Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/1498/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1498/21 Суддя (судді) першої інстанції: Файчак В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУПФУ у Київській області), в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 у повному розмірі; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію в повному розмірі, без обмеження максимальним розміром, з 01 січня 2018 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром є протиправними, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Таким чином, після прийняття Рішення Конституційним Судом України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є неправомірним. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року даний адміністративний позов - залишено без задоволення. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження пенсії максимальним розміром застосовуються до тих пенсій, що призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI. Так, згідно статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, закону України"Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може перевищувати 10740 гривень. Зазначені положення Закону № 1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким в задовольнити позов в повному обсязі. Доводи і аргументи апеляційної скарги аналогічні доводам і аргументам позовної заяви. Зокрема, позивачем зазначено, що обмеження розміру пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені ч. 7 ст. 43 Закону від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016. Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ з 30 вересня 2017 року. Як вбачається з розрахунку пенсії за вислугу років, позивачу призначено пенсію в розмірі 68% грошового забезпечення. Враховуючи додаткові надбавки до пенсії (учасник АТО, учасник бойових дій, непрацездатна дитина віком до 18 років) розмір пенсії позивача складає 19 790,62 грн. Разом з тим, з урахуванням максимального розміру пенсії позивачу призначено пенсію з 28 грудня 2017 року в розмірі 11 001,05 грн., станом на 01 січня 2020 року розмір його пенсії склав 17 690,00 грн. Не погоджуючись з розрахунком пенсії, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про необхідність виплати (перерахунку) пенсії без обмеження її розміру. Листом від 28 січня 2021 року № 1000-0203-8/10137 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило ОСОБА_1 , що пенсія призначена та виплачується відповідно до норм чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. В силу ч.1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Частиною 3 статті 11 вказаного Закону встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Питання щодо обмеження максимальним розміром пенсій осіб, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово досліджувалось Верховним Судом, зокрема у постановах від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №522/22798/17, від 30 жовтня 2019 року у справі №522/16881/17, від 17 травня 2021 року у справі №343/870/17, де Верховний Суд висловлював правові висновки з цього питання, за якими положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, доповнено згідно із Законами України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08 липня 2011 року та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №848-VIII від 24 грудня 2015 року. Проте, зазначені положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, згідно з п.2 резолютивної частини якого, зокрема, ч.7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 20 грудня 2016 року нечинною є ч.7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01 січня 2017 року, у ч. 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня ч.7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Це означає, що стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положень щодо того, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774 до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Окремо колегія суддів зауважує на тому, що посилання суду першої інстанції на статтю 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", за якою максимальний розмір пенсії, призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, закону України"Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може перевищувати 10740 гривень, є недоречним, оскільки обмеження пенсії на підставі вказаної норми було можливим лише до 31 грудня 2017 року, в той час як позовні вимоги заявлені позивачем за період часу з 01 січня 2018 року. Наведене свідчить про відсутність підстав для обмеження розміру пенсії позивача, призначеної відповідно до умов Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», десятьма прожитковими мінімумами та про наявність з боку відповідача протиправних дій в частині застосування під час розрахунку пенсії ОСОБА_1 обмеження її максимальним розміром. Таким чином, колегія суддів вважає даний адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідно, незаконним та необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову. Відтак, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування рішення суду від 15 березня 2021 року З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , неправильно застосував норми матеріального права. У зв`язку з цим суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно ч.1 статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. За п.2 ч.5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року - скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження максимального розміру пенсії, призначеної ОСОБА_1 у повному розмірі. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію в повному розмірі, без обмеження максимальним розміром, з 01 січня 2018 року, з урахуванням раніше проведених виплат. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків