Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/494/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 917/494/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Зубченко І.В. , суддя Радіонова О.О. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат (вх.№2527П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.07.2021 у справі №917/494/21 (суддя Киричук О.А., повний текст рішення підписано 05.07.2021) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІБК Інтерпромбуд, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат, м. Горішні Плавні, Полтавська область про стягнення 74.271,78 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю ІБК Інтерпромбуд звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат про стягнення 74.271,78 грн заборгованості по договору поставки №419/50110 від 08.08.2014, у тому числі: 60.000,00 грн основного боргу, 9.720,00 грн втрат від інфляції та 4.551,78 грн три відсотки річних. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.07.2021 у справі №917/494/21 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат на користь ТОВ ІБК Інтерпромбуд 60.000,00 грн основного боргу, 9.720,00 грн втрат від інфляції та 4.551,78 грн три відсотки річних, 2.270,00 грн витрат по сплаті судового збору, 10.000,00 грн витрат на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач, ТОВ Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат, з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - суд першої інстанції не застосував до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем норми Цивільного кодексу України (ст.ст. 837, 875, 901, 843, 849, 854, ч. 1 ст. 855, ч. 1 ст. 903) та Господарського кодексу України (ст.ст. 193, 194, 202), що регулюють порядок виконання договорів підряду та договорів про надання послуг (навчання). В той же час неправомірно застосував норми ст. 655, ч. 1 ст. 691, 692 ЦК України; - суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач відмовився в односторонньому порядку від виконання умов додаткової угоди від 04.07.2018 №4 до договору в частині підготовки в строк до 18.09.2018 майданчика для проведення постачальником шеф-монтажних робіт та виконання усіх вимог, що викладені у додатку №3 до договору; - суд першої інстанції прийшов помилкового висновку, що у постачальника (позивача) виникло право на отримання остаточної вартості товару, аргументуючи цей висновок односторонньою відмовою від виконання зобов`язань відповідачем. Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Зубченко І.В., Радіонова О.О. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат в порядку письмового провадження та надано позивачу строк до 14.09.2021 для надання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії цього відзиву та доданих до нього документів заявнику апеляційної скарги в порядку ст. 263 ГПК України. 15.09.2021 за допомогою поштового зв`язку на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10754), в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Позивач вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що зумовлює відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Також, позивач надає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи на стадії апеляційного перегляду спору в розмірі 5.000,00 грн. 27.09.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких відповідач зазначає, що відзив не містить аргументів та доказів, які б спростували аргументи та докази скаржника, зазначені в апеляційній скарзі. Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється. Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило. За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне. Рішенням суду першої інстанції встановлено наступні обставини: - Укладення 08.08.2014 між ТОВ Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат (покупець, відповідач) та ТОВ ІБК Інтерпромбуд (постачальник, позивач) договору поставки №419/50110, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у визначені строки покупцеві товар - бетонозмішувальну установку МЕКАМ1Х-60С, а покупець - прийняти та оплатити товар. Асортимент, номенклатура, загальна кількість та вартість товару, що підлягає поставці, визначаються сторонами у додатках, які є невід`ємною частиною договору. Оплата за товар повинна здійснюватися покупцем на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідно до договору, протоколу узгодження розбіжностей від 29.08.2014, додаткової угоди №1, додаткової угоди №3 в чотири етапи. - Укладення 04.07.2018 між сторонами додаткової угоди №4 за умовами якої сторони дійшли згоди, щодо строку - до 30.06.2019 до якого покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок постачальника в розмірі 304.284,47 грн в рахунок оплати за поставлений товар. Також, строк до 18.09.2018 покупець зобов`язався: підготувати майданчик для проведення постачальником шеф-монтажних робіт, для чого виконати всі вимоги, що викладені в додатку №3 до договору та направити на адресу постачальника повідомлення про готовність до проведення монтажних, шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, провести шеф-монтаж, пусконалагоджувальні роботи бетонозмішувальної установки МЕКАМІХ-60С та навчання працівників, пов`язаних з його обслуговуванням, в 20-ти денний строк з дати отримання повідомлення від покупця, остаточно розрахуватися за поставлений товар шляхом сплати постачальнику залишку вартості товару на протязі 3-х робочих днів з дати підписання сторонами акту пусконалагоджувальних робіт після завершення монтажних, шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, навчання працівників - покупця стосовно обслуговування товару - Правовідносини по договору поставки №419/50110 від 08.08.2014 (в частині стягнення - суми основного боргу в розмірі 364 284,47 грн, 3% річних в сумі 808,41 грн та пені в сумі 93,22 грн), були предметом розгляду у справі №917/1342/19, за результатами чого Господарським судом Полтавської прийнято рішення 31.10.2019, про стягнення з ТОВ Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат на користь ТОВ ІБК Інтерпромбуд 304.284,47 грн - суми основного боргу, 700,27 грн. - суми 3% річних, 93,22 грн. - суми пені, а в іншій частині у позові відмовлено. В межах даної справи господарським судом було встановлено факт поставки покупцю постачальником бетонозмішувальної установки вартістю 9.663.237,22 грн, та факт сплати відповідачем позивачу за договором грошових коштів в загальній сумі 9.298.952,75 грн. На залишену суму в розмірі 364.284,47 грн постачальником було виставлено рахунок-фактуру покупцю 31.05.2016, який сплачено не було. В той же час, господарський суд частково задовольнив позовні вимоги, та відмовив в задоволенні на суму 60.000,00 грн, з огляду на те, що на момент розгляду справи №917/1342/19 в цій частині вартості товару строк оплати є таким, що не настав, оскільки сторонами не складений акт пусконалагоджувальних робіт згідно з Додатковою угодою №4 від 04.07.2018 до договору. Тобто станом на 31.10.2019 позовні вимоги про стягнення 60.000, 00 грн були передчасними. - Правовідносини по договору поставки №419/50110 від 08.08.2014 (в частині стягнення покупцем з постачальника 146.821,36 грн збитків за первісним позовом, та в частині визнання недійсною визнання недійсною додаткової угоди №4 від 04.07.2018 за зустрічним позовом), були предметом розгляду у справі №917/896/20, за результатами чого Господарським судом Полтавської прийнято рішення 17.11.2020, яким відмовлено покупцю в стягненні з постачальника суми збитків в розмірі 146. 821,36 грн, а також відмовлено у визнанні недійсною додаткової угоди №4 від 04.07.2018 до спірного договору поставки. Відмовляючи в задоволенні первісного позову про стягнення 60.000, 00 грн штрафу за невиконання шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, господарський суд зазначив, що покупцем не надано належних доказів виконання ним усіх вимог, що викладені у додатку №3 до договору, а також не доведено протиправної поведінки постачальника, безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та настанням збитків, вини відповідача у понесенні заявлених позивачем збитків. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, господарський суд визначив відсутніми підстави для визнання цієї додаткової угоди недійсною згідно із статтями 215, 230 Цивільного кодексу України. При цьому, в межах даної справи судом було встановлено, що покупець ТОВ Єристівський ГЗК доручив виконання шеф-монтажних, пусконалагоджувальних робіт бетонозмішувальної установки іншій особі - ТОВ Феррострой - ще до направлення ТОВ ІБК Інтерпромбуд передбаченого додатковою угодою №4 від 04.07.2018 повідомлення про готовність до початку робіт. Тобто відповідач відмовився у односторонньому порядку від виконання умов додаткової угоди до договору в частині підготовки в строк до 18.09.2018 майданчика для прове дення постачальником шеф-монтажних робіт та виконання усіх вимог, що викладені у додатку № 3 до договору. Наведені обставини сторонами не заперечуються. Звертаючись до господарського суду із даним позовом в межах даної справи №917/494/21, позивач, ТОВ «ІБК Інтерпромбуд», постачальник за договором, зазначає, що оскільки відповідач відмовився у односторонньому порядку від виконання умов додаткової угоди №4 від 04.07.2018 до договору у частині підготовки в строк до 18.09.2018 майданчика для проведення постачальником шеф-монтажних робіт та виконання усіх вимог, що викладені у додатку №3, він має здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар за четвертим етапом оплати у сумі 60.000,00 грн, згідно виставленого на його адресу рахунку від 31.05.2016. Крім основної заборгованості по договору поставки №419/50110 від 08.08.2014 в сумі 60.000,00 грн, позивач нарахував втрати від інфляції в сумі 9.720,00 грн та 3% річних в сумі 4.551,78 грн, які також просить стягнути з підприємства відповідача. Загальна сума позову складає 74.271,78 грн. Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі зазначив, що в даному випадку наявні підстави для задоволення позову на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки відповідач будь-яких доказів сплати суми боргу позивачу не надав, наявності заборгованості перед позивачем не спростував. При цьому, господарський суд врахував висновки, зроблені місцевим господарським судом в межах судових справ №917/1342/19 та №917/869/20, які набрали законної сили. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Предмет спору у даній справі становить вимога позивача про стягнення із відповідача суми залишку основного боргу за договором поставки №419/50110 від 08.08.2014, а також інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на суму заборгованості, яка залишилась несплаченою відповідачем. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України). Разом із тим відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі. За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. В розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Як свідчать матеріали справи, станом на дату подання даного позову, господарським судом у справі №917/1342/19 вже було стягнено з постачальника суму заборгованості за спірним договором №419/50110 від 08.08.2014, в сумі 304.284,47 грн - суми основного боргу, 700,27 грн. - суми 3% річних, 93,22 пені. Однак, в частині вимог про стягнення 60.000,00 грн основного боргу судом було відмовлено, оскільки станом на 31.10.2019 позовні вимоги про стягнення 60.000, 00 грн були передчасними. На момент розгляду справи №917/1342/19 в цій частині вартості товару строк оплати є таким, що не настав, з огляду на те, що сторонами не складений акт пусконалагоджувальних робіт згідно з Додатковою угодою №4 від 04.07.2018 до договору. В той же час, при розгляді справи №917/869/20, господарський суд встановив, що повідомлення про готовність майданчика для проведення монтажних, шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт покупець направив постачальнику листом від 29.07.2019 і даний лист було отримано первісним відповідачем 09.08.2019, що підтверджено рекомендованим повідомленням. Отже, зазначене свідчить, що покупець доручив виконання спірних робіт іншій особі ще до направлення постачальнику передбаченого додатковою угодою №4 повідомлення про готовність до початку робіт. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи. Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Таким чином, з огляду на те, що на момент розгляду даної справи набрали законної сили та діють рішення Господарського суду Полтавської області у справах №917/1342/19 та справи № 917/869/20, то встановлені ним факти мають обов`язкову силу для вирішення даної справи. Позивачем у повному обсязі виконано умови договору поставки, у передбачений строк поставлено відповідний товар, що підтверджується видатковою накладною та актом приймання-передачі. Повна ціна товару визначена відповідно до договору, протоколу узгодження розбіжностей, додаткових угод. Вартість шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт сторонами окремо в договорі не визначена, що було встановлено при розгляді Господарським судом Полтавської області справ №917/1342/19 та №917/869/20. Всього відповідач на підставі рахунків-фактур та на виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/1342/19 сплатив позивачу за спірним договором грошові кошти в сумі 9.603.237,22 грн. Натомість остаточна вартість товару, складає 9.663.237,22 грн, отже заборгованість з оплати за поставлений товар складає 9.663.237,22 грн - 9.603.237,22 грн = 60.000,00 грн. Враховуючи встановлені судовими актами обставини та вимоги статей 692, 712 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача виникло право на отримання остаточної вартості товару, розрахованої відповідно до договору з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей та додаткових угод до договору, що складає 60.000,00 грн. В силу вимог статті 599 ЦК України, якою передбачено припинення зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вказаної суми позивача для здійснення повного розрахунку за товар, поставлений по договору поставки №419/50110 за видатковою накладною № РН-0000002 та актом приймання-передачі від 31.05.2016. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 60.000,00 грн. з огляду на їх обґрунтованість та підтверджені належними чином. Щодо заявленої позивачем до стягнення з підприємства відповідача суми втрат від інфляції (за період з жовтня 2018 по лютий 2021) в розмірі 9.720,80 грн та 3%відсотків річних (за період з 19.09.2018 по 29.03.21) в розмірі 4.551,78 грн на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, то апеляційним судом здійснено перевірку нарахованих позивачем суми, та встановлено що такі нарахування є арифметично вірними. Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке. Так, протягом розгляду даної справи відповідачем не було надано належних доказів того, що вартість товару, який поставлявся за спірним договором, становила 7.338.414,36 грн, а не 9.603.237,22 грн, а також не надано доказів сплати заборгованості за поставлений товар у сумі 60.000,00 грн. Також, в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку щодо односторонньої відмови від виконання відповідачам від умов додаткової угоди №4 від 04.07.2018 в частині підготовки в строк до 148.09.2018 майданчика для проведення постачальником шеф-монтажних робіт та виконання усіх вимог, що викладені в додатку №3 до договору. Проте, при розгляді даної справи суд першої інстанції лише врахував висновки, зроблені господарським судом в межах справи №917/869/20 і які не потребують повторного доказування. Відсутність в матеріал справи підписаного акту пусконалагоджувальних робіт між сторонами за спірним договором, не звільняє відповідача від обов`язку належного виконання зобов`язання. Так, в межах справи №917/869/20 було досліджено, що відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт №2914/1 від 12.12.2019 ТОВ «Феррострой» здав, а ТОВ «Єристівський ГЗК» прийняв будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи з монтажу бетонозмішувальної установки на загальну суму 1.000.000,00 грн. Успішне виконання ТОВ «Феррострой» будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт з монтажу підтверджує факт поставки ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» товару належної якості, за який відповідач має розрахуватись в повному обсязі. Отже, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у позивача не виникало право на отримання остаточної вартості товару спростовується матеріалами справи. Вирішуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, в даному випадку відповідачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. Позивачем ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» під час апеляційного провадження заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5.000,00 грн. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. В підтвердження факту понесення відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду під час апеляційного розгляду справи було надано лише копію ордера на надання правової допомоги № 1042075 від 29.03.2021 адвокатським бюро Пшець Олександр. Також, матеріали справи містять копію договору про надання правової допомоги № 01/07/20 від 01.07.2020, укладений між ТОВ "ІБК Інтерпромбуд" та адвокатським бюро Пшець Олександр, Проте, ані детального опису робіт наданих послуг, ані акту приймання-передачі виконаних робіт, ані платіжного документу відповідачем надано не було. Колегія суддів Верховного суду у складі Касаційного господарського суду у своїй постанові від 05.02.2019 у справі №906/194/18 та постанові від 14.11.2018 у справі №910/8682/18 зауважила, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. В даному випадку витрати позивача на послуги адвоката в заявленому розмірі 5.000,00 грн не підтверджені жодним чином з огляду на що, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення. Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються. Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.07.2021 у справі №917/494/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 25.10.2021 Головуючий суддя О.А. Істоміна Суддя І.В. Зубченко Суддя О.О. Радіонова