Постанова 4852 № 404/1574/21 (2-а/404/25/21)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 404/1574/21 (2-а/404/25/21) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М., за участю секретаря судового засідання Трошиної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Кіровоградській області на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 липня 2021 року (головуючий суддя Кулінка Л.Д.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області третя особа інспектор взводу №1 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Шаров Денис Васильович про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда із позовом до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області (далі Відповідач), третя особа інспектор взводу №1 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Шаров Денис Васильович (далі Третя особа), в якому просив суд: - визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАН №3751989 від 04.02.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що вказана постанова винесена з порушенням чинного законодавства, зокрема норм КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності в діях Позивача складу адміністративного правопорушення. З огляду на обставини викладені у позовній заяві просив суд задовольнити позовні вимоги. Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 липня 2021 року по справі №404/1574/21(2-а/404/25/21) адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, третя особа інспектор взводу №1 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Шаров Денис Васильович, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задоволено (а.с. 44-45). Відповідач- не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (а.с. 51-55). В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що судом першої інстанції не було враховано відео-фіксацію зі службового автомобільного відеореєстратора Xiaomi, із якої, на думку Відповідача, вбачається, що під час ввімкнення зеленого миготливого сигналу світлофора Позивач рухається в крайній лівій смузі для руху та перебуває на достатній відстані від перехрестя. Безпосередньо до перетину Позивачем світлофорного об`єкту та меж перехрестя вмикається жовтий забороняючий сигнал світлофору. В подальшому Позивач, не зменшуючи швидкість та не зупиняючись, виїхав на забороняючий жовтий сигнал світлофора, перетнув світлофорний об`єкт та здійснив проїзд перехрестя вже на червоний сигнал світлофору. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Відповідач зазначив і про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з ДПП судового збору у розмірі 908 грн., оскільки відповідно до постанови Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 розмір судового збору у справах щодо накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в даному випадку розмір судового збору, який мав бути сплачений Позивачем за подання позовної заяви становить 454 грн. Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили. Клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04 лютого 2021 року відносно Позивача складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №3751989, якою на останнього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень. В обґрунтування спірної постанови вказано те, що 04 лютого 2021 року о 22:26 год. по вул. Яновського, 90, м. Кропивнийцький, водій, керуючи транспортним засобом Toyota Prada з номерним знаком НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3.«ґ» Правил дорожнього руху України і скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП України (а.с. 6-7а, 16а). Оскарження правомірності винесеного суб`єктом владних повноважень рішення у формі постанови від 04 лютого 2021 року є предметом судового розгляду в даній справі. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №80731-X; Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII; Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII; Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року №1306. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення Позивачем правопорушення не підтверджено, оскільки зміна сигналу світлофора відбулась коли Позивач почав виїзд на перехрестя, а отже не міг зупини транспортний засіб задля недопущення порушення безпеки дорожнього руху, як передбачено 8.11 ПДР. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 8.7.3.«ґ» Правил дорожнього руху України сигнали світлофора мають такі значення - жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів Відповідно до п. 8.7.3.«в» Правил дорожнього руху України сигнали світлофора мають такі значення - зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух. Пунктом 8.10 Правил дорожнього руху України встановлено, що у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту спірної постанови випливає, що підставою для притягнення особи до відповідальності слугувало те, що Позивач здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що Відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, надано на підтвердження вчинення Позивачем адміністративного правопорушення відеозапис «video_2021-06-07_16-09-32» зі службового автомобільного відеореєстратора Xiaomi (а.с. 35). Дослідивши вказаний відеозапис, колегія суддів звертає увагу на те, що на часовій позначці 00:00:02 зафіксовано, що у момент ввімкнення жовтого сигналу світлофора транспортний засіб Позивача перебуває за межами, передбаченої пунктом 8.10 Правил дорожнього руху України, зони проїзної частини, де останній міг би зупинитись, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Вказані обставини свідчать про те, що з урахуванням фактичного перебування транспортного засобу Позивача за межами, передбаченої пунктом 8.10 Правил дорожнього руху України, зони проїзної частини в момент ввімкнення жовтого сигналу світлофора та з урахуванням дорожніх умов (зимової пори року та мокрої поверхні проїзної частини), які збільшують шлях гальмування, Позивач мав завершити рух через перехрестя задля недопущення порушення безпеки дорожнього руху. Більш того, з наданого Відповідачем відеозапису випливає і те, що зазначеними діями Позивач перешкод іншим учасникам дорожнього руху не створив, оскільки останні діяли у відповідності до положень п. 16.5. Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення Позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та, як наслідок, неправомірність притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 21 липня 2021 року скасуванню не підлягає. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що при здійсненні судом першої інстанції розподілу судових витрат, останнім неправильно розраховано суму судового збору, яка підлягає стягненню за рахунок Департаменту патрульної поліції, з огляду на таке. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 визначено правову позицію, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2021 року становить 2270 грн. З огляду на вказане, за подання позовної заяви у даній справі Позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 454 грн. (2270*0,2). Таким чином, рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 липня 2021 року по справі №404/1574/21(2-а/404/25/21) підлягає зміні в частині розподілу судових витрат. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Кіровоградській області задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 липня 2021 року по справі №404/1574/21(2-а/404/25/21) змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції. «Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок №3; код ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок». В решті рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 липня 2021 року по справі №404/1574/21(2-а/404/25/21) залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.М. Іванов