Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/22065/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22065/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Київській області), в якій просила суд визнати протиправною та скасувати постанову від 11 грудня 2018 року №КВ1677/1509/АВ/ТД/ФС-690 про накладення штрафу у розмірі 111690,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на 20 листопада 2018 року діяльність щодо реалізації товару почергово здійснювалася позивачем та продавцем-консультантом ОСОБА_2 , яка офіційно працевлаштована. Враховуючи особисті обставини позивача, розглядалося питання щодо залучення в подальшому ще одного продавця-консультанта, тому для ознайомлення з асортиментом товару та надбання навичок з його реалізації було запропоновано ОСОБА_3 протягом двох тижнів бути присутньою в магазині разом з позивачем або ОСОБА_2 для прийняття рішення щодо її працевлаштування. За цей час між позивачем та ОСОБА_3 була домовленість щодо узгодження графіку роботи та оплати праці з моменту офіційного працевлаштування. 20 листопада 2018 року в магазині позивача працювала ОСОБА_2 , також разом з нею в приміщенні магазину перебувала ОСОБА_3 . У зв`язку з медичними обставинами продавець-консультант ОСОБА_2 вимушена була попросити ОСОБА_3 приглянути за товаром на час своєї відсутності. Таким чином, в магазині позивача на деякий час залишилася одна ОСОБА_3 . Про те, що сталося, позивачу як роботодавцю повідомлено не було. Перед тим, як інспектор Держпраці пред`явив посвідчення, він запропонував громадянці ОСОБА_3 заповнити анкету. Маючи вільний час, вона погодилася відповісти на запитання. Анкета заповнювалася шляхом відповідей на запитання інспектора про те, як працює магазин, чи отримує вона заробітну плату, на що остання зазначила, що заробітної плати не отримує. Позивач наполягала, що її пояснення в анкеті перевірки не були відображені і враховані при винесенні оскаржуваної постанови. Крім того, виходячи з трактування положень КЗпП, необхідною умовою для визначення відносин між працівником і фізичною особою як трудових є отримання платні за виконану роботу. Отже, не можна вважати ОСОБА_3 працівником магазину позивача, оскільки нею не здійснювалася реалізація товару та не отримувалися будь-які кошти. Крім того, письмові пояснення ОСОБА_3 від 20 листопада 2018 року про графік роботи магазину та отримання заробітної плати не відповідають ознакам допустимого доказу для встановлення факту не оформлення найманого працівника. Отримання пояснень відбувалося із порушенням норм чинного законодавства до початку проведення перевірки під приводом анкетування. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року даний адміністративний позов - залишено без задоволення. Суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з точним дотриманням відповідачем вимог чинного законодавства, підстав для визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ1677/1509/АВ/ТД/ФС-690 від 11 грудня 2018 року ГУ Держпраці у Київській немає. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем завжди здійснювалася діяльність із дотриманням норм законодавства про працю та в позивача не було наміру порушувати чинне законодавство. Зазначено, що судом першої інстанції не надано оцінку тому, що інспектор праці, зловживаючи своїм службовим становищем, під час відвідування магазину позивача, не надав посвідчення одразу, а шляхом введення ОСОБА_3 в оману запропонував їй відповісти на запитання з метою анкетування, порушивши положення п.11 Порядку №295. ОСОБА_3 , розуміючи, що вона неє продавцем, а тому вона не може здійснювати реалізацію товару, за весь час перебування у магазині 20 листопада 2018 року не здійснила жодної продажі, що підтверджується випискою з банку. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наказом Головного управління Держпраці в Київській області № 4446 від 19 листопада 2018 року «Про проведення інспекційного відвідування ТЦ «Даринок» доручено організувати проведення інспекційного відвідування з 20 листопада 2018 року по 21 листопада 2018 року на предмет додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин відносно ФОП ОСОБА_1 19 листопада 2018 року Головним управлінням Держпраці у Київській області було оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування № 1677, яким було направлено головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів управління з питань праці ГУ Держпраці у Київській області Верещака Євгенія Олександровича для проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю щодо позивача. Вказаною посадовою особою відповідача 20 листопада 2018 року було проведено інспекційне відвідування магазину позивача, за результатами якого було складено Акт № КВ1677/1509/АВ від 21 листопада 2018 року, яким було зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 1 статті 21 та ч. 3 статті 24 КЗпП, яке полягало у допуску до роботи ОСОБА_3 без укладання з нею трудового договору. Позивачем даний акт було підписано із такими запереченнями: ОСОБА_3 не є продавцем, зареєстрований продавець захворів, зранку не вийшов на роботу. Відповідно до пояснювальної ОСОБА_3 вона працює продавцем-консультантом; розмір заробітної праці складає 4000 гривень; в її обов`язки входить консультація клієнтів та продаж товару; графік роботи з 10:00 по 20:00 год., тиждень через тиждень; крім того, вона проходить стажування у позивача. На підставі акту інспекційного відвідування заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області Стахівським С.М. прийнято постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ1677/1509/АВ/ТД/ФС-690 від 11 грудня 2018 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 111690 (сто одинадцять тисяч шістсот дев`яносто) гривень 00 (нуль) коп. Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, а свої права порушеними, звернулася з даним адміністративним позовом до суду. Обговорюючи правомірність такого рішення, колегія суддів зазначає наступне. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі Закон № 877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Статтею 1 Закону № 877 визначені терміни, зокрема: державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Згідно з п.7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до Положення про Управління Держпраці, затвердженого наказом Держпраці від 22 червня 2017 року № 75 (далі - Положення № 75), Управління Держпраці у Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується. Згідно пп.5 п.4 Положення № 75 Управління Держпраці згідно покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі, їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Відповідно до підпункту 49 пункту 4 Положення № 75 Управління Держпраці накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування). Згідно п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин). Відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. У п. 8 зазначено, що про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Пунктом 6 Порядку № 295 визначено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю. Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Згідно п.9 Порядку № 295, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. Відповідно до п.11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування. Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання (п.12 Порядку № 295). На виконання вимог зазначених норм інспектором праці було відібрано під час проведення інспекційного відвідування пояснення у особи, яка здійснювала трудові функції на об`єкті перевірки. Згідно п. 27, 29 Порядку у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування Згідно ч.1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою (ч.1). Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3). Відповідно до ч.1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Згідно ч.2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Штрафи, зазначені у ч.2 статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як встановлено судом першої інстанції, наказ № 2-ш про затвердження штатного розпису був виданий 23 листопада 2018 року, тобто після проведення перевірки. Трудовий договір між працівником ОСОБА_3 і фізичною особою, яка використовує найману працю ОСОБА_1 був укладений 27 листопада 2018 року, а Акт інспекційного відвідування, де були описані виявлені порушення, складений 21 листопада 2018 року. Наказ № 3 про прийняття на роботу ОСОБА_3 виданий 26 листопада 2018 року. Таким чином, оскільки у ФОП ОСОБА_1 під час інспекційного відвідування встановлено порушення законодавства про працю, працівником Головного управління Держпраці у Київській області було винесено постанову про накладення штрафу № KB1677/1509/АВ/ТД/ФС-690. Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, штрафи можуть бути накладені на підставі: - акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Отже, підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за статтею 265 Кодексу законів про працю України є акт посадової особи органу Держпраці, складений за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, в якому викладені порушення трудового законодавства, передбачені ч.2 статті 265 Кодексу законів про працю України. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Київській області на ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованою та правомірною. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, апеляційний суд вважає, що всі аргументи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Згідно ч.1,2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, на переконання суду, було доведено правомірність свого рішення, а також зазначено мотиви правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків