Ухвала КГС ВС № 904/6986/20

УХВАЛА 26 жовтня 2021 року м. Київ справа № 904/6986/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П., за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю., учасники справи: позивач - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", представник позивача - Литвин П.В., адвокат (довіреність від 22.12.2020 № 14-331), відповідач - комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа", представник відповідача - Лотанюк С.В., адвокат (довіреність від 06.01.2021 № 38), розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2021 (головуючий Кузнецова І.Л., судді: Кощеєв І.М. і Чус О.В.) у справі № 904/6986/20 за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) до комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - Підприємство) про стягнення 421 228 387,16 грн. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд ВСТАНОВИВ: Компанія звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Підприємства про стягнення 421 228 387,16 грн, з яких 357 333 093,04 грн основного боргу, 31 584 743,78 грн пені, 17 462 528,47 грн 3% річних, 14 809 799,25 грн інфляційних втрат та 38 222,62 грн збитків. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 05.10.2018 № 3485/18-ТЕ-5 (далі - Договір) у частині своєчасної оплати поставленого природного газу за період листопад 2018 року - квітень 2019 року. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Підприємства на користь Компанії 357 333 093,04 грн основного боргу, 31 584 743,78 грн пені, 17 462 528,47 грн 3% річних, 14 809 799,25 грн інфляційних втрат та 38 222,62 грн збитків. Рішення суду першої інстанцій мотивоване доведеністю порушення Підприємством умов Договору в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого Компанією природного газу; одночасно судом відхилені заперечення Підприємства про незастосування до нього положень пункту 1 розділу VI та пункту 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила) внаслідок прийняття комісією 07.10.2019 постанови "Про внесення змін до Правил постачання природного газу" № 2081, оскільки предметом спору у даній справі є збитки, які поніс постачальник внаслідок споживання Підприємством природного газу менше ніж встановлено пунктом 2.1 Договору у квітні 2019 року, тобто до 12.10.2019. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2021 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 38 222,62 грн. У скасованій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у стягненні збитків у розмірі 38 222,62 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що: - враховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки; - Компанією не надано доказів на підтвердження реальності понесення нею збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням Підприємством від обумовлених сторонами обсягів спожитого природного газу. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 38 222,62 грн, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положення розділу VI Правил за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних Правил у подібних правовідносинах, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Перевіривши матеріали справи та касаційної скарги, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке. За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Компанія у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положення розділу VI Правил за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних Правил у подібних правовідносинах. При цьому у постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, Верховний Суд залишив без змін постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2021, якою скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків у сумі 84 896,41 грн та у цій частині прийняв нове рішення, яким відмовив у стягненні збитків у сумі 84 896,41 грн. У іншій частині рішення суду залишив без змін, зазначивши, що доводи касаційної скарги стосуються стягнення суми збитків, що передбачені умовами договору та становлять різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом його використання. Виходячи із змісту пункту 6 частини п`ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити істотні умови, зокрема, щодо порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання. В умовах договору сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, встановлених у даному Договорі в розмірі до 5,0 (п`яти) відсотків. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу VI Правил відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється, зокрема, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період. Згідно з пунктом 2 розділу VI Правил у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу. Враховуючи положення пункту 1 пункту 1 розділу VI Правил, а також те, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем). При цьому визначальним є те, що пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу. Суд вважає, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. До того ж Суд звертає увагу на те, що пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил передбачено лише максимально допустимий розмір, а саме розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період. Враховуючи приписи частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Оцінивши надані позивачем докази відповідно до вимог статті 86 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право постачальника вимагати на підставі Правил та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків та відмовив у задоволенні позову у зазначеній чистині лише у зв`язку із його недоведеністю. Суд погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню Позивачем перед судом. Тобто Верховний Суд у постанові від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20 виклав висновок щодо питання застосування положень розділу VI Правил у подібних правовідносинах. Водночас, апеляційним судом оскаржувана постанова у даній справі № 904/6986/20 ухвалена з урахуванням правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20. Також Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження. Керуючись статтею 234 та пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В : Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2021 у справі № 904/6986/20. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Суддя І. Булгакова Суддя Б. Львов Суддя В. Селіваненко