Постанова 4803 № 199/6715/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6594/21 Справа № 199/6715/20 Суддя у 1-й інстанції - Богун О. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг в зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 02.08.2010 року, згідно якої відповідачеві встановлений кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. У подальшому кредитний ліміт збільшився до 8 000,00 грн. У зв`язку з невиконанням обов`язків по поверненню кредита у відповідача перед банком утворилася заборгованість, яка станом на 10.09.2020 року становить 22 022,19 грн, яка складається з наступного: 0.00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 15 574,34 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 1 066,33 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України; 5 381,22 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія. Враховуючи викладене банк просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з даним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції допустив однобічність та неповноту судового розгляду, не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, не перевірив належним чином розрахунок заборгованості та не дав оцінки довідці про про умови кредитування, підписаної відповідачем особисто, якою передбачено процентну ставку по кредитному договору, розмір і порядок нарахування неустойки. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Судом першої інстанції встановлено, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк", у зв`язку з чим підписав анкету-заяву №б/н від 02 серпня 2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Встановлено, що згідно довідки про зміну умов кредитування відповідачу був встановлений кредитний ліміт, котрий у подальшому збільшився до 8 000,00 грн. Суд першої інстанції встановив, що згідно розрахунку заборгованості, наданого банком, станом на 10.09.2020 року за відповідачем рахується заборгованість перед банком за кредитним договором про надання банківських послуг у розмірі 22 022,19 грн, котра складається із: заборгованість за простроченим тілом кредита 15 574,34 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України 1 066,33 грн, нарахована пеня 5 381,52 грн. Заборгованість за поточним тілом кредиту, нарахованими відсотками та комісією відсутня. Крім того, суд першої інстанції встановив, що надана копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ "Приватбанк" від 02 серпня 2010 року не містить відомостей про строк дії кредитного договору, процентну ставку та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано жодних доказів , з яких можливо було б встановити чим передбачене нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками та відповідно не наведено порядку нарахування вищевказаної заборгованості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками нарахованими за прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України та пені виходячи з наступного. Так, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України. Із матеріалів справи вбачається, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, сума відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, нарахована за період з 01.02.2020 року по 10.09.2020 року. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги, що строк дії кредитного договору сторонами не визначений; встановивши, що з вимогою про повернення (стягнення) кредитної заборгованості банк звернувся шляхом подання позовної заяви у даній справі 02.10.2020 року, - колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення суми, нарахованої згідно статті 625 ЦК України, адже відповідне нарахування здійснювалось до спливу строку кредитування. Доказів звернення до відповідача з письмовою вимогою до пред`явлення позовної заяви у даній справі - суду не представлено. Клопотань про надання доказів чи про витребування відповідних доказів судом учасниками справи не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Позивач не позбавлений права на нарахування процентів на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України з моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом (звернення до суду з даним позовом). У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною третьою статті 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення пені, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02.08.2010 року, банк посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», котра була підписана відповідачем. Вказаною довідкою, з умовами якої погодився відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць 3,00 % на місяць, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за користування кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менш ніж 50,00 грн і не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та порядок нарахування неустойки: пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів: пеня = (пеня1)+ (пеня2)= (базова відсоткова ставка за договором) / 30-нараховується за кожний день прострочки кредиту, (пеня2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн на місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму понад 50 грн.; штраф при порушенні строків по будь-якому із платежів більш ніж на 30 днів 500 грн. + 5% суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії Проте, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за пенею у розмірі 5 381,52 грн, оскільки така сума розрахована банком з урахуванням розміру процентів за ставками, що не були погоджені сторонами. Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за простроченим тілом кредиту виходячи з наступного. Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Як вбачається з матеріалів справи, в анкеті-заяві від 02 серпня 2010 року сума кредитного ліміту не зазначена. Проте, відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки кредитний ліміт по ній змінювався: 02.08.2010 року встановлено кредитний ліміт 0,00 грн, 06.10.2010 року - збільшено до 2 000,00 грн, 24.12.2020 року збільшено до 2 400,00 грн, 23.01.2011 року збільшено до 2 800,00 грн, 27.05.2011 року - збільшено до 3 200, 00 грн, 26.06.2011 року - збільшено до 3 800,00 грн, 06.08.2011 року збільшено до 4 400, 00 грн, 08.07.2013 року збільшено до 8 000,00 грн, 31.08.2015 року зменшено до 7 500,00 грн, 31.01.2017 року - збільшено до 8 000,00 грн, 21.07.2018 року зменшено до 0, 00 грн. Випискою про рух коштів по карті відповідача встановлено, що відповідач користувався кредитною карткою до травня 2019 року, тобто погодився зі зміною кредитного ліміту по картці. У відповідності до наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості за тілом кредиту складає 15 574,34 грн. При цьому банком визнавалось, що максимальний ліміт по кредиту, який був наданий позичальнику, складав 8 000,00 грн. Видачу кредиту у більшому розмірі банком не доведено. Такий висновок відповідає, висновку Верховного суду в постанові від 21.04.2021 року справа № 345/2633/20. З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту лише у розмірі 8 000,00 грн. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог банку та стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 000,00 грн. На підставі ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь банку підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 1 891,72 грн. Керуючись ст. 259, 367, 374, 376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2021 рокускасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 02.08.2010 року у сумі 8 000,00 грн. В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 1 891,72 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова