Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7471/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7471/21 Категорія: 111010000 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 07.07.2021 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 311 КАС України; розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И Л А : У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі ГУ) ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30455-51 від 19 лютого 2021 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що з 1998 року був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, однак у 2001 році припинив свою підприємницьку діяльність та з 2001 року підприємницької діяльності не здійснював, доходу від такої діяльності не отримував, звітів до органів податкової служби не подавав. Вважає, що визначення контролюючим органом зобов`язань зі сплати єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) здійснено за відсутності правових підстав, оскільки у період, за який відповідачем визначено борг, він не здійснював діяльності як фізична особа-підприємець і не отримував доходу від такої діяльності. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження припинення підприємницької діяльності контролюючому органу, а тому податковим органом правомірно прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки), у зв`язку з несплатою позивачем єдиного внеску за 2020 рік. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ГУ ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, буд. 5, Одеса, Одеська область, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30455-51 від 19 лютого 2021 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, буд. 5, Одеса, Одеська область, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. В апеляційній скарзі ГУ ДПС в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що за даними інформаційної системи ДПС ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в ДПІ у Малиновському районі ГУ ДПС в Одеській області на загальній системі оподаткування згідно обраного виду "Роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку" з 14 вересня 1998 року по теперішній час, та загальна сума заборгованості позивача, станом на 31 січня 2021 року становить 37 788,74 грн., отже, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19 лютого 2021 року №Ф-30455-51 ГУ ДПС в Одеській області є правомірною та законною. ОСОБА_1 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: ОСОБА_1 зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою 10 вересня 1998 року. З ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб; підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 2849409731 та за пошуком по прізвищу, імені та по батькові станом на день розгляду справи вбачається відсутність інформації щодо статусу громадянина ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця. 19 лютого 2021 року ГУ ДПС в Одеській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30455-51, відповідно до якої ОСОБА_1 повинен сплатити до бюджету недоїмку з Єдиного соціального внеску у сумі 37 788,74 грн. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що 03 лютого 2012 року завершився процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого п.2 цього розділу строку вважаються недійсними. Обставини справи свідчать про те, що позивач фактично не міг здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця нового зразка. Крім того, відповідачем не спростовано, що у 2001 році позивачем припинено його підприємницьку діяльність. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст. 128 ГК України, ст. 4 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", п.4 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", п.7 ст. 1, ч.9 ст. 4, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", п.п.2, 3, 4, абз.2 п.8 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Колегія суддів зазначає, що для привального вирішення даних спірних правовідносин визначальним є встановлення наявності у особи статусу фізичної особи-підприємця. Згідно ст. 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 5 цього Кодексу. 01 липня 2004 року набув чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в подальшому змінено назву на Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"). Згідно з п.4 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація юридичних осіб громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організації роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. Відповідно до п.7 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи. Згідно ч.9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. 01 липня 2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №2390-VI (далі Закон №2390-VI), який набув чинності 03 березня 2011 року. Відповідно до п.п.2, 3 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закон №2390-VI, процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений п.2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв. Пунктом 4 та абз.2 п.8 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого п.2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. З матеріалів справи вбачається, що позивач у 1998 році був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності. В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 у 2001 році припинив свою підприємницьку діяльність та звітів до органів податкової служби не подавав. Колегія суддів зазначає, що згідно з даними ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 2849409731, відсутня інформація щодо статусу громадянина ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця. Отже, позивач фактично не міг здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця нового зразка. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що враховуючи відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця за період, за який відповідачем нараховано борг згідно з оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, остання є протиправною та підлягає скасуванню. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.