Ухвала КЦС ВС № 209/2863/20

Ухвала 27 жовтня 2021 року м. Київ справа № 209/2863/20 провадження № 61-16521ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 31 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання дітей, які продовжують навчання, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання дітей, які продовжують навчання. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до виконавчого листа, виданого 08 жовтня 2019 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська на її користь з відповідача стягуються щомісячно аліменти на утримання повнолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00 грн на кожного, щомісячно, до закінчення синами навчання, але не більше ніж до досягнення ними 23-х років. На даний час розміру аліментів недостатньо для забезпечення дітей, оскільки сини хворіють потребують лікування для чого потрібні кошти. Враховуючи зазначене, позивачка просила суд змінити визначений судом розмір з твердої грошової суми на відсотковий розмір у частці доходів платника а саме на ј частку доходів на кожного сина. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 31 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського районного суду від 05 серпня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, визначених рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року у справі № 209/2367/19, які стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітніх синів, та вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,00 грн на кожного, щомісячно, до закінчення синами навчання, але не більше ніж до досягнення ними 23-х років. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору. У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 31 березня 2021 року та постанову Дніпровського районного суду від 05 серпня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визначити розмір аліментів на користь у розмірі 5 000,00 грн. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з таких підстав. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального права України (далі - ЦПК України), не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із оспорюванням батьківства (материнства). Предметом спору у цій справі є вимоги про зміну (збільшення) розміру аліментів на утримання синів, які продовжують навчання,а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»). Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 31 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання дітей, які продовжують навчання відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик