Постанова 4819 № 766/8632/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 766/8632/17 Головуючий в 1 інстанції Майдан С.І. Номер провадження 22-ц/819/1774/21 Доповідач Орловська Н.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Орловської Н.В., суддів: Кутурланової О.В., Кузнєцової О.А., секретар Юськів І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26 січня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 , про припинення права на частку у спільному майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю сторін, В С Т А Н О В И В: 22.05.2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 , у якому просила припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_3 право на 1/6 частину вказаної квартири. Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.06.1998 року та договору дарування від 12.08.2005 року, ОСОБА_3 належить 2/3 частини трикімнатної кв. АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками квартири є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яким належить по 1/6 частини вказаного житлового приміщення. При цьому, ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі та не користується нею більше 10 років. Також, у приватній власності відповідача перебуває двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , в якій він фактично мешкає. Згідно технічного паспорту на кв. АДРЕСА_1 , остання складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 58,8 кв.м. та житловою площею 38,1 кв.м. При цьому, відповідно до п.2.22 т.1 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки», мінімальна площа однокімнатної квартири повинна бути не менше 30 кв.м. Таким чином, з 58,8 кв.м. загальної площі згаданої квартири, 39,2 кв.м. належить позивачу та по 9,8 кв.м. належить відповідачу та третій особі. У зв`язку з цим, на підставі ст. 365 ЦК України просить задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. 25.10.2018 року відповідачем ОСОБА_2 подано до суду зустрічний позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю, у якому просив визначити порядок користування квартирою, виділивши йому в окреме користування житлову кімнату, а всі інші приміщення залишити у спільному користуванні. Свої вимоги обґрунтував тим, що він є власником 1/6 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_3 її частини належить матері ОСОБА_3 , 1/6 її частина належить його сестрі ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що між сторонами виник спір щодо поділу спірного майна, а також через неможливість виділити в натурі частину спірної квартири, тобто неможливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або ті, які можна переобладнати в такі квартири, позивач звернувся до суду із даним зустрічним позовом про визначення порядку користування спірною квартирою. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29.09.2020 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено. Суд вирішив припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 . Виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 142 200,00 (сто сорок дві тисячі двісті) гривень, які внесені на депозитний рахунок суду (квитанція №5605-0460-8520-1000 від 04.09.2018 року в сумі 82500,00 гривень; квитанція №0.0.1535742876.1 від 26.11.2019 року в сумі 59700,00 гривень, отримувач: Територіальне управління державної судової адміністрації у Херсонській області). Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 640,00 гривень. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, що є спільною власністю сторін, залишити без задоволення в повному обсязі. 28 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Херсонського міського суду Херсонської області від29.09.2020 р. за нововиявленими обставинами, у якій просив скасувати вказане рішення суду в частині задоволення первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майна ОСОБА_2 , та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі. Вказана заява обґрунтована відсутністю на депозитному рахунку суду повної суми дійсної вартості належної йому 1/6 частини спірної квартири (з належної для отримання за рішенням суду суми у 142200,00 грн.), на депозитному рахунку суду знаходилося лише 82500,00 грн., про що йому стало відомо при зверненні до Територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області при намаганні виконати зазначене судове рішення. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.01.2021 р. відкрито провадження за нововиявленими обставинами. 25.01.2021р. ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову при перегляді рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29.09.2020р. за нововиявленими обставинами шляхом накладання арешту на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 . Вказана заява обґрунтована тим, що рішення суду, яке є предметом перегляду за нововиявленими обставинами, фактично виконано, право власності на 1/6 частині спірної квартири зареєстровано за ОСОБА_3 . Крім того, з відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно заявнику 22.01.2021 року стало відомо, що 1/6 частка спірної квартири, яка належала ОСОБА_2 та за рішенням суду стала належати ОСОБА_3 , була подарована останньою ОСОБА_1 . Крім цього, заявнику стало відомо, що з 13.11.2018 року після подачі позову до суду 2/3 частки спірної квартири вже також не належали позивачці за первісним позовом ОСОБА_3 , а були подаровані ОСОБА_1 . У зв`язку з можливим відчуженням спірної 1/6 частки квартири, заявник просив забезпечити позов та накласти на неї арешт. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.01.2021 р. заяву ОСОБА_2 задоволено. Накладено арешт на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26.01.2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно п.3 постанови Пленуму ВСУ№9 від 22.12.2006 року шляхом накладення арешту на майно дозволяється забезпечувати позов майнового характеру. В той же час, предметом зустрічного позову ОСОБА_2 є вимоги немайнового характеру. Крім того, главою 3 розділу V ЦПК України не передбачено забезпечення позову на стадії перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Також суд не звернув уваги, що на момент подання заяви про забезпечення позову власником спірної 1/6 частини квартири є ОСОБА_4 , яка до участі у справі за первинним позовом ОСОБА_3 в якості відповідача не залучалась. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 доводи апелянта не визнає, просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26 січня 2021 року без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у вигляді арешту на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 є допустимим та правомірним способом запобігання порушенню прав ОСОБА_2 у випадку задоволення його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, відповідність ухвали суду нормам цивільного процесуального закону, апеляційний суд встановив наступне. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч. 3 ст. 150 ЦПК України) У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України). Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується майнових прав на об`єкт нерухомого майна - 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що 01.12.2020 року здійснено державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_2 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 та зареєстровано право власності на вказану частину квартири за ОСОБА_3 . 10.12.2020 р. право власності на вказану частину квартири АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 10.12.2020 р., зареєстрованого за №1602, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною І.М. (т.2, а.с.24-26) З огляду на викладені обставини суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що через ризик відчуження 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту цього нерухомого майна може істотно ускладнити поновлення прав ОСОБА_2 у випадку задоволення його заяви про перегляд рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами. Те, що ОСОБА_4 ще не вчинила дії, що могли б підтвердити намір відчужити квартиру, не спростовують висновки суду про наявність у неї, як в одноособового власника, можливості вільно розпорядитись квартирою, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, застосований судом першої інстанції спосіб забезпечення позову у вигляді арешту спірного майна є співмірним предмету позову. Відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_4 , оскільки квартира залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися її частиною обмежується на певний час. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17. Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неможливості вжиття заходів забезпечення позову на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки відкривши провадження про перегляд рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами суд першої інстанції фактично повернувся на стадію судового розгляду справи, а тому вирішення питання про забезпечення позову є допустимим. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому згідно ст. 375 ЦПК України підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено 27 жовтня 2021 року. Головуючий ________________ Н.В.Орловська Судді: ________________ О.В.Кутурланова ________________ О.А.Кузнєцова