128,19 грн за загальний період з 27.12.2018 по 27.11.2019, яка підлягала стягненню з Відповідача. Щодо доводів апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про необґрунтоване та незаконне зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 50%, колегія суддів з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів встановила наступне. Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення. Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Відповідно до умов Договору (п. 6.3.) платежі за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію. Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки. Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку. Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи. Отже, розрахунки за поставлене тепло здійснюються на рахунки зі спеціальним режимом використання за схемою: споживач тепла сплачує грошові кошти за отриману теплову енергію теплопостачальній організації на рахунок зі спеціальним режимом використання. Грошові кошти, які надходять на цей рахунок, розподіляються за затвердженими постановами НКРЕКП Реєстрами нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію. Таким чином, Відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, у тому числі послуг з транспортування природного газу, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність в діях Відповідача прямого умислу на порушення зобов`язання. Отже, стан розрахунків Відповідача з Позивачем залежить від стану розрахунків кінцевих споживачів з теплопостачальною організацією та від встановлених НКРЕКП нормативів перерахування коштів за категоріями споживачів, що дає можливість прийти до висновку про винятковість даного випадку, виходячи з інтересів сторін, які беруть участь у зобов`язанні та заслуговують на увагу. Колегія суддів зазначає, що Позивач і Відповідач є юридичними особами - резидентами України. Проблема забезпечення теплом усіх категорій споживачів в опалювальний період є суспільно-політичною проблемою, вирішення якої, зокрема, покладене на сторони спору. Діяльність Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", як теплогенеруючої організації здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу, що є винятковою обставиною. За таких обставин недопустимим є порушення принципу рівності суб`єктів господарювання, оскільки весь тягар негативних наслідків, зумовлений несвоєчасністю розрахунків кінцевих споживачів за поставлену теплову енергію, несе теплогенеруюча організація, внаслідок застосування до неї штрафних санкцій постачальником природного газу. Згідно з принципом співрозмірності (пропорційності) не можуть покладатися на юридичну особу, яка діє з метою задоволення суспільних інтересів, зобов`язання, які перевищують межі необхідності. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Матеріалами справи підтверджено, що споживачі Відповідача несвоєчасно здійснюють оплату за послуги з теплопостачання. Станом на 31.12.2020 загальна дебіторська заборгованість споживачів перед КПТМ "Криворіжтепломережа" становить 557 446 тис. грн., що підтверджується балансом Відповідача на 2020 рік. Відповідно до звіту про фінансові результати за 2020 рік збитки підприємства Відповідача становлять 318 995 тис. грн. КПТМ "Криворіжтепломережа" постійно здійснює претензійно-позовну роботу, направлену на примусове стягнення боргу. Проте, органами ДВС судові рішення виконуються на рівні приблизно 10%. Станом на 01.03.2021 на виконанні в органах ДВС перебувають виконавчі провадження про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію (надані послуги) на загальну суму понад 101 млн. грн. (населення) та понад 26 млн.грн. (суб`єкти господарювання). Отже, закони та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини Відповідача і споживачів комунальних послуг, в тому числі з теплопостачання, не сприяють підвищенню платіжної дисципліни. Масове невиконання судових рішень, відповідно до яких на користь Відповідача стягнута заборгованість громадян та юридичних осіб за надані послуги з теплопостачання ускладнює належне виконання Відповідачем своїх зобов`язань з оплати енергоносіїв, зокрема за Договором № 3492/18-КП-5/3. Таким чином, оскільки Відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам для потреб опалення; є комунальним підприємством, яке не займається будь-якою іншою діяльністю, то здійснення оплати поставленого Позивачем газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з Відповідачем за спожиту теплову енергію. На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, надані Відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції вищезазначені докази, ступінь виконання відповідачем зобов`язань за договором, причини несвоєчасного виконання зобов`язання, значимість підприємства відповідача для населення та держави, постачання відповідачем теплової енергії, в тому числі й бюджетним організаціям, - містять об`єктивні відомості, які підтверджують висновок місцевого господарського суду про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення неустойки та спростовує доводи апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано належних у розумінні статей 74,76,79 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання збитків/понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості наданих послуг. Так, в апеляційні скарзі Позивач наголошує на тому, що станом на 30.09.2020 відповідно до консолідованого звіту Позивача розмір короткострокових зобов`язань складає 78,419 млрд грн (в тому числі заборгованість з податку на прибуток - 1,786 млрд. грн.), довгострокових - 89,097 млрд грн (в тому числі відстрочені податкові зобов`язання - 18,408 млрд. грн); всього - 167,516 млрд. грн. Поряд із цим Скаржником не надано детальних розшифровок по Консолідованому звіту про фінансовий стан на 31.12.2020 в розрізі окремо ідентифікованих покупців/споживачів підприємств теплоенергетики, зокрема, обсягу заборгованості яка обраховується за Відповідачем із зазначенням суми такого боргу (заборгованості) протягом дії Договору № 3492/18-КП-5/3 з листопада 2018 року по квітень 2019 року включно. Будь-яких інших доказів на підтвердження своєї позиції позивачем не надано. В той же час, відповідно до загальновідомої інформації: - звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), розміщеному на сайті (htpp://smida.gov.ua) у 2018 році ПАТ «НАК «Нафтогаз України» як окрема юридична особа отримав чистий фінансовий результат: прибуток у розмірі 13 613 258 тис. грн. (рядок 2355), - звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), розміщеному на сайті (htpp://smida.gov.ua) у 2019 році ПАТ «НАК «Нафтогаз України» як окрема юридична особа отримав чистий фінансовий результат: прибуток у розмірі 50 658 211 тис. грн. (рядок 2355). Вищезазначене спростовує доводи заявника апеляційної скарги про нестачу коштів для здійснення поточної діяльності Позивача, у тому числі для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2019/2020 років, а також про недотримання судом балансу інтересів сторін. Отже, зменшення нарахованої пені на 5 737 064,10 грн. не призвело до порушення прав Позивача. Посилання заявника апеляційної скарги на наявність судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 у справі № 826/6064/17, залишеною в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018, яким визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не визначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, при прийнятті постанови від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", є безпідставним, з огляду на наступне. Так, предметом розгляду адміністративного позову у справі № 826/6064/17 було визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо не визначення джерела фінансування та порядку компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу на яких покладаються спеціальні обов`язки. Згаданим рішенням Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу має визначати джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті (ч. 7 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" - далі Закон). Отже, судовим рішенням у даній справі встановлено, що в порушення вимог зазначеної норми закону Відповідачем (Кабінетом Міністрів України) не визначено джерело фінансування та порядку визначення компенсації, що повинно надаватися Позивачу (ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), як суб`єкту ринку природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки у перехідний період, а саме: у період часу з 01 травня 2016 по 31 березня 2017 року (включно). Натомість, рішення у справі, яке наразі оскаржується в частині зменшення пені стосується періоду часу з листопада 2018 року по квітень 2019 року, а відтак посилання на нього скаржником, як на невиконання з боку держави своїх зобов`язань з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених скаржником, що спричинило останньому збитки є безпідставним. Окрім цього, скаржником не наведено розмір таких збитків, спричинених невиконанням з боку держави своїх зобов`язань. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, який вважав, що даний випадок можна визнати винятковим, а також беручи до уваги: - поважні причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання (Відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання); - ту обставину, що Відповідач є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання від споживачів, серед яких є населення та бюджетні організації; - поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення порушення та його наслідків; - ступінь виконання зобов`язань відповідачем по Договору; - дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає, що є законні підстави для зменшення розміру стягнення з відповідача пені на 50% від належної до стягнення суми, а відтак господарський суд підставно прийшов до висновку про можливість зменшенні пені на 50% з 11 474 128,19 грн. до 5 737 064,10 грн. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги Позивача про порушення господарським судом приписів ст. 233 ГПК України. Не знайшли свого підтвердження й доводи скаржника про недотримання судом вимог ст. ст. 7, 74, 86 ГПК України, так як висновки господарського суду про майновий стан Відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи. Судом також було враховано інтереси Позивача, прийнято до уваги, що діяльність АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, господарський суд лише частково задовольнив клопотання Відповідача та зменшив розмір заявлених штрафних санкцій лише на 50%, чим забезпечив дотримання балансу інтересів обох сторін. Колегія суддів зауважує, що зменшення розміру пені є правом суду. При цьому, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів. Крім того, відповідно до ст. 207 ГПК України суд не лише мав право, а й зобов`язаний був розглянути по суті клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій. Приймаючи до уваги викладене, доводи АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про незаконність прийнятого судового рішення в частині зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 50% слід визнати необґрунтованими. Щодо вимоги про стягнення збитків. Спеціальним законом, що регулює відносини сторін є Закон України "Про ринок природного газу" № 329-VIІІ від 09.04.2015. Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Приписами п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" передбачений обов`язок споживача природного газу, а саме: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Стаття 626 ЦК України передбачає свободу договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Вимоги ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 ЦК України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачають, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України). Відповідно до пп. 2 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин: з листопада 2018 по квітень 2019 року), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за відповідною формулою. Пунктом 3.13 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) передбачено, що, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору. Отже, Правила постачання природного газу та Договір передбачають право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення обсягу використання замовленого об`єму природного газу. Водночас, стаття 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов`язання. Так, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. За приписами ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Стаття 225 ГК України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків. При цьому слід зазначити, що у договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір. Під збитками слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, додаткові витрати, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки. При цьому збитки розглядаються не тільки як обов`язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності. Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об`єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв`язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду. Обов`язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб`єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої). Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань. Враховуючи положення ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Отже, право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за перевищення обсягу використання замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків. Вищенаведений правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20, від 21.09.2021 у справі №904/6992/21, які є обов`язковими для застосування судом апеляційної інстанції в силу приписів ст.24 Закону України "Про судоустрій і статусу суддів". Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Між тим, позивачем у даній справі не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу. Колегія суддів наголошує, що передбачений у договорі порядок розрахунку збитків, за відсутності факту реально понесених збитків, не є підставою для розрахунку та стягнення збитків. При цьому, посилання Позивача на те, що порядок відшкодування збитків, завданих суб`єктам ринку природного газу у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу імперативно регулюються Розділом 6 Правил постачання природного газу, застосування яких є обов`язковим до даного виду правовідносин, є безпідставним, оскільки Правила постачання регламентують порядок розрахунку збитків, в той час як у відповідності до загальних норм ЦК, ГК України, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Вказане право на стягнення збитків зі споживача (передбачене пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Відповідача про те, що господарським судом при вирішенні спору в частині вимог про стягнення збитків неправильно застосовано приписи ст. ст. 22, 623 ЦК України і ст. ст. 224, 225 ГК України щодо правового визначення збитків. Вказаним спростовуються доводи Позивача та висновок суду стосовно відсутності обов`язку по доведенню збитків Позивачем через наявність відповідного права у Правилах постачання природного газу; доведення збитків самим фактом фіксування обсягів газу в актах приймання-передачі. При цьому посилання Позивача на те, що порядок доказування розміру збитків кредитором, завданих порушенням умов Договору, визначено пунктом 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (із змінами), що і передбачено сторонами у п.3.13 договору, є безпідставним, оскільки вказаним пунктом передбачений лише граничний розмір таких збитків і наведена формула їх розрахунку. Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що: - апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" слід задовольнити, а рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 225 784,02 грн. скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог в цій частині; - апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід задовольнити частково, рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в розмірі 13 865,57 грн. скасувати, та задовільнити позовні вимоги в цій частині. Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Відповідача судові витрати Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" за подання апеляційної скарги на рішення суду слід покласти на Позивача. Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги Позивача, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги. У зв`язку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 733 419,33 грн судового збору за подачу позовної заяви та 310,55 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 у справі №904/6994/20 задовольнити. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 у справі №904/6994/20 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 у справі №904/6994/20 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в розмірі 13 865,57 грн., а також в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 225 784,02 грн. скасувати, відповідно, змінивши у частині судового збору. Ухвалити в цих частинах нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 13 865,57 грн. інфляційних втрат, 733 419,33 грн судового збору та відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" 225 784,02 грн. збитків. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 у справі №904/6994/20 залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область 5080,14 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ 310,55 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.10.2021. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя М.О. Дармін Суддя О.В. Чус