Постанова 4824 № 755/16866/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 жовтня 2021 року м. Київ справа № 755/16866/20 провадження № 22-ц/824/13773/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач) суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф. за участю секретаря судового засідання - Пугач Д.С. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Рассвет» розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року у складі судді Савлук Т.В. за заявою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Рассвет» про визнання недійсним додаткової угоди до договору позики, стягнення неустойки, інфляційних витрат та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним додаткової угоди до договору позики, стягнення неустойки, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та вирішення питання судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсною з моменту укладення Додаткову угоду до Договору позики №42/78/19 від 10 січня 2019 року, яка укладена 23 грудня 2019 року між ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Рассвет» та ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Рассвет» на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики №42/78/19 від 10 січня 2019 року у розмірі 916 669,25 грн, втрати від інфляції у розмірі 15 614,79 грн, три відсотки річних у розмірі 23 367,55 грн та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 28 508,41 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 096,80 грн, а всього на загальну суму 995 256,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 03 червня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просив стягнути з ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Рассвет» на користь ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 18 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зазначав, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи №755/16866/20 ОСОБА_1 було укладено Договір №02/11/20 про надання правової допомоги від 02 листопада 2020 року з АБ «Пшець Олександр». За умовами п. 2 Додаткової угоди №1 від 13 листопада 2020 року та на підставі здійснених розрахунків, загальна сума винагороди за надання правової допомоги становить 18 000 грн за витрачений час та фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Не погоджуючись з указаною ухвалою, 12 серпня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушення норм процесуального права. Зазначає, що представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з дотриманням строків, передбачених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, а також документально доведено понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок витрат. Зауважує, що при оформленні тексту заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у її прохальній частині було допущено описку, тобто замість « ОСОБА_1 » було помилково зазначено « ОСОБА_4 ». Однак, у самих документах, які підтверджують понесені витрати позивачем, всі дані вказані вірно. На підставі викладеного, вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. 11 жовтня 2021 року на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 , в якому останній просить судове засідання, призначене на 26 жовтня 2021 року, провести без участі позивача та його представника. Зазначає, що вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності всіх учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявлено вимоги про стягнення судових витрат, які поніс позивач, на користь особи, яка не є стороною у даній цивільній справі. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина восьма, дев`ята статті 139 ЦПК України). Згідно з положеннями частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Рассвет» про визнання недійсною додаткової угоди до договору позики, стягнення неустойки, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсною з моменту укладення Додаткову угоду до Договору позики №42/78/19 від 10 січня 2019 року, яка укладена 23 грудня 2019 року між ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Рассвет» та ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Рассвет» на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики №42/78/19 від 10 січня 2019 року у розмірі 916 669,25 грн, втрати від інфляції у розмірі 15 614,79 грн, три відсотки річних у розмірі 23 367,55 грн та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 28 508,41 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 096,80 грн, а всього на загальну суму 995 256,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Звертаючись до суду із заявою про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача адвокат Пшець О.В. просив стягнути з ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Рассвет» на користь ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 18 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача просив стягнути такі витрати на користь ОСОБА_4 , якій не є стороною у даній справі. Описка - це зроблена механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка, яка допущена під час письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Зі змісту поданої представником позивача заяви вбачається, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення справи №755/16866/20 ОСОБА_1 було укладено Договір №02/11/20 про надання правової допомоги від 02 листопада 2020 року з АБ «Пшець Олександр». За умовами п. 2 Додаткової угоди №1 від 13 листопада 2020 року та на підставі здійснених розрахунків, загальна сума винагороди за надання правової допомоги становить 18 000 грн за витрачений час та фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором. До заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвокатом долучено копію Договору №02/11/20 про надання правової допомоги від 02 листопада 2020 року та копію Додаткової угоди №1 від 13 листопада 2020 року, що укладені між АБ «Пшець Олександр» та ОСОБА_1 ; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 03 червня 2021 року, підписаного адвокатом Пшецем О.В. та ОСОБА_1 ; копії розрахунку та квитанції про оплату наданих послуг, згідно яких оплата здійснена ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок АБ «Пшець Олександр». Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги зміст мотивувальної частини заяви представника позивача, а також долучені до заяви документи, з яких убачається, що професійна правнича допомога надавалась саме ОСОБА_1 у справі №755/16866/20, інших осіб до участі у справі залучено не було, адвокат Пшець О.В. у даній справі представляв інтереси виключно ОСОБА_1 , колегія суддів доходить висновку, що в прохальній частині вказаної заяви адвокатом Пшецем О.В. допущено описку та помилково зазначено прізвище, ім`я, по батькові іншої особи, яка не має відношення до даної справи. На підставі викладеного, колегія вважає, що суд першої інстанції надто формально підійшов до вирішення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не дослідивши матеріалів справи та долучених представником позивача доказів, з яких достеменно встановлено, що договір про надання правової допомоги укладено саме з ОСОБА_1 та не викликає в цьому жодних сумнівів, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви з тих підстав. За умовами частини третьої статті 270 ЦПК України передбачено, що суд ухвалює додаткове рішення, якщо судом не вирішувалось питання про судові витрати. Як убачається з матеріалів справи,позивач просив про визнання недійсним додаткової угоди до договору позики, стягнення неустойки, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та вирішення питання судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсною з моменту укладення Додаткову угоду до Договору позики та стягнуто з ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Рассвет» на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики на загальну суму 995 256,80 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 096 грн. 80 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Тобто, в частині позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу позивачу відмовлено, що унеможливлює звернення позивача відповідно до ст. 270 ЦК України із заявою про ухвалення додаткового рішення , оскільки рішення з питань судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу, судом прийнято та існує процесуальне право позивача оскарження рішення першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення таких витрат. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Ураховуючи зазначене, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали були порушені норми процесуального права, що є безумовною підставою для скасування ухвали суду відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали і постановлення судового рішення про відмову у задоволенні заяви з мотивів , викладених у цій постанові. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 379, 381-384 ЦПК України,Київський апеляційний суд у складі колегії суддів , - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року - скасувати. У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Рассвет» про визнання недійсним додаткової угоди до договору позики, стягнення неустойки, інфляційних витрат та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено «26» жовтня 2021 року. Головуючий В.А. Кравець Судді О.В. Желепа О.Ф. Мазурик