Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/1297/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1297/20 пров. № А/857/17585/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Обрізка І.М., Носа С.П., з участю секретаря судового засідання Кахнич Г.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 500/1297/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування наказу,- суддя в 1-й інстанції Подлісна І.М., час ухвалення рішення 04.08.2021 року, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 13.08.2021 року, В С Т А Н О В И В : До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Тернопільської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі. Позовні вимоги, з врахуванням уточнених позовних вимог обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 09 грудня 1998 року по 30 квітня 2020 року безперервно проходила службу в органах прокуратури України. Наказом прокурора Тернопільської області П.Бойка від 28 квітня 2020 року №255к позивача звільнено з посади начальника відділу ведення досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Тернопільської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру з 30 квітня 2020 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ прокурора Тернопільської області від 28.04.2020 №255к є незаконним та таким, що підлягає визнанню протиправним і скасуванню в судовому порядку, а вона поновленню на відповідній посаді в прокуратурі Тернопільської області. 17 липня 2020 року позивачем до суду подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме просила: залучити співвідповідача у справі Офіс Генерального прокурора та визнати протиправним та скасувати рішення №19 кадрової комісії №1 від 02.04.2020 про неуспішне проходження атестації. 30 вересня 2020 року позивачем долучено до матеріалів справи заяву про зміну підстав позову, а саме просила: визнати протиправним та скасувати рішення № 19 кадрової комісії № 1 від 02 квітня 2020 року про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою; визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Тернопільської області від 28 квітня 2020 року № 255к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу ведення досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Тернопільської області та органів прокуратури; поновити ОСОБА_1 в Тернопільській обласній прокуратурі (до зміни назви прокуратура Тернопільської області) на рівнозначній посаді з якої звільнено - начальника відділу ведення досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Тернопільської області, на посаді начальника відділу ведення досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи з 1 травня 2020 року; стягнути з Тернопільської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 травня 2020 року по дату винесення судового рішення. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 500/1297/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки того, що ліквідації чи реорганізації органу прокуратури не відбулося, а тому не може слугувати підставою для її звільнення п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 500/1297/20 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному рішенні першої кадрової комісії від 02.04.2020 № 19 наявне її обґрунтування - неявка позивача для складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (І етап атестації). Наказом Генерального прокурора Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Генерального прокурора щодо створення кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур, а також їх робочих груп від 02.06.2020 № 259 визнано таким, що втратив чинність наказ Генерального прокурора № 77 від 07.02.2020. У зв`язку із цим перша кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур після проведених перших двох етапів атестації прокурорів регіональних прокуратур припинила свою діяльність. Підпунктами 1, 2 пункту 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України Про прокуратуру за умови настання однієї із наступних підстав: неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Таким чином, у прокурора Тернопільської області були повноваження на звільнення позивача ОСОБА_1 . Твердження позивача щодо протиправності наказу про звільнення та відсутності підстав для застосування п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України Про прокуратуру, у зв`язку з відсутністю юридичного факту ліквідації чи реорганізації органу прокуратури та, як наслідок, відсутністю правової визначеності підстав його звільнення, є помилковими. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 09 грудня 1998 року по 30 квітня 2020 року безперервно проходила службу в органах прокуратури України на посадах помічника прокурора району, старшого помічника прокурора району, прокурора району, начальника відділу, начальника управління прокуратури Тернопільської області. Наказом прокурора Тернопільської області № 851-к від 07.09.2015 року позивач призначена на адміністративну посаду начальника відділу ведення досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Тернопільської області. За час роботи в органах прокуратури ОСОБА_1 неодноразово заохочувалася прокурором Тернопільської області, Генеральним прокурором України. Наказом Генерального прокурора України № 195к від 18.08.2016 за сумлінне виконання службових обов`язків присвоєно класний чин старшого радника юстиції. Дисциплінарних стягнень не мав. Пунктом 10 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Всі вимоги ОСОБА_1 дотримано, нею подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів. Відповідно до п. 11 розділу І Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. Так, першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення від 02.04.2020 № 19 про неуспішне проходження позивачем атестації у зв`язку з неявкою. На підставі вказаного рішення кадрової комісії наказом прокурора Тернопільської області від 28.04.2020 № 255к позивача звільнено з посади начальника начальника відділу ведення досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Тернопільської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України Про прокуратуру з 30.04.2020. Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомився та отримала його копію 28.04.2020 Не погодившись із винесеним наказом прокурора Тернопільської області від 28.04.2020 №255к про звільнення та рішенням №19 кадрової комісії №1 від 02.04.2020 про неуспішне проходження прокурором атестації, у зв`язку із неявкою, позивач звернулася до суду із даним позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом № 1697-VII регламентовано правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Як передбачено у частині 3 статті 15 Закону № 1697-VII, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. При цьому приписами частини 5 статті 51 Закону № 1697-VII у редакції на час виникнення спірних правовідносин було передбачено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини 1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. З метою реформування органів прокуратури ухвалено Закон № 113-ІХ, що набрав чинності 25 вересня 2019 року, яким було внесено відповідні зміни до деяких законодавчих актів України. Як зазначено у пункті 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Пунктом 6 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX було передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до абзацу першого пункту 7 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Згідно із пунктом 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором Приписами пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. У пункті 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» вказаного Закону було передбачено, що атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Наказом Генерального прокурора № 221 від 03 жовтня 2019 року на виконання вимог пункту 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, з наступними змінами та доповненнями (далі Порядок № 221). Відповідно до приписів пункту 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Пунктом 2 розділу І Порядку № 221 встановлено, що атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію (пункт 3 розділу І Порядку № 221). Згідно із пунктом 5 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Як зазначено у пункті 6 розділу І Порядку № 221, атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора (пункт 7 розділу І Порядку № 221). Пунктом 8 розділу І Порядку № 221 передбачено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. У відповідності до пункту 9 розділу І Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. Заява підписується прокурором особисто (пункт 10 розділу І Порядку № 221). Як передбачено у пункті 1 розділу ІІ Порядку № 221, після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). Відповідно до абзацу першого пункту 11 розділу І Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. Абзацом другим цієї ж норми передбачено, що у разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. Згідно із абзацом другим пункту 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. З матеріалів справи встановлено, що всі вимоги ОСОБА_1 дотримано, нею подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів. При цьому позивач виявила бажання пройти атестацію з метою подальшого переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та зазначила про ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком № 221, зокрема щодо свого звільнення у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком №

221. Позивач не заперечувала того, що була належним чином повідомлена про день, час та місце проведення такої атестації. Відтак, з урахуванням того, що ОСОБА_1 не з`явилася у встановлені дату, час та місце для проходження атестації, що нею не заперечується та зафіксовано у протоколі № 19 засідання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.03.2020 року, у Першої кадрової комісії були належні правові та фактичні підстави для ухвалення рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. Апеляційний суд зазначає, що проходження атестації у порядку, передбаченому чинними Законом № 113-IX та Порядком № 221, не містить будь-яких ознак дискримінації позивача, оскільки така атестація була законодавчо встановлена та стосувалася усіх прокурорів, які виявили намір продовжувати роботу в органах прокуратури. Жодних доказів на підтвердження доводів про прояви дискримінацій саме щодо позивача матеріали справи не містять. Слід зауважити, що подаючи заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, позивач з урахуванням освіти та стажу роботи добровільно погодилася як з умовами та процедурами її проведення, так і з можливими юридичних наслідками її результатів, що передбачені Законом № 113-IX. Водночас, з урахуванням приписів підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, відповідно до яких прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що за наявності відповідного рішення Першої кадрової комісії від 02 квітня 2020 року № 19 про неуспішне проходження позивачем атестації Прокуратурою Тернопільської області правомірно прийнято оспорюваний наказ №255к від 28 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади саме на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII з 30 квітня 2020 року. З урахуванням того, що звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII прямо передбачене підпунктом 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX та пов`язано, зокрема, з наявністю рішення Першої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що фактично не мали місце ні ліквідація, ні реорганізація Прокуратури Тернопільської області. У цьому випадку, фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі зазначеної норми є не завершення процесу ліквідації органу прокуратури, завершення процесу реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації. Таким чином, відповідачем цілком обґрунтовано визначено підставою для звільнення позивача положення п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII, оскільки вказане прямо передбачено положеннями Закону № 113-IX, який є чинним. Апеляційний суд звертає увагу на те, що пунктом 11 Порядку № 221 прямо передбачена можливість перенесення призначеної дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди лише у виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою. Позивач не вчинила жодних дій щодо подання такої заяви. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 19 про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з її неявкою для проходження відповідного етапу атестації складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора від 02.04.2020 та оскаржуваний наказ прокуратури Тернопільської області №255к від 28.04.2020 року є таким, що прийняті у межах, спосіб та порядку, що визначенні чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні. Як наслідок, відсутні підстави і для задоволення позовних вимог щодо поновлення на посаді прокурора та стягнення з Тернопільської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними. Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 500/1297/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді І. М. Обрізко С. П. Нос Повне судове рішення складено 26.10.2021 року