Постанова Чернівецький апеляційний суд № 717/616/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 жовтня 2021 року м. Чернівці справа № 717/616/20 провадження 22-ц/822/854/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів : Лисака І.Н., Одинака О.О. секретар Герман Я.І. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 червня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кельменці АГРО» про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кельменці АГРО» про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації. Посилалася на те, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку виданого Кельменецькою РДА 03 листопада 2009 року є власником земельної ділянки площею 1,1612 га. У жовтні 2019 року від ОСОБА_2 позивач дізналася, що від її імені з ТзОВ „Кельменці АГРО" було укладено договір оренди земельної ділянки, який нібито було нею підписано 07 листопада 2009 року. Даний договір зареєстровано у Чернівецькій регіональній філії ДП „Центр ДЗК" 22 травня 2010 року. Позивачка стверджує, що договір не укладала, оскільки на день підписання договору та передачі земельної ділянки перебувала за межами України. Держаний акт на право власності на земельну ділянку видано 03 листопада 2009 року. ОСОБА_1 не підписувала договір оренди земельної ділянки та не висловлювала волевиявлення на його укладення. Короткий змісту рішення суду першої інстанції Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 червня 2021 року в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кельменці АГРО" про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації - відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 червня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що з трактуванням суду не погоджується. Зазначає, що договір зареєстрований, але даний договір нею не було укладено. З позовом про визнання договору недійсним звернулася з тих підстав, що саме факт існування договору потяг за собою наслідки, а саме був притягнутий до адміністративної відповідальності брат ОСОБА_2 за самозахват землі, хоча насправді він обробляв земельну ділянку ОСОБА_1 за її проханням. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Кельменці Агро» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,1612 га кадастровий номер 7322083200:02:005:0280. Вказана обставина стверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №179506 виданого 03 листопада 2009 року. Державний акт виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №628 ВМС 545301 від 13 березня 2009 року. 25 травня 2010 року у Чернівецькій регіональній філії ДП „Центр ДЗК" був зареєстрований договір оренди землі №253 між ОСОБА_1 та ТзОВ „Кельменці АГРО". На витребуваному судом оригіналі договору дата його підписання сторонами зазначена як 02 листопада 2009 року. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам відповідає. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти (частина перша, друга статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства -ЗК України, Законом України «Про оренду землі»(частина друга статті 792 ЦК України). Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами». Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. При цьому, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Суд першої інстанції при розгляді справи, правильно звернув увагу на наступне. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зроблено висновок, що «за частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено». Відповідно до статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Позивач звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, посилаюсь на те, що цей договір не підписувала, умови його не погоджувала. Суд першої інстанції правильно зазначив, що обраний позивачем такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним, (фактично неукладеним), не є належним способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Посилаючись на обставини зазначені в позові, апелянт наполягає на тому, що вона не укладала договір оренди, користування належною їй земельною ділянкою відповідачем без договірних відносин є незаконним. Однак, апелянтом не враховано, що зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) слід розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення такої ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Тому, ефективним способом захисту права позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, а не визнання такого правочину недійсним, як обґрунтовано позов. Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах Великої Палати від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (п.71), від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (п.96), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (п.81), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (п.97). Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки. При розгляді справи суд першої інстанції встановив всі обставини справи, дослідив докази, визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює та зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником чинних норм законодавства України та незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування судового рішення. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий І.Б. Перепелюк Судді: І.Н. Лисак О.О. Одинак