Постанова 4855 № 580/6326/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/6326/21 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому позивач просить: - визнати незаконними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, які полягають у не приведенні розпоряджень по розрахунку пенсії позивачу у відповідність до розмірів, встановлених постановами Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а, Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року, а саме: основної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії інваліду 2-ї групи (ст. 49) - 75% мінімальної пенсії за віком; підвищення інваліду війни 2 групи - 40% мінімальної пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виготовити розпорядження згідно постановами Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року та Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а, а саме, застосувавши наступні розрахунки з розмірів мінімальної пенсії: основної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії інваліду 2-ї групи (ст. 49) - 75% мінімальної пенсії за віком; підвищення інваліду війни 2 групи - 40% мінімальної пенсії за віком; - визнати протиправною Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відповідача щодо не виплати позивачу нарахованої за період з 01.03.2016 до 31.08.2021 пенсії в сумі 190870 грн. 06 коп.; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь позивача нараховану за період з 01.03.2016 до 31.08.2021 пенсію в сумі 190870 грн. 06 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не виконує рішення судів та умисно не виготовляє та не приводить розпорядження по виплаті пенсії у відповідність до розмірів встановлених судами. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі №580/6326/21 на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України. Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, апелянт зазначає, що суди в своїх рішеннях не встановлювали зобов`язань відповідача подати звіт. В свою чергу, якщо виконувати приписи суддів за статтею 382, 382 КАС України, позивач повинен звернутися до суду із заявою про вирішення питання щодо подання звіту відповідачем, що на переконання позивача є витрачанням часу, а в цей період йде умисне невиконання рішень судів відповідачем з виплати боргу по пенсії і ця проблема становиться невирішеною декілька років. Крім того вказує, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. При вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у справі з підстав наявності таких, що набрали законної сили судових рішень, необхідним є встановлення обставин ухвалення таких у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з ти самих підстав. Стверджує, що заявлені в межах даної справи позовні вимоги та позовні вимоги у справах, на які послався суд першої інстанції, не є тотожними. Насамкінець апелянт наголошує, що КМУ та УПФУ не наділені повноваженнями ігнорувати наявність судових рішень, а відтак, постанови КМУ не можуть поширюватись на правовідносини, врегульовані рішенням іншої гілки державної влади - судової, а тим більше не виконувати судові рішення або змінювати їх. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній зазначає, що предметом спору у цій справі є протиправні дії відповідача щодо невиконання рішень суду, які набрали законної сили, тобто спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. В свою чергу, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. А тому, позивач повинен звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України, а не пред`являти новий позов. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Відповідно до пункту 2 цієї частини публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Пунктом 7 вказаної частини визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше особами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких однієї із сторін є суб`єкт владних повноважень, наділений можливістю владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів. Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно з частиною 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо. Приписами частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Таким чином нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду. Вказані правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції вказав, що за своєю суттю даний спір виник у зв`язку із протиправним невиконанням відповідачем судових рішень, та фактично позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягає не наданні останнім жодного розпорядження, в якому пенсія позивачу розрахована відповідно до рішень судів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та зазначає, що заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на виконання судових рішень. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15. Відтак, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідачів на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а. Як правильно зазначив суд першої інстанції, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи, що для захисту порушених позивач має звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 березня 2021 року у справі №580/3376/20. Доводи апелянта про те, що заявлені в межах даної справи позовні вимоги та позовні вимоги у справах, на які послався суд першої інстанції, не є тотожними, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, а не на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України. З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, частини 1 статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 р. - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова складена в повному обсязі 26 жовтня 2021 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко