Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 743/1131/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 743/1131/21 Суддя (судді) першої інстанції: Павленко О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Епель О.В. Парінов А.Б. за участі: секретар с/з Піскунова О.Ю., пр-к позивача Луневський Е.О. , пр-к відповідача Лазар О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України, - У С Т А Н О В И В: 17.09.2021 Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області звернулось до суду з позовом до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , яким просили винести рішення про затримання останнього з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6місяців, та примусове видворення за межі України. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2021 року позов задоволено: примусово видворено громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України. Затримано громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців. Допущено рішення до негайного виконання. Не погоджуючись із вказаним рішенням, представником відповідача подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2021 року у та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачем не доведено обставин щодо його наміру перешкоджати проведенню процедури примусового видворення відповідно до міжнародних договорів України або існування ризику його втечі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 жовтня 2021 року. Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області не скористалось своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2021 року залишити без змін. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, що 13.07.2021 ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , відповідно до якого останнього вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни та зобов`язано його покинути територію України у термін до 09.08.2021. У відповідача 13.07.2021 було відібрано розписку про отримання зазначеного рішення, в якій останній зобов`язувався залишити територію України до 09.08.2021. Проте, відповідач вищезазначене рішення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області не виконав. 16.09.2021 працівниками ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області відповідача було затримано в адміністративному порядку у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 203 КУпАП, для з`ясування причин та обставин правопорушення та умов, що йому сприяло, що підтверджується протоколом МКМ №000242 про адміністративне затримання. Рішенням ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 16.09.2021 відповідача поміщено до Чернігівського ПТПІ, для підготовки адміністративного позову про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ та примусового видворення і подальшого виконання рішення суду про примусове видворення. З матеріалів справи, судом встановлено, що відповідач не ідентифікований та відсутні документи, що посвідчують його особу. Також, на момент розгляду справи у відповідача відсутні документи, які б давали йому право законно перебувати на території України. Відповідач не звертався до компетентних органів України із заявою про визнання його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту. Крім того, відсутні дані, що у країні походження відповідач піддавався переслідуванням за расовими або етнічними ознаками, за політичні або релігійні переконання. Відповідачем рішення про примусове повернення до суду не оскаржувалось. Вказане обумовило звернення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до суду з даним позовом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.09.2021 працівниками ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області був виявлений громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно перебуває на території України та у встановлений строк, а саме до 09.08.2021, без поважних причин не виконав рішення про примусове повернення з України, яке було прийнято щодо нього 13.07.2021 ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області. Документи, які б підтверджували законне перебування відповідача на території України відсутні, що є підставою для прийняття рішення про його примусове видворення, також є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове повернення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення та існує ризик його втечі, а тому необхідно його затримати та помістити до ПТПІ строком на 6 місяців, з метою ідентифікації та подальшого оформлення документу, який надав би відповідачу право перетину державного кордону для виїзду з України, оскільки на даний час у останнього такий документ відсутній. Суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача та наявність підстав для задоволення позову. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22.09.2011 (далі - Закон №3773-VI). За приписами ч. 1 ст. 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону № 3773-VI). Статтею 30 Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Отже, із змісту наведеної норми слідує, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Аналіз наведених положень у їх системному взаємозв`язку свідчить про те, що примусовому поверненню іноземця в країну походження передує обов`язок державної міграційної служби прийняти рішення про примусове повернення іноземця та надання йому строку для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 30 днів. Лише у разі невиконання іноземцем у добровільному порядку рішення про примусове повернення, міграційна служба має право затримати останнього з метою забезпечення його видворення. Як встановлено судом першої інстанції, З матеріалів справи вбачається, відносно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 13.07.2021 ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. Також, враховуючи, що ОСОБА_2 прибув до України 22.03.2020 р. з туристичною метою перетнувши державний кордон через КПП «Бориспіль»,документів для легалізації свого перебування в Україні або дозволу на імміграцію в Україну не оформляв, в органи міграційної служби не звертався, ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області 13.07.2021 р. було прийнято рішення про примусове повернення вказаної особи до країни походження або третьої країни, зобов`язано залишити територію України не пізніше 09.08.2021 р. із забороною в`їзду строком на три роки. Того ж дня, у відповідача було відібрано розписку про отримання зазначеного рішення, в якій він зобов`язувався залишити територію України не пізніше 09.08.2021 р. Відповідачу було роз`яснено зміст рішення і розписки, а також наслідки невиконання рішення та порядок його оскарження, про що ним проставлено власноручний підпис. Від перекладача відповідач відмовився, що також підтверджується його підписом на рішенні про примусове повернення. У встановлений термін відповідачем рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни від 13.07.2021 р. не виконано. 16.09.2021 працівниками ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області відповідача було затримано в адміністративному порядку у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 203 КУпАП, для з`ясування причин та обставин правопорушення та умов, що йому сприяло, що підтверджується протоколом МКМ №000242 про адміністративне затримання. Рішенням ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 16.09.2021 відповідача поміщено до Чернігівського ПТПІ, для підготовки адміністративного позову про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ та примусового видворення і подальшого виконання рішення суду про примусове видворення. Таким чином, позивачем дотримано процедуру , що передує зверненню з відповідним позовом в суд, а матеріали справи містять всі необхідні та беззаперечні докази того, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та відсутність законних підстав для подальшого перебування на території України. Колегія суддів , відмічає, що вирішуючи питання про примусове видворення судом першої інстанції враховано, вимоги положень статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимоги статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуація міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Докази наявності перешкод для видворення відповідача в матеріалах справи відсутні та ним не заявлялося про існування обставин, які б виключали можливість його видворення до країни походження. Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З огляду на встановлені обставини, беручи до уваги, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг 18-річного віку, порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства і не виконав в установлений строк без поважних причин Рішення про примусове повернення у добровільному порядку, а також те, що у відповідача відсутні документи на право перебування на території України, враховуючи, що відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту; підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відсутні, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та наявність підстав для примусового видворення відповідача за межі території України. Щодо позовних вимог позивача про затримання громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 30 Закону №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою. Згідно ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України. Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. З огляду на те, що є обґрунтовані підстави вважати, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, про що свідчить його ухилення від добровільного виїзду, відсутність родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, а також документів на повернення, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції в частині затримання громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є обґрунтованим та законним. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 288, 289, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді О.В. Епель А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 27.10.2021р.)