Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/5942/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" жовтня 2021 р. Справа№ 910/5942/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кропивної Л.В. суддів: Пономаренка Є.Ю. Андрієнка В.В. представники сторін не викликались, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІС-М" на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у справі № 910/5942/21 (суддя - Трофименко Т.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІС-М" прo стягнення 291 456, 74 грн.,- В С Т А Н О В И В: 08.04.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирські ласощі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІС-М" про стягнення 291 456, 74 грн. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору дистриб`юції № 14ДС/14СД від 25.05.2020 року в частині своєчасної та повної оплати поставленої продукції. Відповідач зазначив, що заборгованість за переданий товар, станом на день подання позовної заяви, становить 265 000, 00 грн., оскільки 07.04.2021 року ним на рахунок позивача було сплачено 5 000, 00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІС-М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" заборгованість у сумі 265 000, 00 грн., пеню у розмірі 10 766, 01 грн., 3% річних у сумі 2 663, 41 грн., інфляційні у розмірі 7 890, 85 грн. та судовий збір у розмірі 4 294, 81 грн. В іншій частині позову відмовлено. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату переданого товару у повному обсязі. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АДІС-М" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 року у справі № 910/5942/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що нарахування та стягнення штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних нарахувань не передбачено сторонами в договорі. Згідно із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2021 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 р. апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 6 557, 78 грн., надано скаржнику строк на усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги. Апелянтом протягом встановленого вказаною ухвалою строку (десять днів з дня вручення ухвали) були усунені недоліки оформлення апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 відкрито апеляційне провадження та вирішено здійснити розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 27.09.2021, у зв`язку із перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, справу № 910/5942/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 справу № 910/5942/21 прийнято до розгляду у вищевказаному складі суду. Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДІС-М" (надалі - дистриб`ютор) укладено договір дистриб`юції № 14ДС/14СД (надалі - договір), згідно з п. 2.1 якого продавець продає, а дистриб`ютор купує продукцію ТМ "Житомирські ласощі" та/або ТМ "Sweet Dom" з метою її подальшого просування, розповсюдження та ефективної реалізації на умовах, передбачених цим договором, та відповідно до комерційної політики, що розроблена для кожної ТМ окремо. Відповідно до п. 4.12 договору, продавець разом з продукцією надає дстриб`ютору товарно-супровідні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облік), та які дистриб`ютор в момент отримання продукції зобов`язаний оформити належним чином та передати водію (експедитору) транспортного засобу, в якому вона поставлена. Згідно з п. 8.1 договору, загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, які здійснювались протягом всього терміну дії цього договору Відповідно до п. 8.10 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 25.05.2020, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються на підставі виставленого рахунку на умовах перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 21 календарного дня з моменту отримання продукції, в національній валюті України. Цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 01 лютого 2021 року в частині поставок, а в частині фінансових зобов`язань - до фактичного виконання таких зобов`язань. (п. 14.1 Договору) На виконання умов договору позивачем передано у власність відповідачу товар у період з 22.06.2020 по 02.12.2020 відповідно до видаткових накладних: № 3018 від 22.06.2020 на суму 216 879,90 грн., № 3699 від 28.07.2020 на суму 272 841,18 грн., № 4064 від 19.08.2020 на суму 289 122,18 грн., № 4641 від 15.09.2020 на суму 315 004,56 грн., № 4853 від 24.09.2020 на суму 557 284,98 грн., № 5685 від 30.10.2020 на суму 852 857,70 грн., № 6579 від 02.12.2020 на суму 391 604,10 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару за договором у повному обсязі та з дотриманням умов, передбачених п. 8.10 договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 270 000,00 грн., яку відповідач добровільно не сплатив. Це також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за договором на 31.03.2021, що наданий відповідачем. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було надано платіжне доручення № 664 від 07.04.2021 відповідно до якого дистриб`ютором сплачено продавцю 5 000, 00 грн. Здійснення оплати дистриб`ютером до відкриття провадження у справі № 910/5942/21 правильно розцінено судом першої інстанції в якості підстави для відмови позивачу у примусовому стягненні з відповідача 5 000, 00 грн. Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, апелянт зазначив, що нараховані штрафні санкції у вигляді 3% річних та інфляційних не передбачені умовами укладеного сторонами договору, а тому не підлягають стягненню. Вказані твердження апелянта апеляційний суд вважає неспроможними, враховуючи наступне. Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013). Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013). Коли в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме ст. 625 ЦК (Лист Верховного Суду України від 01.07.2014 «Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України»). Відсутність у договорі відповідальності покупця за прострочення внесення ним плати за товар у вигляді сплати покупної вартості товару з урахуванням інфляційних за весь час прострочення та 3% річних на прострочену суму не є підставою для звільнення покупця від відповідальності, установленої законом за прострочку грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, за розрахунком суду на суму 2 663,41 грн, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення відповідача, який розпочався не 23.12.2020, а 24.12.2020. Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за час прострочення є правильним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволення у заявленому позивачем обсязі на суму 7 890,85 грн. Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними. Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено. За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІС-М" на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у справі № 910/5942/21 залишити без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2021 у справі № 910/5942/21 залишити без змін. Матеріали справи № 910/5942/21 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України. Головуючий суддя Л.В. Кропивна Судді Є.Ю. Пономаренко В.В.Андрієнко